Постанова

від 20.11.2019 по справі 910/11047/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. Справа№ 910/11047/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Цвінська Н.М., адвокат, довіреність №2-775д від 19.06.2019,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Анріка на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 про повернення позовної заяви у справі №910/11047/19 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Анріка до Акціонерного товариства Укргазвидобування про зобов`язання виконати умови договору в натурі

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Анріка звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Укргазвидобування про зобов`язання виконати умови угоди №БТД44/2194/08/92є5-19 від 29.07.2019 до договору №БТД44/10029/92є5-18 від 12.07.2018 шляхом передачі в натурі у власність позивача нафтопродуктів у обсязі 360 тонн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 у справі №910/11047/19 позовну заяву було залишено без руху, з огляду на встановлення судом обставин сплати позивачем судового збору у розмірі меншому, аніж встановлено законодавством.

Так, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання АТ Укргазвидобування виконати в натурі умови договору шляхом передачі у власність позивача нафтопродуктів у обсязі 360,00 тонн загальною вартістю 10 464 422,40 грн., має своїм наслідком перехід права власності на товар, а отже є майновою вимогою у розумінні статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно судовий збір повинен розраховуватися та сплачуватися за вказаною вимогою, як за вимогою майнового характеру, а оскільки позивачем було сплачено судовий збір у розмірі меншому, аніж встановлено законодавством, судом першої інстанції позовну заяву залишено без руху.

При цьому, судом першої інстанції позивачу було встановлено десятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали для усунення вказаного недоліку.

ТОВ Анріка подало заяву про усунення недоліків, проте, судовий збір у встановленому законом розмірі, що становить 155 045,34 грн. за майнову вимогу не сплатило, зазначивши, що вимога про зобов`язання виконати умови договору шляхом передачі в натурі у власність нафтопродуктів є немайновою вимогою, оскільки це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці та свідчить про її немайновий характер.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/11047/19 позовну заяву повернуто товариству з обмеженою відповідальністю Анріка у зв`язку з тим, що позивачем не були усунені недоліки позовної заяви у встановлені ухвалою суду від 23.08.2019 строки.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

За доводами апелянта, суд першої інстанції не врахував, що вимога позивача про зобов`язання відповідача виконати умови угоди №БТД44/2194/08/92є5-19 від 29.07.2019 до договору №БТД44/10029/92є5-18 від 12.07.2018, є немайновою вимогою, оскільки це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, яке не піддається грошовій оцінці. Тому, з огляду на немайновий характер спору, позивач вважає, що ним вірно сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн. Однак, як зазначає апелянт, суд вказаних обставин не врахував, що призвело до безпідставного та помилкового повернення позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, позивач правом на участь свого представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання відкладеного на 20.11.2019 повідомлявся належним чином; копія ухвали про відкладення розгляду справи направлялась за адресою його офіційного місцезнаходження.

Утім, згідно даних офіційного сайту АТ Укрпошта 15.11.2019 поштове відправлення, надіслане позивачу, не вручене під час доставки: інші причини, і зазначено, що 20.11.2019 відправлення повернуто за зворотною адресою: інші причини.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням стороною, вказує на суб`єктивну поведінку цієї особи щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України Про доступ до судових рішень статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Позивач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух даної справи, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими процесуальними правами не скористався.

При цьому, судом також направлялась копія ухвали про відкладення розгляду справи на 20.11.2019 представнику позивача - АБ Сергія Пагера , яким було подано апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу суду від 11.09.2019.

Зазначений адресат вказану копію ухвали отримав 18.11.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.

Слід зазначити, що явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

З огляду на обмежені строки розгляду спору, а також з урахуванням того, що неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір .

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній станом на дату подання позовної заяви) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік (в редакції чинній станом на дату подання позовної заяви) з 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.

Згідно ч. 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній станом на дату подання позовної заяви) ставки судового збору визначені у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за заяву про вжиття заходів та забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вже вказувалося, товариство з обмеженою відповідальністю Анріка звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Укргазвидобування про зобов`язання виконати умови угоди №БТД44/2194/08/92є5-19 від 29.07.2019 до договору №БТД44/10029/92є5-18 від 12.07.2018 шляхом передачі в натурі у власність позивача нафтопродуктів у обсязі 360 тонн.

При цьому, позивач вважає, що вимога про зобов`язання виконати умови договору шляхом передачі в натурі у власність нафтопродуктів є немайновою вимогою, оскільки це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці та свідчить про її немайновий характер.

Стосовно наведеного колегія суддів зазначає наступне.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. В свою чергу, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Позивач по суті позовних вимог звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача виконати умови угоди шляхом передачі у власність ТОВ Анріка нафтопродуктів в обсязі 360,00 тонн. У позові вказано вартість однієї тонни нафтопродуктів, яка становить 29 067,84 грн.

Тобто, враховуючи ціну однієї тонни нафтопродуктів, розрахунок загальної вартості товару складає 10 464 422,40 грн.

Отже, предметом доведення у даному випадку є наявність або відсутність у позивача правових підстав вимагати від відповідача передачі у свою власність 360,00 тонн нафтопродуктів вартістю 10 464 422,40 грн., а у відповідача - наявність або відсутність обов`язку вказаний товар передати, і у випадку задоволення позову відбудеться перехід права власності від АТ Укргазвидобування до ТОВ Анріка на нафтопродукти в зазначеному грошовому еквіваленті, як виконання умов описаної вище угоди.

Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, позовна вимога про виконання умов угоди шляхом передачі нафтопродуктів у власність позивача в розумінні змісту даної статті свідчить про її майновий характер.

За таких обставин, всупереч твердженням позивача, ним заявлено позовну вимогу майнового характеру - вимогу про захист права та інтересу, об`єктом якої виступає благо - річ (товар) в чітко визначеній позивачем кількості, яка має свою ціну, та яку він просить суд зобов`язати відповідача йому передати у власність, а відтак, за висновком суду, така вимога підлягає грошовій оцінці.

Отже, позовна заява ТОВ Анріка про виконання в натурі умови договору шляхом передачі у власність позивача нафтопродуктів у обсязі 360,00 тонн, належить до заяв майнового характеру і оплачується судовим збором, як за подання заяви майнового характеру.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно встановив, що позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 156 966,34 грн. (1,5 відсотки ціни позову за майнову вимогу у розмірі 10 464 422,40 грн.).

Натомість, позивачем було сплачено судовий збір лише на суму 1 921,00 грн.

Відтак, сума недоплаченого судового збору складає 155 045,34 грн.

Як вже вказувалося, у визначений ухвалою суду від 23.08.2019 строк позивачем недолік позовної заяви не усунено та не надано місцевому господарському суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено - якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Анріка у справі №910/11047/19.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Анріка залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 про повернення позовної заяви у справі №910/11047/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 25.11.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко