Постанова

від 20.11.2019 по справі 904/2644/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2644/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 (прийняте суддею Первушиним Ю.Ю., повний текст складено 22.07.2019) у справі №904/2644/18

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів"

про стягнення збитків в розмірі 47 586,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" про стягнення збитків в розмірі 47 586,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка виражена в незбереженні державного майна, яке перебувало у нього на балансі, держава зазнала збитків в розмірі 47 586,00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" про стягнення збитків в розмірі 47 586,00 грн. - відмовлено повністю.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що з матеріалів справи не вбачається наявності такої складової ознаки заподіяння позивачу збитків, як вина відповідача у такому заподіянні, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не доводять вини відповідача у незбереженні майна (внаслідок його викрадення) та не підтверджують розмір майнової шкоди, який завдано відповідачем безпосередньо позивачу.

Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем на підтвердження вартості розміру збитків подано до суду звіт суб`єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця Данильченко В.В. №2909-17 від 29.09.2017, відповідно до якого вартість збитків становить 47 586, 00 грн., проте з поданого звіту неможливо визначити, з яких вихідних даних виходив експерт при здійсненні розрахунку. Крім того, в даному звіті зазначено, що до складу втраченого державного майна входить прилад обліку електричної енергії, але доказів того, що такий прилад був у державній власності та передавався до статутного фонду відповідача до суду позивачем не подано.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі №904/2644/18 та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Апелянт вважає, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем факт незбереження державного майна - повітряна ЛЕП довжиною 600 м (кількість опор 30 шт., напругою 0,4 кВ).

Апелянт посилається на п.3.1 Положення №908/68, відповідно до якого відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу І Книги третьої Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу І Книги п`ятої Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов`язань.

За доводами апелянта, відповідач, як балансоутримувач, несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження державного майна.

На думку апелянта, протиправність поведінки відповідача полягає у протиправній бездіяльності його як балансоутримувача державного майна, невиконанні імперативних норм права щодо збереження цього майна.

Апелянт посилається на те, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, порушення належного державі в особі Регіонального відділення майнового права, що виражається у незбереженні державного майна, позивачу спричинені збитки, а надані відповідачем листи - звернення до правоохоронних органів з приводу розкрадання державного майна, складання спільних з позивачем актів перевірки дотримання вимог діючого законодавства щодо утримання державного майна, не є належними доказами вчинення відповідачем, як балансоутримувачем, заходів щодо збереження цього майна.

За доводами апелянта, протиправна поведінка відповідача полягає в його бездіяльності по відношенню до збереження майна, яке перебувало у нього на балансі, внаслідок чого, державне майно розкрадено, у зв`язку з чим держава зазнала значних збитків, а вина відповідача полягає в бездіяльності та безвідповідальному ставленні до своїх обов`язків за договором.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції вищезазначене враховано не було, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та прийняття незаконного рішення.

У зв`язку з наведеним вище апелянт вважає, що є доведеною протиправна бездіяльність відповідача, розмір збитків, вина останнього в спричиненні збитків та причинний зв`язок між протиправними діями та спричиненими збитками, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, є такими, що суперечать нормам чинного матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу та пояснень його представника у судовому засіданні не погоджується з доводами апеляційної скарги та заперечує проти наявності спричинення збитків з його вини.

Відповідач посилається на те, що враховуючи відокремлене місце розташування спірного майна (на значній відстані від населених пунктів, фактично, в степу), можливість його використання тільки для освітлення будівлі колишнього Агрохімскладу, який розташований поза населеними пунктами у відкритому полі, та неможливість для використання ЛЕП на інші цілі або іншими особами, а також погіршення криміногенної обстановки та виникнення об`єктивної небезпеки для життя сторожів в цій будівлі, - підприємство відповідача ще з 2015 року неодноразово направляло на адресу позивача пропозиції щодо приватизації підприємством відповідача вказаного майна або його передання іншому балансоутримувачу, і тільки в травні 2016 року Регіональне відділення ФДМУ повідомило, що розпочато розгляд цього питання, проте відповідь відповідачем так і не була отримана.

Відповідач посилається на те, що підприємство намагалося всіма можливими способами попередити завдання збитків вказаному майну, враховуючи ситуацію, яка склалася, але позивач ще з 2006 року не вирішив питання по цьому майну відповідно до чинного законодавства, що підтверджується наказом позивача № 12/04-05-ЗВП від 22.06.2006. Тобто протягом значного періоду часу (за 11 років (з 2006 pоку) позивач так і не вирішив питання по цьому майну відповідно до чинного законодавства, ухилявся та не вирішував питання (не дбав) про належне йому майно.

За доводами відповідача, згідно до п. 3 наказу позивача № 12/04-05-ЗВП від 22.06.2006, позивач наказав відповідачу забезпечити збереження майна, яке не увійшло до його статутного фонду (ЛЕП) до вирішення питань по цьому майну відповідно до чинного законодавства, але при цьому, позивач та відповідач не визначали будь- яких конкретних умов такого збереження (зокрема, відповідач не брав на себе обов`язки укладати з охоронними фірмами договори про цілодобову охорону ЛЕП, як зазначив позивач у відповіді на відзив), а тому доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Відповідач вважає, що позивачем в порушення ст. 74 ГПК України не додано жодного доказу по справі щодо наявності вини відповідача у спричиненні шкоди спірному майну та не зазначено жодної правової підстави, на якій ґрунтуються вимоги, а посилання на норми права в тексті позову та апеляційної скарги мають загально декларативний характер щодо правового регулювання відповідальності за спричинення шкоди внаслідок порушення господарських зобов`язань або відшкодування позадоговірної шкоди, проте позивач не зазначив жодного положення закону (враховуючи відсутність договірних відносин), яким було б визначено обов`язки відповідача щодо відшкодування шкоди спричиненої крадіжкою ЛЕП не встановленими особами.

Також, відповідач посилається на те, що підприємство здійснює сезонну діяльність (післяурожайну дезінфекційну роботу), є суб`єктом малого підприємництва з працівниками не більше 4-х чоловік, та не мало об`єктивної економічної можливості укласти договори з охоронними підприємствами на таку значну протяжність об`єкту (600 м) та й ще враховуючи його місцезнаходження далеко поза населеними пунктами, фактично в полі.

Відповідач зазначає і про те, що на цей час матеріали з приводу крадіжки майна знаходяться в провадженні правоохоронних органів (підприємство, саме із метою встановлення винних осіб у скоєнні злочину щодо вищевказаного державного майна та стягнення з них збитків йому спричинених, у встановленому законом порядку звернулося до відділу поліції за захистом прав власності, у зв`язку з чим відповідач вважає, що ним здійснено всі заходи з метою відшкодування збитків винними особами у встановленому законом порядку, а у позивача не має жодної правової підстави вважати, що відповідач завдав збитки вказаному майну.

Щодо збитків, заявлених позивачем, відповідач вважає безпідставним їх розмір, оскільки неможливо вважати дійсний розмір збитків, зазначених в позові, у зв`язку з тим, що спірне майно було споруджене ще у 1966 році.

За доводами відповідача ним було надано до суду першої інстанції контррозрахунок дійсного розміру збитків (дійсної вартості викраденої лінії електромережі), оскільки розмір збитків, який позивач просить стягнути з відповідача у сумі 47 586.00 грн - це фактично вартість нової ЛЕП, при цьому значиться, що ця сума є ринковою вартістю шкоди.

Разом з тим, відповідач вважає, що шкода (збитки) взагалі не можуть мати ринкову вартість по своїй суті, а таке обґрунтування суми позову суперечить положенням ст. 22 ЦК України.

Відповідач посилається на те, що ним до суду першої інстанції була надана інформація та рахунок ДТЕК "Дніпрообленерго" про вартість ЛЕП, яка була у використанні (з меншим терміном, ніж з 1966 року), відповідно до якої вартість ЛЕП, яка була у використанні, є майже у десять раз менше, ніж заявлений розмір збитків.

Крім того, відповідач посилається і на те, що в тексті звіту про незалежну оцінку майна, наданого суду позивачем, не міститься будь-яка вихідна інформація, на підставі якої оцінювачем була визначена вартість вкраденої ЛЕП в розмірі понад 47 тис.грн, у зв`язку з чим, як стверджує відповідач, неможливо встановити, на підставі якої інформації та документів оцінювач зробив висновки.

Крім того, відповідач наголошує, що позивач безпідставно зазначав у відповіді на відзив що оцінювач, який склав звіт на вимогу позивача, та оцінювач, який склав звіт на вимогу відповідача, мали різні вихідні дані, оскільки обом оцінювачам інформація надавалася безпосередньо відповідачем в однаковому обсязі, що видно із матеріалів, доданих до обох звітів, проте оцінювачем відповідача у звіті була визначена вартість прямого дійсного збитку, а оцінювачем позивача - протиправно визначена ринкова вартість збитку.

Також, за доводами відповідача, помилковим є визначення оцінювачем у Звіті № 2909-17, що до складу втраченого державного майна входить прилад обліку електричної енергії, оскільки він не був об`єктом, який не увійшов до статутного фонду відповідача, та не був у державній власності, а матеріалами справи таке твердження позивача також не підтверджене.

Крім того, відповідач посилається на п.1 Роз`яснень ВАСУ N 02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди", відповідно до яких слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Відповідач посилається і на п.2 тих же Роз`яснень, відповідно до яких зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Відповідач просить рішення суду першої інстанції по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі № 904/2644/18 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліку, а саме - сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 643, 00 грн та надати суду докази його оплати.

13.09.2019 до Центрального апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення № 298 від 10.09.2019, яким підтведжується оплата Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях судового збору у сумі 2 643, 00 грн

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі №904/2644/18; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.10.2019 о 10:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 повідомлено сторін по справі № 904/2644/18 про те, що судове засідання, призначене на 30.10.2019 о 10:00 год., не відбудеться у зв`язку неможливістю участі у ньому судді Вечірка І.О. - члена колегії суддів у даній справі, з поважних причин; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.11.2019 о 14:10 год.

В судовому засіданні 20.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Згідно з Планом приватизації від 22.10.1997, орендне підприємство "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" перетворено шляхом приватизації у Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів", а в подальшому у Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" (балансоутримувач).

Відповідно до плану приватизації орендного підприємства "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" та акту оцінки вартості майна цього підприємства, які затверджені Регіональним відділенням 22.10.1997 та 28.02.1997, із вартості цілісного майнового комплексу підприємства вилучався об`єкт, який не підлягає приватизації, на загальну суму 10 904 грн. - "Повітряна лінія електромереж".

В результаті перевірки державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу Товариства та обліковується на його балансі, яка проведена представниками Регіонального відділення 27.05.2013, встановлено, що "Повітряна лінія електромережі" (інв. №16) (ЛЕП) має протяжність від ТГТ №403 по опорі №9 до ПЛ-0,4 кВ "Агрохімскладу", розташованого за адресою: с. Луб`янка, вул. Степова, довжина мережі 600м, кількість опор 30 штук напругою 0,4 кВ. Лінія електромережі використовується для електрозабезпечення складу "Агрохімскладу". Об`єкт знаходиться в задовільному стані та використовувався Товариством для власних потреб.

06.06.2013 листом №11-10-03437 позивачем направлено відповідачу лист "Щодо підписання акту перевірки", відповідно до якого позивач повідомив відповідача про те, що на зауваження та пропозиції до акту перевірки (при наявності) відводиться 10 робочих днів з моменту його отримання, у разі надходження у встановлений термін обгрунтованих зауважень та заперечень до акта, члени комісії (робочої групи) протягом 5 робочих днів розглядають надані документи, пояснення, тощо, а у разі ненадання зауважень та заперечень до акту у встановлений термін, акт вважається погодженим керівництвом господарського товариства (балансоутримувача). В додатку до зазначеного листа значиться акт перевірки в 2 примірниках на 5 аркушах (потребує поверненню для затвердження заступником начальника Регіонального відділення).

23.01.2015 позивач направив відповідачу лист "Щодо укладення договору оренди" , в якому позивач зазначив, що згідно Акту перевірки утримання, збереження та використання державного майна від 27.05.2013 Регіональним відділенням було запропоновано укласти договір оренди з метою запобігання безоплатного використання об`єкту державної власності, а саме - повітряна лінія електромережі (інв. № 16), та звернув увагу відповідача на те, що до укладення договору оренди державного майна з Регіональним відділенням контроль за фактичним використанням державного майна здійснює балансоутримувач цього майна та несе відповідальність за недопущення безоплатного використання державного майна. Використання державного майна без укладення договору оренди є порушенням чинного законодавства. З метою захисту інтересів держави позивач просив відповідача повідомити Регіональне відділення стосовно проведеної роботи за вказаними пропозиціями, на виконання вимог чинного законодавства.

27.08.2015 відповідач направив на адресу позивача лист № 54, в якому зазначив про те, що згідно останнього Акту перевірки майна від 27.05.2013, що не увійшло до статутного фонду (не підлягало приватизації), а саме: повітряна лінія електричних мереж вартістю 10 094 грн, вказана повітряна лінія (інв. № 16), за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове (тягнеться від ТП № 403 по опорі № 9 до ПЛ-0,4 кВ агрохімскладу (с. Луб`янка, вул. Степова, 1) довжиною 600 м, кількість опор 30 шт. напругою 0,4 кВ і мала залишкову вартість 4 321 грн (стан визначений як задовільний, без пошкоджень). Фактично, вказана ЛЕП знаходиться на околиці с. Луб`янка в степу, де раніше функціонував зазначений агрохімсклад підприємства відповідача, який зараз законсервований (не використовується), інших будь-яких об`єктів для освітлення або електрозабезпечення яких можливо використати вказану ЛЕП в зазначеній місцевості немає. Враховуючи, що її утримання вимагає періодичних капіталовкладень (зокрема зміну дротів, ремонту опор та інших витрат, які підприємство відповідача несло всі роки (копії первинних документів додаються), фактичний знос вказаного майна, а також недоцільність існування ЛЕП у степу де немає будь-яких об`єктів (вказана ЛЕП не є об`єктом інженерної інфраструктури та благоустрою населених пунктів (пункт "г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"), виникла необхідність у зверненні до Регіонального відділення Фонду державного майна України як до органу, уповноваженого управляти державним майном, з приводу ефективного розпорядження вказаним майном, на підставі чого відповідач просив розглянути та вирішити питання про передачу йому у встановленому законом порядку у власність вказаної ЛЕП за її остаточною вартістю або списання вказаної ЛЕП (її демонтування та передачу з балансу відповідача іншій особі).

Зазначений лист отримано Регіональним відділенням 31.08.2015 (вх. № 11/07692), що підтверджується його штампом на цьому листі.

12.10.2015 Регіональним відділенням видано наказ №128/10-Н, відповідно до якого зобов`язано створити робочу групу для здійснення огляду об`єкту державної власності, який в процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу ВАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів", розташованого у м. Синельникове.

16.10.2015, в тому числі на виконання наказу №128/10-Н від 12.10.2015, створеною робочою групою Регіонального відділення було проведено обстеження зазначеного об`єкту державної власності, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, про що складено Акт обстеження об`єктів державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" та обліковується на балансі ПрАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" (а.с. 23-24 т.1). За результатами обстеження встановлено, що повітряна лінія електромережі (інв. № 16), за адресою м. Синельникове, знаходиться на околиці с. Луб`янка в степу, де раніше функціонував агрохімсклад, на теперішній час перебуває в аварійному стані та не експлуатується підприємством. Житлові будинки, для електрозабезпечення яких можливо використати зазначену ЛЕП, поблизу відсутні. З метою недопущення пошкодження/розкрадання ЛЕП сторонніми особами, підприємством утримується сторож.

27.10.2015 позивач направив відповідачу лист "Щодо державного майна" (вих. №11-10-07188), в якому зазначив, що за результатами обстеження, враховуючи те, що повітряна електромережа (інв. № 16) перебуває на балансі ПрАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів", живить лише агрохімсклад експедиції, Регіональне відділення пропонує його керівництву розглянути питання щодо приватизації зазначеного об`єкту відповідно до вимог чинного законодавства; про розгляд зазначеного питання просило повідомити Регіональне відділення у 10-денний термін.

12.04.2016 відповідач направив Регіональному відділенню лист № 15 "Про прийняття пропозиції щодо приватизації зазначеного об`єкту", в якому повідомив позивача про прийняття його пропозиції щодо приватизації об`єкту повітряної електромережі (інв. № 16), у зв`язку з чим повідомив про направлення на адресу позивача документів щодо зазначеного об`єкту, які є в розпорядженні підприємства, для здійснення заходів щодо приватизації зазначеного об`єкту. В додатках до листа значаться: відомості про об`єкт (Форма № 26), копія листа № 11-10-07188, копія акту обстеження, довідка.

На виконання наказу Регіонального відділення №12/10-09-УДМ від 31.05.2016 "Про затвердження протоколу від 23.05.2016 №1 засідання постійно діючої Комісії по прийняттю управлінських рішень", позивачем направлено листи до Фонду державного майна України №01-01-04101 від 26.07.2016, №01-01-04985 від 09.09.2016 та №01-01-04188 від 07.07.2017, щодо можливості приватизації зазначеного об`єкту.

26.07.2016 листом №01-01-04101 Регіональне відділення звернулось до Фонду державного майна України щодо включення ЛЕП в перелік об`єктів, що підлягають приватизації, шляхом продажу на аукціоні.

Листами №01-01-04985 від 09.09.2016, №01-01-06969 від 15.12.2016, №01-01-00987 від 22.02.2017, №01-01-04188 від 07.07.2017 Регіональним відділенням надавалась додаткова інформація Фонду державного майна України стосовно включення ЛЕП в перелік об`єктів, що підлягають приватизації.

20.11.2017 на адресу Регіонального відділення надійшов лист від ФДМУ, яким Фонд повідомив, що повітряна лінія електромереж не увійшла до статутного капіталу ВАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів; згідно з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності класифікується як місцеві електросилові мережі. Відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду № 461 від 15.03.2006, об`єкти системи комунікацій та електромереж, лінії електропередач, у тому числі об`єкти системи електрозабезпечення, лінії електропередач, кабельні лінії передач належать до об`єктів інженерної інфраструктури.

05.07.2017 листом №11-10-04080 Регіональне відділення повідомило відповідача про проведення планової перевірки стану державного майна, яке перебуває на балансі Товариства, та просило надати кандидатуру представника Товариства для участі у перевірці.

21.07.2017 листом №40 відповідач повідомив Регіональне відділення про факт розкрадання невідомими особами державного майна та надав копії талонів - повідомлення №1400 від 23.02.2017 та №2810 від 13.04.2017 (талони-повідомлення правоохоронного органу про факт розкрадання майна), інвентаризаційних описів від 17.02.2017 та від 12.04.2017, додаткової угоди про припинення електропостачання №45/17 від 25.04.2017 між ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" та ПрАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів".

03.08.2017 листом №10-10-04771 Регіональне відділення направило до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до акту перевірки утримання, збереження та використання державного майна від 29.09.2017 станом на 19.09.2017 в ІППС "ЕТАП-МАЙНО" за відповідачем значиться 1 об`єкт державної власності - "Повітряна лінія електромережі" (інв. №16), розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивача оцінювачем приватним -підприємцем Данильченко В.В. проводилась незалежна оцінка вартості майна - повітряна ЛЕП довжиною 600 м (кількість опор 30 шт., напругою 0,4 кВ), що обліковується на балансі ПрАТ "Дніпропетровська експедиція з захисту хлібопродуктів".

Відповідно до звіту № 2909-17 (дата оцінки: 29.09.2017), розділ висновки про вартість, за результатами оцінки ринкова вартість шкоди, нанесеної внаслідок незбереження державного майна - повітряна ЛЕП довжиною 600м (кількість опор 30 шт., напругою 0,4 кВ), що обліковується на балансі ПрАТ "Дніпропетровська експедиція з захисту хлібопродуктів", складає без врахування ПДВ 47 586, 00 грн.

Листами №11-10-06409 від 19.10.2017 та №11-10-07267 від 01.12.2017 Регіональне відділення звернулось до відповідача з проханням підписати акт перевірки стану утримання, збереження та використання державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу та обліковується на балансі ПрАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів", та запропонувало у добровільному порядку відшкодувати збитки, нанесені державі за незбереження державного майна.

Листами №59 від 07.11.2017 та №5 від 29.03.2018 балансоутримувач відмовився від підписання акту та висловив заперечення на вказаний акт, посилаючись на відсутність будь-яких правопорушень з боку товариства по відношенню до державного майна.

Регіональним відділенням складено Акт про відмову від підпису.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України № 12/07-06-НВМ від 25.04.2018 "Про затвердження висновку про вартість розміру збитків, нанесених державі внаслідок незбереження повітряної ЛЕП довжиною 600 м" у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1033), на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності - ФОП Данильченко В.В., з метою відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок незбереження державного майна, наказано: затвердити висновок про вартість розміру збитків, нанесених державі внаслідок незбереження державного майна - повітряна ЛЕП довжиною 600м (кількість опор 30 шт., напругою 0,4 кВ) в сумі 47 586, 00 грн без урахування ПДВ; відповідальність за достовірність оцінки зазначеного об`єкта, згідно чинного законодавства, покладена на суб`єкта оціночної діяльності - ФОП Данильченко В.В.; відповідальність за рецензування звіту з незалежної оцінки зазначеного об`єкта покладена на рецензента - завідувача сектору оцінки майна та майнових прав Бервіну Г.М. (докази рецензування звіту з незалежної оцінки зазначеного об`єкта до матеріалів справи позивачем не надавались).

Також, в матеріалах справи міститься звіт про оцінку майна, яка проведена на замовлення відповідача суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Багровим Дмитром Олеговичем (дата складання звіту 03.07.2018, дата оцінки прийнято 29.09.2017. Відповідно до зазначеного звіту об`єктом оцінки була повітряна ЛЕП довжиною 600 м (кількістю опор 30 шт., напругою 0,4 кВ), що знаходиться на балансі ПрАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів", ринкова вартість об`єкта оцінки без урахування ПДВ складає 4 048,00 грн

Як зазначено у звіті про оцінку майна, термін дії Звіту - 6 місяців від дати оцінки, тобто до 29 березня 2018 року.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області збитки в розмірі 47 586 грн, спричинені, як стверджує позивач, бездіяльністю відповідача, яка виражена у незбереженні державного майна, яке перебувало у нього на балансі, стягнення відповідних збитків і є причиною спору у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Cпірний об`єкт - повітряна ЛЕП довжиною 600 м (кількістю опор 30 шт., напругою 0,4 кВ), що знаходиться на балансі ПАТ "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів" є об`єктом права державної власності, що перебуває у сфері управління регіонального відділення та обліковується в даних бухгалтерського балансу відповідача.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", об`єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів.

Приписами статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" та статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що Фонд державного майна України та його регіональні відділення приймають рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, перебуває на їх балансі.

Так, в обґрунтування доводів позовної заяви та апеляційної скарги Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях посилається на норми Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, згідно з якими функції з управління об`єктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна та його регіональні відділення, а господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не ввійшло до статутних фондів в процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" від 19.05.1999 № 908/68, господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Регіональне відділення, відповідно до наказу Фонду державного майна України "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилось у них на балансі" від 09.06.1999 № 1077, організовує систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст. 614 ЦК України).

Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 ЦК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладено обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Як вже зазначалось, позивачем на підтвердження вартості розміру збитків подано до суду звіт суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця Данильченко В.В. №2909-17 від 29.09.2017, відповідно до якого вартість збитків становить 47 586, 00 грн., але як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, з поданого звіту неможливо визначити, з яких вихідних даних виходив експерт при здійсненні даного розрахунку.

Крім того, в даному звіті зазначено, що до складу втраченого державного майна входить прилад обліку електричної енергії, але доказів того, що такий прилад був у державній власності та не передавався до статутного фонду відповідача, до суду позивачем не подано.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, управління об`єктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Зі змісту підпунктів 1.3, 1.4 пункту 1 Положення вбачається, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.

Способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів; передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482;

- передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до підпункту 1.4.1 пункту 1 Положення, при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у пункті 1.4.

Між тим, Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях фактично не здійснило дій, передбачених пунктом 1.4 Положення, не обрало та не реалізувало найбільш ефективний спосіб управління державним майном, що є предметом спору, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами виконання власних зобов`язань щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств; виконання порядку управління державним майном, який полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна в межах чинного законодавства.

Апеляційний господарський суд вважає доведеними доводи відповідача стосовно відсутності його вини у незбереженні майна (внаслідок його розкрадання), оскільки матеріалами справи не підтверджено розмір майнової шкоди, який завдано відповідачем безпосередньо позивачу, як і не вбачається складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків у заявленій позивачем сумі.

Отже, з матеріалів справи не вбачається наявності такої складової ознаки заподіяння позивачу збитків, як вина відповідача у такому заподіянні, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Таким чином, позивачем не було доведено ні факту порушення господарського зобов`язання відповідачем, ні факту порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (що є підставою для відшкодування збитків відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України).

Стаття 322 Цивільного кодексу України зобов`язує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що позивач в порушення вимог ст. 322 Цивільного кодексу України (згідно з якою власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом) не виконував належним чином покладених на нього обов`язків зі здійснення управління державним майном протягом багатьох років, у зв`язку з чим, не виявив своєчасно фактів його розкрадання, а відповідно понесених збитків, про що, зокрема, свідчить той факт, що проміжок часу між перевірками та датою звернення до суду з відповідною позовною заявою становить три роки - згідно наявних в матеріалах справи Актів перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, що перебуває на балансі Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська експедиція по захисту хлібопродуктів".

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач як балансоутримувач спірного майна, починаючи з 2006 року вів з позивачем листування щодо визначення правового статусу спірного майна, зокрема, в своїх листах пропонував позивачу різні варіанти вирішення цього питання, тобто відповідачем вживались всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання, проте позивач, фактично як власник майна, ухилявся від пропозицій відповідача, що призвело, зокрема до розкрадання державного майна, у зв`язку з чим є неправомірними доводи позивача, що саме неправомірні дії відповідача (бездіяльність) призвели до такого стану, а не стихійні лиха, інші природні явища або дії інших осіб, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що в діях відповідача наявні усі чотири складові елементи складу цивільного правопорушення та не було взято до уваги доводи позивача стосовно прийняття управлінських рішень, акти перевірок стану утримання, зберігання та використання державного майна, що складені за результатами перевірок, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст.ст. 277, 280 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі №904/2644/18 відсутні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зазначена норма Конституції України міститься і у статті 74 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були дотримані.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Також з огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, наведені в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

10. Судові витрати.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Гоподарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі №904/2644/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі №904/2644/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 25.11.2019

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов