Рішення

від 21.11.2019 по справі 640/6221/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2019 року № 640/6221/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства Ванок-4 доБілоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України провизнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії представники позивача - Абакаров М.М. ;

сторін: відповідача 2 - Павленко С.О.;

відповідача 3 - Кратко Н.А.;

відповідача 4 - не прибув;

у судовому засіданні вільний слухач - Вертеба Д.С.,

24.10.2019 також був

присутній:

ВСТАНОВИВ:

Фермерським господарством Ванок-4 (далі - позивач або ФГ Ванок-4 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач 1 або Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), Головного управління ДФС у м. Києві (нижче - відповідач 2 або ГУ ДФС у м. Києві), у якому позивач, з урахуванням заяви № 1 від 10.09.2019 Про збільшення розміру позовних вимог , просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо анулювання з 30 серпня 2016 року реєстрації позивача як платника податку на додану вартість;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість;

- зобов`язати відповідача 2 направити Державній податковій службі України документи щодо відміни анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з 15 березня 2007 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України відновити реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 15 березня 2007 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі; призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 20.06.2019; витребувано у відповідача 2 належним чином завірену копію рішення відповідача 1 від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

20.06.2019 судом оголошено перерву на 09.07.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління ДФС у Київській області.

09.07.2019 зважаючи на перебування судді Пащенка К.С. у відпустці, розгляд справи відкладено на 24.07.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну податкову службу України (далі альтернативно - відповідач 4 або ДПС України).

24.07.2019, 14.08.2019, 11.09.2019 та 08.10.2019 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 24.10.2019.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (по тексту - відповідач 3 або ГУ ДФС у Київській області або ГУ ДПС у Київській області); закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у день проведення підготовчого судового засідання.

24.10.2019 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем прийнято протиправне рішення про анулювання статусу ФГ Ванок-4 як платника податку на додану вартість, що підлягає скасуванню.

Представники відповідачів 2 та 3 проти позову заперечували та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву ГУ ДФС у Київській області зауважує, що 30.08.2016 позивача виключено з реєстру платників ПДВ відповідно до вимог підпункту а пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Аналогічної позиції в наданому суду відзиві на адміністративний позов притримується ГУ ДФС у м. Києві, на думку якого спірне рішення про анулювання статусу позивача як платника податку є законним та таким, що прийняте без порушень норм чинного законодавства.

Представник ДФС України в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, враховуючи спільне клопотання представників позивача, відповідачів 2 та 3, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.08.2016 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з подальшим виключенням останнього з відповідного Реєстру.

Підставою для анулювання реєстрації платником податку на додану вартість є подана позивачем заява від 30.08.2016 форми № 3-ПДВ.

Незгода з приміченими діями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (скорочено - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Анулюванню реєстрації платника податку на додану вартість присвячена стаття 184 ПК України, відповідно до підпункту а пункту 184.1 якої реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 ПК України, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом.

Натомість, порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (нижче - Положення), відповідно до пункту 5.2 розділу V якого анулювання реєстрації згідно з підпунктом а пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України (підпункт а пункту 5.1 розділу V Положення) може бути ініційоване платником ПДВ після спливу 12 календарних місяців реєстрації особи платником ПДВ, починаючи з наступного дня після дня, що відповідає числу та місяцю реєстрації особи платником ПДВ. Загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг за останніх 12 календарних місяців визначається за даними податкових декларацій за останніх 12 поточних календарних місяців, що були подані до контролюючого органу.

Для анулювання реєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу за місцем перебування на обліку заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою № 3-ПДВ (додаток 3 до Положення). Таку заяву платники ПДВ, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Якщо в заяві про анулювання реєстрації не зазначені обов`язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (за наявності), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису такої заяви від особи, яка прийняла рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, то в десятиденний строк від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про анулювання реєстрації (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника ПДВ приймається контролюючим органом протягом 10 календарних днів. Дані про розгляд заяви та анулювання реєстрації платника ПДВ уносяться до журналу анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою № 3-РЖ (додаток 4 до Положення).

Згідно із приписами пункту 5.4 розділу V Положення контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника ПДВ, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, та за умови проведення розрахунків із бюджетом за податковими зобов`язаннями останнього податкового періоду для випадків, визначених підпунктами а , б цього пункту Кодексу. Дата анулювання реєстрації визначається згідно з пунктом 5.11 цього розділу.

Про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган письмово повідомляє особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ або якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація платником ПДВ є обов`язковою, контролюючим органом протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника ПДВ про анулювання реєстрації надається письмове пояснення (відмова в анулюванні реєстрації).

У разі якщо платником ПДВ, яким подано заяву про анулювання реєстрації у випадках, визначених підпунктами а , б пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України, не проведено розрахунків із бюджетом за податковими зобов`язаннями останнього податкового періоду, контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника ПДВ про анулювання реєстрації звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про анулювання реєстрації після проведення розрахунків із бюджетом.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що, анулювання реєстрації платника податку за заявою останнього на підставі підпункту а пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе, зокрема, у випадку відповідності такого платника податку вимогам пункту 184.1 ПК України та здійснення ним усіх розрахунків з бюджетом за податковими зобов`язаннями останнього звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними АІС Податковий блок , у 2016 році за результатами перевірочного заходу контролюючим органом було встановлено порушення позивачем положень статті 120 ПК України, у зв`язку із чим складено акт від 12.04.2016 № 00017/21-11-15/34660938, на підставі якого прийнятого податкове повідомлення-рішення від 13.04.2016 № 0000421200 про сплату грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 340,00 грн.

З огляду на викладене, за наявності податкового зобов`язання, не сплаченого позивачем, неприйнятним є довід відповідача 3 щодо наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на підставі підпункту а пункту 184.1 статті 184 ПК України.

Також, судом встановлено, що анулюванню реєстрації позивача платником ПДВ передувала зміна останнім місцезнаходження.

Зокрема, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2019 № 1005145022, станом на 19.02.2016 місцезнаходженням ФГ Ванок-4 було: 75600 , Херсонська обл., місто Гола Пристань, вул. 1-го Травня, буд. 15.

Натомість, починаючи з 29.08.2016 позивачем змінено адресу власного місцезнаходження на: 09100, Київська обл ., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 32.

Відповідності до пункту 183.15 статті 183 ПК України та пункту 4.1 розділу IV Положення перереєстрація платника ПДВ проводиться, зокрема, у разі зміни даних про платника ПДВ, які стосуються податкового номера, та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов`язані із припиненням платника ПДВ, крім випадків, коли платник проходить процедуру перетворення.

Для перереєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою Перереєстрація . У реєстраційній заяві платник ПДВ зазначає дані станом на дату заповнення заяви, у тому числі критерії, за якими станом на дату заповнення заяви особа відповідає статусу платника ПДВ згідно з розділом V ПК України. У разі перереєстрації дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою перереєстрації є останній день строку у 3 робочих дні від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою Перереєстрація . За бажанням та згідно із заявою платника ПДВ датою перереєстрації може бути встановлено день до закінчення строку у 3 робочих дні від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою Перереєстрація . При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою перереєстрації є бажана дата перереєстрації платником ПДВ (пункт 4.2 розділу IV Положення).

Статтею 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

При цьому, у контролюючому органі за неосновним місцем обліку (Цюрупинська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (Голопристанське відділення)) платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов`язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3 Порядку обліку платників і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що станом на час виникнення спірних правовідносин повноваженнями щодо розгляду заяви позивача про анулювання реєстрації платника ПДВ була наділена саме Цюрупинська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (Голопристанське відділення).

Натомість, у Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідні повноваження були відсутні, що в свою чергу має наслідком визнання дій відповідача 1 щодо анулювання з 30 серпня 2016 року реєстрації позивача як платника податку на додану вартість протиправними.

Водночас, суд констатує, що рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не приймалось, про що зазначено ГУ ДФС у Київській області в додаткових поясненнях до відзиву, а лист від 31.08.2016 № 8629/10/10-02-08-01 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів КАС України, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наразі слід виокремити, що частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Таким чином, з огляду на зауважені приписи КАС України, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, з урахуванням викладених судом висновків, слід акцентувати, що задоволення позовних вимог про зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві направити ДФС України документи щодо відміни анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з 15 березня 2007 року, а також зобов`язання ДПС України відновити реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 15 березня 2007 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача 2 у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фермерського господарства Ванок-4 , з урахуванням заяви № 1 від 10.09.2019 Про збільшення розміру позовних вимог , - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо анулювання з 30 серпня 2016 року реєстрації Фермерського господарства Ванок-4 як платника податку на додану вартість.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) направити Державній податковій службі України (адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код 43005393) документи щодо відміни анулювання реєстрації Фермерського господарства Ванок-4 (адреса: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 14, ідентифікаційний код 34660938) як платника податку на додану вартість, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновлення реєстрації Фермерського господарства Ванок-4 як платника податку на додану вартість з 15 березня 2007 року.

4. Зобов`язати Державну податкову службу України (адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код 43005393) відновити реєстрацію Фермерського господарства Ванок-4 (адреса: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 14, ідентифікаційний код 34660938) як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 15 березня 2007 року.

5. У позові про визнання протиправним та скасування рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30 серпня 2016 року про анулювання реєстрації Фермерського господарства Ванок-4 як платника податку на додану вартість - відмовити.

6. Cтягнути на користь Фермерського господарства Ванок-4 (адреса: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 14, ідентифікаційний код 34660938) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені ФГ Ванок-4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко