Рішення

від 12.11.2019 по справі 909/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/452/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна",

вул.Шашкевича, буд.44, м.Золочів, Львівська область, 80700;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія

"Адамсон", вул.І.Макуха, буд.6, м.Івано-Франківськ, 76018;

про зобов"язання передати технічну документацію на поставлений товар та стягнення 10 107,00грн - 3% річних,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна

компанія "Адамсон", вул.І.Макуха, буд.6,

м.Івано-Франківськ, 76018;

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс

Україна", вул.Шашкевича, буд.44, м.Золочів,

Львівська область, 80700;

про стягнення 1 064 469, 37грн, з яких: 545 488, 24грн - основний борг, 297 791, 74грн - пеня, 109 097, 65грн - штраф, 26 317, 94грн - відсотки, 85 773, 80грн - інфляційні втрати.

за участю:

від позивача: Докторевич Р.А. - адвокат, (довіреність б/н від 12.07.2019; посвідчення №000530 від 27.01.2017);

від відповідача: Легінь Р.О. - адвокат, (ордер серія ІФ №069711 від 31.05.2019; свідоцтво серія ІФ №001415 від 23.11.2018).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в якому просить зобов"язати ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" передати технічну документацію на поставлений товар згідно договору поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017 та стягнути з ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" 10 107,00грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 зустрічний позов ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" до ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" про стягнення 1 064 469, 37грн, з яких: 545 488, 24грн - основний борг, 297 791, 74грн - пеня, 109 097, 65грн - штраф, 26 317, 94грн - відсотки, 85 773, 80грн - інфляційні втрати за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017 - прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В засіданнях суду 16.07.2019, 24.09.2019 оголошувались перерви до 23.07.2019, до 24.10.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.11.2019 подав клопотання б/н (вх№19706/19) в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію акту приймання-передачі документів від 2017 року, скрін-шот з електронної пошти, інформацію із сайту. При дослідженні поданого клопотання судом взято до уваги приписи частин 2, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, які не надають право суду прийняти до розгляду вказані докази з огляду на ненаведення відповідачем поважності причин пропуску строку для подання таких доказів, які в т.ч. датовано 2017 роком. Водночас приписи частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують учасників справи сприяти всебічному, повному, об`єктивному та своєчасному встановленню всіх обставин справи, в т.ч. подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Крім того норми частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх укладенням між сторонами договору поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017; перерахуванням позивачем платіжними дорученнями на рахунок відповідача попередньої оплати в сумі 233 780,00грн, визначеної пунктом 2.2.1.договору; порушенням відповідачем пункту 3.1. договору та специфікації №1 до договору, що полягає у поставці товару без технічної документації. Просить суд зобов"язати відповідача передати технічну документацію на поставлений товар та стягнути 10 107,00грн - 3% річних. Посилається на приписи статті 193 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 530, 536, 611, 625, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Проти зустрічних позовних вимог представник позивача заперечує. Зазначає, що за змістом пунктів 2.2.1., 3.1. договору обов`язок позивача зі сплати відповідачу 70% вартості товару в сумі 545 488, 24грн виникне впродовж 30 днів з дати отримання товару в повному обсязі. У зв`язку з тим, що технічна документація обумовлена специфікацією №1 до договору не поставлена відповідачем до сьогоднішнього дня, то вимоги відповідача про стягнення 545 488, 24грн - заборгованості, як і нарахування 297 791, 74грн - пені, 109 097, 65грн - штрафу, 26 317, 94грн - 3% річних, 85 773, 80грн - інфляційних втрат, вважає безпідставними (відзив на зустрічну позовну заяву вх№12402/19 від 16.07.2019).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вх№10067/19 від 10.06.2019. Вказує, що взяті на себе договірні зобов"язання з поставки товару в т.ч. технічної документації на суму 779 268,24грн відповідач виконав в повному обсязі. Вимоги зустрічного позову підтримує посилаючись на несплату позивачем повної вартості за поставлений товар. Просить суд стягнути з позивача заборгованість в сумі 545 488, 24грн та застосувати до позивача відповідальність обумовлену пунктом 8.4. договору у вигляді пені в сумі 297 791, 74грн, штрафу в сумі 109 097, 65грн, в т.ч. покласти на позивача додаткові юридичні обов`язки обумовлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 26 317, 94грн - 3% річних, 85 773, 80грн - інфляційних втрат. Зустрічні позовні вимоги мотивує приписами статей 525, 526, 530 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 230 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги первісного, зустрічного позовів та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" (постачальник/відповідач) та ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" (покупець/ позивач) укладено договір поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017. За умовами цього договору постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю товар, найменування, кількість та ціна якого, визначені сторонами у специфікації №1, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.2.1. договору обумовлено порядок розрахунків між сторонами. Так оплата за поставку товару здійснюється на наступних умовах: 30% вартості товару - протягом 3 календарних днів з дня підписання цього договору; 70% вартості товару - впродовж 30 календарних днів з дати отримання товару.

Розділом 3 договору встановлено строки та умови поставки. Згідно з пунктом 3.1. договору, якщо інше не передбачено рахунком та/або у відповідній специфікації товар постачається протягом 4-8 тижнів з дня здійснення повної оплати по відповідному рахунку або авансового платежу в залежності, що передбачено умовами договору.

На виконання пункту 2.2.1. договору покупець, платіжними дорученнями № 318 від 04.09.2017 на суму 150 000,00грн, №346 від 18.09.2017 на суму 33 780,00грн, №363 від 27.09.2017 на суму 50 000,00грн з призначенням платежу "часткова оплата за товарно-матеріальні цінності згідно договору №01/09/17-01 від 01.09.2017", перерахував на рахунок постачальника кошти в загальній сумі 233 780,00грн (а.с.20-22). В свою чергу належних доказів поставки товару відповідачем суду не подано. Однак самим позивачем визнається факт отримання товару не в повному обсязі, тобто без технічної документації, визначеної специфікацією №1 до договору. В підтвердження поставки товару відповідач подав суду видаткову накладну №ІФ0000585 від 16.12.2017 на суму 779 268,24грн (а.с.59), яка не відповідає вимогам, які ставляться до первинного документу, визначеним статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зі змінами затвердженими наказом Міністерства фінансів України №427 від 11.04.2017. Видаткова накладна не підписана та не скріплена печаткою позивача; загальна кількість товару, зазначена у видатковій накладній - 28 одиниць (технічна документація - 3 одиниці), не відповідає загальній кількості товару - 37 одиниць (технічна документація - 4 одиниці), визначеній специфікацією №1 до договору; видаткова накладна датована 16.12.2017, а відправлена на адресу позивача 16.05.2018 (а.с.60-61); за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення Укрпошта №7600901507026 та товарно-транспортною накладною "Нова пошта" №59000337963449, при здійсненні судом відстеження - інформація відсутня. За наявності такого доказу, суд не має можливості прийти до однозначного висновку про належну поставку товару постачальником покупцю, як і до висновку то те, що у позивача виник обов"язок здійснити розрахунок за поставлений товар.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про зобов"язання ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" передати ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" технічну документацію на поставлений товар згідно договору поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017 та стягнення з ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" 10 107,00грн - 3% річних за невиконання обов`язку щодо поставки товару в повному обсязі, а також зустрічна матеріально-правова вимога відповідача до позивача про стягнення з ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" 545 488, 24грн - повної вартості поставленого товару, а також застосування до позивача наслідків порушення грошового зобов`язання у вигляді пені в сумі 297 791, 74грн, штрафу в сумі 109 097, 65грн, 3% річних в сумі 26 317, 94грн, інфляційних втрат в сумі 85 773, 80грн.

Між сторонами у справі мають місце правовідносини поставки до яких, у відповідності з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, підлягають застосуванню загальні положення про купівлю-продаж урегульовані параграфом 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Так за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У відповідності до частини 2, 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу (частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Як вказують приписи статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Нормою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 662 Цивільного кодексу України обумовлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару врегульовано частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України, які вказують на те, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України обумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Водночас грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зокрема грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Зважаючи на те, що відповідач не спростував вимогу позивача, як і не навів аргументів та не надав доказів в підтвердження факту поставки товару у відповідності до умов договору та в кількості, визначеній додатком №1 до договору - специфікацією №1, правових підстав для відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача передати позивачу технічну документацію на поставлений товар згідно договору поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017 - немає.

Зрозуміло не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 10 107,00грн - 3% річних за неналежне виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, тому, що приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані лише у випадку прострочення (порушення) грошового зобов"язання вираженого в грошових одиницях.

Не підлягає задоволенню і вимога зустрічного позову про стягнення з позивача вартості поставленого товару в сумі 545 488, 24грн, як і вимоги про застосування до позивача наслідків порушення грошового зобов`язання у вигляді пені в сумі 297 791, 74грн, штрафу в сумі 109 097, 65грн, 3% річних в сумі 26 317, 94грн, інфляційних втрат в сумі 85 773, 80грн, обумовлених пунктом 8.4. договору та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позаяк вони є похідними від основної вимоги.

Що стосується посилання відповідача на товарно-транспортну накладну № 905000383 від 29.09.2017, накладні на відвантаження № 9290080632 від 29.09.2017, №9290081472 від 31.10.2017, судові рішення від 25.06.2018, від 12.12.2018 у справі №909/166/18, то вказані докази стосуються відносин ТОВ "Віссманн" та ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" за договором №093387 від 31.08.2017 та підтверджують поставку товару ТОВ "Віссманн" - ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон", а не позивачу у справі. Як і податкові накладні №4 від 04.09.2017 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 154 від 16.12.2017, № 45 від 18.09.2017 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 129 від 16.12.2017, №73 від 27.09.2017 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №130 від 16.12.2017, №131 від 16.12.2017 та квитанції про реєстрацію податкових накладних №9194468189 від 22.09.2017, №9198344389 від 27.09.2017, №9212216423 від 12.10.2017, №9294773651 від 15.01.2018, № 9300800004 від 31.10.2018, №9300778766 від 30.10.2018, №9300797278 від 31.10.2018 відображають господарські операції в бухгалтерському обліку відповідача та податкові зобов`язання останнього, однак не доводять належного виконання відповідачем з дотриманням умов договору та специфікації №1 взятого на себе зобов`язання з поставки товару позивачу.

У відповідь відповідачу на твердження про те, що позивач в порушення пункту 4.2. договору письмово не звертався до відповідача з вимогою про поставку комплектуючих частин, суд зазначає, що згідно з пунктом 6.1.3. договору у разі поставки некомплектного товару, про що сторонами зазначається у документах, що підтверджують передачу товару покупцю, на вимогу покупця постачальник доукомплектовує товар в 20-ти денний строк після одержання відповідної вимоги. В цьому спірному випадку в матеріалах справи відсутні письмові докази поставки товару постачальником покупцю, в т. ч. відсутня підписана сторонами накладна на відвантаження, обумовлена в т.ч. пунктом 4.2. договору.

Заперечення відповідача стосовно неналежного виконання позивачем пункту 2.2. договору, що полягає у недотриманні строку здійснення попередньої оплати (протягом 3 днів з дня підписання договору 01.09.2019), а також сплаті не в повному обсязі 30% вартості товару (недоплачено 0,47грн) - судом відхиляються. Перерахування коштів в загальній сумі 233 780,00грн трьома платежами 04.09.2017, 18.09.2017, 27.09.2017, як і малозначність суми - 0,47грн, яку в т.ч. відповідач не вимагав доплатити, за переконанням суду, не звільняє відповідача від виконання свого обов`язку з поставки товару позивачу в повному обсязі. Більше того, як передбачено пунктом 3.1. договору товар постачається протягом 4-8 тижнів з дня здійснення авансового платежу.

Водночас як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписи частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, за зустрічним судові витрати підлягають залишенню за відповідачем.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 533, 551, 610-612, 625-629, 655, 662, 664, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" про зобов"язання передати технічну документацію на поставлений товар та стягнення 10 107,00грн - 3% річних - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон", вул.І.Макуха, буд.6, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 39314325) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна", вул.Шашкевича, буд.44, м.Золочів, Львівська область, 80700 (ідентифікаційний код 38345090) технічну документацію на поставлений товар згідно договору поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон", вул.І.Макуха, буд.6, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 39314325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна", вул.Шашкевича, буд.44, м.Золочів, Львівська область, 80700 (ідентифікаційний код 38345090) 1 921,00грн (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну грн 00коп.) - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон", вул.І.Макуха, буд.6, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 39314325) 10 107,00грн - 3% річних - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" про стягнення 1 064 469, 37грн, з яких: 545 488, 24грн - основний борг, 297 791, 74грн - пеня, 109 097, 65грн - штраф, 26 317, 94грн - відсотки, 85 773, 80грн - інфляційні втрати - відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 22.11.2019

Суддя С.Кобецька