Ухвала

від 15.11.2019 по справі 591/2930/17

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/2930/17

Провадження № 2-а/591/4/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми справу за адміністративним

позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, 3-х осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю Опус Ресурс , Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 28.07.2010 року № 4141-МР Про затвердження проекту встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми (далі - Рішення № 4141-МР) в частині проходження межі прибережної захисної смуги річки Псел по земельній ділянці площею 4,5000 га, за адресою: місто АДРЕСА_1 , Санаторій-плофілакторій, урочище Олдиш, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 14 березня 2008 року він придбав згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень у власність нежилі приміщення що розташовані за адресою: місто Суми, Санаторій-плофілакторій, урочище Олдиш. Нежилі приміщення знаходяться на земельній ділянці Сумської міської ради, яка на час продажу, згідно Генерального плану розвитку м. Суми знаходилась в зоні зелених насаджень спеціального призначення та відносилась до категорії земель: землі рекреаційного призначення. Рішенням Сумської міської ради від 23.12.2009 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , урочище АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 4,5000 га за рахунок земель Сумської міської ради. З метою виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Опус Ресурс . ТОВ Опус Ресурс повідомило позивача, що воно призупиняє виконання робіт, так як по земельній ділянці проходить межа прибережної захисної річки Псел, встановлено це рішенням Сумської міської ради від 28.07.2010 року №4141-МР Про затвердження проекту встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми , а тому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення, так як воно порушує право ОСОБА_1 на отримання зазначеної земельної ділянки в оренду, а також створює перешкоди йому, позивачу у добросовісному володіння, користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном.

Представник позивача ОСОБА_2 . ОСОБА_3 - адвокат Нестеренко А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача Сумської міської ради вважає, що позовні вимоги Позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають, а тому просить суд в позові відмовити.

3-ті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Опус Ресурс , Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представники до суду не з`явилися.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із Рішення № 4141-МР вбачається, що юридичною підставою його прийняття є створення сприятливого гідрологічного режиму річки Псел, попередження її забруднення, засмічення, визначення обмеження господарської діяльності в межах прибережної захисної смуги, відповідно до статей 10, 88, 89 Водного кодексу України, статей 12, 19, 58, 61 Земельного кодексу України, розробленого проекту встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рішення № 4141-МР, яким затверджено проект встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми та віднесення зазначених земель до категорії - землі водного фонду, є законним, обґрунтованим, прийнятим Сумською міською радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України (далі ВК України) прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно до пункту 12, розділу спорів, що виникають із земельних правовідносин, Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах за I півріччя 2015 року, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України (редакція до 15.12.2017року): прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 88 ВК України).

За змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загально державного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Отже, відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж у різу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено особливий режим.

Вказане відповідає чинній правозастосовчій практиці Верховного суду України, викладеній у наступних постановах: від 29.03.2017 по справі № 2/1005/1448/2012, від 01.07.2015 № 6-523цс15, від 19.11.2014 № 6-175цс14.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486).

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Подібний порядок установлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історично-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За положеннями ч. 1 ст. 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України визначала, що до водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об`єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі: зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, положеннями статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Отже, затвердження Сумською міською радою проекту встановлення меж прибережної захисної смуги в рішенні від 28.07.2010 року № 4141-МР було необхідною дією для захисту інтересів територіальної громади та врегулювання до цього не врегульованого питання. При цьому, сам проект, як і рішення прийнято Сумською міською радою на підставі статей 12, 19, 58, 61 Земельного кодексу України. З огляду на вище викладене, вимога Позивача про скасування зазначеного рішення є незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд вважає, що прийняте Сумською міською радою Рішення № 4141-МР жодним чином не обмежує Позивача у здійсненні його права власності: в своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що рішенням № 4141-МР Сумської міської ради обмежено його право у здійсненні права власності, права володіти, користуватися та розпоряджатися нежилими приміщеннями на власний розсуд. Однак доводи Позивача та посилання на ст. ст. 316, 317, 319, 321, 377 Цивільного кодексу України є безпідставними, у зв`язку із тим, що при отриманні Позивачем у власність зазначені нежитлові приміщення, вони вже були розміщені на території межі прибережної захисної смуги р. Псел та він міг знати про те, що землі будуть відноситись до окремої категорії та добровільно сам придбав нерухоме майно.

Сумська міська рада ніяким чином не позбавляє Позивача його права власності, а лише в межах дії Водного Кодексу України, встановлює окремий порядок надання та використання земельної ділянки, розташованої на території прибережної захисної смуги р. Псел.

Жодних доказів щодо створення міською радою перешкод для Позивача у добросовісному володіння, користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном Позивачем не надано, а тому ці твердження є недоведеними . А тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6-7, 72-79, 90, 229, 241, 244-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради, 3-х осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю Опус Ресурс , Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 листопада 2019 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО