Ухвала

від 21.11.2019 по справі 265/1452/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 265/1452/19

Провадження № 2/265/852/19

У Х В А Л А

21 листопада 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С.С.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової А.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Маріуполі клопотання представника відповідача ТОВ Азов НатуралФуд про залишення позовної заяви без розгляду, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя знаходиться цивільна справа за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслана Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Азов НатуралФуд , приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної Оксани Володимирівни та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.07.2018 року № 42266488, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Азов НатуралФуд , визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. від 02.11.2018 року про державну реєстрацію нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1608748314123, та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ Азов НатуралФуд на вказаний об`єкт нерухомого майна.

01 жовтня 2019 року представником відповідача ТОВ Азов НатуралФуд Яровим А.В., діючим на підставі довіреності, до суду подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України, яке було ним підтримано в судовому засіданні, яке відбулось 04 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року вказане клопотання представника відповідача ТОВ Азов НатуралФуд задоволено частково, позовну заяву керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області залишено без руху, прокурору надано строк протягом п`яти днів з дня вручення відповідної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: запропоновано надати докази існування виключного випадку відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, який дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

11 листопада 2019 року керівником Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви по справі. В обґрунтування вказаної заяви, прокурор зокрема зазначив, що прокуратура звернулась до суду, оскільки виявлені порушення зачіпають інтереси територіальної громади міста Маріуполя розпоряджатися земельною ділянкою, зайнятою під об`єктом нерухомості, а Маріупольська міська рада не звернулася своєчасно за їх захистом до суду. Так, згідно інформації Маріупольської міської ради, остання не мала можливості з 27.07.2018 самостійно звернутись за захистом своїх прав, тому що про неправомірність набуття права власності на нерухомий об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 дізналась лише у липні 2019 року.

Також зазначив, що Маріупольська міська рада з липня 2019 року володіла відомостями про те, що - реєстрація права власності на нерухомі об`єкти проводилась державним реєстратором ОСОБА_2 - Військово-цивільна адміністрація м. Торецьк; - декларація про готовність об`єкта до експлуатації не зареєстрована в реєстрі Державної архітектурно-будівельної інспекції; - при реєстрації права власності на нерухомий об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 надане рішення колегії районної адміністрації про присвоєння поштової адреси є підробним, тому що рішення колегією Орджонікідзевської районної адміністрації не приймалось, відповідна адреса не присвоювалась. З урахуванням того, що в вищезазначених обставинах вбачалось вчинення дій, які містять ознаки кримінального правопорушення Маріупольська міська рада звернулась до Маріупольської місцевої прокуратури №2 з проханням внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Додатково просила заявити цивільний позов щодо скасування права власності. Маріупольська міська рада не звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу у зв`язку із можливим відкриттям кримінального провадження та подальшим зверненням прокуратури до суду із позовом в інтересах Маріупольської міської ради.

На думку прокурора, зазначена бездіяльність Маріупольської міської ради і є виключним випадком для подання позовної заяви прокурором, оскільки може призвести до спливу строків позовної давності та неможливості захисту інтересів держави в подальшому.

Вважав, що Маріупольською місцевою прокуратурою №2 були дотримано усі вимоги діючого законодавства, спрямовані на підтвердження повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді, окрім того, безпосередньо в позовній заяві обґрунтовано підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Маріупольська міська рада звернулася до Маріупольської місцевої прокуратури №2 із інформацією про можливі порушення при проведенні реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим у прокуратури відсутні підстави щодо внесення відомостей до ЄРДР щодо неналежного виконання своїх обов`язків представниками міської ради.

Крім того, до пред`явлення позовної заяви було спрямовано відповідне повідомлення на адресу Маріупольської міської ради про те, що Маріупольською місцевою прокуратурою №2 планується звернення до суду у зв`язку з виявленими порушеннями (копія повідомлення долучена до матеріалів справи в суді).

На підставі викладеного, просив продовжити розгляд справи за позовною заявою керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2, поданої в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області.

Суд, ознайомившись з поданоюкерівником Маріупольської місцевої прокуратури №2 заявою та додатками до неї про усунення недоліків позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються підстави представництва прокурора та позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для вирішення існуючого питання, виходить з наступного.

Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт 3 ч.1ст.131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч.3ст.23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

У даній справі судом встановлено, що 26 липня 2018 року Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 з листом №07.0-38098-07 щодо перевірки правомірності отримання правовстановлюючих документів. За результатами розгляду листа до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №42018051700000068, №42018051700000069 від 30.07.2018 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 358 КК України. Крім того, 19 жовтня 2018 року Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 з листом №31.5-56358-13.1 щодо виявлення аналогічних фактів реєстрації права власності на нерухоме майно, проведеної державним реєстратором Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в тому числі об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, суд не приймає до уваги посилання керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 на ту обставину, що Маріупольська міська рада не мала можливості з 27.07.2018 року самостійно звернутись за захистом своїх прав, тому що про неправомірність набуття права власності на нерухомий об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 дізналась лише у липні 2019 року, оскільки це не відповідає фактичним обставинам та спростовується наявними по справі доказами.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування , міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України Про місцеве самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частина 1 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування передбачає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. При цьому, ч.3 цієї статті передбачає, що земля відноситься до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.2 ст.2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Частина 1 ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а згідно з ч.5 цієї статті, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ст.20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд, а нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, суд робить висновок, що Маріупольська міська рада та/або її виконавчий комітеті є самостійними суб`єктами, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом своїх прав та/або інтересів, у тому числі, що стосуються й використання землі, а отже така підстава для представництва прокурором у суді як відсутність органу, передбачена ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру у даній справі відсутня.

Щодо підстави як не здійснення або неналежним чином здійснення органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту відповідних інтересів, яка також передбачена ч.3 ст.23Закону України Про прокуратуру , то суд зазначає, що сам факт звернення Маріупольської міської ради до Маріупольської місцевої прокуратури №2 із інформацією про можливі порушення при проведенні реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна не є належною та достатньою підставою ігнорування з боку органів прокуратури факту неналежного виконання своїх обов`язків представниками Маріупольської міської ради.

До того ж, відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

В той же час, суду не надано доказів, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Маріупольською міською радою або її виконавчим комітетом, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, зокрема відсутні будь-які докази щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) щодо посадових осіб Маріупольської міської ради Донецької області, або є вирок суду, який набрав законної сили щодо посадових осіб Маріупольської міської ради Донецької областіза ознаками злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), або надані докази накладення дисциплінарних стягнень на посадову особу органу місцевого самоврядування, яка здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, або наявне будь-яке інше рішення суду про недобросовісне або нерозумне здійснення Маріупольською міською радою або її виконавчим комітетомщодо захисту своїх праватощо.

Суд вважає, що сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та є достатньою підставою для представництва прокурора у суді.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2019 по справі №927/246/18 та постанові від 21.08.2019 по справі №263/2038/16-а, які відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, суд має враховувати при застосуванні відповідних норм права, зокрема статті 23 Закону України Про прокуратуру .

При цьому, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, який було викладено у постанові від 15.10.2019 року по справі №903/129/18, та не вважає його таким, що прийнятий із застосуванням ст.23 Закону України Про прокуратуру у подібних правовідносинах, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягало у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства та діями органу місцевого самоврядування, який неналежно виконував свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади конкретного населеного пункту та звернення до суду. Зокрема, жителі декількох населених пунктів неодноразово зверталися до органу місцевого самоврядування з проханням відмінити вечори відпочинку та дискотеки, які проводились у вечірній і нічний час на території ставкового господарства, та не продовжувати договірні відносини з певною особою щодо оренди земельної ділянки (п.п.6.39 - 6.41.). В результаті чого, сільська рада самостійно зверталась до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, однак суд позовну заяву повернув позивачу у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому у подальшому орган місцевого самоврядування не вживав заходів щодо повернення земельної ділянки.

Тобто суд вважає, що необхідність захисту інтересів держави не повинно бути абстрактним та обмежуватися лише посиланням на законодавчо встановлене формулювання, а повинно гуртуватися на конкретних фактах та обставинах, у тому числі й про які, вже зазначалося судом вище. Натомість, по справі, що розглядається, орган місцевого самоврядування обрав один із передбачених законом способів захисту, зокрема звернувся до правоохоронного органу та кінцеве рішення по цьому зверненню ще не прийнято. Отже, твердження, що орган місцевого самоврядування діючи в порядку передбаченому законом, не виконує або неналежно виконує свої повноваження, є передчасним.

Одночасно суд наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 56, 175, 177, 187 ЦПК України, недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що прокурором до позовної заяви не надані докази існування виключного випадку відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, який дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави в порядку передбаченому ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з ч.13 ст.187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Таким чином, на думку суду, подана керівником Маріупольської місцевої прокуратури №2 до суду заява про усунення недоліків позовної заяви по справі з додатками до неї від 11.11.2019 року, не усуває не додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, зокрема не надано доказів існування виключеного випадку для представництва інтересів держави в суді.

На підставі викладеного. керуючись ст.ст.56, 175, 177, 187 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслана Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Азов НатуралФуд , приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної Оксани Володимирівни та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про право власності на об`єкт нерухомого майна - залишити без розгляду.

Ця ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 22 листопада 2019 року.

Суддя С.С. Гноєвой