Постанова

від 19.11.2019 по справі 905/4/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Справа № 905/4/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників:

прокуратури Харківської області: прокурор Алекаєв Ю.В. - на підставі службового посвідчення від 29.03.2016 №042342;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області(вх.№ 1794)

на рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2019

у справі №905/4/19, ухвалене суддею Матюхіним В.І. в приміщені господарського суду Донецької області (час проголошення рішення - 12:27 год. повний текст рішення складено 13.05.2019),

за позовом Заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м. Костянтинівка

до відповідача Фермерського господарства "Схід Л.В.", с.м.т. Велика Новосілка,

про повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИЛА :

Заступник керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства "Схід Л.В.", якому просить зобов`язати Фермерське господарство "Схід Л.В." повернути у власність держави земельні ділянки з кадастровими номерами 1421255100:01:002:0157 та 1421255100:01:003:1266.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.05.2019 у задоволенні позову відмовлено. З рішення господарського суду Донецької області вбачається, що під час розгляду справи прокурор не довів, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави. Обґрунтовуючи відмову, господарський суд вважає, що вимога прокурора про зобов`язання ФГ " Схід Л.В. " повернути у власність держави земельні ділянки є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Великоновосілківської районної ради від 29.09.2000 року №XXIII/11-163 ОСОБА_2 спірна земельна ділянка у власність не надавалась; з часу отримання ОСОБА_2 державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія IV-ДН №041201 статус земельних ділянок загальною площею 50,3 га не змінився, вони як були державною власністю, так і залишились у державній власності (зворотного прокурором не доведено); доказів того, що фермерське господарство " Схід Л.В. " набуло право власності на спірні земельні ділянки, прокурором до позову надано не було; під час розгляду справи прокурор не довів, що спірні земельні ділянки вибули з власності (розпорядження) держави, тому вимога прокурора про зобов`язання ФГ " Схід Л.В. " повернути у власність держави земельні ділянки з кадастровими номерами 1421255100:01:002:0157 та 1421255100:01:003:1266 є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Прокурор Донецької області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 02.05.2019 у справі №905/4/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора. Судовий збір стягнути з відповідача на користь прокуратури Донецької області.

В обґрунтування апеляційної скарги, на думку заявника, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Заявник вважає, що саме по собі формулювання позовної заяви без з`ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у позову. Крім того, зазначає, що з огляду на приписи ст. 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішення такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.05.2019 у справі №905/4/19 та призначено справу №905/4/19 до розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 зупинено провадження у справі №905/4/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 02.05.2019 у справі №905/4/19, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2019, у зв`язку відпусткою суддів Бородіної Л.І. та Здоровко Л.М., сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

Як встановлено судом у відповідності до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень Великою Палатою Верховного Суду оприлюднено повний текст постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц щодо повноважень прокурора.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №905/4/19 за апеляційною скаргою прокурора Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.05.2019 у справі №905/4/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.11.2019 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду - скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники позивача, відповідача у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Рішенням Великоновосілківської районної ради від 29.09.2000 №XXIII/11-163 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства громадянці ОСОБА_2 " затверджено проект відводу земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 з земель запасу Великоновосілківської селищної ради; надано земельну ділянку площею 50,3 га у тому числі 50,0 га ріллі, 0,2 га - лісосмуга, 0,1 га - польові дороги в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно для проекту відводу (а.с. 18).

На підставі цього рішення ОСОБА_2 отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія IV-ДН №041201 (а.с. 19-20).

Земельна ділянка розташована на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області.

Землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №42.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 в користування надані 2 (дві) земельні ділянки площею відповідно 27,0 га і 23,3 га.

Міськрайонне управління у Великоновосілківському районі та м. Донецьку Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 12.07.2018 №1053/112-18 повідомило Красноармійську місцеву прокуратуру, що наданим Дігтяренко Ларисі Валеріївні земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери 1421255100:01:002:0157 та 1421255100:01:003:1266 (а.с. 30).

Інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про земельні ділянки з кадастровими номерами 1421255100:01:002:0157 та 1421255100:01:003:1266 відсутня, оскільки на момент видачі ОСОБА_2 державного акту на право постійного користування земельною ділянкою законодавством не передбачалось присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам (а.с. 32-33).

Листом від 04.06.2018 № 1857/10/05-99-49-10 Мар`їнське управління ГУ ДФС у Донецькій області повідомило Красноармійську місцеву прокуратуру, що ОСОБА_2 була засновником ФГ "Схід Л .В." (код ЄДРПОУ 35560497). В розрахунок платника єдиного податку 4 групи включена земельна ділянка держакт серії IV-ДН №041201 розміром 50 га та сплачено єдиний податок за 1-3 квартали 2017 року (а.с. 44).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фермерське господарство "Схід Л.В." (ідентифікаційний код 35560497) зареєстровано 12.11.2008, засновником господарства була ОСОБА_4 з розміром внеску до статутного фонду - 0,00грн. Кінцевим бенефіціарним власником зазначений ОСОБА_5 (а.с. 23-26).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду справи засновником (учасником) фермерського господарства "Схід Л.В." (ідентифікаційний код 35560497) є ОСОБА_6 з розміром внеску до статутного фонду - 500,00грн (а.с. 27-29).

Згідно з актовим записом про смерть від 08.12.2017 №380 ОСОБА_4 померла 05.12.2017 . Факт смерті підтверджується і листом Великоновосілківського РВ ДРАЦС №1870/15.45-24 від 30.05.2018 (а.с. 21).

07.08.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Великоновосілківському, Мар`їнському районах, м. Донецьку і Вугледарі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Мовсесяном Г.А. виявлено, що земельна ділянка державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 27,00 га з кадастровим номером 1421255100:01:002:0157, яка розташована за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області самовільно зайнята та використовується невідомою особою для вирощування сільськогосподарських культур (земельна ділянка засіяна соняшником).

Про виявлене складені акт обстеження №288-ДК/293/АО/10/01/-18 від 07.08.2018 і акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 07.08.2018 №288-ДК/341/АП/09/01/-18 (а.с. 36-38).

У той же день, 07.08.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Великоновосілківському, Мар`їнському районах, мм. Донецьку і Вугледарі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Мовсесяном Г.А. виявлено, що земельна ділянка державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 22,9999 га з кадастровим номером 1421255100:01:003:1266, яка розташована за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області самовільно зайнята та використовується невідомою особою для вирощування сільськогосподарських культур (земельна ділянка засіяна соняшником).

Про виявлене складені акт обстеження №288-ДК/294/АО/10/01/-18 від 07.08.2018 і акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №288-ДК/342/АП/09/01/-18 від 07.08.2018 (а.с. 40-43).

Факт використання земельних ділянок загальною площею 50,3 га, наданих у постійне користування Дегтяренко Ларисі Валеріївні для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідачем не спростовано.

З грудня 2017 та по цей час Фермерське господарство Схід Л.В. продовжує використовувати спірну земельну ділянку на праві постійного користування без належних для цього підстав, у зв`язку з чим прокурор звернувся до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про повернення у державну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 1421255100:01:002:0157, 1421255100:01:003:1266.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.05.2019 відмовлено у задоволенні позову, мотивуючи тим, що прокурор не довів, що спірні земельні ділянки вибули з власності (розпорядження) держави, тому вимога про повернення земельної ділянки у власність держави є безпідставною.

Колегія суддів погоджується з даним висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законодавством, станом на час прийняття Великоновосілківською районною радою рішення від 29.09.2000 №XXIII/11-163 передбачалось надання громадянам України земельних ділянок в постійне користування для ведення селянського господарства.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України (в редакції станом на 29.09.2000) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель запасу для сільськогосподарського використання; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Частиною 1 ст. 50 Земельного кодексу України (в редакції станом на 29.09.2000) встановлювалось, що громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Частиною 1 ст. 51 Земельного кодексу України (в редакції станом на 29.09.2000) передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Земельного кодексу України (в редакції станом на 29.09.2000) для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель.

Приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції станом на 29.09.2000) передбачено, що земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності".

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції станом на 29.09.2000) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Відповідно до ст.7 Земельного кодексу України (в редакції станом на 29.09.2000) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства".

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції станом на час розгляду справи) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції станом на час розгляду справи) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції ОСОБА_2 спірна земельна ділянка надавалась не у власність, а у постійне користування. Наведене не є одним і те ж самим, оскільки згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, у той час як право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Суб`єктами права власності, згідно з ч.1 ст.318 Цивільного кодексу України є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Статтею 2 Цивільного кодексу України визначені учасники цивільних відносин, а саме: фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_2 спірна земельна ділянка у власність не надавалась відповідно до рішенням Великоновосілківської районної ради від 29.09.2000 року №XXIII/11-163; з часу отримання ОСОБА_2 державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія IV-ДН №041201 статус земельних ділянок загальною площею 50,3 га не змінився, вони як були державною власністю, так і залишились у державній власності (зворотного прокурором не доведено); доказів того, що фермерське господарство " Схід Л.В. " набуло право власності на спірні земельні ділянки, прокурором до позову надано не було; під час розгляду справи прокурор не довів, що спірні земельні ділянки вибули з власності (розпорядження) держави, тому колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що вимога прокурора про зобов`язання ФГ " Схід Л.В. " повернути у власність держави земельні ділянки з кадастровими номерами 1421255100:01:002:0157 та 1421255100:01:003:1266 є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Апелянт посилається в апеляційній скарзі на те, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішення такий спосіб захисту, який не суперечить закону згідно з ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Положеннями статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Згідно зі статтею 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним.

Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси сторони у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).

Як вбачається з позовної заяви прокурор просить зобов`язати Фермерське господарство "Схід Л .В." повернути у власність держави земельні ділянки з кадастровими номерами 1421255100:01:002:0157 та 1421255100:01:003:1266. Як встановлено господарським судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що статус земельних ділянок загальною площею 50,3 га з кадастровими номерами 1421255100:01:002:0157 та 1421255100:01:003:1266 не змінився, вони як були державною власністю, так і залишились у державній власності (зворотного прокурором не доведено); доказів того, що фермерське господарство "Схід Л.В." набуло право власності на спірні земельні ділянки, прокурором до позову надано не було; прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави. Тому, колегія суддів дійшла висновку, що обраний прокурором спосіб захисту про повернення у власність держави земельних ділянок не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм способом захисту права порушеного права, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, дублюють доводи позовної заяви, яким надана належна правова оцінка судом першої інстанції.

У справі, що розглядається, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, судова колегія вважає рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог і є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, у зв`язку з чим апеляційна Заступника прокурора Донецької області не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2019 у справі №905/4/19 слід залишити без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2019 у справі №905/4/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 25.11.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов