Ухвала

від 18.11.2019 по справі 710/1366/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/194/19 Справа № 710/1366/19 Категорія: : ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого суддів за участю: при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5 прокурора захисниківОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Черкаського районного суду Черкаської області від 24.10.2019, якою щодо підозрюваного

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 07.07.2013 Шполянським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

- 06.02.2014 Шполянським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 01.04.2014 Шполянським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі

прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2018 року, якою відносно

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 20.12.2019, включно, -

в с т а н о в и л а :

Органами досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється в тому, що він будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, після відбуття терміну покарання на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин, а саме: 21.10.2019р. о 22-00год. ОСОБА_9 , умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу поліклініки по вул. Соборна в м. Шпола Черкаської області, з метою заволодіння майном ОСОБА_11 , наніс йому один удар кулаком в область тулуба, від чого останній упав, та в цей час ОСОБА_9 вийняв з кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки IPHONE5, відкрито заволодівши вказаним майном.

За вказані дії ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно.

Кримінальне провадження зареєстровано за №12019250300000455 від 22.10.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

22.10.2019р. ОСОБА_9 затримано в порядку ст.208 КПК України.

У клопотанні слідчого ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляд: тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування існують ризики, передбачені п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний раніше неодноразово судимий, судимість не знята і не погашена; місце знаходження викраденого мобільного телефону ІРНОХЕ5 органом досудового розслідування на даний час не встановлене, а тому підозрюваний у разі перебування на волі може знищити чи сховати даний предмет, здобутий злочинним шляхом. Крім цього, у разі перебування на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків і потерпілого, в т.ч. на свідка ОСОБА_12 з яким підозрюваний близько знайомий.

Тому, з метою забезпечення виконання покладених на підозрюваного обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків і потерпілого, знищити викрадений телефон, враховуючи тяжкість злочину, слідчий у судовому засіданні суду першої інстанції просив застосувати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

У судовому засіданні суду першої інстанції прокурор повністю підтримав вказане клопотання з наведених у ньому мотивів, просив його задовольнити, зазначивши, що для задоволення клопотання є всі правові підстави, підозра є обгрунтованою.

У судове засідання суду першої інстанції захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , з якими підозрюваний уклав угоду про захист його інтересів, не з`явились. Підозрюваний ОСОБА_9 на пропозицію суду не виявив бажання залучити йому безоплатного захисника через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Черкаській області та вважав за можливе розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу без захисника.

У судовому засіданні суду першої інстанції підозрюваний ОСОБА_9 заперечив щодо задоволення клопотання слідчого про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що для цього немає підстав. Пояснив, що він інкримінованого йому злочину не вчиняв.

Ухвалою слідчого судді Черкаського районного суду Черкаської області від 24.10.2019 року, клопотання слідчого задоволено, та застосовано запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 20.12.2019 включно.

Визначено розмір застави у даному кримінальному провадженні в розмірі 80 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 160560 (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. У разі внесення застави, на підозрюваного будуть покладені обов`язки передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч.5 ст.194 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням районного суду від 24.10.2019 року, підозрюваний ОСОБА_9 та його захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу в якій просять:

Скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24.10.2019 року, про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_9 у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб до 20.12.2019 року включно та ухвалити нову, за якою обрати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід, не пов`язаний із обмеженням його волі у виді цілодобового домашнього арешту.

Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною і підлягає скасуванню через необґрунтованість, відсутність мотивувальної частини, та істотним порушенням судом першої інстанції норм кримінально-процесуального закону.

Додає, що підозрюваний ОСОБА_9 має постійне місце роботи та проживання, стабільний дохід, хоча раніше і був судимий, проте нових кримінальних правопорушень не вчиняв та до цього часу його не підозрювали у вчиненні кримінального правопорушення.

Наголошує, що , за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснення підозрюваного ОСОБА_9 , який подав апеляційну скаргу, доводи захисників, які діють в інтересах підозрюваного, які подали апеляційну скаргу та підтримують її в повному обсязі, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, у відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим, кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Відповідно до п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з тим, слідчим суддею вірно встановлено те, що при обранні виду запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя поряд з цим враховує особу підозрюваного, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», при розгляді клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, суддя з`ясовує обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умови, за яких продовження строку є можливим. При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 148, 150 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Як вбачається з ч.3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Продовжуючи ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог норм міжнародного права та кримінального процесуального закону.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Місцевим судом враховано, що згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України"). Отже, обґрунтованість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід застосовувався.

Також районним судом, як на підставу продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, окрім обґрунтованої підозри враховано наявність ризиків, передбачених п.3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які вже були враховані під час обрання останньому такого запобіжного заходу.

Однак, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України" вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув`язнення, та зазначив, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99). Ненаведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України").

Крім того в клопотанні слідчого про продовження тримання під вартою ОСОБА_9 , не викладено обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а автоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

При апеляційному перегляді ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані не в повному обсязі, оскільки ні в клопотанні прокурора, ні в ухвалі слідчого судді належним чином не вмотивовано обґрунтованість подальшого тримання ОСОБА_9 під вартою.

Продовжуючи відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не проаналізував можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, які б могли запобігти заявленим ризикам та не обґрунтував свої висновки з посиланням на матеріали кримінального провадження, про наявність виняткових обставин, які б дали підстави для продовження щодо ОСОБА_9 саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів, вивчивши матеріали судового провадження, таких обставин не виявив і прокурор в судовому засіданні також не зміг їх довести.

Враховуючи правові позиції, наведені в рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», про необхідність при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою вирішувати питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, з врахуванням даних про особу підозрюваного та встановлених обставин, передбачених ст. 178 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді, часткового задоволення клопотання слідчого та постановлення нової ухвали, в межах повноважень апеляційного суду, передбачених ч.3 ст. 407 КПК України, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та сприятиме запобіганню, передбачених ст. 177 КПК України ризикам, колегія суддів виходить з наступного.

При обранні ОСОБА_9 запобіжного заходу колегія суддів враховує те, що: він має постійне місце проживання, стабільний дохід, хоча раніше і був судимий, проте судимості погашені, має міцні соціальні зв`язки, а тому з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що до ОСОБА_9 можливо застосувати запобіжний захід відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України у виді домашнього арешту в певний період доби строком на 33 доби, тобто до 20.12.2019 включно, а саме з 20-00 години по 06-00 годину ранку, з покладенням обов`язків, передбачених п.1-4 ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 181, 183, 193, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Черкаського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2019 року, якою задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , строком на 60 діб, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби, строком на 33 дні, до 20.12.2019 року включно.

Покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки:

- заборонити ОСОБА_9 покидати місце проживання - АДРЕСА_2 з 20 години по 6 годину ранку наступного дня.

- заборонити ОСОБА_9 спілкуватися з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Зобов`язати ОСОБА_9 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання, роботи:; не відлучатись з міста Шпола Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора та суду

Звільнити ОСОБА_9 з - під варти негайно в залі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :