Постанова

від 06.11.2019 по справі 495/6709/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/892/19

Номер справи місцевого суду: 495/6709/16-ц

Головуючий у першій інстанції Мишко В.В.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черевка П.М.,

суддів - Дрішлюка А.І., Громіка Р.Д.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Голд-Сад на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шаболат до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Голд-Сад про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

встановив:

30.08.2016 року ТОВ Агрофірма Шаболат звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з зазначеним позовом. Посилаючись на те, що 01.01.2005 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та СК Шаболат було укладено договір оренди земельної ділянки №506, кадастровий номер 5120887700:01:002:0081, загальною площею 5,44 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, строком на вісім років. В той же день, 01.01.2005 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та СК Шаболат було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди, а саме земельної ділянки. В подальшому, 24.04.2015 року, СК Шаболат було реорганізовано у порядку перетворення у ТОВ Агрофірма Шаболат , до якого як до правонаступника перейшли усі права та обов`язки за договором оренди. Перебіг строку оренди, згідно із пунктом 15.1 Договору оренди, розпочався після набрання чинності в день державної реєстрації. Договір оренди був зареєстрований 22.06.2005 року, а тому строк дії Договору оренди було встановлено до 22.06.2013 року, з правом пролонгації.

Позивач стверджував, пунктом 2.3 Договору передбачено, що у разі, якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, у разі відсутності письмового заперечення Орендодавця на протязі одного місяця після закінчення строку дії Договору, він підлягає поновленню на тих самих умовах і на такий же строк, які передбачалися Договором. Письмове заперечення має бути надіслане листом-повідомленням.

Між тим, незважаючи на зазначені вимоги договору, 15.12.2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Голд-Сад було укладено інший договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , предметом якого є та ж сама земельна ділянка, що і предметом договору від 01.01.2005 року.

Таким чином, вказував позивач, укладання спірного договору порушує його права та законні інтереси на користування земельною ділянкою, а також суперечить законодавству України через існування діючого (поновленого) договору оренди.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ Агрофірма Шаболат просило визнати договір оренди земельної ділянки №506 від 01.01.2005 року, укладений між ТОВ Агрофірма Шаболат та ОСОБА_1 , поновленим на той самий строк та на тих самих умовах; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, площею 5,44 га, кадастровий номер 5120887700:01:002:0081, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Голд-Сад № 116 від 15.12.2015 року; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №506 від 01.01.2005 року, укладену між ТОВ Агрофірма Шаболат та ОСОБА_1 , у запропонованій редакції.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2016 року позов ТОВ Агрофірма Шаболат до ОСОБА_1 та Фермерського господарства Голд-Сад про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задоволено частково.

Договір оренди земельної ділянки № 506 від 01.01.2005 року, укладений між ТОВ Агрофірма Шаболат та ОСОБА_1 - визнано поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, площею 5,67 га., кадастровий номер 5120887700:01:002:0081, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Голд-Сад №116 від 15.12.2015 року - визнано недійсним.

В задоволенні решти позовних вимог ТОВ Агрофірма Шаболат - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Фермерське господарство Голд-Сад звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 19.12.2016 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові ТОВ Агрофірма Шаболат .

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ Агрофірма Шаболат повинна була протягом місяця укласти з ОСОБА_1 додаткову угоду та вжити заходів щодо її державної реєстрації у той самий спосіб, що первісний договір оренди земельної ділянки. Перешкод для ТОВ Агрофірма Шаболат щодо скористання права на поновлення дії договору так само, як вжиття заходів щодо його поновлення у спосіб передбачений законом, судом не встановлено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення .

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов ТОВ Агрофірма Шаболат , суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 01.01.2005 року між ОСОБА_1 та СК Шаболат , який 24.04.2015 року було реорганізовано у ТОВ Агрофірма Шаболат , укладено договір оренди земельної ділянки №506, кадастровий номер 5120887700:01:002:0081, загальною площею 5,44 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, який було зареєстровано у Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства Центр державного земельного кадастру 22.06.2005 року за №040551500387.

В той же день, 01.01.2005 року, між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та СК Шаболат було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди, а саме земельної ділянки.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що договір укладено на 8 років. Після закінчення строк дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, в разі відсутності письмового заперечення орендодавця на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору, він підлягає поновленню на тих самих умовах і на той же самий строк, які передбачалися договором. Письмове заперечення має бути надіслане листом - повідомленням.

Таким чином, початок перебігу строку дії договору оренди вираховується з 22.06.2005 року, а отже закінчив він свою дію 22.06.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, що після закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 01.01.2005 року, укладеного між ТОВ Агрофірма Шаболат та ОСОБА_1 , позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату орендодавцю за її користування, а орендодавець ОСОБА_1 , в свою чергу, особисто отримував грошові кошти та продукцію в натуральній формі до 2016 року, в якості орендної плати, що підтверджується відповідними додатками до договору оренди.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 не надсилав позивачу письмових заперечень щодо подальшого поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 01.01.2005 року.

Але, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек 15.15.2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Голд-Сад було укладено договір оренди №116 земельної ділянки, кадастровий номер 5120887700:01:002:0081, загальною площею 5,44 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, тобто тієї ж самої земельної ділянки, яка була предметом договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Шаболат .

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар обов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що договір укладено на 8 років. Після закінчення строк дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, в разі відсутності письмового заперечення орендодавця на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору, він підлягає поновленню на тих самих умовах і на той же самий строк, які передбачалися договором. Письмове заперечення має бути надіслане листом - повідомленням.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п`ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України, суд дійшов вірного висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі , у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

З урахуванням викладених обставин, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України у справі про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендодавцем від 25.02.2015 року, а також правовий висновок Верховного Суду України від 12.10.2016 року у справі № 6-1282цс16, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов в частині визнання договору оренди земельної ділянки №506 від 01.01.2005 року, укладений між ТОВ Агрофірма Шаболат та ОСОБА_1 , поновленим на той самий строк та на тих самих умовах та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, площею 5,44 га., кадастровий номер 5120887700:01:002:0081, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Голд-Сад , №116 від 15.12.2015 року підлягає задоволенню.

Частиною восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, ТОВ Агрофірма Шаболат не було надіслано ОСОБА_1 проект додаткової угоди до укладеного між сторонами договору оренди землі від 01.01.2005 року у запропонованій редакції задля його підписання, відповідач не зволікав з його підписанням та відмовлявся від цього у зв`язку з чим, суд вірно вважав, що в цій частині права позивача ніяким чином не порушено, а тому звернення до суду з такими вимогами є передчасним.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ТОВ Агрофірма Шаболат повинна була протягом місяця укласти з ОСОБА_2 додаткову угоду та вжити заходів щодо її державної реєстрації у той самий спосіб, що первісний договір оренди земельної ділянки, є безпідставними, оскільки власник земельної ділянки не надав заперечень про пролонгацію дії договору оренди, що є доказом пролонгації дії цього договору.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - немає.

Колегія суддів, розглянувши справу, приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв`язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.374, ст.ст.375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Голд-Сад - залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.11.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко

А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік