Постанова

від 20.11.2019 по справі 759/11983/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/11983/19 головуючий у суді І інстанції Хоменко В.С.

провадження № 22-ц/824/14868/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року про повернення позовної заяви позивачу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Оптима Парк , ОСОБА_2 , треті особи - Комунальне підприємство Реєстрація нерухомості в особі відокремленого підрозділу Київська філія Комунального підприємства Реєстрація нерухомості , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку , -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати протиправним рішення Комунального підприємство Реєстрація нерухомості в особі відокремленого підрозділу Київська філія Комунального підприємства Реєстрація нерухомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:102:0018 по АДРЕСА_1 площею 0,1 га за ТОВ Корпорація Едем та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 27674683; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 21 лютого 2019 року між ТОВ Оптима Парк та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., зареєстрований в реєстрі № 1044; визнати протиправним рішення приватного нотаріуса Незнайки Є.В. про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 рокупозовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що законодавець встановлює обов`язок подання письмових доказів або в оригіналі, або в належним чином засвідчених копіях. Критерії ж якості копій документів законодавство не визначає. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив перелік доказів, що додаються до заяви, повідомив суд про місцезнаходження оригіналів письмових доказів. Позивач надав суду докази на підтвердження позовних вимог, що позбавляє його права порушувати питання про їх витребування. За наявності сумнівів щодо того чи іншого доказу, суд не позбавлений можливості зобов`язати особу, у якої наявний оригінал такого документа, надати його для огляду. Така можливість співвідноситься із обов`язком позивача повідомляти про місцезнаходження оригіналів письмових доказів, доданих до позовної заяви. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд застосував суб`єктивні критерії якості до копій доказів, доданих до позовної заяви, тобто, вдався до надзвичайного формалізму, вирішуючи питання відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України .

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи положення ст. 185 ЦПК України повернення заяви можливе у випадку, коли позивач отримав ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, але не виконав вимоги, зазначені в ній.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали. Підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що ОСОБА_1 надав суду нечитабельні протокол № 1 установчих зборів та акт прийому-передачі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 83 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач надав суду копії Протоколу № 1 установчих зборів ТОВ Корпорація Едем від 22 серпня 2018 року та копію Акту прийому-передачі від 23 серпня 2018 року. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що оригінали зазначених письмових доказів наявні у ТОВ Оптима Парк .

На виконання вимог ухвали від 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій зазначив, що ним було надано суду належним чином засвідчені докази, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини. Позивач не має можливості надати більш якісні копії протоколу установчих зборів та акту прийому-передачі, оскільки він не приймав участі у процесі створення ТОВ Корпорація Едем , будь-яких документів з цього приводу не підписував, оформлених примірників документів не отримував та ними не володіє.

Таким чином, повертаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у позивача можливості надати суду більш якісні копії документів, оскільки в нього немає їх оригіналів. Постановлення такої ухвали призвело до безпідставного повернення позовної заяви позивачу.

Згідно з вимогами ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення суд зазначає, зокрема, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Тобто, у силу вимог закону суд дає оцінку наданим сторонами доказам та може як прийняти, так і відхилити їх.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (справа Жоффр де ля Прадель проти Франції ).

За змістом ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2019 року.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.