22-ц/804/351/20
265/1452/19
Головуючий у 1 інстанції Гноєвой С.С.
Єдиний унікальний номер 265/1452/19
Номер провадження 22-ц/804/351/20
Доповідач Барков В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2020 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Баркова В.М.,
суддів Мальцевої Є.Є.,
Мироненко І.П.,
секретар Сидельнікова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2019 року, постановлену в м. Маріуполі Донецької області та повний текст якої складено 22 листопада 2019 року, у справі за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Маріупольської міської ради Донецької області, до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслана Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд , приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної Оксани Володимирівни, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування запису про право власності на об`єкт нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 звернувся до суду із позовом в інтересах держави, в особі Маріупольської міської ради Донецької області, до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Р.В., Товариства з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд , приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної О.В., ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування запису про право власності на об`єкт нерухомого майна.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2019 року вказана позовна заява керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 залишена без розгляду.
В апеляційній скарзі керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва. Такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, оскільки прокурором належним чином обґрунтовано підстави для представництва держави в особі Маріупольської міської ради при зверненні до суду з даним позовом, оскільки остання допустила бездіяльність та не звернулася до суду з позовом, чим порушуються інтереси держави.
Державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області Лясевич Р.В., представник товариства з обмеженою відповідальністю Азов Натурал Фуд , приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіна О.В., ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином телефонограмою (том 2 а.с. 44, 45), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області Русланової Г.М., яка просила скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2019 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради з позовом до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Р.В., ТОВ Азов Натурал Фуд , приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіної О.В., ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування запису про право власності на об`єкт нерухомого майна.
26 лютого 2019 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2, відповідно до вимог ч.4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , повідомив Маріупольського міського голову про підготовку вказаної позовної заяви в інтересах Маріупольської міської ради.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором до позовної заяви не надані докази існування виключного випадку відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, який дає підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави в порядку передбаченому ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру .
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 23 Закону України Про прокуратуру (в редакції станом на час подання позову) визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Крім того, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (Korolev v. Russia(№2), №5447/03, §33, від 1.04.2010;Menchinskaya v. Russia, №42454/02, §35, від 15.01.2009).
Тлумачення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції).
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №183/1617/16, у постанові від 14 листопада 2018 року зазначила, що прокуратура має право на звернення до суду в інтересах держави, у разі попереднього повідомлення прокурором органу державної влади, який не належним чином здійснює захист державних інтересів в межах своїх повноважень, про намір звернутися до суду в інтересах держави в особі такого органу, та якщо відповідна установа не заперечує проти таких дій прокурора і підтримує позов.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором листом 26 лютого 2019 року попередньо, до звернення до суду, повідомлено Маріупольську міську раду (т.1. а.с. 87) про звернення до суду із зазначеною позовною заявою.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/447/18 щодо представництва прокурором інтересів держави прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За змістом абзаців першого та другого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Обґрунтовуючи в позовній заяві наявність порушення інтересів держави, прокуратура вказала, що ці порушення безпосередньо зачіпають інтереси територіальної громади м. Маріуполя щодо використання незаконно зайнятої земельної ділянки, а Маріупольська міська рада не звернулася своєчасно за захистом цих інтересів до суду.
Таким чином, звертаючись до суду із позовом, прокурор у повному обсязі виконав вимоги зазначених вище норм матеріального і процесуального права, наявність права на звернення до суду в інтересах держави обґрунтував виявленням порушень у користуванні земельною ділянкою, що належить територіальній громаді інтереси якої Маріупольська міська рада у встановленому законом порядку не захищала.
Отже, бездіяльність Маріупольської міської ради і є виключним випадком для подання позовної заяви прокурором, оскільки може призвести до спливу строків позовної давності та неможливості захисту інтересів держави в подальшому.
Крім того, Маріупольська міська рада звернулася до Маріупольської місцевої прокуратури №2 із інформацією про можливі порушення при проведенні реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим у прокуратури відсутні підстави щодо внесення відомостей до ЄРДР щодо неналежного виконання своїх обов`язків представниками міської ради.
За таких обставин, з урахуванням предмету спору, прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави, що залишилось поза увагою суду.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що прокуратура у повному обсязі виконала вимоги чинного процесуального законодавства, зокрема, ст. 56 ЦПК України, зазначивши орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також обґрунтувавши, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та довівши необхідність звернення до суду,в тому числі і виключні випадки.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Апеляційний суд вважає, що ухвала про залишення позову без розгляду судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованою, постановлена на не повно з`ясованих обставинах справи, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки судом першої інстанції рішення у справі ще не ухвалювалося і не було предметом апеляційного розгляду, підстави для застосування апеляційним судом п. 13 ст. 141 ЦПК України відсутні. Тому питання щодо розподілу судових витрат має бути вирішено судом першої інстанції під час ухвалення рішення.
03 січня 2020 року представник ТОВ Азов Натурал Фуд Яровий А.В. подав до апеляційного суду заяву в якій просив зупинити провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в зв`язку з неможливістю розглянути цю справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справи № 912/2385/18 (12-194 гс19), розгляд якої призначено на 24 березня 2020 року, щодо здійснення представництва інтересів в суді прокурором.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Апеляційний суд вважає, що обставини, на які посилається в заяві представник ТОВ Азов Натурал Фуд , не вказують на об`єктивну неможливість розгляду апеляційної скарги, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом цього судового розгляду, тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні, в зв`язку з чим клопотання про зупинення провадження задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 - задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2019 року - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21 січня 2020 року.
Судді В.М. Барков
І.П. Мироненко
Є.Є. Мальцева
Суд | Донецький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2020 |
Оприлюднено | 22.01.2020 |
Номер документу | 87040452 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Донецький апеляційний суд
Барков В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні