Постанова

від 14.11.2019 по справі 759/15857/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року м. Київ

Єдиний унікальний номер справи № 759/15857/16-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/11399/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Желепи О.В., Білич І.М.

при секретарі: Макаровій К.В.

за участю:

представника позивача: Таран М .І.

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сейм Інвест до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Автоплюс Сервіс про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2

на рішення Святошинського районного суду м. Києва ухваленого 23 травня 2019 року в приміщенні суду в м. Києві в складі судді П'ятничук І.В., інформація про дату складання повного судового рішення відсутня,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року позов ТОВ Сейм Інвест до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року залишено без змін.

16 травня 2018 року постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судового рішення стало те, що:

- Суд не з`ясував, чи вибув спірний автомобіль з титульного володіння ТОВ Флогістон у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, та не встановив особу, яка здала автомобіль на комісію;

- Визнаючи недійсною довідку-рахунок, яка підтверджує лише ту обставину, що ТОВ Автоплюс Сервіс продало і видало ОСОБА_4 спірний автомобіль, суд не з`ясував обставини укладення договору купівлі-продажу;

- Суд першої інстанції не вчинив дії, передбачені частиною другою статті 35 та частиною третьою статті 36 ЦПК України 2004 року (редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), щодо залучення продавця спірного автомобіля до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, хоча рішення у справі може вплинути на права та обов`язки цієї юридичної особи щодо можливого відшкодування збитків відповідачам. Позбавлення ТОВ Автоплюс Сервіс процесуальних прав, передбачених статтею 27 ЦПК України 2004 року також не сприяло всебічному та повному з`ясуванню дійсних обставин справи і встановленню обсягу прав та обов`язків сторін.

- Крім того, суд не зробив висновку про добросовісність чи недобросовісність набуття відповідачем майна.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року залучено до участі у справі ТОВ Автоплюс Сервіс .

В подальшому позивачем неодноразово подавались заяви про зменшення розміру позовних вимог, про зміну предмету позову (а.с. 11-12, 97-99, 138-141, 152-155, том 3).

Так, у останній заяві позивач просив визнати недійсним правочин оформлений довідкою-рахунком серії ВІА №680015 від 15 серпня 2014 року, виданою ТОВ Автоплюс Сервіс , за яким право власності на транспортний засіб LEXUSLX570, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 перейшло від ТОВ Сейм Інвест до ОСОБА_4 ; витребувати вказаний транспортний засіб від ОСОБА_2 на користь позивача, а також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року позов ТОВ Сейм Інвест до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ Автоплюс Сервіс про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено.

Визнано недійсним правочин оформлений довідкою - рахунком серії ВІА №680015 від 15 січня 2014 року ТОВ Автоплюс сервіс , за яким право власності на транспортний засіб Lexus LX 570, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 (до проведення переєстрації в зв`язку з заміною номерного знаку д.н.з. НОМЕР_1 ), вибуло із володіння ТОВ Сейм Інвест у володіння ОСОБА_4

Витребувано транспортний засіб Lexus LX 570, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 (до проведення переєстрації в зв`язку з заміною номерного знаку д.н.з. НОМЕР_1 та НОМЕР_12) від ОСОБА_2 на користь ТОВ Сейм Інвест .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи. При цьому зазначає, що судом не враховано висновки постанови Верховного суду від 15 травня 2018 року по даній справі, а саме суд не з`ясував, чи вибув спірний автомобіль з титульного володіння ТОВ Флогістон у силу обставин, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України та не встановив особу, яка здала автомобіль на комісію. Особа, яка здала автомобіль на комісію в рамках нового розгляду справи не була встановлена, націленість повноваженнями щодо реалізації транспортного засобу судом не перевірена.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Так, вказує, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт передачі в користування ТОВ Флогістон спірного транспортного засобу та його відчуження під час дії договору оренди. Також, вказує, що ТОВ Автоплюс сервіс прийняло на комісію спірний автомобіль з порушенням вимог порядку №1200, без необхідних для реалізації транспортного засобу документів (довіреності, накладної, паспорта уповноваженої особи), не від власника майна, оскільки власник транспортного засобу Lexus LX 570, жодної довіреності на право відчуження не видавав, накладної на відчуження автомобіля не складав, рішення про погодження відчуження транспортного засобу наглядова рада позивача не приймала, ТОВ Флогістон будучи орендарем спірного автомобіля, також на законних підставах не могло видати відповідні документи, а отже ОСОБА_4 набув у власність автомобіль Lexus LX 570 незаконно, в зв`язку з чим подальше відчуження ним даного автомобіля було також незаконно.

Від інших учасники процесу відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник відповідача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладеній у ній.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду без змін.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа у судове засідання не з`явились про день час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Зважаючи на викладене апеляційний суд, враховуючи положення ст.372 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи недійсним правочин оформлений Довідкою-рахунком ВІА №680015 виданою 15 серпня 2014 року ТОВ Автоплюс Сервіс на ім`я ОСОБА_4 , суд першої інстанції вважав, що продаж спірного автомобіля відбувся за відсутності волевиявлення власника товару -ТОВ Сейм Інвест , зокрема особою, що не мала необхідних повноважень на відчуження транспортного засобу.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 листопада 2010 року ТОВ Сейм Інвест (позивач) придбало у ТОВ Атрибут і К транспортний засіб - LEXUSLX570, номер шасі (номер кузова) НОМЕР_2, чорного кольору (а.с. 6-7, том 1).

23 листопада 2010 року зазначений ТЗ був зареєстрований у ВРЕВ-6 УДАІ в м . Києві за позивачем, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.10, том 1).

3 жовтня 2011 року між ТОВ Сейм Інвест та ТОВ Флогістон укладено договір оренди транспортних засобів №51с, згідно умов якого, орендар передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування автотранспортні засоби визначені у Додатку №1 до договору на строк п`ять років з дати підписання цього договору (а.с. 11-13, том 1).

Відповідно до додатку №1 до договору оренди автотранспорту №51С від 3 жовтня 2011 року та акту прийому передачі автомобілів до договору оренди автотранспорту №51С від 3 жовтня 2011 року, орендодавець (ТОВ Сейм Інвест ) передав орендарю (ТОВ Флогістон ) транспортні засоби у тимчасове платне користування в тому числі транспортний засіб - LEXUS LX 570, номер шасі НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 14, 15, том 1).

12 травня 2011 позивачу ВРЕВ -5 УДАІ в м. Києві було видане нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 у зв`язку із зміною державного номера ТЗ (замість НОМЕР_13 видано номер НОМЕР_1 ).

15 серпня 2014 року належний позивачу транспортний засіб LEXUS LX 570, номер шасі (номер кузова ) НОМЕР_7 , зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку №ВІА680015, виданої ТОВ Автоплюс-Сервіс (а.с. 169, том 1).

14 жовтня 2014 року зазначений ТЗ був зареєстрований за ОСОБА_7 на підставі довідки-рахунку №ВІА812557 виданої ТОВ Ореон-Трейд, яка містить відмітку анульовано (а.с.130, том 1).

6 січня 2015 року між ТОВ Сейм Інвест та ТОВ Флогістон в особі ліквідатора укладено додаткову угоду №2-1/1 про розірвання договору оренди №51с від 3 жовтня 2011 року, за умовами якої орендар зобов`язався повернути орендодавцю транспортні засоби, які були передані за актом приймання-передачі, що були підписані сторонами на виконання умов договору (а.с. 16 том 1).

15 січня 2015 року та 7 липня 2015 року позивачем направлялись вимоги по поверненню транспортних засобів, зокрема LEXUS LX 570, номер шасі (номер кузова) НОМЕР_7 , чорного кольору (а.с.17-21, том 1).

Проте, як встановлено судом ТОВ Флогістон не виконало своїх зобов`язань і не повернуло транспортні засоби, які на праві власності належать ТОВ Сейм Інвест .

29 серпня 2015 року слідчим управління ГУ НП у м. Києві розпочато кримінальне провадження №12015100040013047 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.192, ч.4 ст.190 КК України, за фактом неповернення транспортних засобів, по якому 29 вересня 2016 року ТОВ Сейм Інвест визнано потерпілим .

21 січня 2015 року спірний автомобіль перереєстровано у зв`язку із заміною державного номера (замість НОМЕР_1 видано новий - НОМЕР_12 ) (а.с. 126, том 1).

Із відповіді Регіонального сервісного центру в м. Києва від 27 квітня 2018 року №31/26-327Аз вбачається, що 17 квітня 2018 року проводилась операція перереєстрації при зміні номерного знаку внаслідок чого відбулася зміна номерного знаку з НОМЕР_14 на НОМЕР_15 , а також змінилось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на НОМЕР_9 (а.с.71, том 3).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для перереєстрації ТЗ на ОСОБА_4 була довідка-рахунок видана ТОВ Автоплюс Сервіс .

Відповідно до п. 43 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 на комісію приймаються транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, зареєстровані або зняті з обліку в Державтоінспекції, або машини, зняті з обліку в Держсільгоспінспекції, для їх подальшої реалізації: від суб`єктів господарювання - за наявності накладної із зазначенням моделі, марки транспортного засобу, номера шасі, двигуна, його ціни, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або свідоцтва про реєстрацію машини, паспорта та доручення уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Матеріали справи не містять доказів видачі довіреності ТОВ Сейм Інвест , яка дає право на відчуження спірного ТЗ.

У суді апеляційної інстанції представником відповідача ОСОБА_2 вказано, що в межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 27 березня 2019 року надано слідчому Дніпровського управління ГУ НП в місті Києві тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу ОСОБА_2, а саме: до оригіналу довіреності від 25 листопада 2010 року ТОВ Сейм Інвест видано нотаріально засвідчену довіреність, якою ОСОБА_4 та ОСОБА_13 було уповноважено на представництво інтересів ТОВ Сейм Інвест як власника автомобіля LEXUS LX 570, номерний знак НОМЕР_6, номер кузова НОМЕР_10 , в органах ДАІ, МРЕВ, інших органах, підприємствах, установах, незалежно від форм власності, перед фізичними та юридичними особами з питань пов`язаних з експлуатацією, технічним обслуговуванням автомобіля, зі строком дії довіреності з 25 листопада 2010 року по 25 листопада 2015 року, та надано розпорядження про надання можливості вилучити оригінали цих документів.

Проте апеляційний суд не може прийняти вказані посилання скаржника, оскільки представником відповідача ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не заявив клопотання про витребування вказаної довіреності. Також апеляційний суд наголошує на наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

З урахуванням викладеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відчуження вказаного ТЗ мало місце всупереч вимогам статуту ТОВ Сейм Інвес пп. 11.3.9.12 якого передбачена необхідність отримання директором Товариства попереднього погодження Наглядової Ради товариства на відчуження у будь-який спосіб основних засобів, в т.ч. транспортних засобів.

З наявних в матеріалах справи довідок № 58 та № 59 від 20 липня 2017 року транспортний засіб - LEXUS LX 570, номер шасі НОМЕР_2 обліковується на балансі підприємства, грошові кошти від його відчуження на банківські рахунки та в касу підприємства не находили (а.с.с 217, 218 том 1).

А тому, з урахуванням викладених обставин апеляційний суду погоджується з висновком суду про те, що спірний транспортний засіб - LEXUS LX 570, номер шасі НОМЕР_2 вибув із володіння власника та орендаря не з їхньої волі. ОСОБА_4 набув спірний автомобіль у власність незаконно, а отже ОСОБА_2 придбала ТЗ в особи яка не мала права його відчужувати, тому у Позивача, як власника майна наявні всі правові підстави витребувати автомобіль від набувача - ОСОБА_2 , згідно вимог ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення, а у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не ставиться питання про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.

Головуючий суддя:

Судді: