Постанова

від 20.11.2019 по справі 910/3116/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. Справа№ 910/3116/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Вассма Кемікал

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019

у справі №910/3116/19 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вассма Кемікал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фосагро-Україна

про стягнення 322 654,38 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вассма Кемікал (далі - ТОВ Вассма Кемікал , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фосагро-Україна (далі - ТОВ Фосагро-Україна , відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 322 654,38 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу від 21.03.2017, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. та зареєстрованим в реєстрі за №546-547 (далі - договір купівлі-продажу) щодо своєчасної та повної оплати переданого йому у власність майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/3116/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для стягнення з відповідача несплаченої ним частини вартості майна не настало, так як у п. 3.1.2 договору сторони чітко визначили умову, за якою у відповідача виникає обов`язок сплатити решту 5% вартості майна, а саме, розірвання на підставі відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування - розпорядника землі, договору оренди землі від 28.05.2012; станом на момент розгляду справи рішення про розірвання вказаного договору оренди землі уповноваженим органом місцевого самоврядування не прийнято, такий договір не розірвано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 322 654,38 грн (5% вартості майна) є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Вассма Кемікал звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на те, що судом допущено неправильне тлумачення положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), безпідставно не застосовано ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч.ч. 1-2 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі ; розірвання договору оренди землі не може вважатись подією, яка має неминуче настати та від якої залежить виконання зобов`язання ТОВ Фосагро-Україна щодо оплати 5% вартості майна, оскільки вимагає вчинення дій не лише відповідачем, а й залежить від суб`єктивної поведінки третьої особи - Нововодолазької районної державної адміністрації; за таких обставин суд повинен був застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на приписи якої позивач звертався до відповідача з вимогами від 13.02.2019 та від 14.02.2019 про сплату коштів протягом 7 днів з дня отримання вимоги.

Крім того, апелянт вказував на те, що судом не було надано оцінку доводам позивача про припинення договору оренди землі у зв`язку з набуттям ТОВ Фосагро-Україна права власності на будинок, що розташований на відповідній земельній ділянці; враховуючи, що договір оренди землі припинився в силу вимог закону, вказане виключає можливість його розірвання, оскільки неможливо розірвати договір, який припинився; судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2018 у справі №915/242/17 та від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, щодо застосування норм права, на які посилався позивач у позовній заяві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Вассма Кемікал на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/3116/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.10.2019, встановлено ТОВ Фосагро-Україна строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач наголошував на тому, що оскільки уповноваженим органом місцевого самоврядування не було прийнято рішення про розірвання договору оренди, відсутні підстави, передбачені п. 3.1.2 договору купівлі-продажу, що зумовлюють виникнення обов`язку відповідача щодо сплати решти вартості майна; фактичне набуття відповідачем, як новим власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, права користування такою земельною ділянкою, не є тотожним обставинам, що визначені п. 3.1.2 договору купівлі-продажу, як підстава виникнення обов`язку відповідача щодо сплати решти вартості майна; позовні вимоги є передчасними, оскільки такі заявлені до моменту виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати решти (5%) вартості придбаного майна та до моменту виникнення у позивача права вимоги, що кореспондується обов`язку відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019, в порядку ст. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи №910/3116/19 оголошено перерву на 20.11.2019.

У судовому засіданні 20.11.2019 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/3116/19 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

20.11.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.03.2017 між ТОВ Вассма Кемікал (у тексті договору - продавець) та ТОВ Фосагро-Україна (у тексті договору - покупець) було укладено договір купівлі-продажу (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець передав у власність, на оплатній основі, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, що розташоване за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вулиця Залізнична, 1, а саме:

- нежитлове приміщення №24 в нежитловій будівлі майстерні літ. Б-2 загальною площею 351,1 кв.м;

- нежитлова будівля літ. А-2 (адміністративна будівля) з тамбуром літ. А загальною площею 1430,20 кв.м;

- нежитлова будівля літ. Б-2 (виробнича будівля майстерня) з переходом літ. б , ганком літ. б1 , ганком літ. б2 загальною площею 2238,80 кв.м;

- нежитлові будівлі: будівля прохідної літ. В , автовагова літ. Г , автовагова літ. г , сарай (свинарник) літ. Д , естакада з площадкою літ. Е , літ. Х , погріб літ. Ж , будівля диспетчерського пункту механізованого загону літ. З , тамбур літ. з , будівля диспетчерського автопарку літ. К , тамбур літ. к , будівля нафтоскладу літ. Л , будівля зарядної літ. М-2 , будівля котельної літ. Н , склад для сипучих добрив літ. О , склад для сипучих добрив літ. о , склад для сипучих добрив літ. о1 , склад амміачної селітри літ. П , склад амміачної селітри літ. п , склад амміачної селітри літ. п1 , прирельсовий склад літ. Р , площадка літ. р , вбиральня літ. І , система дощової води літ. Т , огорожа літ. N1 , ворота літ. N2 , хвіртка літ. N3 , ворота літ. N4 , водонапірна башта літ. Ф , загальною площею 5250,00 кв.м;

- а також наступне рухоме майно: відкритий майданчик (асфальт) інв.№215, дороги і площадки цементно-бетонні 160 кв.м інв.№33, резервуар для води 100 куб.м інв.№373, тротуари (асфальт) 120 кв.м інв.№30, цементно-бетонне покриття 1650 кв.м інв.№31, артезіанська свердловина (фільтр) інв.№377, артезіанська свердловина (фільтр) інв.№377а, підвищений з/д шлях інв.№206, пристрій стрілочного посту інв.№209, колійна частина та споруди (тупик) інв.№204, внутрішньомайн. повітряні ел.мережі 10 кв інв.№316, внутриплан. ел.мережі інв.№64, мережа кабельної телефонної сеті інв.№67, низьковольтна кабельна лінія інв.№368, низьковольтна повітряна лінія інв.№367, газопровід інв.№317, зовнішня мережа водопроводу (№372) інв.№372, зовнішня мережа водопроводу (№375) інв.№375, зовнішня каналізаційна мережа інв.№370, каналізаційний колектор інв.№371 (надалі - об`єкт).

У п. 1.2 договору вказано, що об`єкт знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6324255100:04:000:0540, площею 6,8006 га, яка знаходиться в оренді у продавця згідно з договором оренди землі від 28.05.2012, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Новодолазькому районі Харківської області від 13.07.2012 за №632425514002189.

Відповідно до п. 3.1 договору продаж майна сторони здійснюють за ціною 6453087,60 грн, в тому числі ПДВ 1075514,60 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість майна, визначену пунктом 2.1 цього договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця за наступними реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , код банку 322313, в наступному порядку:

- 95%, що становить 6130433,22 грн, в тому числі ПДВ1021738,87 грн покупець сплачує в дату укладення цього договору, до моменту його посвідчення і державної реєстрації (п. 3.1.1);

- решту 5%, що становить 322654,38 грн, в тому числі ПДВ 53775,73 грн - протягом 5 банківських днів з моменту вчинення дій, які вимагаються від продавця як орендаря земельної ділянки, зазначеної у п. 4.3.3 цього договору для відмови від права оренди такої земельної ділянки на користь покупця майна, а саме, з моменту розірвання на підставі відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування - розпорядника землі, Договору оренди землі від 28.05.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Новодолазькому районі Харківської області від 13.07.2012 за №632425514002189 (п. 3.1.2).

За змістом п. 4.3.3 договору земельна ділянка, на якій розташоване майно, перебуває в оренді продавця згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним 28.05.2012 з Нововодолазькою районною державною адміністрацією, речові права на яку зареєстровані Відділом Держкомзему у Нововодолазькому районі Харківської області 13.07.2012 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 632425514002189.

У п. 4.2.1 договору сторони погодили, що продавець зобов`язується передати покупцеві майно на умовах, визначених цим договором, вчинити та забезпечити вчинення дій, які вимагаються від продавця як орендаря земельної ділянки, зазначеної у п. 4.3.3 цього договору для відмови від права оренди такої земельної ділянки на користь покупця майна, а саме: подати уповноваженому органу місцевого самоврядування - розпоряднику землі належним чином оформлену заяву щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.05.2012, укладеного між продавцем та Нововодолазькою районною державною адміністрацією, та отримати рішення такого уповноваженого органу щодо розірвання відповідного договору оренди.

З матеріалів справи вбачається та визнається позивачем, що на виконання п. 3.1.1 договору купівлі-продажу 21.03.2017 відповідач перерахував на його рахунок грошові кошти у розмірі 6 130 433,22 грн, що становить 95% від визначеної у п. 3.1 договору ціни товару, що підтверджується наявною у справі банківською випискою від 01.03.2019, сформованою АТ Укрексімбанк (а.с. 28).

Разом з тим, відповідачем залишилась несплаченою решта вартості майна у розмірі 322 654,38 грн, що становить 5% від визначеної у п. 3.1 договору ціни товару та яка підлягала сплаті на умовах, визначених п. 3.1.2 договору, тобто протягом 5 банківських днів з моменту розірвання на підставі відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування договору оренди землі від 28.05.2012.

Так, за змістом договору оренди землі від 28.05.2012, укладеного між Нововодолазькою районною державною адміністрацією (у тексті договору - орендодавець) та ТОВ Вассма Кемікал (у тексті договору - орендар), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого промислового призначення для обслуговування та експлуатації комплексу будівель і споруд, які знаходяться за межами населеного пункту та території Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області.

Вказаний договір оренди, відповідно до п. 8, укладено на 49 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ Вассма Кемікал здійснило усі необхідні дії, направлені на розірвання договору оренди земельної ділянки, зокрема, шляхом звернення з відповідними листами до Харківської обласної державної адміністрації та Нововодолазької районної державної адміністрації, однак, з незалежних від позивача причин договір оренди не був розірваний, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №152112426 від 09.01.2019 (а.с. 45).

Посилаючись на те, що п. 3.1.2. договору купівлі-продажу містить умову про сплату грошових коштів (решти 5%) протягом 5-ти банківських днів з моменту розірвання договору оренди земельної ділянки, що є неможливим в силу ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі , позивач направив на адреси відповідача, вказану у договорі та зазначену в ЄДРПОУ, листи вих. №13/1-19/1 від 13.02.2019 та вих. № 14/2-19/1 від 14.02.2019 з вимогою про сплату грошових коштів протягом 7 днів з дня її отримання.

У зв`язку з тим, що вказана вимога була отримана відповідачем 18.02.2019, однак, залишена останнім без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ Фосагро-Україна заборгованості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору купівлі-продажу, за яким, відповідно до ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог вказаної норми, договір купівлі-продажу від 21.03.2017 було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренком Н.П. 21.03.2017 та зареєстровано в реєстрі за №546-547.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у п. 3.1.2 договору сторони чітко визначили умову, за якою у відповідача виникає обов`язок сплатити решту 5% вартості майна, а саме, розірвання на підставі відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування - розпорядника землі, договору оренди землі від 28.05.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Новодолазькому районі Харківської області від 13.07.2012 за №632425514002189.

Отже, згідно з п. 3.1.2. договору купівлі-продажу обставиною, з якою пов`язується виникнення у відповідача обов`язку оплати решти вартості майна та з якої починається перебіг встановленого 5-денного строку є момент прийняття розпорядником землі рішення про розірвання договору оренди.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що розірвання договору оренди землі не може вважатись подією, яка має неминуче настати та від якої залежить виконання зобов`язання ТОВ Фосагро-Україна щодо оплати 5% вартості майна, оскільки вимагає вчинення дій не лише відповідачем, а й залежить від суб`єктивної поведінки третьої особи - Нововодолазької районної державної адміністрації.

Так, за приписами ч. 2 ст. 526 ЦК України виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Як правильно зауважує відповідач, питання визначення наявності або відсутності волі окремих осіб щодо настання певних обставин є відносним. Зокрема, прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про розірвання договору оренди залежить від волі такого органу та є його дією. Однак, у відношенні до сторін договору купівлі-продажу відповідна обставина буде вважатися подією, що знаходиться поза волею таких сторін.

Крім того, із системного аналізу цивільного законодавства вбачається, що подія, про яку зазначається в абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, за своєю суттю є юридичним фактом, який не обов`язково має ставитися, або не ставитися в залежність від волі сторін правочину або третіх осіб.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що в даному випадку виникнення обов`язку відповідача щодо сплати решти вартості майна виникає з настанням передбаченої договором купівлі-продажу обставини, а саме, з моменту прийняття рішення про розірвання договору оренди уповноваженим органом місцевого самоврядування, що є юридичним фактом, опосередкованим чітко визначеною дією особи.

Колегія суддів також враховує, що позивач не заявляв вимоги про визнання недійсними та/або зміну відповідних положень договору купівлі-продажу, що фіксують обов`язок отримання рішення уповноваженого органу про розірвання договору оренди, а відтак, такі умови є обов`язковими для сторін.

З огляду на те, що строк здійснення відповідачем оплати решти вартості майна чітко встановлений договором купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 530 ЦК України без урахування погодженої сторонами умови договору.

Колегія суддів також звертає увагу, що необхідність виконання умов договору купівлі-продажу в частині отримання рішення про розірвання договору оренди фактично визнається позивачем, яким до позовної заяви додано докази того, що він неодноразово звертався до орендодавця із вимогами про припинення договору оренди.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що станом на момент розгляду справи як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції, рішення про розірвання договору оренди землі від 28.05.2012 уповноваженим органом місцевого самоврядування не прийнято, договір оренди землі від 28.05.2012 не розірвано.

Позивач наголошує на тому, що у розумінні ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі , у разі переходу права власності на майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщено зазначене майно, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника (і новий власник нерухомого майна набуває права оренди на умовах, визначених чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні).

При цьому, відповідачем не заперечується факт переходу до нього в силу закону права оренди на земельну ділянку як особи, до якої перейшло право власності на будівлі або споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сам неодноразово звертався до уповноважених органів, зокрема, до Голови Харківської обласної державної адміністрації та Голови Нововодолазької районної державної адміністрації з клопотаннями про припинення договору оренди землі із позивачем та укладення відповідного договору оренди із відповідачем.

Листами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.06.2017 №32-20-10-10417/0/19-17 та від 26.02.2018 №32-20-10-1536/0/19-18 відповідачеві було вказано, що одержати в оренду земельну ділянку ТОВ Фосагро-Україна зможе після припинення права користування земельною ділянкою ТОВ Вассма Кемікал .

Разом з тим, як правильно зауважив відповідач, перехід прав на нерухоме майно, що є предметом договору купівлі-продажу та розташоване на земельній ділянці, не є тотожним автоматичному припиненню договору оренди та не виключає необхідності прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування відповідного рішення та належного оформлення припинення договору оренди.

За таких обставин, оскільки у договорі сторони погодили, що обов`язок відповідача сплатити решту 5% вартості майна виникає з моменту розірвання договору оренди землі від 28.05.2012 на підставі відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування - розпорядника землі (протягом 5 банківських днів), враховуючи той факт, що станом на момент розгляду справи рішення про розірвання договору оренди землі від 28.05.2012 таким органом не прийнято та договір не розірвано, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 322 654,38 грн (5% вартості майна) є безпідставними.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч.ч. 1-2 ст. 120 ЗК України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі , колегія суддів відхиляє, оскільки положення вказаних правових норм не стосуються порядку здійснення оплати за придбане майно за договором купівлі-продажу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, позивачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного провадження у справі не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ Вассма Кемікал до ТОВ Фосагро-Україна про стягнення заборгованості у розмірі 322 654,38 грн.

Доводи апелянта щодо неповного з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/3116/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ Вассма Кемікал має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вассма Кемікал на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/3116/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/3116/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3116/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.11.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук