Ухвала

від 13.11.2019 по справі 645/6843/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 645/6843/15-ц

провадження № 61-19554ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України Гапонова Ірина Євгенівна, начальник Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України,

боржник - приватне акціонерне товариство Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія управління персоналом ,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія управління персоналом на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України Гапонової Ірини Євгенівни, начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України (далі - Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України) Гапонової І. Є., начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України.

Скарга обґрунтована тим, що 23 лютого 2019 року нею на ім`я начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві МЮ України направлено заяву про примусове виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2017 року у справі № 645/6843/15-ц та відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 21 лютого 2019 року.

Вважала, що зміст резолютивної частини рішення у справі № 645/6843/15-ц державним виконавцем Гапоновою І. Є. спотворено, а саме: витлумачено на власний розсуд, як у постанові про відкриття виконавчого провадження так й інших постановах цього виконавчого провадження, викладено в інший ніж судова редакція цієї частини - із ревізією, у такій спосіб, цього судового рішення суду.

У заяві від 23 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомила державного виконавця Гапонову І. Є. про те, що рішення від 18 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, у добровільному порядку ПАТ ВНЗ МАУП не виконане у повному обсязі, виконано частково, з виплатою суми заборгованості у розмірі 384 422 грн 63 коп., також, що з ПАТ ВНЗ МАУП підлягає стягненню недовиплачена сума у розмірі 93 121 грн 01 коп.

Крім того, ОСОБА_1 було наголошено на тому, що зазначена у судовому рішенні сума у розмірі 477 543 грн 64 коп., відповідно до змісту зазначеного рішення, має бути стягнута без будь-яких відрахувань з неї за рахунок ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2010 року у справі № 2-79/10 про поновлення її на роботі.

Зазначала про те, що 07 березня 2019 року державним виконавцем Гапоновою І. Є. на підставі виконавчого листа від 21 лютого 2019 року було розпочато виконання судового рішення у справі № 645/6843/15-ц в указаній частині у примусовому порядку та винесено постанови, а саме: про відкриття виконавчого провадження від 07 березня 2019 року, про арешт коштів від 07 березня 2019 року, про арешт майна від 12 березня 2019 року, проте зі спотворенням у постановах резолютивної частини судового рішення у цій справі, які викладені державним виконавцем в іншій ніж у судовому рішенні та виконавчому листі редакції.

Разом з цим, указувала на те, що державним виконавцем, не виконано судове рішення у повному обсязі та недостягнуто з ПАТ ВНЗ МАУП суми залишку заборгованості, однак постановою від 21 березня 2019 року закінчено виконавче провадження, крім того постановою від 21 березня 2019 року знято арешт з коштів ПАТ ВНЗ МАУП .

Оскільки, за результатами указаних вище неправомірних, незаконних дій державного виконавця Гапонової І. Є. та неправомірної, незаконної бездіяльності начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України не виконано судове рішення в указаній у виконавчому листі частині, а саме недостягнуто на її користь суми залишку заборгованості у розмірі 93 121 грн 01 коп. просила суд: 1) визнати дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України Гапонової І. Є. по ревізії рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2017 року у справі № 645/6843/15-ц, яке зазначено у виконавчому листі Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року та винесення процесуальних документів, постанов виконавчого провадження, неправомірними та незаконними; 2) визнати факт бездіяльності державного виконавця та начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України щодо відсутності контролю за діями та рішеннями державного виконавця Гапонової І. Є. при здійсненні нею виконавчого провадження за виконавчим листом від 21 лютого 2019 року, що видано на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2017 року у справі 645/6843/15-ц щодо стягнення визначеної суми без будь-яких відрахувань за рахунок ОСОБА_1 , а саме: щодо достягнення визначеної судовим рішенням суми у розмірі 93 121 грн 01 коп. та щодо відсутності належного реагування на факти спотворення державним виконавцем Гапоновою І. Є. резолютивної частини судового рішення у справі 645/6843/15-ц із подальшим здійсненням на їх підставі виконавчих дій не у визначений Законом України Про виконавче провадження спосіб, порядок і невиконанням судового рішення, бездіяльність державного виконавця, начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України - неправомірною та незаконною; 3) визнати постанови, що винесені державним виконавцем Гапоновою І. Є., такими, що не відповідають зазначеній у виконавчому листі від 21 лютого 2019 року, що видано Фрунзенським районним судом м. Харкова у справі 645/6843/15-ц, та резолютивній частині судового рішення від 18 грудня 2017 року у цій справі; 4) зобов`язати державного виконавця, який здійснюватиме виконавче провадження № 58560311 в установленому законом порядку, усунути допущені порушення і поновити порушене право заявника, а саме: привести постанову виконавчого провадження № 58560311 про його відкриття та інші, які мають відношення до цієї справи у відповідність до виконавчого листа від 21 лютого 2019 року, що видано Фрунзенським районним судом м. Харкова на виконання рішення цього ж суду від 18 грудня 2017 року у справі 645/6843/15-ц; 5) визнати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 березня 2019 року неправомірною, незаконною та зобов`язати начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України, усунути вказані порушення й поновити порушене право заявника, та її скасувати; 6) визнати постанову від 21 березня 2019 року про зняття арешту з коштів неправомірною, незаконною і зобов`язати начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України усунути порушення й поновити порушене право заявника, та її скасувати; 7) зобов`язати державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України, поновити порушене право заявника, а саме: відновити виконавче провадження по виконанню рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2017 року у справі № 645/6843/15-ц за виконавчим листом від 21 лютого 2019 року про стягнення з ПАТ ВНЗ МАУП на користь ОСОБА_1 визначеної цим рішенням суми - достягнути залишок заборгованості у розмірі 93 121 грн 01 коп. у примусовому порядку; 8) зобов`язати начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали за цією скаргою повідомити Фрунзенський районний суд м. Харкова про її виконання; 9) зобов`язати державного виконавця та начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України після відновлення виконавчого провадження забезпечити направлення до Фрунзенського районного суду м. Харкова та заявнику постанов виконавчого провадження, приведених у відповідність до виконавчого листа від 21 лютого 2019 року, постанови про скасування постанов про закінчення виконавчого провадження та про зняття арешту з коштів, винесеної у виконавчому провадженні № 58560311, постанови про відновлення виконавчого провадження № 58560311, для створення Фрунзенському районному суду м. Харкова підстав, у тому числі, для пред`явлення повернутого суду виконавчого листа від 21 лютого 2019 року до виконання Голосіївському РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України Гапонової І. Є. щодо винесення постанов виконавчого провадження про закриття виконавчого провадження та про зняття арешту з коштів від 21 березня 2019 року неправомірними. Визнано постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 березня 2019 року, що винесено державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України Гапоновою І. Є. неправомірною та зобов`язано начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України її скасувати. Визнано постанову у виконавчому провадженні від 21 березня 2019 року про зняття арешту з коштів, винесену державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України Гапоновою І. Є. неправомірною та зобов`язано начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України її скасувати. Зобов`язано державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України, який здійснюватиме виконавче провадження, відновити виконавче провадження по виконанню за виконавчим листом від 21 лютого 2019 року, що видано на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2017 року у справі № 645/6843/15-ц. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Мотивуючи своє рішення тим, що порушено конституційне право заявника на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2017 року, тому це право підлягає судовому захисту шляхом визнання дій державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України Гапонової І. Є. щодо винесення постанов виконавчого провадження від 21 березня 2019 року про закриття виконавчого провадження та про зняття арешту з коштів неправомірними та зобов`язання начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України їх скасувати. Також зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження по виконанню вищевказаного судового рішення. При цьому доводи заявника щодо бездіяльності начальника Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України визнано недоведеними, інші вимоги скарги визнано такими, що заявлені передчасно.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ ВНЗ МАУП залишено без задоволення. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року залишено без змін.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ ВНЗ МАУП , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їх права чи свободи.

Положеннями частини другої, третьої статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2017 року стягнуто з боржника на користь стягувача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 477 543 грн 64 коп. без будь-яких відрахувань за рахунок ОСОБА_1 , сплачено боржником на користь стягувача заборгованість у розмірі 384 422 грн 63 коп., що свідчить про невиконання судового рішення у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві МЮ України були неправомірними, оскільки судове рішення щодо стягнення з ПАТ ВНЗ МАУП на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 477 543 грн 64 коп. не виконано, тому виконавче провадження не підлягало закриттю.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із загальних засад правосуддя є обов`язковість виконання судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України Про виконавче провадження виданий судом виконавчий лист є документом, на підставі якого державна виконавча служба здійснює примусове виконання. У статті 11 зазначеного Закону визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У зв`язку із цим на нього покладається обов`язок здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Що стосується доводів касаційної скарги, що судове рішення ПАТ ВНЗ МАУП було виконано у повному обсязі, а недовиплачену суму заборгованості, як вважає ОСОБА_1 , становлять суми відрахувань, що здійснені боржником у відповідності до Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що судовим рішенням у цій справі було постановлено стягнути на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час її вимушеного прогулу у розмірі 477 543 грн 64 коп. без будь-яких відрахувань зі ОСОБА_1 , оскільки викладеним обставинам та доказам надана належна правова оцінка.

У відповідності до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Указані обставини є підставою для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника згідно пунктом 2 частини четвертої статті 59 цього Закону.

Отже судові рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про визнання постанов про закінчення виконавчого провадження, а також зняття арешту з коштів боржника неправомірними та незаконними та їх скасування відповідає обставинам справи. Недостягнута сума за рішенням суду має бути стягнута у примусовому порядку, у зв`язку з чим виконавче провадження підлягає відновленню.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Постановлені судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України Гапонової Ірини Євгенівни, начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія управління персоналом на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара