Рішення

від 07.11.2019 по справі 161/18579/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18579/18

Провадження № 2/161/43/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участі:

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Шульгана Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

АТ Укрсоцбанк звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, та поданою 01.07.2019 року заявою про уточнення позовних вимог (Том 1 а.с. 201-207), на обґрунтування яких вказало, що 12.09.2008 року АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк (правонаступник якого є АТ Укрсоцбанк ) та відповідач ОСОБА_1 уклали Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014514, за умовами якого позичальник отримав від Банку кредитні кошти в розмірі 298000 дол. США (далі - Кредитний договір). В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № MRTG-000000014514/S (далі - Договір іпотеки), відповідно до якого в іпотеку Банку було передано житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування даного житла (далі - Предмет іпотеки). У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов Кредитного договору, у нього станом на 18.09.2018 року виникла заборгованість перед АТ Укрсоцбанк яка становить 796947,61 дол. США, що еквівалентно 22415549,38 грн. Таким чином, виникає необхідність у зверненні стягненні на Предмет іпотеки. Разом з тим, у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , наразі зареєстровані відповідачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Так, подальша реєстрація відповідачів у житловому будинку, який перебуває в іпотеці, унеможливлює його подальшу реалізацію, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси Іпотекодержателя. При цьому вказує, що малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в спірному житлі після укладення Договору Іпотеки Враховуючи те, що заборгованість за Кредитним договором досі залишається не виплаченою, письмові вимоги Іпотекодержателя про добровільне виселення з займаної житлової площі залишились поза увагою мешканців, а також те, що право користування спірною квартирою в малолітніх виникло після укладення Договору іпотеки, просить суд: звернути стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором; виселити відповідачів з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на свою користь 52159,65 грн. судового збору.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.04.2019 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено Службу у справах дітей Луцької міської ради (Том 1 а.с. 187).

До початку судового засідання від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити (Том 2 а.с. 1).

Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову АТ Укрсоцбанк у повному обсязі.

Представник відповідача Кузьмича Д.К. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, суду пояснив, що у даному випадку правовідносини, які виникли між сторонами, підпадають під дію мораторію на звернення стягнення на майно громадян України, яке надано у якості забезпечення кредитів в іноземній валюті. Крім того, позивачем не було надано жодних доказів наявності у ОСОБА_8 зобов`язань перед АТ Укрсоцбанк , а відтак і права вимоги у кредитних зобов`язаннях, які виникли у його довірителя та ТзОВ Унікредит Банк . При цьому, існує судове рішення про стягнення з ОСОБА_8 на користь ТзОВ Унікредит Банк заборгованості за Кредитним договором. Разом з тим, на момент розгляду справи по суті, ОСОБА_8 не являється власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а вказане майно в позасудовому порядку було передане у власність АТ Укрсоцбанк . Також наголосив, що на даний час в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває цивільна справа за позовом АТ Укрсоцбанк до відповідачів про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку. У задоволенні заявлених позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань, відзив на позовну заяву від них на адресу суду не надходило.

Відповідачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не викликалися, оскільки вони є малолітніми особами, а тому їх законним представником, у відповідності до ч. 1 ст. 242 ЦК України, є їхня матір - відповідач ОСОБА_5 .

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Служби у справах дітей Луцької міської ради в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заявлених позовних вимог в частині виселення дітей із спірного нерухомого майна, оскільки, як зазначив, малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечені будь-яким іншим житлом, а тому задоволення позову у повному обсязі призведе до порушення їх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться у ній, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.09.2008 року між ТзОВ Унікредит Банк та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014514, за умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальнику на положеннях та умовах цього Договору грошові кошти в сумі 298000 дол. США, а Позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням, як це встановлено п. 1.3 цього Договору, та повернути (погасити) Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 13,0 % річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором (Том 1 а.с. 87-93).

Згідно п. 1.3. Договору про іпотечний кредит, кредитні кошти призначені для придбання:

1) житлового будинку АДРЕСА_1 ) земельної ділянки площею 0,0963 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710100000:34:061:0008.

12.09.2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 набув у власність нерухоме майно, що відчужується за даним договором, складається з: цілого житлового будинку з надвірною спорудою, який розташований в АДРЕСА_1 , та включає в себе: А-2 - житловий будинок; матеріали стін, будівель та споруд - цегла; житловою площею - 107,0 кв.м., загальною площею - 268,3 кв.м.; 1- огорожа; цілої земельної ділянки площею 0,0963 га, на якій розташований цілий житловий будинок з надвірною спорудою, кадастровий номер 0710100000:34:061:0008, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку (а.с. 53-54).

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014514 від 12.09.2008 року, між ТзОВ Унікредит Банк та ОСОБА_1 12.09.2008 року було укладено Іпотечний договір № MRTG-000000014514/S, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ТзОВ Унікредит Банк у іпотеку вищевказане нерухоме майно (а.с. 97-105).

Як вбачається з довідки місцевого обчислювального центру від 14.02.2018 року, в житловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 108).

Разом з тим, як вбачається з судового рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.06.2010 року, ухваленого в цивільній справі № 2-401/10, з ОСОБА_1 , як основного боржника, та ОСОБА_6 , як поручителя, стягнуто солідарно на користь ТзОВ УніКредит Банк 2724821,04 грн. заборгованості за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014514 від 12.09.2008 року (Том 2 а.с. 4-8).

Зі слів сторони відповідача, виконавчий лист, виданий на виконання вищевказаного судового рішення, по даний час перебуває на виконанні органу ДВС та в рамках відповідного виконавчого провадження проводилися виконавчі дії.

При цьому, про вищевказану обставину АТ Укрсоцбанк у своїй позовній заяві жодних відомостей не зазначив.

Судом також встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.12.2018 року в цивільній справі 2-401/10, яка станом на момент розгляду справи набрала законної сили, у правовідносинах, які виникли на підставі Договору про іпотечний кредит № MRTG-000000014514 від 12.09.2008 року, було замінено сторону стягувача з ТзОВ Унікредит Банк на АТ Укрсоцбанк (Том 2 а.с. 9).

У свої позовній заяві позивач посилається про наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014514 від 12.09.2008 року в розмірі 796947,61 дол. США, що еквівалентно 22415549,38 грн., в зв`язку з чим виникає необхідність у зверненні стягнення на предмет іпотеки та подальше виселення відповідачів з житлового будинку, який передано в іпотеку згідно вказаних кредитних зобов`язань.

Відповідно до п. 42 Постанови від 30.03.2012 № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , - суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

Так, судом враховується та обставина, що заявляючи вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки при наявності рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач фактично намагається здійснити подвійне стягнення заборгованості, що протирічить чинним нормам діючого законодавства.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗУ Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а відсутні такого порушення унеможливлює існування цивільного спору, що є підставою для відмови у позові.

Так, із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 159605127 від 14.03.2019 року вбачається, що 20.02.2019 року державним реєстратором КП Волинь-реєстр Куклинської сільської ради Чернюк О.О. на підставі Кредитного договору з додатками MRTG-000000014514 від 12.09.2008 року та Договору іпотеки, було внесено запис до Реєстру про передачу у власність АТ Укрсоцбанк житловий будинок загальною площею 268,3 кв.м., житловою площею 107,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 242).

Отже, на момент розгляду даної справи вищевказане майно перебуває у власності позивача, а тому суд вважає, що підстаив для задоволення позовної вимоги АТ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про звернення стягнення на предмет іпотеки в даному випадку відсутні.

Щодо позовної вимоги про виселення відповідачів із житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст. 39 Закону України Про іпотеку , частиною другою якої, у редакції на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення, передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, без вирішення питання про виселення мешканців житлового приміщення, не позбавляє іпотекодержателя права на звернення до суду з таким позовом окремо.

Частиною 1 ст. 40 ЗУ Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення, а в частині третій - порядок виселення громадян.

За змістом ч. 2 ст. 40 ЗУ Про іпотеку та ч. 3 ст. 109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 ЗУ Про іпотеку підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і норма ст. 109 ЖК України.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють з жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 14 грудня 2016 року у справах № № 6-860цс16, 6-1141цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, за змістом ст. ст. 39, 40 Закону України Про іпотеку та ст. 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на нього іпотеки, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК України).

Однак, як було встановлено судом та беззаперечно підтверджується Договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014514 від 12.09.2008 року та Іпотечним договором № MRTG-000000014514/S від 12.09.2008 року, укладеними між АТ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 , останній отримав в кредит кошти саме на придбання нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити АТ Укрсоцбанк в задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів з житлового приміщення, оскільки в даному випадку не можуть бути застосовані норми ст. 40 ЗУ Про іпотеку та ст. 109 ЖК України щодо виселення боржника без надання іншого постійного житла із зазначенням його адреси.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову АТ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення у повному обсязі за безпідставністю.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, слід залишити за позивачем.

На підставі ст. ст. 509, 510, 526, 575, 590, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 33, 35, 37-39 Закону України Про іпотеку , ст. 109 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 18 листопада 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська