Постанова

від 19.11.2019 по справі 640/2722/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2722/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Українські ферми ХХІ до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2018 № 0045541404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2018 року на 323169,00 грн та № 0045551404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 476646,25 грн, у тому числі: 381317,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 95329,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормами матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, У період з 23.07.2018 по 26.07.2018 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українські ферми ХХІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Урожай Дніпро" за березень 2018 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2017 № 748/26-15-14-04-03/40370262 (а.с. 16-28).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Українські ферми ХХІ":

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2018 року на суму 381317,00 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за березень 2018 року на суму 323169,00 грн.

На підставі акта перевірки 31.08.2018 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0045541404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2018 року на 323169,00 грн (а.с. 29);

- № 0045551404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 476646,25 грн, у тому числі: 381317,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 95329,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 31).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 13.11.2018 № 36855/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 31.08.2018 № 0045541404 та № 0045551404, а скаргу ТОВ "Українські ферми ХХІ" - без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні придбаного у ТОВ "Урожай Дніпро" товару до складу податкового кредиту, занаявності податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 . ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодекс України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідач у акті перевірки заперечував факт реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Урожай Дніпро".

Доводи відповідача щодо відсутності реального здійснення господарської операції ґрунтується на тому, що: у наданих до перевірки видаткових накладних міститься підпис та печатка ТОВ "Українські ферми ХХІ", проте інформація щодо особи та її повноважень на підписання документів у видаткових накладних відсутня; у видаткових накладних указано місце складання м. Дніпро, у той час, як у договорі поставки від 15.03.2018 № УФ-УД-15 визначено, що перехід права власності відбувається в момент підписання акта прийому-передачі та видаткових накладних за адресою: Мелітопольське шосе, 77-Б, м. Бердянськ, Запорізька область; до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що не дає можливості встановити місця навантаження та розвантаження товару; під час опрацювання податкової інформації по ТОВ "Урожай Дніпро" встановлено "підміну" ТОВ "Шервард" товарно-матеріальних цінностей при реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме, придбаваючи товари однієї групи: вантажні автомобілі, причепи, дитячі іграшки тощо, ТОВ "Шервард" реєструє податкові накладні в ЄРПН на адресу контрагентів-покупців, в тому числі на ТОВ "Урожай Дніпро" з номенклатурою товару: макуха з насіння соняшника, кукурудза, пшениця фуражна, шрот соняшниковий.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з`ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі ст. 1 , ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.03.2018 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Урожай Дніпро" (Постачальник) укладено договір поставки № УФ-УД-15, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю макуху з насіння соняшника українського походження, насипом, нормальної торгівельної якості, а Покупець приймає у власність та сплачує Продавцю загальну вартість товару (а.с. 42-44).

Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору загальна кількість товару, що поставляється за даним договором становить 950 тонн.

Пунктами 4.1 та 4.3 договору передбачено, що передача товару та супровідних документів здійснюється уповноваженими представниками сторін. Передача товару здійснюється на умовах DAP - Мелітопольське шосе, 77-Б, м. Бердянськ, Запорізька область.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано копії: видаткових накладних від 16.03.2018 № УД-0316/09, № УД-0316/08, № УД-0316/07, № УД-0316/06, № УД-0316/05, № УД-0316/04, № УД-0316/03, № УД-0316/02, № УД-0316/01 (а.с. 45-53); податкових накладних від 16.03.2018 № 316001, № 316002, № 316003, № 316005, № 316006, № 316007, № 316008, № 316009, 316004 та квитанцій про реєстрацію останніх в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 54-70, 99).

Також, позивачем на підтвердження оплати придбаного товару додано до матеріалів справи платіжні доручення.

Апелянт вказує, що ТОВ "Українські ферми ХХІ" до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що не дає можливості встановити місця навантаження та розвантаження товару, а у наданих до перевірки видаткових накладних міститься підпис та печатка ТОВ "Українські ферми ХХІ", проте інформація щодо особи та її повноважень на підписання документів у видаткових накладних відсутня.

Колегія суддів не вважає, що зазначене може бути єдиним та безумовним доводом, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача.

При цьому, вказані накладні та акти містять найменування замовника та виконавця, обсяг виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств та дають змогу визначити, які саме роботи виконані, за якою ціною, між якими контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наразі, за умовами договору поставки від 15.03.2018 № УФ-УД-15, доставка товару здійснювалась ТОВ "Урожай Дніпро", що свідчить про відсутність у позивача обов`язку для складення товарно-транспортних накладних.

При цьому, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

01.12.2017 між позивачем (Комітент) та ТОВ "Максал" (Комісіонер) укладено договір комісії № VRT-SFC-3-ХХІ, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується за дорученням Клієнта за плату здійснювати від свого імені та за рахунок Клієнта наступні юридично значимі дії:

- здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить Комітенту на праві власності. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до дійсного договору;

- укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти та підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах Комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів;

- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом;

- інші дії, пов`язані з вищевказаними операціями, які необхідні для виконання доручень Комітента.

01.12.2017 ТОВ "Українські ферми ХХІ" та ТОВ "Максал" уклали додаток № 1 до договору комісії № VRT-SFC-3-ХХІ, відповідно до якого Комісіонер від свого імені, але за рахунок і на користь Комітента продає на експорт макуху з насіння соняшника українського походження, насипом, нормальної торгівельної якості у кількості 950 тонн +/- 10 % на умовах передачі товару на комісію DAP - м. Бердянськ, термін передачі товару на комісію - не пізніше 30.03.2018 (а.с. 74).

Відповідно до акта прийому-передачі № 1 16.03.2018 ТОВ "Українські ферми ХХІ" передало у м. Бердянську ТОВ "Максал" макуху з насіння соняшника українського походження, насипом, нормальної торгівельної якості у кількості 950 тонн (а.с. 75).

Відтак, що ТОВ "Урожай Дніпро" здійснило поставку ТОВ "Українські ферми ХХІ" товару за адресою, визначеною у договорі № УФ-УД-15, Мелітопольське шосе, 77-Б, м. Бердянськ, де ТОВ "Українські ферми ХХІ" передало товар комісіонеру - ТОВ "Максал". У свою чергу, факт набуття власності ТОВ "Українські ферми ХХІ" на макуху з насіння соняшника українського походження, насипом, нормальної торгівельної якості у кількості 950 тонн засвідчено видатковими накладними від 16.03.2018 № УД-0316/09, № УД-0316/08, № УД-0316/07, № УД-0316/06, № УД-0316/05, № УД-0316/04, № УД-0316/03, № УД-0316/02, № УД-0316/01.

Окрім того, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний позивачем товар у ТОВ "Урожай Дніпро" був у подальшому експортований, що підтверджується звітом комісіонера від 04.04.2018 № 1, митною декларацією № UA112040/2018/000494, підтвердженням про перетин кордону, зовнішньоекономічним контрактом купівлі продажу № VRT-SFC-2 до комісійного договору № VRT-SFC-3-ХХІ від 01.12.2017 (а.с. 76, 127-133).

Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять достатні дані про зміст виконаних робіт та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Також, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, що відповідає видам діяльності товариства за КВЕД.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

При цьому, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу .

Натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Урожай Дніпро".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України .

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від від 31.08.2018 № 0045541404 та № 0045551404 є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду..

Повний текст постанови складено - 25.11.19.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма