Рішення

від 15.11.2019 по справі 540/1853/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1853/19 15 год. 20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю:

представника позивача Громут В.І.,

представників відповідача Вчерашнюк І.В., Жовнір Т.Д., Козлова А.О.,

свідків Ільїнського Д.В . , Черепахи А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Співдружність - Південь" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Співдружність - Південь" (далі-позивач, ПП "Співдружність - Південь") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.06.2019 р. № 0001691422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства Співдружність - Південь , за результатами якого складено акт №71/21-22-14-06/35408367 від 14.05.2019р. В ході проведення перевірки представники контролюючого органу дійшли до висновків про завищення позивачем податкового кредиту у перевіряємий період, що призвело до заниження від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Підставою такого висновку стало визнання податковим органом нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Ектовіс Групп у зв`язку з відсутністю у ТОВ Ектовіс Групп перевізників, необхідних умов для здійснення господарської діяльності, відсутністю джерела походження товару, невідповідністю сертифікату якості поставленому товару, недоліками ТТН. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 р. № 0001691422, відповідно до якого визначена сума завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 870576 грн. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.06.2019 р. № 0001691422.

Ухвалою суду від 12.09.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 30.09.2019р. о 13:00 год.

Ухвалою суду від 30.09.2019р. відкладено розгляд справи на 16.10.2019р.

У судовому засіданні 16.10.2019р. оголошено перерву до 30.10.2019р. для надання додаткових доказів.

Ухвалою від 30.10.2019р. вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, замінено призначене на 30.10.2019р. судове засідання підготовчим засіданням та відкладено його на 10:00 год. 07.11.2019р.

Ухвалою від 07.11.2019р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті та здійснено виклик свідків.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що контролюючий орган не визнає позовні вимоги та вважає позов необґрунтованим. Зокрема, зазначає, що за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником первинних документів, аналізу податкової звітності постачальників, фактичної можливості постачання товарів встановлено факти, які доводять нереальність проведення господарських операцій з ТОВ Ектовіс Групи з огляду на наступне. Так, відповідно до ЄРПН встановлено, ТОВ Ектовіс Групи з моменту реєстрації не здійснював придбання товару (труби сталеві 820x9 мм) у кількості 304,005 т, реалізацію якого задокументовано у квітні - червні 2018 року на адресу ПП Співдружність - Південь .

Підприємством ПП Співдружність - Південь надано до перевірки сертифікат якості №3371 на вищевказані труби, виданий ПАТ ВМЗ (ПАТ Виксунський Металургійний Завод м.Викса, Росія). Відповідно до АРМ Митниця та ІС Податковий блок , ТОВ Ектовіс Групп не здійснював імпортні операції з отримання товарів від зазначеного постачальника. Згідно аналізу податкових накладних, складених ТОВ Ектовіс Групп на адресу ПП Співдружність - Південь встановлено, що у графі п.3.2 (ознака імпортованого товару) відсутня позначка х . Вказане свідчить, що товар (труби сталеві 820x9 мм), задокументований на адресу ПП Співдружність - Південь не є імпортованим, оскільки у податковій накладній відсутня позначка х у п.3.2.

Крім того, відповідач посилається на факт відсутності законного джерела походження товару, реалізацію яких задокументовано ТОВ Ектовіс Групп на адресу ПП Співдружність - Південь . На підставі баз даних ІС Податковий блок контролюючий орган дійшов до висновку про відсутність у ТОВ Ектовіс Групп необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності та про недостатність трудових ресурсів для виконання операцій з придбання та продажу великої кількості різноманітних послуг та товарів. Також на підставі проведеного аналізу поданих платником податкових декларацій з податку на додану вартість та даних ЄРПН, контролюючим органом встановлено що ТОВ Ектовіс Групп взагалі не мало взаємовідносин з перевізником ФОП ОСОБА_2 , який вказаний у ТТН у якості перевізника товарів. Крім того, ФОП ОСОБА_2 не надав до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ).

Крім того, контролюючий орган звертає увагу на те, що згідно наданих до перевірки ТТН не можливо встановити фактичне місцезнаходження проведених операцій та ідентифікувати сутність господарської операції, так як розвантаження даного товару проводилось за адресою, яка не містить повної назви, а саме: м. Одеса та м. Новомосковськ, Дніпропетровська область . Також вказані в ТТН транспортні засоби не перетинали в зазначений час межі населених пунктів м. Одеса, м. Новомосковськ та с. Чонгар. Відповідач наполягає на тому, що ТТН повинні бути складені із заповненням усіх необхідних реквізитів та відповідати дійсності, однак у даному випадку у деяких ТТН відсутні певні дані, такі як: у графі прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) відсутня посада та ПІБ особи, яка підписала дані документи; у графі водій не вказані номери посвідчень водіїв, тощо.

На підставі викладеного контролюючий орган дійшов до висновку про Співдружність - Південь фактично здійснено лише документальне оформлення господарських операцій з отримання товарів від постачальника ТОВ Ектовіс Груші , який фактично не міг і не здійснював постачання задокументованих товарів, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Співдружність-Південь" (код ЄДРПОУ 35408367), зареєстроване 29.01.2008р. та перебуває на обліку у контролюючих органах, як платник податків.

13 травня 2019р. головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Херсонській області на підставі наказу від 24.04.2019р. №560, виданого ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Співдружність-Південь" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ Ектовіс Групп (код ЄДРПОУ 41498700) за квітень - червень 2018 року, подальшого використання придбаних товарів та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності. За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.05.2019р. №71/21-22-14-06/35408367, в якому зафіксовані висновки щодо порушень, а саме у порушення п. 44.1, ст. 44 п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України ПП Співдружність-Південь за квітень - червень 2018 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 870 576,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду червні 2018 року на суму ПДВ 870 576,00 грн.

Висновки перевірки стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.06.2019 р. №0001691422, відповідно до якого визначена сума завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 870576 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Відповідно до рішення ДФС України від 22.08.2019р. податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ПП Співдружність-Південь - без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками про порушення ним податкового законодавства, тому вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та просить скасувати його.

Вирішуючи спірні правовідносини суд приймає до уваги наступні обставини та приписи законодавства.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту та відповідне завищення сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ґрунтуються на визнанні контролюючим органом господарських операцій, здійснених позивачем з контрагентом ТОВ Ектовіс Групп .

Вирішуючи дану справу, суд досліджує факт фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких, податковим органом прийняте оспорювань податкове повідомлення-рішення.

Щодо господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Ектовіс Групп судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи безтоварність цих господарських операцій, податковий орган посилається на наступні обставини: відсутність придбання товару (труби сталеві 820x9 мм) у кількості 304,005 т, реалізацію якого задокументовано у квітні - червні 2018 року на адресу ПП Співдружність - Південь та не здійснення Товариством з обмеженою відповідальність Ектовіс Групп імпортних операцій з отримання товарів від ПАТ ВМЗ (ПАТ Виксунський Металургійний Завод м.Викса, Росія), яким видано сертифікат якості №3371, що наявний у позивача. Посилаючись на невідповідність номенклатури товару по специфікації до договору та сертифікату якості, а також той факт, що придбаний позивачем товар не є імпортованим, контролюючий орган вказує на неможливість встановлення джерела походження такого товару.

Крім того, контролюючий орган посилається на недостатність у ТОВ Ектовіс Групп матеріальних та трудових ресурсів для виконання операцій з придбання та продажу великої кількості різноманітних послуг та товарів. Щодо перевезення товарів, придбаних позивачем, контролюючий орган, дослідивши договір від 26.02.2018р. №26/02, встановив, що поставка здійснюється постачальником, тобто контрагентом позивача - ТОВ Ектовіс Групп . Разом з тим, відповідач вказує на відсутність факту перевезення контрагентом-постачальником позивача - ТОВ Ектовіс Групп з огляду на те, що у останнього відсутні основні засоби, а з перевізниками, які зазначені у ТТН - ТОВ Форматбридж та ФОП ОСОБА_2 , у ТОВ Ектовіс Групп відсутні взаємовідносини. Крім того, відповідач посилається на порушення ТОВ Форматбридж та ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства, які полягають у не наданні ФОП ОСОБА_2 до контролюючого органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та відсутність основних засобів у ТОВ Форматбридж .

Також відповідач зазначає, що факт відсутності перевезення вантажу підтверджується ТТН, які надані до перевірки. Зокрема, вказує, що між перевізниками ТОВ Форматбридж і ФОП ОСОБА_2 та власникам автомобілів, вказаних у ТТН відсутні взаємовідносини, а самі ТТН не містять наступну інформацію: у графі прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) відсутня посада та ПІБ особи, яка підписала дані документи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформленні операцій; у графі водій не вказані номери посвідчень водіїв; у ТТН №13/06-1 від 13.06.2018 у графі прийняв взагалі відсутній підпис відповідальної особи, що суперечить умовам п.4 п.п. 4.7 Договору №26/02 від 26.02.2018 та не дає можливості ідентифікувати поставку товару на адресу покупця; у ТТН №25/06-1 від 25.06.2018, №26/06-1 від 26.06.2018, №02/05-1 від 02.05.2018, №07/05-1 від 07.05.2018, №23/04-1 від 23.04.2018, №16/04-1 від 16.04.2018, №17/04-1 від 17.04.2018 не вказані державні номери транспортних засобів, що не дає можливості ідентифікувати вказаний транспортний засіб, та, як наслідок, підтвердити поставку товару на адресу покупця; у ТТН №23/04-1 від 23.04.2018 у графі здав відсутній підпис посадової особи продавця товару, а саме керівника ТОВ Ектовіс Групп , що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у документальному оформлення операції, та, як наслідок, підтвердити поставку товару на адресу покупця.

Усі вищевказані дані контролюючим органом встановлено на підставі аналізу баз даних.

Таким чином, проаналізувавши дані ЄРПН та АС "Податковий блок" податковий орган дійшов висновку про те, що ПП Співдружність - Південь використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ТОВ Ектовіс Групп .

Судом досліджено первинну документацію з вказаних господарських операцій та встановлено, що між ПП Співдружність - Південь та ТОВ Ектовіс Групп укладено договір від 26.02.2018р. №26/02, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - приймати товар та оплачувати продавцю його вартість порядку та в строки, передбачені договором. Асортимент, кількість, місце та строки поставки товару вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. Товар відвантажується продавцем покупцю (п.2.1 Договору). Відповідно до пункту 4.2 договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP згідно Інкотеомс 2000. Пункт поставки товару за договором є склад покупця - Херсонська обл., Генічеський р-н., с. Чонгар.

На виконання вказаного договору позивачем надані та судом досліджені наступні документи: специфікація №01 від 26.02.2018р. до договору від 26.02.2018р. №26/02, рахунок № 12/04 від 12.04.2018р. на суму 254 767,93 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 15,923 тонни, накладна № 12/04 від 12.04.2018р. на суму 254 767,93 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, товарно-транспортна накладна № 12/04 від 12.04.2018р. на суму 254 767,93 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 123 від 19.04.2018р. про перерахування коштів в сумі 254 767,93 гри.; рахунок № 16/04 від 16.04.2018р. на суму 253 951,93 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 15,872 тонни, накладна № 16/04 від 16.04.2018р. на суму 253 951,93 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, товарно-транспортна накладна № 16/04 від 16.04.2018р. на суму 253 951,94 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 145 від 19.04.2018р. про перерахування коштів в сумі 253951,93 грн.; рахунок № 17/04 від 17.04.2018р. на суму 212 133,28 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 15,910 тонни, накладна № 17/04 від 17.04.2018р. на суму 254 559,94 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, товарно-транспортна накладна № 17/04 від 17.04.2018р. на суму 254 559,94 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 146 від 19.04.2018р. про перерахування коштів в сумі 254 559,94 гри.; рахунок № 20/04/04 від 20.04.2018р. на суму 251 599,93 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 15,725 тонни, накладна № 20/04/04 від 20.04.2018р. на суму 251 599,93 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, товарно-транспортна накладна № 20/04-1 від 20.04.2018р. на суму 251 599,93 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 157 від 25.04.2018р. про перерахування коштів в сумі 251 599,93 грн.; рахунок № 23/04 від 23.04.2018р. на суму 239 839,94 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 23/04 від 23.04.2018р. на суму 239 839,94 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 14,990 тонни, товарно-транспортна накладна № 23/04-1 від 23.04.2018р. на суму 239 839,94 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 156 від 24.04.2018р. про перерахування коштів в сумі 239 839,94 грн.; рахунок № 02/05 від 02.05.2018р. на суму 254 447,94 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 02/05 від 02.05.2018р. на суму 254 447,94 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 15,903 тонни, товарно-транспортна накладна № 02/05-1 від 02.05.2018р. на суму 254 447,94 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 229 від 03.05.2018р. про перерахування коштів в сумі 254 447,94 грн.; рахунок № 07/05 від 07.05.2018р. на суму 248 191,93 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 07/05 від 07.05.2018р. на суму 248 191,93 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 15,512 тонни, товарно-транспортна накладна № 07/05-1 від 07.05.2018р. на суму 248 191,93 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 245 від 07.05.2018р. про перерахування коштів в сумі 248 191,93 грн.; рахунок № Ю/05/1 від 10.05.2018р. на суму 231 727,94 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 10/05/1 від 10.05.2018р. на суму 231 727,94 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 14,483 тонни, товарно-транспортна накладна № 10/05-4 від 10.05.2018р. на суму 231 727,94 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 294 від 15.05.2018р. про перерахування коштів в сумі 231 727,94 грн.; рахунок № 08/05 від 08.06.2018р. на суму 1 285 884,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 08/06 від 08.06.2018р. на суму 1 285 884,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 71,438 тонни, товарно-транспортна накладна № 08/06-1 від 08.06.2018р. на суму 321 444,00 грн. за трубу 820x9 мм, товарно- транспортна накладна № 08/06-2 від 08.06.2018р. на суму 321 480,00 грн. за трубу 820x9 мм, товарно-транспортна накладна № 08/06-3 від 08.06.2018р. на суму 321 462,00 грн. за трубу 820x9 мм, товарно-транспортна накладна № 08/06-4 від 08.06.2018р. на суму 321 498,00 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 525 від 12.06.2018р. про перерахування коштів в сумі 1 285 884,00 грн.; рахунок № 11/05 від 11.06.2018р. на суму 651 618,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № Ц/06 від 11.06.2018р. на суму 651 618,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 36,201 тонни, товарно-транспортна накладна № Ц/06-1 від 11.06.2018р. на суму 325 800,00 грн. за трубу 820x9 мм, товарно-транспортна накладна № 11/06-2 від 11.06.2018р. на суму 325 818,00 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 526 від 12.06.2018р. про перерахування коштів в сумі 651 618,00 грн.; рахунок № 13/06 від 13.06.2018р. на суму 332 136,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 13/06 від 13.06.2018р. на суму 332 136,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 18,452 тонни, товарно-транспортна накладна № 13/06-1 від 13.06.2018р. на суму 332 136,00 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 537 від 14.06.2018р. про перерахування коштів в сумі 332 136,00 грн.; рахунок № 22/06/1 від 22.06.2018р. на суму 323 154,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 22/06/1 від 22.06.2018р. на суму 323 154,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 17,953 тонни, товарно-транспортна накладна № 22/06-2 від 22.06.2018р. на суму 323 154,00 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 621 від 26.06.2018р. про перерахування коштів в сумі 323 154,00 грн.; рахунок № 25/06 від 25.06.2018р. на суму 324 936,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 25/06 від 25.06.2018р. на суму 324 936,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 18,052 тонни, товарно-транспортна накладна № 25/06-1 від 25.05.2018р. на суму 324 936,00 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 620 від 26.06.2018р. про перерахування коштів в сумі 324 936,00 грн.; рахунок № 26/06 від 26.06.2018р. на суму 316 638,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, накладна № 26/06 від 26.06.2018р. на суму 316 638,00 грн. за трубу 820x9 мм код УКТ ЗЕД 7305, 17,591 тонни, товарно-транспортна накладна № 26/06-1 від 26.06.2018р. на суму 316 638,00 грн. за трубу 820x9 мм, платіжне доручення № 622 від 26.06.2018р. про перерахування коштів в сумі 316 638,00 грн.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. Відповідно до норм вказаного Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Цією ж статтею встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, в постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд дійшов до висновку, що вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У постанові від 28.10.2019р. по справі №400/2760/18 Верховний Суд зазначив, що сертифікат відповідності не може вважатися первинним документом в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на нереальність господарських операцій через неможливість встановлення джерела походження такого товару у зв`язку з невідповідністю номенклатури товару по специфікації до договору та сертифікату якості, суд визнає необґрунтованим, оскільки ні специфікація до договору, а ні сертифікат якості не є первинними бухгалтерськими документами та не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій.

Крім того, згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

Що стосується твердження відповідача у акті стосовного того, що товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, то суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019р. по справі №806/8289/13-а зауважив, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Товаросупроводжувальні документи не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

Отже, недоліки в деяких товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, не є підставою для визнання відсутності факту перевезення в цілому, що в свою чергу, на думку відповідача, призводить до безтоварності господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ектовіс Групп через відсутність у останнього достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів, суд звертає увагу на те, що в постанові від 12.04.2018р. по справі №805/4710/16-а Верховний Суд вказав, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

На думку суду, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Чинним законодавством не забороняються взаємовідносини з третіми особами у разі недостатності трудових або матеріальних. Посилання відповідача на відсутність в базах даних відповідних доказів взаємовідносин ТОВ Ектовіс Групп з третіми особами не є належним та допустимим доказом з огляду на те, що податковим органом не проведена перевірка вказаного товариства, оскільки, відсутність таких даних може свідчити про порушення товариством вимог податкового законодавства.

Отже, дослідивши надані докази судом встановлено, що факт придбання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача та призвели до зміни активів позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що придбані позивачем від контрагента ТОВ Ектовіс Груп труби використані ним у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: дозволом на виконання будівельних робіт №ХС 112182420248 від 30.08.2018р.; ліцензією ДАБІ України № 33-Л від 06.09.2016р.; додатком до ліцензії (Перелік видів робіт); загальним журналом робіт № 1; наказом № 107-к від 30.11.2015р.; договором на надання послуг № 26 від 24.04.2018р.; зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва; локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1; актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018р.

Більш того, факт використання позивачем придбаних труб у власній господарській діяльності визнаний контролюючим органом, що убачається із акту перевірки (стор.13 акту).

Отже, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За статтею 1 та частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

Суд також звертає увагу, що фактично контролюючий орган не висловлює жодних зауважень щодо первинної документації, складеної саме позивачем так само як і щодо господарської діяльності позивача. Нереальність господарських операцій обґрунтовується виключно на підставі недоліків господарської діяльності контрагента-постачальника позивача - ТОВ Ектовіс Групп та його взаємовідносин із іншими контрагентами, при цьому, усі дані щодо господарської діяльності ТОВ Ектовіс Групп та його контрагентів встановлені за результатом аналізу баз даних, без проведення перевірок.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань…". …У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку… (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у видаткових накладних посади та ПІБ особи, яка їх підписала, а також відсутність реквізитів довіреності на отримання товарів, суд зазначає наступне. Під час розгляду даної справи представником позивача було пояснено, що видаткові накладні підписані директором підприємства. З метою встановлення вказаних фактів, ухвалою суду від 07.11.2019р. було здійснено виклик директорів ПП Співдружність-Південь для допиту у якості свідків. У судовому засіданні 15.11.2019р. свідок ОСОБА_3 пояснив, що до 22.05.2018р. він був генеральним директором ПП Співдружність-Південь . Крім того, він пояснив, що позивач розробив один з найбільших в Україні проектів по будівництву системи зрощування. З метою придбання необхідних труб співробітники підприємства за допомогою мережі Інтернет знайшли ТОВ Ектовіс Групп . Оскільки вказане Товариство запропонувало найвигідніші умови поставки труб необхідного діаметру, позивач зупинився саме на ньому. Діяльність вказаного підприємства перевірили з огляду на відсутність судових спорів (рішень) з даним підприємством та враховуючи надання Товариством усіх необхідних первинних документів. Платежі здійснювались по факту надходження товару та після його огляду. Крім того, у судовому засіданні свідок підтвердив факт підписання накладних від 23.04.2018р., 20.04.2018р., 17.04.2018р. та пояснив, що товар приймав безпосередньо він і накладні підписував також виключно він, як генеральний директор, а ТТН міг підписувати також заступник.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що з 22.05.2018р. він є директором ПП Співдружність-Південь , а з 2015р. по 22.05.2018р. він працював на посаді заступника директора з виробництва цього ж підприємства. Також свідок пояснив, що після прибуття вантажівки у поле, він безпосередньо підтверджував факт поставки труб необхідного діаметру шляхом підписання товарно-транспортних накладних. Після цього, труби відвантажувались на території підприємства для подальшого їх зварювання.

Обидва свідки після огляду оригіналів накладних та ТТН підтвердили свої підписи на вказаних документах.

Доказів, спростовуючих вищевказаних обставин відповідачем не надано.

Отже, доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій через неналежне оформлення накладних також не знайшли свого підтвердження.

Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З дослідженого акту перевірки позивача вбачається, що посадова особа податкового органу у дійсності не перевіряла факти постачання позивачу контрагентом товарів, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робила, а відобразила в акті перевірки лише суб`єктивні думки щодо контрагента позивача.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Слід звернути увагу, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагента-постачальника - ТОВ Ектовіс Групп . Натомість відповідачем направлені запити за місцем обліку суб`єктів господарювання ТОВ Ектовіс Групп та ТОВ Форматбридж щодо проведення зустрічних перевірок, на що отримані відповіді про відсутність вказаних суб`єктів господарювання за податковою адресою.

Суд зауважує, що відсутність контрагента позивача за податковою адресою не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин, вищевказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Отже, оскільки на момент здійснення господарських операцій юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку, суд вказує на недоведеність висновків податкового органу в цій частині.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.11.2019р. по справі №802/654/16-а.

Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзаци перший-третій пункту 201.10).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку (п.201.10 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту реєстрації податкових накладних, які складені під час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже усі податкові накладні пройшли перевірку системою автоматичного моніторингу та були зареєстровані у порядку, встановленому чинним законодавством.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, у позивача було достатньо правових підстав для формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Дослідивши надані сторонами докази та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов до висновку, що господарські операції, які відбулись між позивачем та його контрагентом-постачальником ТОВ Ектовіс Групп у період квітень-червень 2018р. є реальними, факт їх вчинення та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару (труб) у квітні-червні 2018 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.

Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях перевіряючого та не підтверджені документами. За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу придбання товарів висновки податкового органу є безпідставними.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, сплатив судовий збір у сумі 13058,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2019р. №2689, отже саме ця сума підлягає відшкодуванню, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Співдружність - Південь" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2019 року №0001691422.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Приватного підприємства "Співдружність - Південь" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 13058 (тринадцять тисяч п`ятдесят вісім) грн. 64 (шістдесят чотири) коп.

Позивач (стягувач) - Приватне підприємство "Співдружність - Південь" (75570, Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар, вул. Садова, 6-Б, ідентифікаційний код 35408367).

Відповідач (боржник) - Головне управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, ідентифікаційний код 39394259).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 листопада 2019 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 111030300