Рішення

від 04.11.2019 по справі 640/14128/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року 13:00 № 640/14128/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м.Київ, вулиця Межигірська, 83) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м.Київ, вулиця Дегтярвська, 11 Г) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , за участю представників сторін:

представника позивача - Симбірцева Є.В.,

представника відповідача - Карпюка І.С.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство Київхліб (надалі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002524105 від 15 квітня 2019 року, за яким Приватному акціонерному товариству Київхліб донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 20 196 244,50 грн., у тому числі за основним платежем 13 464 163,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 6 732 081,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002534105 від 15 квітня 2019 року, за яким Приватному акціонерному товариству Київхліб донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 32 357 880,00 грн., у тому числі за основним платежем 21 571 920,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 10 785 960,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності видачі складської квитанції саме з боку позивача, адже складські документи оформлюються зерновим складом і законодавчо не передбачено можливості видачі таких документів власниками зерна. Також представник позивача зазначив, що оскільки участь ОСОБА_1 полягає у затвердженні первинних документів, вона не здійснювала виїзд до місця поставки в дату поставки, а тому необхідності у відрядженнях для ОСОБА_1 не було.

На думку позивача, твердження контролюючого органу щодо неналежного оформлення видаткових накладних є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Крім того, представник позивача стверджував, що саме під час перевірки відповідач мав здійснити оцінку дотримання платником вимог податкового законодавства та проаналізувати зміст і характер правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника на основі дослідження фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В частині ненадання сертифікатів походження товару представник позивача зазначив, що чинне законодавство не вимагає при здійсненні поставки зернових між резидентам України отримання сертифікатів походження. При цьому, сертифікати про якість на зерно не є документами первинної господарської звітності, а відтак їх відсутність жодним чином не може впливати на результати проведення перевірки.

У ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу повідомив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки контрагент позивача (ПП Нові Долиняни ) не є виробником реалізованого товару (соняшник) та відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої інформації не можливо встановити джерело походження товару (не простежується ланцюг подальшого придбання товару). При цьому, документи, надані Приватним акціонерним товариством Київхліб щодо взаємовідносин ПП Нові Долиняни суперечать вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відтак, сам факт наявності у Приватного акціонерного товариства Київхліб податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

На переконання представника контролюючого органу, висновки акта перевірки ґрунтуються на комплексному аналізі первинних документів та податкової інформації, в т.ч. числі тієї, яка міститься у базах.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 18 грудня 2018 року по 06 березня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі направлень від 18 грудня 2018 року №1201, №1202, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 грудня 2018 року №2407 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Київхліб з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП Нові Долиняни за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість звітний період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року та з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 14 березня 2019 року №703/28-10-41-05/00381574.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податку на прибуток підприємства у сумі 21 571 920,00 грн., в т.чя. 2017 рік - 21 571 920,00 грн.;

- підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, абзаців 1 і 2 підпункту 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 13 464 163,00 грн., в т.ч. за листопад 2017 року на суму ПДВ 9 695 838,00 грн.; за грудень 2017 року на суму ПДВ 3 768 325,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та встановлених ним порушень, 15 квітня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0002524105, яким Приватному акціонерному товариству Київхліб збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 20 196 244,50 грн., в т.ч. 13 464 163,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 6 732 081,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 15 квітня 2019 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002534105, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 32 357 880,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 26 вересня 2017 року між Приватним підприємством Нові Долиняни (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Київхліб (покупець) укладено договір поставки №СГ2609-17, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені договором.

Кількість, асортимент, ціна товару, строки (терміни) передачі (поставки) й оплати товару, місце постачання (пункт поставки) товару визначаються додатками до договору, які є його невід`ємною частиною. Постачальник засвідчує відсутність будь-яких прав та/або претензій третіх осіб та/або держави на товар, а також гарантує те, що на момент підписання видаткової накладної, товар належить йому на праві власності, не знаходиться під арештом та/або забороною відчуження, не перебуває у заставі, не є засобом забезпечення виконання зобов`язань перед третіми особами або державою, не є обтяженим відповідно до чинного законодавства, не виступає предметом будь-якого іншого договору, з приводу товару відсутні будь-які судові чи інші спори (пункти 1.2-1.3 договору).

Згідно пунктів 2.1-2.4 договору партією товару вважається його кількість, зазначена в кожному окремому додатку до договору. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Ризик загибелі товару несе постачальник до моменту переходу права власності на товар. Умови постачання товару узгоджуються сторонами в додатках до договору. Приймання товару покупцем відбувається в день поставки за участю уповноважених представників сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 договору якість товару повинна відповідати встановленим нормам і стандартам, визначається у додатках до договору, які є його невід`ємною частиною. Одночасно з товаром постачальник зобов`язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають передаванню разом із товаром, а саме: видаткову накладну, рахунок-фактуру, картку аналізу зерна (або інші документи щодо якості) партії товару, інші документи, які стосуються поставки товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє по 31 грудня 2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 9.1 договору).

26 вересня 2017 року між Приватним підприємством Нові Долиняни (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Київхліб (покупець) складено та підписано додаток №1 до договору поставки №СГ2609-17 від 26 вересня 2017 року, зі змісту якого вбачається, що постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю, а покупець прийняти та оплатити наступний товар за цим додатком до договору - кукурудза 3-го класу, українського походження, врожаю 2017 року. Кількість товару за цим додатком до договору 15 500,00 МТ. Ціна товару за 1 тонну за цим додатком до договору становить 5 400,00 грн. ціна товару за цим додатком становить 83 700 000,00 грн. При цьому, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 30 листопада 2017 року на умовах EXW зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпекс Купе Інтернейшнл /Одеський морський торгівельний порт.

На підтвердження виконання умов додатку до договору позивачем надано копії: актів прийому-передачі товару, картки аналізу зерна, видаткових накладних.

22 грудня 2017 року між Приватним підприємством Нові Долиняни (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Київхліб (покупець) складено та підписано додаток №1 до договору поставки №СГ2609-17 від 26 вересня 2017 року, пунктом якого визначено, що товаром за цим додатком до договору є пшениця 2, 3, 4, 5, 6 класу, українського походження, врожаю 2017 року. Кількість товару за цим договором до договору 9 900,00 МТ, ціна товару за 1 тонну за цим додатком до договору становить 6 072,00 грн. ціна товару за цим додатком до договору становить 60 112 800,00 грн.

На підтвердження виконання умов додатку до договору позивачем надано копії: актів прийому-передачі товару, картки аналізу зерна, видаткових накладних.

При цьому, до перевірки товарно-транспортні накладні не надавались. Водночас, згідно даних Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного цетру МВС України ПП Нові Долиняни немає автомобільного транспорту для здійснення перевезення вантажу.

Так, за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року ПП Нові Долиняни купувало послуги з перевезення кукурудзи в листопаді 2017 року в кількості 1020,1 т., та перевезення пшениці в грудні 2017 року в кількості 397,6 т. в перевізника ТОВ ДЕКА-ТРАНС ЛТД (код ЄДРПОУ 39951881) місцезнаходження підприємства 37240, Полтавська обл., Лохвицький р-н, м.Червонозаводське,вул.Ватутіна,59. В той же час, дата виписки податкових накладних на послуги перевезення не відповідають датам виписки видаткових накладних на відвантаження товару ПрАТ Київхліб .

Тягачі для перевезення зернових культур згідно технічних характеристик можуть перевозити за одну поїздку не більше 30 тон зерна Розрахунково визначено для перевезення 15 500 т. кукурудзи необхідно 500 автомобілів, а для перевезення 9 900т. пшениці 330 автомобілів.

За таких обставин, суд погоджується з доводами податкового органу, що оскільки відвантаження товару здійснювалось в один день, неможливо здійснити перевезення такої кількості без залучення значної кількості автомобільного транспорту, відтак ПП Нові Долиняни не мало технічної можливості з перевезення та не надано ні до перевірки, ні в ході розгляду даної справи доказів залучення інших підприємств для здійснення перевезення.

Крім того, складські документи від зернового складу ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл /Одеський морський торгівельний порт при здійсненні передачі зернових за актами приймання-передачі ПрАТ Київхліб та окремий договір зберігання зерна між ПрАТ Київхліб та ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл /Одеський морський торгівельний порт до перевірки не надано. Також не надано документи щодо здійснення зважування зерна, навантажувально-розвантажувальних робіт, отримання послуг зберігання, очищення зерна, способу переміщення та визначення ваги зерна, що отримується/відвантажується.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вищезазначені документи не можуть за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, відповідно до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153 (далі - Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: 1. чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 2. інші операційні доходи; 3. фінансові доходи; 4. інші доходи.

Відповідно пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Як вбачається з акта перевірки, податковий орган на підставі вимог підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під час проведення перевірки позивача врахував наявну податкову інформацію стосовно ОСОБА_2 .

Так, згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_2 18 жовтня 2017 року прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлас-Груп-ЛТД , розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, 31, квартира 5.

Згідно відомостей про нарахування заробітної плати за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_2 відпрацювала повні робочі дні, що унеможливлює її присутність на території зернового складу Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпекс Купе Інтернешнл Одеський морський торгівельний порт, під час приймання товару від Приватного підприємства Нові Долиняни .

При цьому, акти прийому - передачі товару від 17 листопада 2017 року та 22 грудня 2017 року затверджені заступником директора ДСРП Приватного акціонерного товариства Київхліб Железняк А.В., яка, як повідомив позивач, не здійснювала виїзд до місця поставки в дату поставки.

Суд враховує, що основним видом діяльності ПП Нові Долиняни є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Продовж періоду, у якому проводяться основні польові роботи із збирання зернових та бобових культур і насіння олійних культур у підприємства були відсутні трудові ресурси.

Відповідно до податкової інформації, наявної у контролюючого органу, у вересні 2017 року підприємство декларує 2 працівника; із 25 жовтня 2017 року підприємство наймає 20 працівників та із 01 листопада 2017 року 4 працівника, тобто дані працівники були наймані в період закінчення робіт по посіву та збиранню зерна, а відтак відсутні докази того, що підприємство могло здійснювати вирощування зерна, зокрема, у зв`язку із відсутністю на підприємстві необхідних трудових ресурсів. Крім цього, усі наймані працівники територіально зареєстровані у різних регіонах України.

В акті перевірки міститься також посилання на те, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017110000000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 грудня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, в межах якого встановлено, що невстановлені особи, діючи на території Київської області створили низку суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, що полягає у сприянні незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тим самим вчинили злочин, передбачений частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до наявної податкової інформації ПП Нові Долиняни сформувало податковий кредит від підприємств з ознаками фіктивності, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Елантра Компані проведено в листопаді, грудні 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 20 158 828,46 грн. (в тому числі за листопад 2017 року - 18 846 845,29 грн., за грудень 2017 року - 1 311 983,17 грн.), відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; Товариство з обмеженою відповідальністю Санлайф-Еліт проведено в листопаді 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 14 003 988,69 грн., відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; Товариство з обмеженою відповідальністю Сандерс Кепітал проведено в листопаді 2017 року взаєморозрахунки на суму ПДВ 2 497 436 грн., відповідно до Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальне провадження: №32017110000000062 від 22 грудня 2017 року за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Так, у постановах Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року справа №2а/3264/11/1070, від 12 вересня 2017 року справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому, також наведений наступний висновок: статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами .

Отже, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто згідно вказаних рішень вирок по статті 205 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте, навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та придбання товару оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв`язок між його господарською діяльністю, придбанням товару та його реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

При цьому, сам факт наявності у Приватного акціонерного товариства Київхліб податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, товари оприбутковані Приватним акціонерним товариством Київхліб в оборотно - сальдовій відомості по рахунку 631 не могли бути отримані від ПП Нові Долиняни , а отримувались від невстановлених осіб.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2018 року № К/9901/2529/18 зробив висновок згідно із яким правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, на думку суду, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Вказана позиція деталізована у постанові від 18 січня 2018 року № К/9901/1478/18, де зазначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При цьому, доведення податкового правопорушення має полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій, що передбачено постановою від 16 січня 2018 року №К/9901/2558/18.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов`язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог чинного законодавства позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства у розмір 21 571 920,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість у сумі 13 464 163,00 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відтак, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України та, як наслідок, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на відмову в адміністративному позові підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства Київхліб відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук