ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 р.Справа № 591/2930/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Старостіна В.В.,
Суддів: Бегунца А.О. ,Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
представника позивача Нестеренко А.В.
представника відповідача Парфененко М.С.
представника відповідача Ромась І.М.
представника третьої особи Климович Б.В.
представника третьої особи Берестка Б.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Клименко А.Я., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, повний текст складено 25.11.19 року по справі № 591/2930/17
за позовом ОСОБА_1
до Сумської міської ради треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Опус Ресурс" , Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, треті особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Опус Ресурс", Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 28.07.2010 року № 4141-МР Про затвердження проекту встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми (далі - Рішення № 4141-МР) в частині проходження межі прибережної захисної смуги річки Псел по земельній ділянці площею 4,5000 га, за адресою: місто Суми, Санаторій-плофілакторій, урочище Олдиш, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 березня 2008 року він придбав згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень у власність нежилі приміщення що розташовані за адресою: місто Суми, Санаторій-плофілакторій, урочище Олдиш. Нежилі приміщення знаходяться на земельній ділянці Сумської міської ради, яка на час продажу, згідно Генерального плану розвитку м. Суми знаходилась в зоні зелених насаджень спеціального призначення та відносилась до категорії земель: землі рекреаційного призначення. Рішенням Сумської міської ради від 23.12.2009 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 4,5000 га за рахунок земель Сумської міської ради. З метою виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Опус Ресурс . ТОВ Опус Ресурс повідомило позивача, що воно призупиняє виконання робіт, так як по земельній ділянці проходить межа прибережної захисної річки Псел, встановлено це рішенням Сумської міської ради від 28.07.2010 року №4141-МР Про затвердження проекту встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми , а тому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення, оскільки воно порушує право ОСОБА_1 на отримання зазначеної земельної ділянки в оренду, а також створює перешкоди йому, позивачу у добросовісному володінні, користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15.11.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 03.03.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що юридичною підставою прийняття Рішення Сумської міської ради від 28.07.2010 року № 4141-МР Про затвердження проекту встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми (далі - Рішення № 4141-МР) в частині проходження межі прибережної захисної смуги річки Псел по земельній ділянці площею 4,5000 га, за адресою: місто Суми, Санаторій-плофілакторій, урочище АДРЕСА_2 , відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, є створення сприятливого гідрологічного режиму річки Псел, попередження її забруднення, засмічення, визначення обмеження господарської діяльності в межах прибережної захисної смуги, відповідно до статей 10, 88, 89 Водного кодексу України, статей 12, 19, 58, 61 Земельного кодексу України, розробленого проекту встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 1 Водного кодексу України (далі ВК України) прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Згідно до пункту 12, розділу спорів, що виникають із земельних правовідносин, Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах за I півріччя 2015 року, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України (редакція до 15.12.2017року): прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 88 ВК України).
За змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загально державного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.
Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Отже, відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж у різу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Згідно з пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України Про землеустрій .
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання та використання.
Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Отже, прибережна захисна смуга це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено особливий режим.
Вказане відповідає чинній правозастосовчій практиці Верховного суду України, викладеній у наступних постановах: від 29.03.2017 по справі № 2/1005/1448/2012, від 01.07.2015 № 6-523цс15, від 19.11.2014 № 6-175цс14.
При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486).
Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.
Подібний порядок установлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історично-культурного призначення.
Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
За положеннями ч. 1 ст. 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.
Частиною другою статті 3 ВК України визначено, що до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі: зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, положеннями статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
Отже, затвердження Сумською міською радою проекту встановлення меж прибережної захисної смуги в рішенні від 28.07.2010 року № 4141-МР було необхідною дією для захисту інтересів територіальної громади та врегулювання до цього не врегульованого питання. При цьому, сам проект, як і рішення прийнято Сумською міською радою на підставі статей 12, 19, 58, 61 Земельного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Рішення № 4141-МР, яким затверджено проект встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми та віднесення зазначених земель до категорії - землі водного фонду, є законним, обґрунтованим, прийнятим Сумською міською радою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що оскаржуване рішення Сумської міської ради порушує право позивача на отримання вищезазначеної земельної ділянки в оренду та створює перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні його нерухомим майном через те, що з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач звернувся з відповідним замовленням до ТОВ Опус Ресурс , проте листом від 10.04.2017 останнім повідомлено про припинення робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 . Суми, урочище Олдиш , оскільки вся площа земельної ділянки яка відводиться, розташована в прибережній захисній смузі, з огляду на наступне.
В матеріалах справи міститься лист Сумського обласного управління водних ресурсів від 07.06.2018 № 981, який видано на адвокатський запит ОСОБА_2 А ОСОБА_3 , в якому зазначено, що найближче нежитлове приміщення розташовано на відстані більше 500 метрів від урізу води р. Псел, тобто з урахуванням всіх вимог статті 88 Водного кодексу України, нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 Суми. Санаторій-профілакторій, урочище Олдиш та належать ОСОБА_1 , знаходяться поза межами прибережної захисної смуги р, Псел (т. 2 а.с. 36)
В листі Сумського обласного управління водних ресурсів від 06.06.2018 № 956 зазначено, що враховуючи норми чинного земельного (стаття 52) та водного (стаття 89) законодавства України використання земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Санаторій-профілакторій. урочище АДРЕСА_2 та яка входить в межи водоохоронної зони р. Псел ОСОБА_1 можливо (т. 1 а.с. 177).
Також згідно зі схемою топографо-геодезичного плану території м. Суми наданої Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, колегією суддів встановлено, що земельна ділянка на яку ТОВ Опус Ресурс розробило для ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повністю знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Псел, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 28.07.2010 №4141-МР.
Враховуючи викладене та виходячи зі ст. 58, частин 2, 3 ст. 61 ЗК України, за змістом яких об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим; не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг, колегією суддів встановлено, що використання земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Санаторій-профілакторій, урочище АДРЕСА_2 та яка входить в межи водоохоронної зони р. Псел, позивачем можливо.
Колегією суддів не встановлено, а сторонами по справі не надано доказів того, що нерухоме майно ОСОБА_1 порушує режим її використання.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Сумська міська рада, приймаючи рішення від 28.07.2010 № 4141-МР, затвердила прибережну захисну смугу р. Псел у межах міста Суми в розмірах визначених законодавством, та не порушила прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 .
Крім того, зазначаючи про порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням відповідача, позивач не зазначив, в чому саме полягають такі порушення та не надав доказів на підтвердження вказаних доводів.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що без скасування рішення Сумської міської ради від 28.07.2010 № 4141-МР Про затвердження проекту встановлення меж прибережної захисної смуги річки Псел у межах міста Суми , продовжити та закінчити процес щодо відведення земельної ділянки в оренду під розміщеним санаторієм-профілакторієм неможливо, та зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, Висновком від 15.05.2017 № 134/08.01.01 -15 Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради не погодило розроблений проект землеустрою позивача не тому, що земельна ділянка більшою частиною розміщена в прибережно-захисній смузі, а у зв`язку з невиконанням умов відведення земельної ділянки передбачених рішенням органу місцевого самоврядування, в частині забезпечення розроблення та узгодження відповідно до чинного законодавства проектної документації, яка обґрунтовує розміри та конфігурацію земельної ділянки (містобудівне обґрунтування), та виявленими помилками в частині нанесення на креслення кадастрового плану прибережної захисної смуги.
Також, в ході судового розгляду справи, представник Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради зазначив про існування можливості повторного розгляду Управлінням розробленого ТОВ Опус Ресурс проекту землеустрою після усунення зазначених недоліків, а тому вищевказаний висновок не можна вважати остаточним.
Докази того, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило або відмовляє ОСОБА_1 в погодженні проекту землеустрою, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не наведено.
Доказів того, що апелянт позбавлений можливості вільно володіти, користуватися, розпоряджатися своїм нерухомим майном в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, позивачем не доведено, що прийняте Сумською міською радою Рішення № 4141-МР обмежує позивача у здійсненні його права власності, створює перешкоди для позивача у добросовісному володінні, користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном чи порушує будь-які права, свободи та інтереси ОСОБА_1 .
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Сумська міська рада не позбавила позивача його права власності, а лише в межах дії Водного Кодексу України, встановила окремий порядок надання та використання земельної ділянки, розташованої на території прибережної захисної смуги р. Псел.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15.11.2019 року по справі № 591/2930/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Старостін Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 06.03.2020 року
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.03.2020 |
Оприлюднено | 10.03.2020 |
Номер документу | 88061228 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Старостін В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні