Ухвала

від 14.05.2020 по справі 140/2700/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2020 року

Київ

справа №140/2700/19

адміністративне провадження №К/9901/11981/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 року у справі №140/2700/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Турія-Агро до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 13.11.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, позов задовольнив, визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 20.05.2019 №0005391403, №0005401403, №0005411403, №0005421403, №0005431403, №0005441403.

Спірним у цій справі було питання чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що об`єкти нерухомого майна, на які відповідачем у спірний період нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать до будівель сільськогосподарського призначення та на виконання умов угоди про співпрацю від 01.03.2013 використовуються позивачем і ТОВ "Агротехніка" у сільськогосподарському виробництві, отже позивач належить до категорії сільськогосподарського виробника. До того ж одним з видів його діяльності є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах і задіяний у циклі сільськогосподарського виробництва.

30.04.2020 Головне управління ДПС у Волинській області засобами поштового зв`язку направило касаційну скаргу на зазначені рішення судів попередніх інстанції, яка надійшла до суду 04.05.2020.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Відповідно до пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права;

- спірні питання виникали у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У цій справі підставою касаційного оскарження судових рішень визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України а саме: Волинський окружний адміністративний суд та Восьмий апеляційний адміністративний суд застосували норму права (підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.02.2020 у справі №500/2407/18, відповідно до якого обов`язкова наявність у позивача статусу сільськогосподарського виробника.

Зазначає, що за матеріалами перевірки основним видом діяльності ТОВ Турія-Агро є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Під час перевірки встановлено, що ТОВ Турія-Агро в період охоплений перевіркою 2016 - 2018 роки надавало послуги оренди нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, ТОВ Агротехніка та ТОВ Птахокомплекс Губин . Іншої діяльності по виробництву, обробці сільськогосподарської продукції ТОВ Турія-Агро за період перевірки не здійснювало, отже це товариство не є сільськогосподарським товаровиробником, відповідно, зобов`язане сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за надані в оренду нежитлові приміщення на загальних підставах.

Також зазначає, що у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справах № 806/2676/17, №806/2461/17 висловлено висновок, відповідно до якого застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Колегія суддів вважає, що такі обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Так, у справі, у якій подана ця касаційна скарга, вирішальним питанням було наявність у позивача статусу сільськогосподарського виробника. Суди встановили, що у позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із зареєстрованих видів діяльності є виробництво готових кормів для тварин. Крім того, між ТОВ Турія-Агро та ТОВ Агротехніка укладена угода про співпрацю від 01.03.2013, відповідно до якої позивач надає у користування приміщення, які використовуються іншою юридичною особою безпосередньо у сільськогосподарському виробництві. Цим правочином сторони домовилися, що отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника (виробника сільськогосподарської продукції) однією із сторін надає право іншій стороні користуватися таким статусом без окремого на те дозволу. Сукупність цих обставин суди визнали такими, що підтверджують статус сільськогосподарського виробника у позивача.

У справі № 500/2407/18, на висновок Верховного Суду у якій посилається скаржник, також спір виник щодо наявності у позивача статусу сільськогосподарського виробника. Проте при вирішенні спору суди виходили з того, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження цього.

Отже, в обох справах суди зробили аналогічні висновки щодо застосування норми матеріального права, згідно з якими для отримання власнику нерухомого майна преференцій зі сплати податку за суб`єктним критерієм, він має бути сільськогосподарським товаровиробником. Проте обставини і підстави виникнення такого статусу у позивачів в цих справах, не є подібними.

З огляду на викладене, доводи Головного управління ДПС у Волинській області в цій частині не узгоджуються з визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Про неузгодженість визначеної скаржником підстави Верховний Суд вже звертав увагу заявника в ухвалі від 22.04.2020, проте у повторно поданій касаційній скарзі обґрунтування не є достатнім для відкриття касаційного провадження саме на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. В той же час, обов`язок визначати підстави покладено на особу, яка подає касаційну скаргу, у зв`язку з чим варто запропонувати скаржнику подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Варто зауважити, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справах № 806/2676/17, №806/2461/17 є безпідставним, оскільки в них викладено висновок щодо застосування іншої норми права - підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тим більш, 17.02.2020 Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову у справі №820/3556/17, якою здійснено частковий відступ від позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 806/2676/17, та сформульовано новий правовий висновок щодо застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім того, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Проте скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав та про підстави звільнення від сплати судового збору суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1638 грн) та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16380 грн).

Позов у цій справі заявлено юридичною особою, який містить вимоги майнового характеру у загальному розмірі 1103113,64 грн.

З огляду на наведене, за подання позову у цій справі підлягав сплаті судовий збір, обмежений максимальним розміром 16380 грн, а відтак, за подання касаційної скарги у цій справі скаржник має сплатити судовий збір у розмірі 32760 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - УК у Печерському районі /Печерський район/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Символ звітності банку - 207

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Водночас, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України. Розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 169 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до абзацу другого наведеного пункту строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 року у справі №140/2700/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі;

- для надання платіжного документа про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду