Постанова

від 05.02.2020 по справі 161/18579/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/18579/18 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/132/20 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Лимаря Р. С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Укрсоцбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Альфа-Банк , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2019 року,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого на час розгляду справи в апеляційній інстанції є Акціонерне товариство Альфа-Банк , звернулося до суду із зазначеним позовом.

Покликалось на ті обставини, що 12 вересня 2008 року між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк (правонаступником якого було АТ Укрсоцбанк ) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого позичальник отримав від банку кредитні кошти в розмірі 298000 дол. США на придбання житлового будинку та земельної ділянки для його будівництва і обслуговування, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня, між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку банку було передано вказаний житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку для обслуговування даного житла.

У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 18 вересня 2018 року становила 796947,61 долари США; заборгованості за відсотками - 326670,18 долари США; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 599239 грн 09 коп.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 2629979 грн 19 коп.

Крім того позивач зазначав, що у житловому будинку, який знаходиться в іпотеці банку і був придбаний на кредитні кошти, зареєстровані та проживають відповідачі по справі, двоє з яких є неповнолітніми дітьми.

За наведених обставин та враховуючи те, що заборгованість за кредитним договором позичальником не погашена, письмова вимога позикодавця - іптекодержателя про добровільне виселення із іпотечного житла залишилась поза увагою відповідачів, право користування будинком у неповнолітніх дітей виникло вже після укладення договору іпотеки, позивач просив суд: звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів за ціною не нижчою 3477310 грн; виселити відповідачів з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на його користь 52159 грн 65 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2019 року у задоволенні позову АТ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах дітей Луцької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог про виселення відповідачів, позивач АТ Альфа-Банк (як правонаступник АТ Укрсоцбанк ) подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким виселити з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , судові витрати за апеляційний розгяд покласти на позивача.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у виселенні відповідачів з житла, яке було придбане за кошти іпотечного кредиту і передано в іпотеку, неправильно витлумачив норми матеріального права, зокрема статті 40 Закону України Про іпотеку та ст. 109 ЖК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , вважаючи висновки суду правильними, а вимоги апеляційної скарги поданої банком безпідставними, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Оскільки, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимог про виселення відповідачів, а тому його законність в частині звернення стягнення на предмет іпотеки апеляційним судом у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Встановлено, що 12 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ТзОВ УнікредитБанк (правонаступники якого АТ Укрсоцбанк , а на даний час АТ Альфа-Банк ) укладено договір про іпотечний кредит на суму 298000 доларів США зі сплатою 13 % річних та кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 12 вересня 2028 року, для придбання житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 39-в земельної ділянки площею 0,0963 га для будівництва і обслуговування даного будинку (а.с. 87-96 т. 1).

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, між банком та відповідачем ОСОБА_1 12 вересня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Онищук І. П., за яким в іпотеку передано вказані вище житловий будинок та земельну ділянку, власник яких ОСОБА_1 (а.с. 97-101 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2010 року, яке набрало законної сили, було стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на погашення іпотечного кредиту 2724821 грн. 04 коп. (а.с. 4-9 т.2). Однак, вказане рішення суду залишається невиконаним, а станом на 18 вересня 2018 року загальна сума заборгованості становить 796947,61 доларів США, що в еквіваленті на дату розрахунку дорівнює 22415549 грн 38 коп. (а. с. 102-105 т. 1). У листопаді 2018 року позивачем на адресу відповідачів надсилався заказний лист з вимогою погасити у місячний термін кредитну заборгованість та роз`ясненням подальших дій банку щодо способів звернення стягнення на іпотечне майно-житловий будинок та можливе примусове виселення осіб, які у ньому проживають (а.с. 106-108 т. 1).

Крім того, встановлено факт набуття позивачем АТ Укрсоцбанк у позасудовому порядку, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30423953 від 20.02.2019 року, проведену державним реєстратором КП Волинь-реєстр Куклинської сільської ради Волинської області Чернюк О.О. (т. 1 а.с. 242).

З наявних в матеріалах справи копій позовної заяви АТ Укрсоцбанк та ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2019 року слідує, що банк, набувши право власності на іпотечне майно-житловий будинок АДРЕСА_1 у позасудовий спосіб, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про примусове виселення та зняття їх з реєстраційного обліку. Дана справа знаходиться у провадженні вказаного суду першої інстанції (а. с. 10-13 т. 2).

Згідно ч. 3 ст. 39, ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України Про іпотеку одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки - житлове приміщення, яке безпосередньо було придбане іпотекодавцем за рахунок іпотечного кредиту банку, повернення якого забезпечено саме цим приміщенням, особи, які у ньому проживають, за винятком наймачів та їх сімей, підлягаю виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи, наведеного вище не врахував, та прийняв суперечливе рішення про відмову банку у позові, вважаючи, що виселення відповідачів можливе лише з наданням іншого житла із зазначенням його адреси.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що на час ухвалення ним рішення, позивач АТ Укрсоцбанк (правонаступником якого є АТ Альфа-Банк ) набуло права власності з 20 лютого 2019 року на іпотечне майно шляхом звернення стягнення на будинок у позасудовому порядку, звернувшись до Державного реєстратора, який вніс відповідний запис у Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно.

Наведене свідчить про те, що змінились підстави позову для виселення відповідачів і вони не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області, і це не заперечується сторонами спору, знаходиться інша справа за позовом банку про виселення відповідачів із житлового будинку, право власності на який зареєстровано за іпотеко держателем АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого на даний час є АТ Альфа-Банк .

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом першої інстанції було допущено невідповідність висновків викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову у позові з інших підстав.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2019 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові Акціонерного товариства Укрсоцбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Альфа-Банк , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді