Постанова

від 22.11.2019 по справі 804/15820/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №804/15820/15

адміністративне провадження №К/9901/41557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Чепурнов Д.В., Поплавський В.Ю.) у справі №804/15820/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТехкомВ (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 №0002651502, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 780040,50грн, з яких: 520027,00грн - основний платіж та 260013,50грн - штрафні (фінансові) санкції.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з огляду на те, що господарські операції по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані товарно-матеріальних цінностей здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, чим спростовується висновок податкового органу щодо безтоварності проведених операцій та порушення позивачем норм податкового законодавства. За викладеного, позивач вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, висновок контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ТехкомВ податкової дисципліни є помилковим.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю належного документального підтвердження фактичного проведення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані по придбанню товарно-матеріальних цінностей. Також суд послався на не надання позивачем доказів використання отриманих товарів у власній господарській діяльності (договорів, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів списання, тощо), доказів оприбуткування отриманих товарів на складі та їх вибуття, а також платіжних доручень чи банківських виписок на підтвердження здійснення розрахунків за отримані товари.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позовних вимог, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про безпідставність проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість, оскільки належними первинними документами, які були предметом дослідження під час розгляду справи, підтверджено настання реальних правових наслідків за взаємовідносинами Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ з його контрагентом, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю підприємства. Також суд зауважив, що недотримання податкової дисципліни контрагентом позивача не може бути підставою для позбавлення останнього права на податковий кредит, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Морфлекс та Товариством з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані за січень 2015 року.

Перевіркою встановлено: 1) не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: Товариство з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані - позивач, та відсутність об`єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України; 2) відображення у податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання: Товариство з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані - позивач, та не встановлення відображення у податковому обліку господарських операцій і розрахунків по ланцюгу постачання: Товариство з обмеженою відповідальністю Морфлекс - позивач; 3) порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість на загальну суму 520026,69грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання, сумою податкового кредиту та сумою податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 520027,00грн.

За результатами проведеної перевірками відповідачем складено акт від 03.06.2015 року №1694/04-63-22-04/32448145 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 №0002651502, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 780040,50грн, в тому числі 520027,00грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 260013,50грн.

Фактичною підставою для проведення позивачу вказаних донарахувань з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про безпідставність формування податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані товарно-матеріальних цінностей, з огляду на нереальний характер господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач послався на невідповідність наявних у позивача первинних документів вимогам чинного законодавства (у видаткових накладних відсутня інформація про місце їх складання, ПІБ особи, яка отримувала товар, дату та номер довіреності, а візуальним оглядом видаткової накладної та договору, контролюючим органом встановлено, що така накладна була підписана не директором Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ ); ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані , відповідності проведених операцій економічному змісту і діловій меті діяльності позивача. Також, відповідач зауважив, що за аналізом податкової інформації отриманої щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані останній має стан 7, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей , відсутність декларування податкових зобов`язань за січень 2014 року по взаємовідносинам з Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ та неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані по взаємовідносинам з контрагентами за січень 2015 року, з підстав не встановлення фактичного місцезнаходження останнього за податковою адресою.

Судами встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (Покупець) на підставі договору постави від 05.01.2015 №050115 мав господарські взаємовідносини по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані товарно-матеріальних цінностей. За умовам вказаного договору Постачальник зобов`язувався поставити протягом 30 календарних діб на умовах EXW (Інкотермс-2010), а Покупець прийняти та сплатити протягом 365 календарних днів з дати підписання видаткових накладних вартість товару придбаного в асортименті, у кількості і за ціною згідно специфікацій.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТехкомВ у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом було надано копії первинних документів, які також були предметом дослідження під час перевірки, зокрема, договір поставки, специфікації до вказаного договору, видаткові накладні, за якими суми податку на додану вартість було включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних та оборотно сальдові відомості по рахунку 281, 631.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на підтвердження отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані за договором поставки, та фізичне переміщення такого товару в просторі з одного складу до іншого, позивачем до матеріалів справи було долучено копії договору транспортної експедиції №05-103 від 05.01.2015 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Деліо Гранд , за умовами якого останній зобов`язувався за плату здійснити дії пов`язані з перевезенням вантажу позивача та надати інші допоміжні послуги (оформлення одержання вантажу, доставка вантажу перевізникові зі складу вантажовідправника, від перевізника на склад вантажоотримувача); товарно-транспортних накладних, в яких зазначено інформацію про замовника, перевізника, вантажоотримувача, пункти навантаження та розвантаження, вид, кількість та вартість товару, а також перелік супровідних товар документів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані з огляду на відсутність належного документального підтвердження спірних господарських операцій, що свідчить про їх безтоварність. А саме, відповідач вказує, що надані позивачем до перевірки видаткові накладні по взаємовідносинам з контрагентом оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , транспортування придбаного товару та його використання у власній господарській діяльності не підтверджено жодними первинними документами, також як і не здійснено розрахунки за його придбання. Податковий орган наголошує, що долучення позивачем до матеріалів адміністративної справи на підтвердження транспортування придбаного товару товарно-транспортних накладних, які були відсутні під час проведення перевірки, не можуть братися до уваги судами під час розгляду справи, оскільки вказане позбавляє контролюй орган можливості проаналізувати їх зміст та надати оцінку. На переконання відповідача, судом апеляційної інстанцій безпідставно не враховано інформацію отриману контролюючим органом від інших податкових органів по вказаному контрагенту та доводи відповідача щодо штучності формування позивачем даних податкового обліку без фактичного проведення господарських операцій. Скаржник вважає, що в розглядуваному випадку формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом є неправомірним.

9. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю ТехкомВ не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 22.1 статті 22.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

10.2. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

10.3. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.4. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.5. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10.8. Пункт 200.1 статті 200

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Пункт 2 статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Стаття 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

15. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у заперечені на апеляційну скаргу, та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав належну оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано умотивовану оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судом на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судом досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії) є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій, підтверджують їх фактичне здійснення та оцінка яким не була надана судом першої інстанції.

21. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю ТехкомВ до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за січень 2015 року стосуються господарських операцій за участі контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання продукції на підставі договору укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ .

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо відсутності документального підтвердження використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивача, оприбуткування його на складі та вибуття даних товарів, оскільки податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів факт зберігання позивачем на складі придбаного у Товариства з обмеженою відповідністю Бай-Бек Компані товару, і відображення цього товару по рахунку 281 Товари на складі , також як і не робив будь-яких зауважень з приводу достовірності зазначеної у первинних документах інформації та не вказував про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. При цьому, контролюючим органом під час перевірки позивача підтверджено факт відображення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідністю Бай-Бек Компані , зокрема, відображення зберігання придбаного у контрагента товару на складі по рахунку 281 товар на складі .

22. На момент вчинення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані було зареєстроване у встановленому законом порядку та мало статус платника податку на додану вартість.

23. Посилання відповідача на недоліки в оформленні видаткових накладних складених за результатом господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані також умотивовано не прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки акт перевірки не містить жодних посилань на неможливість врахуванням таких видаткових накладних з підстав відсутності в них інформації про місце складання, ПІБ особи Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ , яка отримувала товар, дати і номеру довіреності виданої позивачем, чи підписання таких накладних не директором Товариства з обмеженою відповідальністю ТехкомВ . До того ж, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин під час судового розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанції відповідачем надано не було.

24. Щодо розрахунку за поставлену продукцію, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки за умовами договору укладеного між позивачем та його контрагентом було передбачено строк у 365 днів для його здійснення, який на момент проведення перевірки не сплив, підстави вважати оплату за придбаний товар не проведеною, у контролюючого органу відсутні.

25. Чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю ТехкомВ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

26. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості посилань податкового органу, як на підставу для відмови в позові, на відсутність у позивача документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи у позивача наявні, були долучені до матеріалів справи, досліджені судом апеляційної інстанцій. Окрім того, на підтвердження отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані за договором поставки та фізичне переміщення цього товару в просторі з одного складу до іншого позивачем до матеріалів справи були також долучені копії договору транспортної експедиції №05-103 від 05.01.2015 укладеного з Деліо Гранд , за умовами якого останній зобов`язувався за плату здійснити дії пов`язані з перевезенням вантажу позивача та надати інші допоміжні послуги (оформлення одержання вантажу, доставка вантажу перевізникові зі складу вантажовідправника, від перевізника на склад вантажоотримувача); товарно-транспортних накладних, в яких зазначено інформацію про замовника, перевізника, вантажоотримувача, пункти навантаження та розвантаження, вид, кількість та вартість товару, а також перелік супровідних товар документів.

Крім того, суд зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

27. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

28. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію отриману відносно контрагента позивача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, також обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

29. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких Товариством з обмеженою відповідальністю ТехкомВ було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем у свою чергу не наведено переконливих доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а вказані у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем показників податкового обліку за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Бай-Бек Компані .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. З урахуванням досліджених первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності Товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТехкомВ підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

31. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення, а постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі №804/15820/15 без змін.

32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

33. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі №804/15820/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду