Ухвала

від 12.11.2019 по справі 757/30516/17-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12016100060007137 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, за апеляційною скаргою третьої особи, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів ОСОБА_6 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року, яким

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дзержинськ, Донецької обл., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено покарання за:

- ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_5 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України,

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представників потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10

представника третьої особи ОСОБА_11

захисника ОСОБА_12

обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим в тому, що у травні 2016 року, більш точні дата та час не встановлено, перебуваючи поблизу станції метрополітену «Хрещатик», що в м. Києві, зустрівся з невстановленою особою, після чого в останнього виник спільний злочинний умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману з використанням завідомо підробленого документа.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка, відповідно до попередньо розподілених ролей, 3 червня 2016 року приблизно о 16 год. перебуваючи неподалік від станції метрополітену «Печерська» у м. Києві, передала ОСОБА_5 завідомо підроблене рішення судді Київського районного суду м. Донецька ОСОБА_13 від 22 січня 2014 року по справі № 257/93/14-ц та витяг з Державного реєстру земельного кадастру НВ-800030663216 від 2 червня 2016 року для оформлення права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006 на ім`я останнього.

ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, узгоджено з невстановленою досудовим розслідуванням особою, відповідно до відведеної йому ролі, а також, маючи злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документу, 3 червня 2016 року прибув до офісного приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 , для реєстрації права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006 на своє ім`я. Перебуваючи у вказаному офісному приміщенні, усвідомлюючи злочинний характер власних дій, ОСОБА_5 надав нотаріусу завідомо підроблений документ, а саме: рішення судді Київського районного суду міста Донецька ОСОБА_13 від 22 січня 2014 року по справі № 257/93/14-ц, а також склав та подав нотаріусу заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17118304, не маючи на це законного права, в результаті чого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 на підставі наданих ОСОБА_5 документів вчинила нікчемну реєстраційну дію, а саме: внесла зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначивши власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006 ОСОБА_5 .

У подальшому 15 червня 2016 року в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , видаючи себе за законного власника майна, не маючи на це законного права та усвідомлюючи протиправність своїх дій, уклав нікчемний правочин, а саме: договір купівлі - продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, згідно з яким право власності на вказане майно переходить ОСОБА_16 , при цьому надав завідомо підроблену квитанцію № 48882198 від 15 червня 2016 року про оплату податку з отриманих доходів в розмірі 5% (податок з доходів фізичних осіб від продажу/дарування нерухомого майна) в ПАТ «Сбербанк» (ЄДРПОУ 25959784).

В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_5 разом з невстановленими досудовим розслідуванням особами спричинили ТОВ «СУРАН» (код ЄДРПОУ 38148391) майнової шкоди в особливо великих розмірах, що відповідно до оцінки від 6 квітня 2017 року, станом на 30 червня 2017 року складає - 14 084 890,00 грн., що є особливо великим розміром.

Цим же вироком вирішено питання судових витрат.

Речові докази у справі: - матеріальні (документи), які постановою слідчого від 1 травня 2017 року визнані речовими доказами та долучені до матеріалів досудового розслідування залишені в матеріалах досудового розслідування; - земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Київ, пров. Землянський, 12, кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, - залишена ТОВ «САТУРН» за належністю.

Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та ухвалити нову ухвалу, якою вирішити питання речового доказу - земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, та передати вказаний речовий доказ законному власнику ОСОБА_6 ; винести окрему ухвалу, якою скасувати, накладений в межах кримінального провадження за № 12016100060007137 від 31 жовтня 2016 року, арешт, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року у справі № 757/62437/16-к на земельну ділянку, яка розташована за адресою у АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006; в решті вирок суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що він є законним власником вказаної земельної ділянки, адже 20 листопада 2018 року на офіційному сайті Державного підприємства «СЕТАМ» було розміщено оголошення про продаж предмета іпотеки - Земельної ділянки, площею 0.1 га, кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , лот 316882. 18 грудня 2018 року, як зазначає апелянт, подавав заявку на участь у публічних торгах, сплатив суму гарантійного внеску та 20 грудня 2018 року став переможцем, надавши пропозицію про придбання земельної ділянки за 2 550 000,00 гривень.

Апелянт наголошує на тому, що станом на дату ухвалення вироку суду, а саме 25 березня 2019 року, яким окрім іншого вирішувалось питання про долю речових доказів - земельної ділянки, яка розташована за адресою у АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, власником (законним володільцем) такого речового доказу був саме він - ОСОБА_6 , і суд першої інстанції в порушення його інтересів незаконно вирішив долю речових доказів, а саме безпідставно залишив за належністю земельну ділянку ТОВ «СУРАН».

ОСОБА_6 звертає також увагу на те, що він не був повідомлений про судовий розгляд, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подавати суду відповідні клопотання про дослідження конкретних обставин та надавати суду докази.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, представників ТОВ «СУРАН» та прокурора, які категорично заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів судового провадження та журналу судового засідання, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким з учасників судового розгляду не оспорювалися і докази відносно них згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися.

Фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду, а тому висновку суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.

За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичні обставини кримінального правопорушення дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа, та в апеляційній скарзі також не заперечуються.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, кваліфікація його дій, вид та розмір покарання, призначеного обвинуваченому за кожне кримінальне правопорушення окремо, а також за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі, його звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не заперечуються, а тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України, вирок суду в цій частині не переглядається.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про неправильне вирішення судом першої інстанції долі речового доказу, а саме земельної ділянки, яка розташована за адресою у місті Києві по провулку Землянському, 12, кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, то, на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими.

Так, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається рішення щодо речових доказів і документів.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів,повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Судом першої інстанції при постановленні вироку та вирішенні питання про долю речових доказів дотримані вищевказані вимоги закону.

Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження встановлено обставини вибуття з власності ТОВ «СУРАН» земельної ділянки, яка розташована за адресою у місті Києві по провулку Землянському, 12, кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, внаслідок вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а саме, заволодіння за попередньою змовою групою осіб шляхом обману вказаною ділянкою, з використанням завідомо підроблених документів, у зв`язку з чим судом прийнято рішення про повернення вказаного речового доказу власнику вказаного майна ТОВ «СУРАН».

Оскаржуючи вирок суду в частині вирішення питання про долю речових доказів, а саме в частині повернення зазначеної земельної ділянки ТОВ «СУРАН», апелянт вказав про те, що суд першої інстанції в порушення його інтересів незаконно вирішив долю речових доказів, а саме безпідставно залишив за належністю земельну ділянку ТОВ «СУРАН».

Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що апелянтом оспорюється право власності ТОВ «СУРАН» на земельну ділянку, яка є речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто, виник спір про належність майна.

Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_6 в частині зміни вироку суду та постановлення нової ухвали, якою вирішити питання речового доказу - земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, до задоволення не підлягає.

Що стосується доводів апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали про зняття арешту з земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, пров. Землянський, 12, який було накладено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2017 року, колегія суддів звертає увагу, що вказана ухвала в матеріалах судового провадження відсутня, а, окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на те, що під час апеляційного розгляду встановлено наявність спору про належність земельної ділянки, яка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, а також те, що ОСОБА_6 не доведено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, на думку колегії суддів, апеляційна скарга в цій частині є безпідставною.

Враховуючи наведені обставини, законних підстав для зміни вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року щодо ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3