Постанова

від 20.11.2019 по справі 914/411/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/411/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 (головуючий суддя: Скрипчук О.С., судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2019 (суддя Мазовіта А.Б.)

за позовом ОСОБА_1

до Львівської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5"

про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради

за участю:

позивача: Якимів А.В. (адвокат)

третьої особи-2: Козак Б.В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно було винесено ухвалу від 24.01.2019 №4556 про внесення змін до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, які полягали у виключенні із переліку п.19 - приміщення за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 24,9 кв.м, оскільки раніше вказаний об`єкт був включений до названого переліку і мав бути приватизований позивачем способом викупу, а з прийняттям оскарженої ухвали позивач незаконно був позбавлений такого права.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019, позов задоволено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що згідно п.5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. У касаційних скаргах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5" (далі - ОСББ) та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління) просять скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити з підстав неправильного застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.

3.2 Свої вимоги ОСББ та Управління обґрунтовують тим, що судами невірно застосовано норми матеріального права, до спірних правовідносин мав застосовуватись Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", який у ч.6 ст.12 передбачає, що органи приватизації припиняють приватизацію об`єкта приватизації у випадку ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об`єкта комунальної власності, тому Львівська міська рада мала достатній обсяг повноважень для зміни та скасування попередньо прийнятого рішення про приватизацію. Заборони для органів місцевого самоврядування приймати зміни до своїх попередньо прийнятих рішень, в разі якщо така можливість передбачена законом, рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 не містить. У висновку за конституційним поданням у вказаній вище справі Управління правової експертизи секретаріату Конституційного Суду України, що розміщений на сайті, зазначено, що уявляється нелогічним вбачати перепони для скасування індивідуального правового акта тоді, коли для цього з`явились об`єктивні підстави і повинні бути враховані інтереси також територіальної громади та права і інтереси юридичних і фізичних осіб. Пункт, яким спірний об`єкт був включений до переліку об`єктів, що підлягає приватизації, не був реалізований, рішення про приватизацію в даному випадку не вичерпало свою дію, адже не було здійснено оцінки майна. Спірна ухвала, що винесена відповідачем, містить посилання на нормативні акти та обставини, якими була викликана необхідність прийняття спірної ухвали. Такою обставиною, зокрема, було звернення ОСББ про недопущення приватизації спірного приміщення, яке необхідне йому для організаційних та господарських потреб.

3.3. Позивач подав відзив на касаційні скарги, де просив їх залишити без задоволення, а прийняті рішення без змін. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ч.6 ст.12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не врегульоває спірних правовідносин і не надає місцевим радам повноважень на скасування попередньо прийнятих рішень про приватизацію. Вирішального правового значення, який закон (новий чи старий) належить застосовувати у спірних правовідносинах, немає, оскільки ані один, ані інший не надають місцевим радам права на скасування попередніх рішень. Відповідач у справі припустився порушення принципу "належного врядування", викладеного в рішеннях Європейського суду з прав людини, відповідно до якого державні органи повинні діяти в належний і найбільш послідовний спосіб, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. ОСББ не є ані користувачем, ані балансоутримувачем, ані власником спірного приміщення, тому не має охоронюваного законом інтересу по даній справі.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. 25.03.2016 між ОСОБА_1 (орендар) та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-10025-16.

За цим договором орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 18.03.2016 №11-А передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів". Об`єктом оренди є приміщення (підвал), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 загальною площею 24,9 кв.м, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 24.12.2014, інвентарний № 790.

Відповідно до п.4.1. даного договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 25.03.2016 до 24.03.2019.

4.2. 23.11.2016 сторонами укладено угоду №Л-100025-16 (д-16) про внесення змін до договору оренди №Л-10025-16 від 25.03.2016, якою розділ 1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться на балансі ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради", яке розташоване за адресою: вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 24.12.2014, інвентарний № 790.

4.3. 22.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про включення об`єкта оренди до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу.

4.4. 20.07.2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу №2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 року №1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014". Вказаною ухвалою до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу включено об`єкт нерухомого майна приміщення напівпідвалу, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 кв.м (пункт 19).

4.5. 11.08.2017 листом за вих. №2302-4150 Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради повідомило позивача, що питання приватизації майна вирішено позитивно, запропоновано на виконання зазначеної ухвали Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості та завершити процедуру приватизації орієнтовно до 31.10.2017.

4.6. 27.09.2017 ТОВ "Термін ЛТД" (субєктом оціночної діяльності) на замовлення Управління комунальної власності було складено звіт для визначення ринкової вартості приміщення для приватизації способом викупу нежитлових приміщень півпідвалу (позначені в технічній документації під індексами 48-1,48-2 та 48-3) загальною площею 25,5 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5.

4.7. 05.10.2017 Львівська міська рада, розглянувши звернення ОСББ "Личаків-5", враховуючи витяг з протоколу №65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в України", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", прийняла ухвалу №2461 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2284", якою внесено зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 шляхом вилучення пункту 19.

4.8. 19.10.2017 листом за вих. №2302-вих-6019 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради повідомила ТОВ "Термін ЛТД" про те, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу вул. Личаківська, 5, (напівпідвал 25,50 кв.м), повернуто без розгляду звіт про оцінку майна нежитлових приміщень на вул. Личаківська, 5, та договір від 22.09.2017 №631-П "Про проведення незалежної оцінки об`єкта приватизації шляхом викупу", укладений між Управлінням комунальної власності, ТОВ Термін ЛТД та ОСОБА_1 , який управління просило вважати анульованим.

4.9. 08.11.2017 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради листом за вих. №2302-вих-6456 повернула позивачу документи на приватизацію, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 №2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п. 19 додатку до ухвали № 2284 від 20.07.2017) за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 кв.м).

4.10. 13.12.2017 Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради листом за вих. № 2302-7060 відмовлено позивачу в укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення напівпідвалу, з підстав вилучення такого з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу.

4.11. Не погоджуючись із ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 №2461 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017 №2461 та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу.

4.12. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі №914/111/18 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (п.19 додатку до ухвали №2284 від 20.07.2017) об`єкта за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 кв. м) та зобов`язано Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на визначених умовах.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі №914/111/18 скасовано в частині зобов`язання Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на визначених умовах і в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень відмовлено. В решті судове рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 31.10.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі №914/111/18 в частині позовної вимоги про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу залишено без змін. В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не переглядалась.

4.13. Пізніше, 24.01.2019 Львівська міська рада, посилаючись на Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного та комунального майна", "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку", Програму сприяння створенню та забезпечення функціонування об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові, затверджену ухвалою міської ради від 18.06.2009 № 2693, та рішення виконавчого комітету від 13.06.2016 №448 "Про сприяння у створенні об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові", розглянувши звернення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5" від 13.06.2018 №18 (зареєстроване у Львівській міській раді 08.08.2018 за №3-1-76001-001) та враховуючи витяг з протоколу №65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, прийняла ухвалу №4556 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2284", якою внесла зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 про повторне вилучення пункту 19.

4.14. Позивач знову звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вже іншої ухвали Львівської міської ради №4556 від 24.01.2019.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. 20.07.2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу, якою вирішено здійснити приватизацію шляхом викупу об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5.

Статтею 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що діяв на момент прийняття вказаної вище ухвали, було передбачено визначення переліку об`єктів, що підлягали приватизації відповідно до цього Закону. Так у вказаній статі було передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.

11.08.2017 Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради повідомило позивача про позитивне вирішення його питання і запропоновало на виконання зазначеної ухвали Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості та завершити процедуру приватизації орієнтовно до 31.10.2017.

В статті 8 вказаного Закону було визначено порядок підготовки об`єкта малої приватизації до продажу. Початковим етапом такої підготовки було передбачено встановлення ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу. Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації могли залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

На виконання договору від 22.09.2017 №631-П для визначення ринкової вартості приміщення для приватизації способом викупу нежитлових приміщень півпідвалу 27.09.2017 суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Термін ЛТД" на замовлення Управління комунальної власності було складено звіт.

Вже 05.10.2017 Львівська міська рада, розглянувши звернення ОСББ "Личаків-5", вперше виключила об`єкт нерухомості за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 5 з переліку об`єктів майна, що підлягало приватизації шляхом викупу.

Судовими рішеннями таке вилучення було визнано протиправним та скасовано.

07.03.2018 набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", в пункті 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень якого установлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

Таким чином, в даних правовідносинах рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", проте, оскільки процедура продажу не була завершена, приватизація такого майна має відбуватись за новим законом.

5.2. ОСББ в касаційній скарзі посилається на те, що відповідно до частини 6 статті 12 нового Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено право органу місцевого самоврядування скасовувати попереднє рішення про приватизацію відповідного об`єкта комунальної власності.

Відповідно до приписів вказаної норми органи приватизації припиняють приватизацію об`єкта приватизації у таких випадках: включення об`єкта приватизації до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; виключення об`єкта великої приватизації з переліку об`єктів, що підлягають приватизації; ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об`єкта комунальної власності.

Дійсно можливість скасування власного рішення передбачена наведеною нормою нового Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Проте можливість скасування свого рішення для органів місцевого самоврядування була і раніше передбачена законодавством.

В рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в п 4.1. зазначено, що системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення). Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, в цьому ж рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.3. Оскільки після винесення ухвали про включення спірного об`єкту нерухомості до переліку об`єктів приватизації, пропонування листом позивачу укласти договір купівлі-продажу, укладення договору на визначення ринкової вартості приміщення для приватизації та складення звіту для визначення такої вартості виникли відповідні правовідносини між сторонами щодо приватизації об`єкту нерухомості, який відповідно до умов договору оренди перебував у користуванні позивача до 24.03.2019, то дії відповідача щодо скасування свого рішення про приватизацію спірного об`єкта є такими, що порушують права позивача і суперечать гарантіям стабільності суспільних відносин.

5.4. Посилання скаржників в касаційних скаргах на те, що пункт, яким спірний об`єкт був включений до переліку об`єктів, що підлягає приватизації, не був реалізований, рішення про приватизацію в даному випадку не вичерпало свою дію, адже не було здійснено оцінки майна, не спростовують висновків судів про те, що правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо приватизації спірного об`єкта, виникли. Процедура оцінки майна була запущена, був підготовлений відповідний звіт і позивачу було запропоновано укласти договір купівлі-продажу орієнтовно до 31.10.2017, проте місцева рада своїм рішенням вказаний звіт про оцінку повернула без розгляду у зв`язку з тим, що ухвалою Львівської міської ради прийнято рішення про вилучення спірного об`єкту з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу.

5.5. Доводи скаржників щодо обґрунтованості і підставності прийняття рішення про виключення спірного об`єкта з переліку тих, що підлягають приватизації, також не свідчать про незаконність прийнятих у справі рішень. В касаційній скарзі ОСББ вказує, що воно неодноразово зверталось до Львівської міської ради з питання недопущення приватизації спірного об`єкта починаючи з серпня 2016. В Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в статті 16 передбачено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання.

Проте, як вбачається із встановлених судами обставин справи і не заперечується учасниками судового процесу, спірний об`єкт перебуває у комунальній власності і власник вправі самостійно розпоряджатись своїм майном, правомочності щодо якого місцева рада почала здійснювати, незважаючи на звернення ОСББ з серпня 2016 року, шляхом укладення договору оренди з позивачем 25.03.2016 зі строком дії до 24.03.2019 і винесення ухвали від 20.07.2017 про приватизацію спірного об`єкта. А законодавством не перебачено обов`язків місцевої ради не передавати на приватизацію приміщення, що знаходяться в багатократному будинку, де створено ОСББ.

5.6. Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном вбачається, що поняття "майно", як і "власність", має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних.

Так, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції ЄСПЛ розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були, зокрема "правомірні очікування"/ "законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.).

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, позбавлення позивача права приватизації орендованого ним приміщення шляхом скасування прийнятого місцевою радою рішення є порушенням вказаних принципів "правомірного очікування"/ "законного сподівання".

5.7. Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку ЄСПЛ, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07); пункт 170 рішення Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11).

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, відступати від якої колегія суддів підстав не вбачає.

5.8. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права, та зазначає, що прийняттям спірного рішення мало місце порушення прав позивача у контексті законних сподівань щодо реалізації його права приватизації, на що він розраховував після прийняття рішення про приватизацію орендованого ним майна.

5.9. Враховуючи, що на підставі ухвали органу місцевого самоврядування від 20.07.2017 виникли відповідні правовідносини приватизації, вчиненні дії щодо реалізації порядку здійснення такої приватизації, виходячи із того, що зазначені скаржниками положення закону не були передбачуваними для позивача, тобто не визначали достатньо чітких положень, аби дати йому адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права, таке рішення (ухвала) ради не може бути в подальшому скасоване органом місцевого самоврядування.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а, відступати від якої колегія суддів підстав не вбачає.

5.10. Отже доводи, викладені у касаційних скаргах, не знайшли свого підтвердження.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційних скаргах, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій.

6.3. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

6.4. Відповідно до положень статті 332 Господарського процесуального кодексу України належить поновити дію рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2019.

7. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на скаржників.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі Господарського суду Львівської області №914/411/19, залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2019.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов