Постанова

від 19.11.2019 по справі 806/2877/16

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2877/16

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

19 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.03.2016 року по 23.01.2017 року в сумі 36 056,88 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 березня 2016 року по 23 січня 2017 року в сумі 36056,88 грн.

Стягнуто з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_2 1418,95 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Овруцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ`єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

11.11.2019 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача у даній справі Овруцьку ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Житомирській області.

Судова колегія розглянувши дане клопотання, при цьому враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 "Про реформування територіальних органів ДФС" на Наказу ДФС України від 10.05.2018 року №282 про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Житомирській області, Овруцьку ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області реорганізовано шляхом приєднання як структурного підрозділу до ГУ ДФС у Житомирській області, ухвалила клопотання податкового органу задовольнити та допустити заміну відповідача у даній справі - Овруцьку ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на належного відповідача Головне управління ДФС у Житомирській області.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В силу положень ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 20.11.2002 по 10.09.2015 року працював на різних посадах в податковій інспекції.

10.09.2015 року позивач звільнився з посади завідувача сектору ІТ та обліку платників податків у зв`язку із змінами істотних умов праці відповідно п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Судовим рішенням у справі № 806/356/16, яке набрало законної сили, встановлено, що в день звільнення з роботи ОСОБА_1 не було виплачено усі суми, що належать йому до сплати від Овруцької ОДПІ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі №806/356/16 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 недонараховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у сумі 124 грн. 92 коп., надбавку за спеціальне звання у сумі 64 грн. 39 коп., винагороду за вислугу років у сумі 4670 грн. 27 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.09.2015 до 14.03.2016 року у розмірі 21367 грн. 04 коп.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року було скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення недонарахованого та невиплаченого при звільненні посадового окладу в розмірі 115 грн.83коп. (березень 2003 року, травень 2009 року, квітень 2010 року) та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову в названій частині. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Частиною 5 статті 124 Конституції України проголошено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення правовідносин), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу приписів ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення правовідносин), вищевказане судове рішення набрало законної сили.

З вищезазначеного вбачається, що обставини щодо належності позивачу на день звільнення заробітної плати в сумі 26110,79 грн та допущення відповідачем порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні доведенню під час розгляду даної справи не підлягають.

Надаючи правову оцінку даним правовим відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заробітна плата в розмірі 26110,79 грн. перерахована відповідачем на рахунок ОСОБА_1 02.12.2016 року, крім того, 23.01.2017 року Овруцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області проведено добровільне донарахування та виплату позивачу на його картковий рахунок заробітної плати в сумі 632,21 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем Овруцькою об`єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області проведено 23.01.2017.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позивач має право на компенсацію за затримку роботодавцем виплати належних йому коштів у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Беручи до уваги викладене, а також те, що судовим рішенням у справі № 806/356/16 на користь позивача стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.09.2015 року по 14.03.2016 року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 15.03.2016 року до 23.01.2017 року.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями).

Встановлено, що період затримки з 15.03.2016 до 23.01.2017 року складає 216 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на день звільнення становила 166,93 грн., про що свідчить довідка Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 16.09.2015 року №908/06-16-05-10.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати позивачу належних коштів за період з 15.03.2016 до 23.01.2017, який необхідно стягнути на його користь, становить 36056,88 грн. (216 робочих днів * 166,93 грн).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.03.2016 до 23.01.2017 в сумі 36056,88 грн.

А тому, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.03.2016 року по 23.01.2017 року є обґрунтованими, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо вимоги представника позивача про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В заяві від 03.10.2017 року представник позивача просив стягнути з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь 1379,25 грн., понесених витрат, що пов`язані із прибуттям 28.02.2017, 05.07.2017, 15.09.2017 та 03.10.2017 року до Житомирського апеляційного адміністративного суду для участі в судових засіданнях у адміністративній справі № 806/2877/16, як представника ОСОБА_1 за довіреністю, з яких: 617,14 грн. - компенсація за відрив від звичайних занять та 762,11 грн. - компенсація в адміністративній справі витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту.

Згідно зі ч.ч. 2, 3 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення правовідносин), стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 додатку "Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ" до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" визначено, що граничний розмір компенсації в адміністративних справах за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

У відповідності до пункту 5 вказаного додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

За змістом додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів в Україні становлять 30 гривень.

Підпунктом 1 пункту 7 згаданої Постанови установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня установлено на рівні 3200 гривень.

У відповідності до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" (додаток "Розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік, лютий місяць 2017 року має 20 робочих днів, липень, вересень та жовтень 2017 року мають по 21 робочому дні.

Судом з`ясовано, що представник позивача приймав участь у судовому засіданні в Житомирському апеляційному адміністративному суді 28.02.2017, 05.07.2017, 15.09.2017 та 03.10.2017 року. Через віддаленість свого місця проживання від м.Житомира (140 км) позивач для прибуття до суду, на розгляд справи та повернення додому, втрачає 3 години, в кожному напрямку.

Факт сплати ОСОБА_2 вартості проїзду з м.Овруча (місця проживання представника позивача) до м.Житомира (місцезнаходження суду) рейсовим автобусом "Овруч - Житомир" у сумі 91,73 грн. підтверджується оригіналами квитків, які приєднано до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що представник позивача має право на компенсацію за відрив від звичайних занять, яка становить 617,14 грн. та компенсацію витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 762,11 грн, разом із виплатою добових за 1 день у розмірі 30 грн (30х4=120).

У відповідності до частини 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення правовідносин), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наведених обставин, судові витрати ОСОБА_2 пов`язані із розглядом даної справи в Житомирському апеляційному адміністративному суді в загальній сумі 1379,25 грн., у тому числі: 617,14 грн. компенсації за відрив від звичайних занять; 762,11 грн. компенсації витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту (30 грн. (добові)*4) + (91,73 грн. (вартість квитка)*7)), слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року - без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області (ідентифікаційний код 39459195, 10003, м.Житомир вул. Юрка Тютюнника, 7) на користь ОСОБА_1 1379,25 грн понесених ним витрат, що пов`язані із прибуттям представника позивача 28.02.2017, 05.07.2017 та 15.09.2017, 03.10.2017 року до Житомирського апеляційного адміністративного суду для участі в судових засіданнях у адміністративній справі №806/2877/16.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Сапальова Т.В.