Постанова

від 22.11.2019 по справі 917/740/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2019 р. Справа № 917/740/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА - Логістик" (вх. №2596 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі № 917/740/19

за позовною заявою Приватного підприємства "Рудо - Транс", вул. Огієнко, 14, м. Житомир, 10009

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА - Логістик", вул. Котляревського 1/27, м. Полтава, 36010

про стягнення 39000,00 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/740/19 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА - Логістик", (вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36010, код ЄДРПОУ 39348181) на користь Приватного підприємства "Рудо - Транс", (вул. Огієнко, 14, м. Житомир, 10009; код ЄДРПОУ 37320723) 39 000,00 грн та 1921,00 грн судового збору.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до п.7.2 укладеного між сторонами договору № 344 від 31.07.2018 спір між сторонами підлягає розгляду у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" і з цих підстав, на думку апелянта, господарський суд мав у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст. 226 ГПК України залишити позов без розгляду. Крім того, апелянт зазначає, що позивач доставив вантаж із запізненням на день, що стало підставою сплати відповідачем на користь ТОВ "ЛВН Лімітед" штрафу у розмірі 35329,06 грн. За твердженням відповідача, вказана сума повинна бути зарахована як зустрічна однорідна вимога у даному спорі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав його поновлення та доказів, які підтверджують наведені обставини.

З огляду на усунення ТОВ "ЮА - Логістик" недоліків, колегія суддів апеляціної інстанції ухвалою від 23.09.2019 поновлено ТОВ "ЮА - Логістик" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/740/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЮА - Логістик"; позивачу встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/740/19.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

11.10.2019 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що оскаржуване рішення суду є обгрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавста. Вказує на те, що відповідач договір № 344 від 31.07.2018 не підписав та засвідчений печаткою примірник на адресу позивача не направив, і з цих підстав господарский суд дійшов вірного висновку, що заявки на перевезення товару за своєю формою, правовою природою та істотними умовами є окремими договорами перевезення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Рудо - Транс" м. Житомир, на підставі заявок ТОВ "ЮА - Логістик" м. Полтава № 541 від 31.07.2018 року, № 587 від 13.08.2018 року, № 597 від 14.08.2018 року, здійснено перевезення вантажів за маршрутом: м. Немирів, Вінницька область - м. Дніпро - м. Немирів, на суму 24000 грн.; с. Ямниця, Тисменецький район, Івано-Франківської області - м. Рівне, на суму 6 200 грн; с. Зоря, Рівненської області - м. Немирів, Вінницької області, на суму 8800 грн.

На підтвердження надання послуг по перевезенню вантажів позивачем були оформлені товарно-транспортні накладні № 7310058 від 31.07.2018 року, № 7310054 від 31.07.2018 року, № 690 від 01.08.2018 року, № 689 від 01.08.2018 року, № 426 від 02.08.2018 року, № Р48542 від 13.08.2018 року, № 7273499 від 14.08.2018 року, які були підписані вантажоодержувачем та замовником перевезень без застережень.

Відповідно до п. 14 вказаних заявок-договорів безготівковий розрахунок проводиться протягом тижня після отримання правильно оформлених документів, відправлених на відділення № 9 у м. Полтава що по вул. Гоголя, 20.

З матеріалів справи вбачається, що документи були направлені на вказану адресу позивачем 09.08.2018 за експрес-накладною № 59000355701906 та 23.08.2018 за експрес-накладною № 59000358672874.

Перелік направлених на адресу відповідача документів зазначений у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, який надано позивачем до позовної заяви. Факт отримання відповідачем вказаних документів 13.08.2018 та 27.08.2018, що підтверджується даними веб-сторінки ТОВ "Нова пошта" в мережі Інтернет.

Приймаючи до уваги, що ТОВ "ЮА - Логістик" за три виконаних перевезення вантажів на загальну суму 39000,00 вчасно не розрахувався, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Проте, відповідач стверджує, що відносини між сторонами виникли не на підставі вказаний заявок, а на підставі укладеного між сторонами договору № 344 від 31.07.2018.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним твердженням позивача з таких підстав.

Відповідно до ч.І ст.639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч.І ст. 640 ЦК України зазначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка відправила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів направлення на адресу позивача відповіді про прийняття пропозиції укласти договір № 344 від 31.07.2018.

Ствердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що договір № 344 від 31.07.2018 ним був підписаний на момент здійснення першого перевезення 31.07.2018, спростовується обставинами, встановленими в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 22.04.2019 у справі № 917/618/19, в якій зазначено, що надана суду копія договору № 344 від 31.07.2018 відповідачем не підписана.

Отже, направлені відповідачем на електронну адресу позивача Заявки за своєю правовою природою та істотними умовами є договором перевезення.

Так, статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про переведення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін: найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Стосовно дотримання письмової форми договору, то змінами внесеними до ЦК України Законом № 675-VIII від 03.09.2015, електронні документи (в т.ч. надіслані електронною поштою) прирівняні до таких, що виготовлені в письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, Цивільного кодексу України розглядає електронний документ лише як певний технічний засіб передачі письмової форми правочину, а не як окрему форму.

В ч.2 ст.640 Цивільного кодексу України визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передача майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Із наданих позивачем в обгрунтування позових вимог товарно-транспортних накладних № 7310058 від 31.07.2018 року, № 7310054 від 31.07.2018 року, № 690 від 01.08.2018 року, № 689 від 01.08.2018 року, № 426 від 02.08.2018 року, № Р48542 від 13.08.2018 року, № 7273499 від 14.08.2018 року вбачається, що ПП "Рудо - Транс" перевезення були виконані без застережень вантажоодержувача та замовника перевезень. У суді першої інстанції та у апеляційній скарзі відповідача також підтвердив факт надання послуг за вказаними товарно-транспортними накладними.

З п.п. 13, 14 прийнятих до виконання ТОВ "ЮА - Логістик" заявок: № 587 від 13.08.2018 року, № 597 від 14.08.2018 року, № 541 від 31.07.2018 року вбачається, що сторони погодили як провізну плату вантажу так і порядок оплати за надані послуги, а саме безготівковий рахунок протягом п`яти банківських днів, по отриманню повного пакету документів платником.

Позивачем надано суду докази на підтвердження надсилання замовнику послуг необхідних для здійснення оплати документів, а саме 09.08.2018 року за експрес-накладною № 59000355701906, 23.08.2018 року за експрес-накладною № 59000358672874.

Відповідно до ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За приписами статей 909 Цивільного кодексу України та 307 Господарського кодексу України, яка є аналогічною вказаній статті Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду доказів оплати наданих позивачем послуг по перевезенню товарів, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Твердження відповідача у апеляційній скарзі про те, позивач доставив вантаж із запізненням на день, що стало підставою сплати відповідачем на користь ТОВ "ЛВН Лімітед" штрафу у розмірі 35329,06 грн і вказана сума повинна бути зарахована як зустрічна однорідна вимога у даному спорі, колегія суддів вважає необгрунтованим з таких підстав.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1)бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2)бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

3)строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги

4)водночас, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

З наведеного вбачається, що регресне стягнення з позивача на користь відповідача штрафу у розмірі 35329,06 грн, сплаченого останнім ТОВ "ЛВН Лімітед", не може бути зараховане у рахунок виконання зобов`язань за договором перевезення.

Твердження відповідача у апеляційній скарзі про те, що відповідно до п.7.2 укладеного між сторонами договору № 344 від 31.07.2018 спір між сторонами підлягає розгляду у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" і з цих підстав господарський суд мав у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст. 226 ГПК України залишити позов без розгляду колегія суддів вважає некоректним з тих підстав, що:

по-перше, відповідачем не доведено, що поставки товару, що є предметом цього позову здійснено на підставі договору № 344 від 31.07.2018;

по-друге, Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов`язок сторін на звернення до цього суду.

Слід зазначити, що необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду господарського спору по суті. За умов відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду, чим позивач правомірно скористався.

Крім того, відповідно до імперативних приписів ч.1 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, третейське застереження є обов`язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов`язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення за захистом своїх прав та інтересів з позовом до суду загальної юрисдикції.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА - Логістик" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі № 917/740/19 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА - Логістик" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі № 917/740/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян