Рішення

від 15.11.2019 по справі 381/375/19

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/880/19

381/375/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_17 ., ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щур Надії Романівни, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання недійними наказів, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2019 року позивач звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійними наказів, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що під час опрацювання Фастівською місцевою прокуратурою Публічної кадастрової карти України в рамках здійснення заходів представницької діяльності встановлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі у власність земельної ділянки, розташованої на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області, а саме, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_18 . , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 затверджено проекти землеустрою та передано у власність земельні ділянки площею 2 га, кожна, на території Великогуляківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначених наказів державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області зареєстровано право власності на земельні ділянки. В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, вказані земельні ділянки були продані ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ГУ Держгеокадастру у Київській області було раніше надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а саме: ОСОБА_10 на території Шибенської сільської ради, ОСОБА_9 на території Володарської селищної ради, ОСОБА_8 на території Піщанської сільської ради, ОСОБА_7 на території Світильнівської сільської ради, ОСОБА_6 на території Світильнівської сільської ради. Зазначене підтверджує, що вказані громадяни на час видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказів, використали своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. У зв`язку з чим, накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка ОСОБА_3 підлягає витребуванню на користь держави.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2019 року позовну заяву Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання недійними наказів, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки разом з усіма доданими до неї документами повернуто позивачу.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду від 10.05.2019 року, ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2019 року скасовано, цивільну справу направлено до Фастівського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.05.2019 року, справа прийнята до провадження.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2019 року позовну заяву Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання недійними наказів, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки залишено без руху.

31.05.2019 року, через канцелярію суду, надійшла письмова заява від позивача на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення заяви без руху.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

24.06.2019 року, через канцелярію суду від представника ГУ Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив на позовну заяву в якому вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсними наказів управління є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки прийняття Головним управлінням наказу про надання земельних ділянок у власність є ненормативним актом, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання. Скасування та/або визнання недійним наказу не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки такі накази вичерпали свою дію шляхом виконання.

26.06.2019 року, через канцелярію суду від представника відповідача приватного нотаріуса Щур Н.Р. - ОСОБА_19 надійшов відзив на позовну заяву в якому вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені, враховуючи те, що відповідача Щур Н.Р можуть стосуватися лише похідна вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0409 площею 41,9543 га. Проте, навіть така похідна вимога стосується права власності на вказану земельну ділянку іншого відповідача ОСОБА_3 , а дії приватного нотаріуса Щур Н.Р., які виразилися у проведенні 16 жовтня 2018 року державної реєстрації права власності на вказану вище земельну ділянку за ОСОБА_3 були виключно законними та такими, що відповідали вимогам чинного законодавства України. Крім того жодним законодавчим актом не передбачено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій, зобов`язаний перевіряти правомірність попереднього набуття заявником права власності на певне майно.

26.06.2019 року, через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому позов не визнав в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки на підтвердження своїх позовних вимог позивач не надає до позовної заяви оспорюваних наказів та наказів, якими нібито раніше вже було видано громадянам земельні ділянки. З матеріалів позовної заяви не можливо зробити висновку чи дійсно громадяни на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області оспорюваних наказів вже використали своє право на безоплатне отримання земельних ділянок в межех норм передбачених ст. 121 ЗК України. Крім того, до позовної заяви не надано доказів того, що треті особи незаконно отримали в межах безкоштовної приватизації земельні ділянки, про витребування яких, заявляє керівник Фастівської місцевої прокуратури. Крім того, він є добросовісним набувачем земельних ділянок за власні кошти, на підставі договорів купівлі-продажу. Разом з тим, спірні земельні ділянки вибули з державної власності за наказами уповноваженого державного органу - Головного управління Держгеокадастру у Київській області, тобто з волі власника, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

04.07.2019 року через канцелярію суду від відповідача ГУ Держгеокадастру у Київській області надійшли пояснення на позовну заяву в яких представник зазначив, що Держгеокадастр не обліковує осіб за ознакою безоплатного надання їм земельних ділянок по кожному виду використання, оскільки це не передбачено нормативно-правовими актами. При цьому, спірні накази Головного управління є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію шляхом виконання. Згідно з рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 встановлено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Тому позов, предметом якого є ненормативні акти, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки такі накази вичерпали свою дію шляхом виконання.

09.07.2019 року, через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 в якій керівник Фастівської місцевої прокуратури просив заперечення, наведені відповідачем у відзиві відхилити, а позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

31.07.2019 року, через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на пояснення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в якій керівник Фастівської місцевої прокуратури просив факти наведені у поясненні відхилити, а позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

31.07.2019 року, через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив ГУ Держеокадастру у Київській області в якій керівник Фастівської місцевої прокуратури просив, заперечення, наведені відповідачем у відзиві відхилити, а позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

31.07.2019 року, через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. в якій керівник Фастівської місцевої прокуратури просив, заперечення, наведені відповідачем у відзиві відхилити, а позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

27.08.2019 року, через канцелярію суду надійшла відповідь на додаткові пояснення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якій керівник Фастівської місцевої прокуратури просив факти наведені позивачем у додаткових поясненнях не брати до уваги та відхилити, позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

27.08.2019 року, через канцелярію суду від ГУ Держгеокадастру у Київській області надійшли додаткові пояснення до відзиву від 20.06.2019 року в яких представник зазначив, що саме державний реєстратор під час здійснення відповідної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме повторну реалізацію права громадянином на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної або комунальної власності по одному виду використання, мав відмовити у вчиненні відповідної дії, на підставі невідповідності заявлених прав вимогам законодавства.

17.08.2019 року, через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на додаткові пояснення до відзиву ГУ Держгеокадастру у Київській області в якій керівник Фастівської місцевої прокуратури просив факти наведені відповідачем у додаткових поясненнях не брати до уваги та відхилити, позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача Фастівської місцевої прокуратури позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не з`явився, на адресу суду надіслав клопотання в якому просив справу розглянути без участі Держгеокадастру.

В судове засідання приватний нотаріус Щур Н.Р не з`явилася, від представника, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та її представника.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та доданих письмових поясненнях.

В судове засідання треті особи не з`явилися про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Земля, яка знаходиться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч. 1 ст. 13 Конституції України).

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 15-1 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить, зокрема ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, проведення державної експертизи землевпорядної документації, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, наділені повноваженням передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або користування для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського. Ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не було надано доказів, на підставі яких суд мав би можливість перевірити обґрунтування законності звернення громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотаннями (заявами) про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельні ділянки площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач в позовній заяві так і в судовому засіданні посилається на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області затверджено проекти землеустрою та передано у власність земельні ділянки площею 2 га кожна на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району для ведення особистого селянського господарства, а саме: ОСОБА_10 на підставі наказу від 10.08.2017 року № 10- 14589/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0323, ОСОБА_9 на підставі наказу від 10.08.2017 року № 10-14571/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0326, ОСОБА_8 на підставі наказу від 10.08.2017 року № 10-14577/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0325, ОСОБА_7 на підставі наказу від 10.08.2017 року № 10-14513/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0330, ОСОБА_6 на підставі наказу від 10.08.2017 року № 10-14526/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0333.

На підставі зазначених наказів державним реєстратором Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області зареєстровано право власності вищевказаним громадянам на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224980800:01:004:0323, 3224980800:01:004:0326, 3224980800:01:004:0325, 3224980800:01:004:0330, 3224980800:01:004:0333 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

За нормою Частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Будь-які інші підстави для відмови у наданні дозволу законодавством не передбачено.

Із норми ч. 2 ст. 19 Конституції України випливає, що Центральний органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні підрозділи можуть прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустою виключно з підстав передбачених конкретними нормами Конституції та законів України.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що критерієм доступності закону є усвідомлення особою того, які саме дії або бездіяльність карає або дозволяє норма, тобто її суб`єктивна оцінка закону. Важливим завданням держави є гарантування реалізації правових приписів за допомогою необхідних процесуальних механізмів, унеможливлення свавілля з боку державних органів при застосуванні права.

У рішенні Європейського суду з прав людини (п`ята секція) від 18 грудня 2008 року у справі "Новік проти України" (заява № 48068/06) зазначено, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Аналіз змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України з урахуванням вищевказаних правових позицій Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, дає суду підстави дійти до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як орган державної влади уповноважений законом на прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, із числа земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, протягом місяця після отримання вищенаведених клопотань заяв громадян та повинен прийняти рішення про відмову у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно у випадку встановлення:

невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації,

невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць,

невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При відсутності зазначених підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, Головне управління Дергеокадастру у Київській області зобов`язане було надати зазначеним громадянам дозвіл на розроблення проектів землеустрою спірних земельних ділянок.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідачем - ГУ Держгеокадастру у Київській області було затверджено проекти землеустрою та передано у власність земельні ділянки площею 2 га кожна на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району київської області для ведення особистого селянського господарства при цьому не було здійснено перевірку, що вказаним громадянами уже було раніше надано у власність земельні ділянки для ведення селянського господарства.

Перевіряючи доводи позивача судом встановлено, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, міститься інформація про реєстрацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за громадянами:

ОСОБА_10 на підставі наказу від 10.08.2017 року № 10-14520/15-17-сг, кадастровий номер 3221088600:05:004:0464 площею 2 га на території Шибенської сільської ради Бородянського району, Київської області. Дата реєстрації 16.08.2017 року.

ОСОБА_9 на підставі наказу від 14.06.2017 року № 10-11724/15-17-сг, кадастровий номер 3221655100:03:013:0014 площею 1,1552 га на території Володарської селищної ради Володарського району, Київської області. Дата реєстрації 26.06.2017 року.

ОСОБА_8 на підставі наказу від 17.05.2017 року № 10-8244/15-17-сг, кадастровий номер 3220484900:03:015:0003 площею 2 га на території Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Дата реєстрації 22.05.2017 року.

ОСОБА_7 на підставі наказу від 07.08.2017 року № 10-14024/15-17-сг, кадастровий номер 3221288400:07:013:0037 площею 2 га на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області. Дата реєстрації 16.08.2019 року.

ОСОБА_6 на підставі наказу від 31.07.2017 року № 10-13355/15-17-сг земельну ділянку з кадастровим номером 3221288400:07:013:0025 площею 1.9247 га на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області. Дата реєстрації 16.08.2019 року.

Відповідно до ст. 125 та 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону україни Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, на час реєстрації права власності на земельні ділянки які були видані на підставі оспорюваних наказів, громадяни, яким були надані земельні ділянки, не набули права на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2 гектара і скористалися даним правом вперше.

Тобто позивач, стверджуючи про незаконність дій відповідачів, як під час прийняття спірних наказів так і при реєстрації права власності на земельні ділянки, повинен довести це належними та допустимими доказами. Ці докази по одинці чи в сукупності повинні беззаперечно свідчити про порушення відповідачами конкретних норм законодавства України, які є підставою для прийняття саме таких рішень суду, про які просить позивач.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які по одинці чи в сукупності беззаперечно свідчать про незаконність дій відповідачів, зокрема про наявність вищенаведених, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області рішень про відмову ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в затверджені проектів землеустрою та передачі у власність спірних земельних ділянок.

При подачі позову так і вході розгляду справи в суді позивачем не було надано оригіналів наказів, або належно завірених їх копій які є предметом позову і які позивач просить визнати недійсними, а також не надано наказів, на підставі яких, як зазначив позивач, громадяни уже (вперше) набули право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що позбавило суд можливості перевірити докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст..79 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що оригінали вказаних наказів відсутні у прокурора, однак будь-яких клопотань щодо забезпечення доказів в рамках ст. 84 ЦК України, представником позивача заявлено не було.

Відповідно до ч.1,4 ст.83 ЦК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`ективних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Надані копії наказів є нечитабельні та належним чином не завірені, а тому суд вважає їх такими, що є неналежними доказами.

Згідно ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За нормою частини 10 статті 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію:

- у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника (даний функціонал досі не реалізовано у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру).

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить пункт 114 Поряду ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Виходячи з вищенаведеного, для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні правові підстави.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 12.12.2017 року № 1598, від 13.12.2017 року № 1605, від 13.12.2017 року № 1608, від 13.12.2017 року № 1636, від 13.12.2017 року № 1627, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3224980800:01:004:0323, 3224980800:01:004:0326, 3224980800:01:004:0325, 3224980800:01:004:0330, 3224980800:01:004:0333 було продано ОСОБА_3 .

Відповідно до Публічної кадастрової карти та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за рахунок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3224980800:01:004:0323, 3224980800:01:004:0326, 3224980800:01:004:0325, 3224980800:01:004:0330, 3224980800:01:004:0333 сформовано земельну ділянку загальною площею з кадастровим номером 3224980800:01:004:0409, площею 41,95 га.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.10.2018 року № 43494194, державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Щур Н.Р. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0409 за ОСОБА_3 .

Таким чином після купівлі-продажу вказаних земельних ділянок, вони були об"єднанні в одну земельнуділянку і відповідно до норми статті 24 вищевказаного Закону державна реєстрація спірних земельних ділянок було скасовано і Державним кадастровим реєстратором зарестровано право власності на земельну ділянку (об"єднану) з новим кадастровим номером 3224980800:01:004:0409 за ОСОБА_3 .

Право власності на землю - це право володіти, користуватися, і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено про незаконність виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказів про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельні ділянки площею 2 га кожна на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_10 наказ від 10.08.2017 року № 10- 14589/15-17-сг, ОСОБА_9 наказ від 10.08.2017 року № 10-14571/15-17-сг, ОСОБА_8 наказ від 10.08.2017 року № 10-14577/15-17-сг, ОСОБА_7 наказ від 10.08.2017 року № 10-14513/15-17-сг, ОСОБА_6 наказ від 10.08.2017 року № 10-14526/15-17-сг з підстав повторного використання права на безоплатну передачу громадянам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2 гектара, позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером номером 3224980800:01:004:0409, площею 41,95 га. Для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області є похідними, а тому є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільного кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини позбавлення права на майно лише з тих підстав, що порушення закону буди вчинені з боку публічного органу а не громадянина є неприпустимим та визнається порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (справа Стретч проти Сполученого Королівства .

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. …право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), що є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України. .

Тобто право власності в тому числі і земельних ділянок підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення ЄСПЛ від 01 квітня 2010 року у справі Корольов проти Росії (no. 2), № 5447/03, § 33; рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії , № 42454/02, § 35).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституцій України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі Воловік проти України , № 15123/03, § 45).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституцій України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ Про прокуратуру .

Частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду (постанова Верховного суду від 12.09.2018 по справі № 697/2768/16-ц).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Конституційний Суд України у рішенні по справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Звертаючись до суду, прокурор зазначив, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведено з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 910-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор не обгрунтував підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до структурного підрозділу позивача, оскільки Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, його територіальні огани також є оганами виконавчої влади, які згідно із ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади наділені правом звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 4 ЦПК України).

Також, при прийнятті рішення суд не бере до уваги посилання позивача на норму ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, так як за її змістом, акти органів державної влади можуть бути визнаними недійсним виключно у разі порушуються прав особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою а не держави. В даній справі позивач звернувся до суду в інтересах держави а не особи.

Крім того, при прийнятті рішення суд не бере до уваги доводи позивача, про те, що спірні накази були прийняті із порушенням вимог норми ч. ч. 1 та 3 ст. 122 Земельного кодексу України, оскільки ця норма стосується розпорядження землями комунальної власності територіальних громад, в той час як із матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками сільськогосподарського призначення, та перебувають в державній власності, а отже за нормою ч. 4 ст. 122 цього Кодексу питання про їх передачу в користування вирішується Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними підрозділами, яким у даному випадку було Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Також, позивачем не обґрунтовано підстави залучення у якості відповідача Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щур Надію Романівну, вимог щодо визнання дій або бездіяльності приватного нотаріуса позовні вимоги не містять.

Проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224980800:01:004:0409 площею 41,9543 га для ведення особистого селянського господарства що розташована на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області за ОСОБА_3 було проведено відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов безпідставний, не грунтується на чинному законодавстві і задоволенню не підлягає.

Куруючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268 ЦПК України, на підставі Конституції України, ст.79-1,116,118,121,122,125,126,155,188 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Фастівської місцевої прокуратури (місцезнах.: Київська область, м. Фастів, вул. Суворова, 3) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (місцезнах.: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, ЄДРПОУ: 39411771) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (місцезнах.: м. Київ, вул. Серпова 3/14, ЄДРПОУ: 39817550), Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щур Надії Романівни (місцезнах.: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 115, оф. 111), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_6 (прож.: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 (прож.: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_8 (прож.: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_9 (прож.: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_10 ( прож.: АДРЕСА_6 ) про визнання недійними наказів, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей