Постанова

від 12.11.2019 по справі 307/1133/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/1133/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 листопада 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Готри Т.Ю. і Джуги С.Д.,

з участю секретаря Терпай С.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 13 листопада 2018 року (у складі судді Бобрушка В.І.) за позовом ОСОБА_1 до Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі, визнання недійснимита скасування рішення органу місцевого самоврядування і рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом у квітні 2018 р.

Просила:

-Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі між дворогосподарствами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;

-Визнати недійсним і скасувати рішення 8 сесії 7 скликання Нижньоапшанської сільської ради № 7 від 17.08.2016 р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

-Визнати недійсним і скасувати рішення державного реєстратора від 04.09.2017 р. № 36893160 Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124482400:04:004:0070, площею 0.2136 для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Обґрунтувала тим, що є власником земельної ділянки площею 0.14 га по АДРЕСА_2 . Вона є також власником житлового будинку за вказаною адресою на підставі договору дарування від 01.07.1992 р., у якому зазначено, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0.21 га.

Протягом останніх років між нею і відповідачем ОСОБА_2 існує межовий спір щодо розміщення, перенесення спільної огорожі та встановлення межових знаків між їх дворогосподарствами, який Нижньоапшанська сільська рада жодним чином не вирішила.

Згідно з графічними матеріалами технічної документації ОСОБА_2 суміжним землекористувачем від поворотної точки Д до поворотної точки А вказано землі гр.. ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 , а після проведення геодезичної зйомки земельної ділянки останньої встановлено, що частина земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0.0014 га накладається на земельну ділянку та житловий будинок ОСОБА_1 .

Вважає своє право порушеним у розумінні норм цивільного законодавства.

Рішенням Тячівського районного суду від 13.11.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Покликається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та обґрунтування судового рішення недостовірними доказами.

Узагальнені доводи скарги зводяться до такого:

-у матеріалах справи міститься лист геодезичної організації ТОВ Гео-Земля від 19.04.2018 р. за № 790 з графічними додатками, який свідчить про те, що частина земельної ділянки ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку та житловий будинок ОСОБА_1 площею 0.0014 га;

-судом не було дано належну оцінку графічним матеріалам документації ОСОБА_2 , у яких суміжним землекористувачем від поворотної точки Д до поворотної точки А вказано землі гр. ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 ;

-відповідачем ОСОБА_2 не було вчинено жодних дій і звернень до ОСОБА_1 щодо погодження акту встановлення і погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами від 10.06.2016 р., натомість, у цьому акті замість підпису ОСОБА_1 міститься посилання на протокол узгоджувальної комісії від 04.07.2016 р.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення суду без змін, а скаргу - без задоволення. Узагальнені заперечення зводяться до такого:

-огорожу (паркан) між дворогосподарствами установив батько позивачки та відповідача 48 років тому назад;

-питання правильності оформлення технічної документації ОСОБА_2 не є предметом спору;

-доказів накладення меж земельних ділянок немає, призначення судової земельно-технічної експертизи не ініціювалось, а наданий позивачем лист геодезистів не може бути належним і допустимим доказом у справі та підставою для скасування правовстановлюючих документів на землю;

-позивачем не надано доказів про право власності як на житловий будинок, так і на земельну ділянку площею 0.21 га.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною позивача не доведено факту порушення права позивачки щодо користування її земельною ділянкою по АДРЕСА_1 саме з боку відповідача ОСОБА_2 .

При цьому суд установив, що позивачка є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.14 га в АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом серії III-ЗК № 023363 від 10.11.2002 р.

01.07.1992 р. ОСОБА_5 подарував ОСОБА_6 житловий будинок по АДРЕСА_2 ), який згідно з договором дарування розташований на земельній ділянці 0.21 га.

Межі земельних ділянок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 врегульовані актами обстеження меж комісією Нижньоапшанської сільської ради від 16.12.2015 р., від 07.06.2016 р., актом повторного обстеження межі між дворогосподарствами від 15.06.2017 р., протоколом узгоджувальної комісії сільської ради від 04.07.2016 р., рішенням Нижньоапшанської сільської ради від 06.07.2016 р. про затвердження указаного протоколу, актом встановлення меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами від 10.06.2016 р., атом прийому-передачі межових знаків від 28.07.2016 р. та актом перенесення меж земельної ділянки в натуру від 28.07.2016 р.

Рішенням Нижньоапшанської сільської ради № 12 від 08.10.2015 р. ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_1 площею 0.2136 га, а рішенням № 7 від 17.08.2016 р. - затверджено технічну документацію і надано вказану земельну ділянку (кадастровий номер 2124482400:04:004:0070) у власність.

28.08.2017 р. проведена державна реєстрація цієї земельної ділянки за ОСОБА_2 .

Спір між сторонами ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) виник із приводу меж сусідніх земельних ділянок по АДРЕСА_2 та встановленої між ділянками огорожі.

Однак, під час розгляду справи стороною позивача належними та допустимими доказами не підтверджено, що саме відповідач ОСОБА_2 установив спірну огорожу на межі суміжних земельних ділянок.

З`ясовано, що межа між земельними ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 встановлена 48 років назад їх батьком, ця межа не змінюється і залишається у такому ж стані як і під час виходу на місце комісій.

Суд не бере до уваги доводи позивача з посиланням як на доказ на схему геодезичної зйомки, проведеної ТОВ Гео-Земля щодо накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0.0024 га, оскільки вказана схема не містить даних про місце розташування земельних ділянок сторін. Окрім того, відповідно до цієї схеми фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , складає 0.1820 га в той час, як згідно з державним актом вона є власником земельної ділянки площею 0.14 га. Договір дарування житлового будинку від 01.07.1992 р. не свідчить, що позивачка додатково володіє земельною ділянкою площею 0.021 га по АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з положеннями ст. 367 ч.1, ч.6 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо листа геодезичної організації ТОВ Гео-Земля від 19.04.2018 р. за № 790 з графічними додатками, який свідчить про те, що частина земельної ділянки ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку та житловий будинок ОСОБА_1 площею 0.0014 га, не можуть слугувати підставою для скасування оскарженого рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, оскільки:

-згідно з цим листом площа земельної ділянки складає 0.1820 га;

-позивач є власником земельної ділянки площею 0.14 га;

-межі земельної ділянки ОСОБА_1 за державним актом на право приватної власності на землю не узгоджуються із межами фактичного користування;

-відповідно до договору дарування від 01.07.1992 р. подарований ОСОБА_1 житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0.21 га.

Так, за приписами ст. 30 ЗК УРСР (у редакції на момент укладення договору дарування житлового будинку) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, згідно з якою право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

При цьому, ні доказів про право власності або користування ОСОБА_1 земельною ділянкою понад передані їй у власність 0.14 га,ні самої технічної документації або проекту землеустрою щодо земельної ділянки ОСОБА_1 сторона позивача суду не надала, про призначення відповідної земельної експертизи не клопотала.

Твердження апелянта про те, що судом не було дано належну оцінку графічним матеріалам документації ОСОБА_2 , у яких суміжним землекористувачем від поворотної точки Д до поворотної точки А вказано землі гр. ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 , спростовується технічним записом і протоколом судового засідання, зауваження на які сторона позивача не подавала.

Окрім того, ОСОБА_5 є батьком позивачки (дарувальником житлового будинку та колишнім користувачем присадибної земельної ділянки), а лише сам факт непогодження меж ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами) не може бути підставою для визнання рішення сільської ради та державних актів недійсними (постанова ВС у справі № 467/1637/16-ц).

Довід апеляційної скарги про те, що відповідачем ОСОБА_2 не було вчинено жодних дій і звернень до ОСОБА_1 щодо погодження акту встановлення і погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами від 10.06.2016 р., натомість, у цьому акті замість підпису ОСОБА_1 міститься посилання на протокол узгоджувальної комісії від 04.07.2016 р. спростовується актами обстеження меж комісією Нижньоапшанської сільської ради від 16.12.2015 р., від 07.06.2016 р., протоколом узгоджувальної комісії сільської ради від 04.07.2016 р., рішенням Нижньоапшанської сільської ради від 06.07.2016 р. про затвердження указаного протоколу, актом встановлення меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами від 10.06.2016 р., атом прийому-передачі межових знаків від 28.07.2016 р. та актом перенесення меж земельної ділянки в натуру від 28.07.2016 р., актом повторного обстеження межі між дворогосподарствамипо АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 від 15.06.2017 р. на виконання рішення Тячівського районного суду від 15.05.2017 р., яким, зокрема, булозобов`язано Нижньоапшанську сільську раду надати відповідну комісію для врегулювання земельного (межового) спору.

Принагідно, колегія суддів із приводу обраного позивачем такого способу захисту права як визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора зауважує, що згідно з висновками ВП ВС після внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (постанови ВП ВС від 04.09.2018 р. у справі № 915/127/18, від 16.01.2019 р. у справі № 755/9555/18).

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті спору правильне судове рішення, із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Тячівського районного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4.Повне судове рішення складено 22.11.2019 р.

Судді: