Постанова

від 11.03.2020 по справі 140/2700/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2700/19 пров. № 857/13994/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 140/2700/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турія-Агро" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Андрусенко О. О.,

час ухвалення рішення - 13.11.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 22.11.2019 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Турія-Агро" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2019 року №0005391403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 86 984,10 грн; від 20 травня 2019 року №0005401403, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 340,00 грн; від 20 травня 2019 року №0005411403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 142704,94 грн; від 20 травня 2019 року №0005421403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 872234,60 грн; від 20 травня 2019 року №0005431403, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 340,00 грн; від 20 травня 2019 року №0005441403, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 510,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 20 травня 2019 року №0005391403, №0005401403, №0005411403, №0005421403, №0005431403, №0005441403. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турія-Агро" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 16546,71 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 71 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4900,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот гривень 00 коп.).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що основним видом діяльності ТзОВ "Турія -Агро" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. У період 2016 - 2018 років позивач надавав послуги оренди нерухомого майна , відмінного від земельної ділянки ТОВ Агротехніка та ТОВ Птахокомплекс Губин , іншої діяльності товариство за період перевірки не здійснювало. Таким чином, вважає, що ТзОВ "Турія-Агро" в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України не є сільськогосподарським товаровиробником, а тому повинне сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за надані в оренду нежитлові приміщення на загальних підставах. Крім того, зазначає, що надана позивачем угода про співпрацю від 01 березня 2013 року, яка укладена між ТзОВ "Турія -Агро" та ТОВ Агротехніка не може свідчити про здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності. Також звертає увагу, що витрати на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача надано лише договір про надання правової допомоги, рахунок на оплату послуг та акти приймання-передачі послуг, в яких відсутній детальний опис наданих послуг; крім того вартість наданих послуг містить орієнтовний розрахунок, а тому такі витрати не можуть бути предметом стягнення в судовому порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що обов`язковими умовами для звільнення нерухомого майна від оподаткування є користування власником майна статусом сільськогосподарського товаровиробника та використання власником будівель і споруд у сільськогосподарській діяльності. Звертає увагу, що серед видів діяльності ТОВ Турія-Агро є код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Крім того, відповідно до угоди про співпрацю від 01 березня 2013 року, укладеного між ТОВ "Турія -Агро" та ТОВ Агротехніка сторони здійснюють комплекс заходів спрямованих на максимально ефективне використання ресурсів, що беруть участь у виготовленні, зберіганні та переробці сільськогосподарської продукції. Зазначає, що п.3 вищезазначеної угоди сторонами погоджено, що отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника однією із сторін надає право іншій стороні користуватися таким статусом без окремого на те дозволу. Крім того, вказує про те, що на виробничих потужностях ТОВ "Турія -Агро" спільно з ТОВ Агротехніка здійснюється безпосереднє виробництво, обробка, зберігання сільськогосподарської продукції/товарів, що підпадають від визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, а тому перелічені в Акті перевірки об`єкти нерухомого майна беруть безпосередню участь при виробництві сільськогосподарської продукції. Щодо витрат на правничу допомогу, то позивач зазначає, що до матеріалів справи долучені усі належні докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Представник відповідача (апелянта) - Федорчук І. Ю. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача - Максимчук Ю. В. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області провело позапланову виїзну перевірку ТОВ "Турія-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період діяльності 2016-2018 роки. За результатами перевірки складено акт від 19 березня 2019 року №5012/14-03/37259205, яким встановлено порушення ТОВ "Турія-Агро" вимог п.п. 266.2.1 п.262.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п.266.7.5 п.226.7, п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а також в порушення вимог п.п. 266.7.5 п.266.7 ст.266, п.120.1 ст.120 ПК України не подано до Турійської ДПІ ГУ ДФС у Волинській області, Луцької ДПІ ГУ ДФС у Волинській області, Локачинської ДПІ ГУ ДФС у Волинській області та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017, 2018 роки та не подано і не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо новостворених (нововведених) об`єктів нежитлової нерухомості (том 1, а.с.8-35).

На цей акт перевірки ТОВ "Турія-Агро" подало заперечення, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку з метою дослідження питань, що стали предметом заперечення та викладених обставин, які не були досліджені під час документальної позапланової перевірки.

За результатами цієї позапланової перевірки складено акт від 25 квітня 2019 року №9205/14-03/37259205, яким встановлено, що ТОВ "Турія-Агро" порушено вимоги п.п. 266.2.1 п.262.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п.266.7.5 п.266.7, п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за адресою: Волинська область , Турійський район , смт . Турійськ, вулиця Паралельна, 33 на загальну суму 697787,68 грн в т.ч.: за 2016 рік в сумі 148547,71 грн (за 1 квартал 2016 - 36511,26 грн, 2 квартал 2016 - 37340,36 грн, за 3 квартал 2016 - 37340,36 грн, за 4 квартал 2016 - 37355,74 грн), за 2017 рік в сумі 347276,80 грн (за 1 квартал 2017 - 86819,2 грн, 2 квартал 2017 - 86819,2 грн, за 3 квартал 2017 - 86819,2 грн, за 4 квартал 2017 - 86819,2 грн), за 2018 рік в сумі 201963,16 грн (за 1 квартал 2018 - 50490,79 грн, 2 квартал 2018 - 50490,79 грн, за 3 квартал 2018 - 50490,79 грн, за 4 квартал 2018 - 50490,79 грн);

- Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вулиця Вокзальна, 156 на загальну суму 114163,95 грн в т.ч.: за 2016 рік в сумі 3634,92 грн. (за 1 квартал 2016 - 865,67 грн, 2 квартал 2016 - 923,08 грн, за 3 квартал 2016 - 923,08 грн, за 4 квартал 2016 - 923,08 грн), за 2017 рік в сумі 85619,2 грн (за 1 квартал 2017 - 21404,8 грн, за 2 квартал 2017 - 21404,8 грн, за 3 квартал 2017 - 21404,8 грн, за 4 квартал 2017 року - 21404,8 грн), за 2018 рік в сумі 24909,84 грн (за 1 квартал 2018 року - 6227,46 грн, 2 квартал 2018 року - 6227,46 грн, за 3 квартал 2018 року - 6227,46 грн, за 4 квартал 2018 року - 6227,46 грн).

- Волинська область, Локачинський район, смт. Локачі, вулиця Шевченка, будинок 14 на загальну суму 69587,28 грн в т.ч.: за 2016 рік в сумі 11551,77 грн (за 1 квартал 2016 року - 2887,94 грн, 2 квартал 2016 року - 2887,94 грн, за 3 квартал 2016 року - 2887,94 грн, за 4 квартал 2016 року - 2887,94 грн), за 2017 рік в сумі 26825,6 грн (за 1 квартал 2017 року - 6706,40 грн, 2 квартал 2017 - 6706,40 грн, за 3 квартал 2017 - 6706,40 грн, за 4 квартал 2017 - 6706,40 грн), за 2018 рік в сумі 31209,91 грн (за 1 квартал 2018 - 7802,48 грн, 2 квартал 2018 - 7802,48 грн, за 3 квартал 2018 - 7802,48 грн, за 4 квартал 2018 - 7933,05 грн).

Крім того, в порушення п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266, п.120.1 ст.120 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ "Турія -Агро" не подало до Турійської ДПІ ГУ ДФС у Волинській області та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташоване за адресою Волинська область, смт. Турійськ, вул. Паралельна, 33-35 за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік, та не подано і не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо новостворених (нововведених) об`єктів нежитлової нерухомості у 2016 році - 3 декларації по таких об`єктах: склад готової продукції №2, площею 455,3 м.кв., зареєстрованого 19 лютого 2016 року; склад готової продукції №2, площею 266,7 м.кв., зареєстрованого 19 лютого 2016 року; зерносушильний комплекс, площею 13,4 м.кв., зареєстрованого 05 рудня 2016 року.

Також у порушення п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266, п.120.1 ст.120 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ "Турія -Агро" не подано до Луцької ДПІ ГУ ДФС у Волинській області та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташоване за адресою Волинська область, Луцький район, с.Чаруків, вулиця Вокзальна, 156 за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік., та не подано і не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо новостворених (нововведених) об`єктів нежитлової нерухомості у 2016 році - 3 декларацій по таких об`єктах: навіс над завальними ямами /К1-1/, площею 85,4 м.кв., зареєстрованого 04 березня 2016 року; адміністративно-побутове приміщення /И-2/, площею 161,4 м.кв., зареєстрованого 07 березня 2016 року; залізнодорожна вагова /Е-1/, площею 2,8 м.кв. зареєстрованого 07 березня 2016 року.

Крім того, в порушення п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266, п.120.1 ст.120 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) ТзОВ "Турія -Агро" не подано до Локачинської ДПІ ГУ ДФС у Волинській області та не обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташоване за адресою Волинська область, Локачинський район , смт . Локачі, вулиця Шевченка , будинок 14 за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік (а.с.36-61).

У п.3.1 вищевказаного акту перевірки відповідач зазначає про те, що основним видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Під час перевірки встановлено, що ТОВ "Турія-Агро" в періоді перевірки здійснювало діяльність з надання в оренду ТОВ "Агротехніка" власного нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки та, на думку відповідача, не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні п.п.14.1.235 ПК України.

Крім того, 01 березня 2013 року між ТОВ "Турія-Агро" та ТОВ "Агротехніка" було укладено угоду про співпрацю, предметом якої є взаємна співпраця сторін та здійснення комплексу заходів спрямованих на максимально ефективне використання ресурсів, що беруть участь у виготовленні, зберіганні та переробці сільськогосподарської продукції (а.с.75-76).

На підставі акту від 25 квітня 2019 року №9205/14-03/37259205 ГУ ДФС у Волинській області винесло податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2019 року №0005391403, №0005401403, №000541103, №0005421403, №0005431303, №0005441403, якими визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та застовано штрафні санкції ( том 1, а.с.62-70).

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Турія-Агро" подало до ДФС України скаргу, однак податковий орган рішенням від 29 липня 2019 року №36000/6/99-99-11-06-01-25 залишив податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2019 року №0005391403, №0005401403, №000541103, №0005421403, №0005431303, №0005441403 без змін, а скаргу - без задоволення ( том 1, а.с.71-73).

Не погоджуючись із цими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Турія-Агро" оскаржило їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкти нерухомого майна, на які відповідачем у спірний період нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать до будівель сільськогосподарського призначення та на виконання умов угоди про співпрацю від 01 березня 2013 року використовуються позивачем і ТОВ "Агротехніка" у сільськогосподарському виробництві, позивач належить до категорії сільськогосподарського виробника, одним з видів його діяльності є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах і задіяний у циклі сільськогосподарського виробництва; крім того, в матеріалах справи наявні рішення Турійської селищної ради від 21 січня 2016 року № 7/17 та від 12 січня 2018 року № 63/3, рішення Чаруківської сільської ради від 22 лютого 2016 року №3/74, від 26 липня 2016 року №7/5 та від 30 червня 2017 року №17/3, якими для будівель та споруд сільськогосподарських виробників, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності встановлено 0% ставку податку, а Положенням про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженим рішенням Локачинської районної ради від 29 січня 2015 року №34/4 зазначено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів нерухомості, що знаходяться на території Турійської та Локачинської районних ради і Чаруківської сільської ради у позивача відсутній, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 20 травня 2019 року №0005391403, №0005401403, №0005411403, №0005421403, №0005431403, №0005441403 є протиправними та підлягають скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до приписів п.21.1.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

П.21.1.2 -21.1.4 ст.21 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульовано ст.266 ПК України, зокрема, встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положення пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають перелік об`єктів нерухомості, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, у тому числі, належать будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (п. "ж").

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах обов`язковими умовами для звільнення нерухомого майна від оподаткування за спірні періоди є сукупність двох умов: наявність у власника майна статусу сільськогосподарського товаровиробника та використання власником будівель і споруд у сільськогосподарській діяльності.

Крім того, відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, одним із видів діяльності ТОВ "Турія-Агро" є виробництво готових кормів для тварин, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, у матеріалах справи міститься угода про співпрацю від 01 березня 2013 року, яка укладена між ТОВ "Турія-Агро" та ТОВ "Агротехніка", зі змісту якої вбачається, що предметом угоди є взаємна співпраця сторін та здійснення комплексу заходів спрямованих на максимально ефективне використання ресурсів, що беруть участь у виготовленні, зберіганні та переробці сільськогосподарської продукції. За умовами угоди позивач надає в користування ТОВ "Агротехніка" будівлі, обладнання та інші основні засоби необхідні для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції та виготовлення комбікормів для годівлі сільськогосподарських тварин.

При цьому, відповідно до п.3 цієї угоди сторони домовилися, що отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника (виробника сільськогосподарської продукції) однією із сторін надає право іншій стороні користуватися таким статусом без окремого на те дозволу ( том 1, а.с.75).

З акту перевірки вбачається, що об`єктом оподаткування, на думку податкового органу, є: склади готової продукції, зерносушильний комплекс, навіс над завальними ямами, залізнодорожна вагова, адміністративно-побутове приміщення, зерносклади, силоси, цех по виробництву комбікормів, башта Рожновського, екструдерний цех, лабораторія, піднавіс сільськогосподарських машин, інженерні споруди, насосна станція, теплогенератори, елеватор.

Разом з тим, Державним класифікатором будівель та споруд, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507 визначено, що клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення" включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Як підкласи до класу 1271 Державним класифікатором окремо визначено: будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівлі для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що об`єкти нерухомого майна позивача, на які відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать до будівель сільськогосподарського призначення.

Також матеріалами справи стверджується, що усі ці будівлі і споруди використовуються позивачем і ТОВ Агротехніка на виконання умов угоди про співпрацю від 01 березня 2013 року у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарськими виробниками.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах наявна у позивача сукупність двох умов, що дають підстави для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: наявність статусу сільськогосподарського товаровиробника та використання ним будівель і споруд у сільськогосподарській діяльності.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що рішення Турійської селищної ради від 21 січня 2016 року №7/17 та від 12 січня 2018 року №63/3, рішення Чаруківської сільської ради від 22 лютого 2016 року №3/74, від 26 липня 2016 року №7/5 та від 30 червня 2017 року №17/3 для будівель та споруд сільськогосподарських виробників, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, встановлено 0% ставку податку.

Також, рішенням Локачинської районної ради від 29 січня 2015 року №34/4 затверджено Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з якого вбачається, що не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об`єкти нерухомого майна позивача, на які відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать до будівель сільськогосподарського призначення, та позивач належить до сільськогосподарського виробника, одним з видів його діяльності є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах і задіяний у циклі сільськогосподарського виробництва, крім того рішеннями Турійської селищної ради від 21 січня 2016 року № 7/17 та від 12 січня 2018 року № 63/3, рішеннями Чаруківської сільської ради від 22 лютого 2016 року №3/74, від 26 липня 2016 року №7/5 та від 30 червня 2017 року №17/3, на територіях яких знаходяться будівлі позивача, для будівель та споруд сільськогосподарських виробників, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності встановлено 0% ставку податку, також Положенням про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженим рішенням Локачинської районної ради від 29 січня 2015 року №34/4 зазначено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів нерухомості, що знаходяться на території Турійської та Локачинської районних ради і Чаруківської сільської ради у позивача відсутній, а відповідно податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 20 травня 2019 року №0005391403, №0005401403, №0005411403, №0005421403, №0005431403, №0005441403 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для відшкодування позивачу судового збору у розмірі 16 546,71 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4900,00 грн, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: договору про надання правничої допомоги від 21 березня 2019 року (а.с.96, том 3), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням "АФК" та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с.52, том 3), рахунків №52 від 29 березня 2019 року, №61 від 13 травня 2019 року, №64 від 10 червня 2019 року, №83 від 22 серпня 2019 року (а.с.98-101, том 3), актів приймання-передачі наданих послуг від 29 березня 2019 року, від 13 травня 2019 року, 22 серпня 2019 року (а.с.102-104, том 3), виписок по рахунках за 17 травня 2019 року, 04 липня 2019 року, 05 вересня 2019 року (а.с.105-110, том 3) позивач сплатив Адвокатському об`єднанню "АФК" кошти в загальній сумі 16900,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням "АФК" та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги складається з: ознайомлення з актом ДФС від 19 березня 2019 року - 2500,00 грн, підготовка заперечення до акту від 19 березня 2019 року - 3000,00 грн, представництво інтересів клієнта в органах ДФС під час розгляду скарги платника податків - 500,00 грн, підготовка заперечення на акт від 25 квітня 2019 року - 3000,00 грн, підготовка скарги на податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2019 року - 3000,00 грн, підготовка і подання адміністративного позову - 3500,00 грн, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 1400,00 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4900,00 грн, що становить вартість послуг пов`язаних із підготовкою і поданням адміністративного позову - 3500,00 грн та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 1400,00 грн.

Щодо витрат у розмірі 12000,00 грн, що включають: ознайомлення з актом ДФС від 19 березня 2019 року - 2500,00 грн, підготовка заперечення до акту від 19 березня 2019 року - 3000,00 грн, представництво інтересів клієнта в органах ДФС під час розгляду скарги платника податків - 500,00 грн, підготовка заперечення на акт від 25 квітня 2019 року - 3000,00 грн, підготовка скарги на податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2019 року - 3000,00 грн, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в їх стягненні з відповідача, оскільки судові витрати - це затрати, що були понесені стороною у зв`язку з розглядом і вирішенням адміністративним судом публічно-правового спору, тоді як вищезазначені витрати у розмірі 12000,00 грн були понесені позивачем під час процедури адміністративного оскарження рішень контролюючого органу.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи до закінчення судових дебатів представником позивача заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та документи, які підтверджують вартість наданих послуг, і такі, на думку колегії суддів, підлягають стягненню, виходячи з наступного.

Ч.1 ст.132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно із ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч.5 ст.134 КАС України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч.7 ст.139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному розгляді цієї адміністративної справи надано: рахунок-фактуру №19 від 27 лютого 2020 року та платіжне доручення №105 від 05 березня 2020 року.

Згідно з рахунком-фактурою №19 від 27 лютого 2020 року вартість ознайомлення з апеляційною скаргою та її аналіз, підготовка та подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу у справі №140/2371/19 - 4000,00 грн; участь адвоката у судовому засіданні 1000,00 грн, компенсація витрат на відрядження (добові та проїзд) адвоката до м. Львів для участі у судовому порядку та у зворотньому напрямку 800,00 грн. Загальна вартість вказаних послуг - 5800 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст.134 КАС України не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також зазначення затраченого часу на складання відзиву та інших процесуальних документів, чи вчинення інших дій. Особа для підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу має надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, але не детальний хронометраж кожної дії, що входить до складу таких робіт (послуг).

Таким чином, у матеріалах цієї справи наявні належні документи про надання правової допомоги, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви та відшкодування судових витрат понесених позивачем на професійну правову допомогу в розмірі 5800,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області.

Керуючись ст.132, 134, 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 140/2700/19 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 43143484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турія-Агро" (код ЄДРПОУ 37259205) судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5800,00 грн. (п`ять тисяч вісімсот гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 16 березня 2020 року.