Рішення

від 12.11.2019 по справі 540/1470/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1470/19 13 год. 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представника позивача - Хараїм О.В.,

представника відповідача - Козлова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Енергоаверс" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Енергоаверс" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2019 року № 0001071422 у сумі 803,69 грн., № 0001051422 у сумі 87185,00, № 0001061422 у сумі 232205,00 грн., № 001091422 у сумі 313134,00 грн., № 0001081422 у сумі 680,00 грн., № 0004141305 у сумі 510,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати 17517,77 грн.

Ухвалою від 22.07.2019 р. у справі відкрите спрощене позовне провадження, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 14.08.2019 року.

Ухвалою від 14.08.2019 р. за клопотанням відповідача подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, судове засідання замінене підготовчим, яке призначене на 09.10.2019 р., строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів.

Ухвалою від 09.10.2019 р. за клопотанням позивача підготовче судове засідання відкладене на 18.10.2019 р.

Ухвалою від 18.10.2019 р. за клопотаннями сторін закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2019 року.

У судовому засіданні 30.10.2019 р. протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву до 06.11.2019 р.

Протокольною ухвалою від 06.11.2019 р. зобов`язано представника позивача надати копії договорів та оголошено перерву до 11.11.2019 р.

У судовому засіданні 11.11.2019 р. суд видалився до нарадчої кімнати.

У судовому засіданні 12.11.2019 р. проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем на підставі наказу №1476 про проведення документальної планової виїзної перевірки та наказу № 19 про перенесення терміну проведення документальної планової виїзної перевірки проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 11.02.2019 р. №21/21-22-14-01/35505698. На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 року № 0001071422, № 0001051422, № 0001061422, №0001091422, №0001081422, №0004141305. Позивач, вважаючи перевірку незаконною, та не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (далі - ППР), звернувся до суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати ППР.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві від 08.08.2019 р. Зокрема, пояснили, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірних ППР. Перевірку вважають законною та такою, що проведена на підставі норм ПК України, що визнано самим позивачем, оскільки ревізори були допущені до проведення перевірки, документи надані у повному обсязі.

Із зазначених підстав представники відповідача просять відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі прийнятий наказ від 18.12.2018 року №1476, про проведення документальної планової перевірки ПП "Енергоаверс" з 29.12.2018 року тривалістю 10 робочих днів.

Наказом від 08.01.2019 року №19 перенесені терміни проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з 08.01.2019 року на 15.01.2019 року тривалістю 10 робочих днів.

У період з 15.01.2019 р. по 04.02.2019 р. співробітниками ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Енергоаверс", за результатами якої складений акт від 11.02.2019 р. №21/21-22-14-01/35505698 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "Енергоаверс" (код ЄДРПОУ 35505698) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р. .

Перевіркою встановлені наступні порушення ПП "Енергоаверс":

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, п.1, 2, 9 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пункту 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пунктів 5, 6, 11 П(С)БО №11 "Зобов`язання", п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", п.3.12 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 №102, п.28 розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 145435 грн., у тому числі: за 2015 рік - 46787,00 грн., за 2016 рік - 1869,00 грн., за 9 міс. 2017 рік - 53189 грн., за 2017 рік - 54427 грн., за І квартал 2018 року - 2388,00 грн., за І півріччя 2018 року - 12837,00 грн., за 9 міс. 2018 року - 42352 грн.

- пп. а, б) п.185.1 ст.185 , пп. 186.2.1 п.186.2 ст. 186, п. 187.1 ст.187, пп.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п. 198.1,п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп. б), г) п. 198.5. ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 217875 грн, а саме: за червень 2017 року на суму 5476,00 грн., за липень 2017 року на суму 4125,00 грн., за серпень 2017 року на суму 32797,00 грн., за вересень 2017 року на суму 87421,00 грн., за листопад 2017 року на суму ПДВ 49180,00 грн., за вересень 2018 року на суму ПДВ 38877,00 грн. та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 313134,00 грн. за вересень 2018 року.

- пп.14.1.223 п.14.1 ст. 14, п.240.1.3 ст.240, п.242.1.3 ст.242, п.246.2, п.246.5 ст.246, п.249.1, п.249.6 ст.249, п.250.1, 250.2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 (із змінами та доповненнями) ПП "Енергоаверс" занижено екологічний податок на 642,95 грн., в т. ч. за IV квартал 2017 року на 145,92 грн., за 1 квартал 2018 року на 162,22 грн., за II квартал 2018 року на 164,32 грн., за ІІІ квартал 2018 року на 170,49 грн.

- п.250.1, 250.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 (із змінами та доповненнями) ПП "Енергоаверс" не податна звітність з екологічного податку за звітні періоди ІV квартал 2017 року ,І квартал 2018 року, ІІ квартал 2018 року, ІІІ квартал 2018 року.

- п.119.2 ст.119, пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.05.2015 року №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556, ПП "Енергоаверс" у Податкових розрахунках (форма №1ДФ) не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу самозайнятим особам (ознака доходу " 157") у наступних податкових періодах : 1-4 квартали 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1-3 квартали 2018 року.

Не погоджуючись із зазначеними висновками, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Так, листом ГУ ДФС у Херсонській області від 28.03.2019 р. №7332/10/21-22-14-01 прийнято рішення викласти пункти 1, 2 висновку акту перевірки в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення:

1. пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, п. 1, 2, 9 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пункту 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пунктів 5, 6, 11 П(С)БО №11 "Зобов`язання", п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", п.3.12 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 №102, п.28 розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну 116535 грн.

2. пп. а, б) п. 185.1 ст.185 , пп. 186.2.1 п. 186.2 ст.186, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п. 198.1,п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, пп. б), г) п.198.5. ст.198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 185764 грн. та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19, 21) на загальну суму 313134 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 року:

- ППР № 0001051422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 69748,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17437,00 грн.

- ППР № 0001061422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 185764,00 грн. та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 46441,00 грн.

- ППР № 0001091422, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 313134,00 грн.

- ППР № 0001071422, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях на суму 642,95 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 160,74 грн.

- ППР № 0001081422, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах у розмірі 680,00 грн.

- ППР № 0004141305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 18.06.2019р. №27784/6/99-99-11-04-01-25 ППР залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи ППР від 02.04.2019 року № 0001071422, № 0001051422, № 0001061422, № 0001091422, № 0001081422, № 0004141305 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо позиції позивача про незаконність проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Строки проведення виїзних перевірок встановлені статтею 82 ПК України.

Відповідно до п.82.2 ст.82 ПК України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Реалізуючи своє право на призначення та проведення перевірки стосовно ПП "Енергоаверс" на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі був виданий наказ від 18.12.2018 року №1476, яким визначено провести документальну планову виїзну перевірку ПП "Енергоаверс" з 29.12.2018 р. тривалістю 10 робочих днів.

Вищезазначений наказ реалізований не був через не допуск працівників податкового органу до проведення перевірки.

Позивач оскаржив до суду наказ Головного Управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної фіскальної служби України № 1476 від 18.12.2018 про проведення документальної планової виїзної перевірки та повідомлення від 18.12.2018 року №753/21-22-14-01.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.05.2019р. по справі № 540/2690/18 відмовлено ПП "Енергоаверс" у задоволенні позовних вимог, спірний наказ судом визнаний законним. Рішення суду набрало законної сили на підставі ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019р.

Наказом відповідача від 08.01.2019 р. №19 перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ПП "Енергоаверс" з 08.01.2019 р. на 15.01.2019 р. тривалістю 10 робочих днів.

Будь-яких заборон щодо внесення змін до власних рішень, оформлених наказом контролюючого органу нормами чинного податкового законодавства України не встановлено, як і не передбачено видання нового наказу за результатами судового оскарження наказів про проведення перевірки.

Таким чином, наявність рішення контролюючого органу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, прийнятого на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством, зумовлює необхідність його реалізації у спосіб, не заборонений законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що повноваження контролюючого органі щодо зміни (перенесення) дати початку проведення перевірки у разі встановлення обставин, які унеможливлюють проведення перевірки у визначений наказом строк, є дискреційними повноваженнями контролюючого органу.

При цьому, за платником податків зберігається право перевірки дотримання контролюючим органом положень статті 81 Податкового кодексу України, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 12.03.2019 по справі № 820/2777/18 (№ в ЄДРСР 80607277).

Суд відмічає, що законність наказу Головного Управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної фіскальної служби України № 1476 від 18.12.2018 про проведення документальної планової виїзної перевірки було предметом судового оскарження та суд у справі № 540/2690/18 підтвердив його правомірність.

Також суд звертає увагу, що у судовому засіданні підтверджено бухгалтером позивача, що ревізор був допущений до проведення документальної планової перевірки на підставі наказу від 08.01.2019р. № 19, йому були надані усі необхідні документи і на час проведення такої перевірки заперечень у підприємства щодо її проведення не було.

У зв`язку із вищезазначеним, суд не погоджується з позицією позивача щодо протиправності та незаконності проведення перевірки ГУ ДФС у Херсонській області, автономній Республіці Крим та м.Севастополі, яка оформлена актом від 11.02.2019 р. №21/21-22-14-01/35505698, вважає її законною та такою, що проведена відповідно до норм ПК України.

Щодо правомірності ППР № 0001051422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 69748,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17437,00 грн., суд зазначає наступне.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено заниження підприємством доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку в наслідок не проведення списання сум кредиторської заборгованості за товари з минулим строком позовної давності на загальну суму 272850,00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 259931,00 грн. по ТОВ "Пік-Трейд" (36524512) на 5500 грн., ТОВ "Шахта-70" на 1646,42 грн., ТОВ "Ресурси" (30324597) на 88,7 грн., ПП "Воула" (34433146) на 54950,50 грн., ТОВ "Дітекон" (13464764) на 194862,51 грн., ТОВ "Бюро Верітас" на суму 2883,06; за 9 місяців 2017 року на 6043 грн. по ТОВ "Пік-Інвест" (39092518), за 2017 рік на 12919 грн., по будівельна компанія "Гліфада" (35984452) на 6875,08 грн., та по ТОВ "Пік - Інвест" (39092518) на 6043,38 грн.

У ході проведення перевірки позивачу було надано запит про надання інформації та документального підтвердження щодо виникнення кредиторської заборгованості по зазначеним підприємствам-постачальникам.

На даний запит ПП Енергоаверс листом без номеру 31.01.2019 надало відповідь, якою підтвердило, що кредиторська заборгованість по ТОВ "Пік-Трейд" - 5500 грн. виникла у 2012 році; ТОВ "Дітекон" - 194862,51 грн. виникла у 2012 році; ТОВ "Бюро 'Верітас" - 2883,06 грн. виникла у 2012 році; ТОВ "Шахта-70" - 1646,42 грн. виникла у квітні 2013 року; ТОВ "Ресурси" - 88,7 грн. виникла в листопаді 2013 року, ТОВ "Пік-Інвест" - 6043,38 грн. виникла у липні 2014 року; ПП "Воула" - 54950,5 грн. виникла у 2012 році; Будівельна компанії "Гліфада" - 6875,08 грн. виникла у 2012 році.

Тому, відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11, податковий орган прийшов до висновку, що якщо на дату балансу раніше визначене зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходів звітного періоду.

Позивач, в своїй позовній заяві зазначає що контролюючий орган не може підміняти суд при визначенні підстав застосування строків позовної давності та як наслідок визнання заборгованості безнадійною. Вказує, що контролюючим органом не встановлювався факт звернення ПП "Енергоаверс" до суду про стягнення заборгованості за договорами, не перевірялась наявність судових рішень з цього приводу. Тому, ПП "Енергоаверс" на власний ризик, здійснюючи підприємницьку діяльність, самостійно приймає рішення про звернення до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.І статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ безнадійна заборгованість це заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290 визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Відповідно до вимог пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання" якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В судовому засіданні бухгалтер ПП "Енергоаверс" підтвердила, що підприємство не зверталось ані до боржників із претензією про погашення заборгованості, ані до суду з приводу стягнення вказаної заборгованості, та не вчиняло жодних інший дій спрямованих на стягнення боргу.

За таких обставин, суд погоджується із податковим органом, що кредиторська заборгованість, що виникла у 2012, 2013, 2014 роках, про стягнення якої позивач не звертався ні до боржників, ні до суду, є безнадійною, тобто такою, щодо якої минув строк позовної давності 3 роки та такою, що не підлягає погашенню, відтак є доходом позивача.

Суд витребував у відповідача розрахунок визначеного позивачу спірними ППР зобов`язань у розрізі порушень.

Як слідує із наданого відповідачем розрахунку, в наслідок не проведення списання сум кредиторської заборгованості за товари з минулим строком позовної давності на загальну суму 18962 грн., ПП "Енергоаверс" донараховано суму податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2325 грн. та штрафної (фінансової) санкції 581,25 грн.

Із наведених підстав суд погоджується із відповідачем щодо правомірності донарахування позивачу суми податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у цій частині.

Дане порушення є суміжним із ПДВ.

Також перевіркою встановлено, що в порушення вимог податкового законодавства ПП "Енергоаверс" занижено фінансовий результат через віднесення на витрати вартості списаних автошин, акумуляторів, оливи та запчастин, що не підтверджені первинними документами на загальну суму 535122 грн., в т.ч. по періодам: за 2016 рік на суму 10385 грн.; за 9 місяців 2017 року на суму 289451 грн.; за 2017 рік на суму 289391 грн.; за І квартал 2018 року на суму 13265 гри.; за І півріччя 2018 року на 71319 грн.; за 9 місяців 2018 на 235286 грн.

До перевірки підприємством надано копії актів на списання придбаних запчастин та паливно-мастильних матеріалів (крім дизпалива).

В акті перевірки, контролюючий орган зазначає, що ПП "Енергоаверс" використовувало в господарській діяльності як власні транспортні засоби так і орендовані, отримувало транспортні послуги. Проте, договорами про надання транспортних послуг, визначена тільки загальна вартість послуг розвантаження, навантаження, перевезення вантажним транспортом вантажів вказаними автомобілями; договорами оренди визначено загальний розмір орендної плати з ПДВ із обов`язком відшкодування витрат на зв`язок, водопостачання та водовідведення, оплатою податків, зі страхування, техоглядом орендованих приміщень. Проведення ремонту транспортних засобів вказаними договорами не передбачено.

Також, при використанні в господарській діяльності як власних так і орендованих транспортних засобів, відсутність первинних документів не дає можливість визначити на ремонт яких саме транспортних засобів здійснювалось списання та правомірність включення до витрат на збут. Тому, за результатами розгляду наданих до перевірки актів списання, відповідач зазначає, що без первинних документів, без підтвердження який саме транспортний засіб ремонтувався не можливо їх ідентифікувати та визначити участь в господарській діяльності підприємства.

У позовній заяві позивач стверджує, що 19.03.2019 року ПП "Енергоаверс" подані заперечення на акт перевірки разом з копіями первинних документів на придбання та використання у господарській діяльності автомобільних шин, оливи, акумуляторів та запчастин. Проте, вказані документи не були прийняті до уваги контролюючим органом при винесенні оскаржуваного рішення.

На підтвердження своєї позиції позивач, також, надав суду копії договорів оренди частини підприємства як майнового комплексу для використання в підприємницькій діяльності від 19.12.2017 р. №17-1, № 17-4, від 20.11.2017 року №17-2, від 18.12.2017 р. № 17-5, договір оренди транспортного засобу від 25.02.2015 р.

Надаючи оцінку спірному правопорушенню, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні містити такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, від імені якого складено документ, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, первинні документи, мають підтверджувати факт списання матеріальних цінностей, а також підтвердження зв`язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку за умови, що ці витрат можуть бути достовірно оцінені.

Судом встановлено, що позивач в своїй діяльності використовував власні автомобілі та орендовані автомобілі, що підтверджується наданими до суду договорами оренди.

Відповідно до п.5.2 договорів оренди частини підприємства як майнового комплексу для використання в підприємницькій діяльності №17-1, №17-2, №17-3, №17-4 та №17-5 передбачено, що орендар повинен утримувати майно підприємства, що орендується, у належному стані.

Згідно п.15 договору оренди транспортного засобу від 25.02.2015 р. орендар зобов`язаний підтримувати належний технічний стан автомобіля, не допускати погіршення його якісних технічних характеристик.

З наданих до суду копій видаткових накладних слідує, що списані позивачем матеріали ним придбані, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. Вказані матеріали були використані для автомобілів, які використовуються позивачем у господарській діяльності, що підтверджується актами списання від 29.11.2016 р., 30.09.2017 р., 28.02.2018 р., 30.03.2018 р., 30.04.2018 р., 31.05.2018 р., 27.06.2018 р., 31.07.2018 р., 31.08.2018 р., 28.09.2018 р.

Суд погоджується із позивачем, що списані матеріали відносяться до витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, оскільки автомобілі не зможуть виконувати свої функції у несправному стані, без необхідних запчастин (акумуляторів, тощо) та паливно-мастильних матеріалів.

Факт використання придбаних запчастин та паливно-мастильних матеріалів підтверджується первинними бухгалтерськими документами - актами списання, у яких зазначені автомобілі, що перебувають у власності та користуванні позивача.

Із наведених підстав суд вважає необгрунтованим висновок податкового органу про заниження позивачем фінансового результату через віднесення на витрати вартості списаних автошин, акумуляторів, оливи та запчастин, що не підтверджені первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2019 р. № 0001051422 в частині збільшення приватному підприємству "Енергоаверс" суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 67423, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16855,75 грн.

Порушення є суміжним із ПДВ.

Щодо правомірності ППР № 0001061422, яким позивачу донараховано суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 185764 грн. та штрафної (фінансової) санкції 46441 грн. та ППР №0001091422 про зменшення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 313134 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ПП "Енергоаверс" занижено податкові зобов`язання на суму податку на додану вартість від наданих послуг з транспортування, навантаження, розвантаження на обсяги пільгових поставок на загальну суму 398005 грн.

Як слідує з розрахунку донарахованих сум по ПП "Енергоаверс" в розрізі порушень по податковим повідомленням-рішенням, вищезазначене порушення призвело до донарахування суми податкових зобов`язань по податку на додану вартість у розмірі 128448 грн. та штрафної (фінансової) санкції 32112 грн. та зменшення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 269558 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що основними покупцями товарів (вугілля, щебеню, піску, торф`яних брикетів) у ПП "Енергоаверс" є бюджетні установи та населення. Реалізація товарів установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, здійснюється виключно на підставі договорів про закупівлю товарів за державні кошти за результатами проведених тендерних торгів згідно Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами та доповненнями від 25 грудня 2015 року № 922-VІІІ. Пунктом 5 статі 1 даного Закону визначено, що договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари. Тобто, одною з основних умов договору про закупівлю товарів за державні кошти є забезпечення поставки товару за рахунок Продавця.

ПП "Енергоаверс" в договорах на поставку товарів бюджетним установам в ціні на товар враховував податки і збори, що сплачуються або мають бути сплачені, всіх витрат на транспортування та доставку замовнику, страхування, навантаження, розвантаження, сплату митних тарифів та інших витрат.

Податковий орган стверджує, що позивачем у вартість товару, реалізованого за пільговою ціною не бюджетним установам та населенню, включено вартість додаткових послуг (навантаження, розвантаження, транспортування, доставка, страхування), яка має оподатковуватись на загальних підставах.

Позивач заперечує дану обставину, стверджуючи, що при реалізації вугілля населенню та не бюджетним організаціям в період використання пільги, а саме вересень - жовтень 2017 року, підприємством не надавались послуги з транспортування, навантаження, розвантаження та інше. Тому вважає, що заниження податкових зобов`язань не відбулося.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд відмічає наступне.

Відповідно до вимог пп. б) п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010№2755-УІ, із змінами та доповненнями, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном.

Згідно із п.188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до вимог пп. б) п. 198.5. ст. 198 ПКУ, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 3 89.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Суд відмічає, що акт перевірки не містить доказів надання позивачем послуг навантаження, розвантаження, доставки вугілля населенню та не бюджетним установам у спірний період.

З аналізу наявного в матеріалах справи договору про закупівлю товарів між ПП "Євровугілля" та ПП "Енергоаверс" від 10.09.2017 року №10/09-17 слідує, що відповідно до п.5.6 передача товару Покупцю відбувається на складі Продавця.

Також, суд не погоджується із методикою визначення суми ПДВ, нарахованого позивачу.

Як пояснила ревізор у судовому засіданні, підприємство відмовило у наданні контролюючому органу розрахунку складових вартості товару, у тому числі частки витрат на збут, тому ревізор вираховувала таку частку самостійно.

Приписами статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи ненадання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доказів надання позивачем послуг з транспортування, навантаження, розвантаження, доставки при реалізації вугілля за пільговою ціною населенню та не бюджетним організаціям , а також методику визначення бази оподаткування ПДВ відповідачем, суд вважає висновки контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання від надання послуг з транспортування, навантаження, розвантаження на обсяги пільгових поставок такими, що не відповідають податковому законодавству.

Також перевіркою встановлено, що в порушення пп.а) п.185.1 ст.185 ПКУ ПП "Енергоаверс" занижено податкові зобов`язання на суму податку на додану вартість від реалізації вугілля ДГКО Код УКТЗЕД 2701 на зальну суму 1080 грн. в серпні 2017 року, що призвело до донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1080 грн. та штрафної (фінансової) санкції 270 грн.

Позивач в судовому засіданні визнав зазначене порушення, проте просив скасувати відповідне податкове повідомлення-рішення з підстав незаконності проведення перевірки.

З огляду на наведені вище висновки суду про законність проведеної перевірки, суд відмічає про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення рішення № 0001061422 в частині донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1080 грн. та штрафної (фінансової) санкції 270 грн.

Також, актом перевірки встановлено порушення позивачем п.189.1 ст. 189, пп. г) п. 198.5 ст. 198 ПКУ в результаті чого ПП "Енергоаверс" занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість від використання товарів, непов`язаних з господарською діяльністю на загальну суму 103931 грн.

З розрахунку донарахованих сум по ПП "Енергоаверс" в розрізі порушень по податковим повідомленням-рішенням, слідує, що вищезазначене порушення призвело до донарахування суми податкових зобов`язань по податку на додану вартість у розмірі 29250 грн. та штрафної (фінансової) санкції 7312,5 грн. та зменшення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 42569 грн.

Вказане порушення суміжне з податком на прибуток підприємств.

Оскільки, судом вище надана оцінка правопорушенню щодо віднесення на витрати вартості списаних автошин, акумуляторів, оливи та запчастин, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 р. № 0001051422 в частині збільшення приватному підприємству "Енергоаверс" суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 67423, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16855,75 грн., та зважаючи на те, що зазначені правопорушення є суміжними, то суд дійшов висновку про протиправність донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 29250 грн. та штрафної (фінансової) санкції 7312,50 грн. та зменшення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 42569 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що на порушення пп. 198.3 ст.198 ПК України ПП "Енергоаверс" завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість від не проведеного списання сум кредиторської заборгованості за товари з минулим строком позовної давності на загальну суму 2153 грн., що призвело до нарахування суми податкових зобов`язань із ПДВ у розмірі 1146 грн. та штрафних санкцій у сумі 286,5 грн. та зменшення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 1007 грн.

Дане порушення є суміжним з податком на прибуток підприємств.

З огляду на те, що судом вище надавалась оцінка не проведеного позивачем списання сум кредиторської заборгованості за товари з минулим строком позовної давності, суд погоджується із відповідачем щодо правомірності донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1146 грн. та штрафної (фінансової) санкції 286,50 грн. та зменшення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 1007 грн.

Також, перевіркою встановлено порушення п.200.4 ст. 200 ПК України ПП "Енергоаверс" неправомірно завищено суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16) по декларації з ПДВ за січень 2016 року на 25840 грн. через не врахування зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) поданим уточнюючим розрахунком за попередній грудень 2015 року, що призвело до донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 25840 грн. та штрафної (фінансової) санкції 6460 грн.

Як зазначено в акті перевірки, ПП "Енергоаверс" 11.02.2016 подано уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, якою збільшено суму податкових зобов`язань та суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) (позитивне значення) на 25840 грн., тим самим зменшив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 24), яка становила 165838 грн. Проте, в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року сума від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16) становила 191678 грн., а не 165838 грн., як визначено уточнюючим розрахунком.

Щодо зазначеної обставини, позивач не заперечував та визнав дане порушення.

Тому, суд погоджується з відповідачем щодо правомірності донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 25840 грн. та штрафної (фінансової) санкції 6460 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2019 р. № 0001061422 в частині збільшення приватному підприємству "Енергоаверс" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 157698,00 грн. (128448 + 29250) та штрафними санкціями у сумі 39424,50 грн. (32112 + 7312,5) та податкового повідомлення-рішення від 02.04.2019 р. № 0001091422 в частині визначення приватному підприємству "Енергоаверс" суми завищення від`ємного значення по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту за вересень 2018 р. на загальну суму 312127,00 грн. (269558 + 42569).

Щодо правомірності ППР від 02.04.2019 р. № 0001071422 та №0001081422, суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що ПІІ "Енергоаверс" не нараховував та не сплачував екологічний податок, проте у вересні 2017, травні, червні, липні 2018 здійснював списання шин та акумуляторів без укладання договору на видалення та утилізацію відходів з суб`єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо) шин та акумуляторів, заміну яких проведено.

В акті перевірки відповідача зазначає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), є платниками екологічного податку у разі відсутності у них договору на видалення та утилізацію відходів, в якому визначаються терміни передачі відходів на утилізацію та захоронення.

За результатами перевірки, податковим повідомленням-рішенням №0001071422 позивачу було донараховано суму податкових зобов`язань з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах у розмірі 642,95 грн. та штрафної (фінансової) санкції 160,74 грн. за зберігання шин та акумуляторів; ППР № 0001081422 - донараховано штрафну (фінансову) санкцію з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах у розмірі 680 грн. за неподання звітності з екологічного податку за звітні періоди ІV квартал 2017 р., І, ІІ, ІІІ квартали 2018 р.

Позивач в судовому засіданні визнав порушення, проте просив скасувати ППР від 02.04.2019р. №0001071422 та № 0001081422 з наступних підстав. Зазначив, що контролюючим органом перевищено допустимі строки, встановлені ст.102 ПК України, проведення перевірки суб`єкта господарювання та порушено строки повідомлення ПП "Енергоаверс" про проведення планової документальної перевірки. Крім того, вказує, що перевірка проведена незаконно, оскільки податковий Кодекс України не містить визначення терміну "перенесення термінів проведення перевірки". Також, у контролюючого органу було відсутнє право на проведення документальної планової перевірки платника податку, оскільки копія наказу була отримана позивачем з порушенням строків попередження. З огляду на зазначене вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі незаконної перевірки не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд відмічає наступне.

Відповідно до пп.14.1.223 п.14.1 ст.14 ПК України розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Згідно із п.240.1.3 ст.240 розділу VІІІ ПК України платниками податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу т виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщується на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання).

Об`єктом та базою оподаткування відповідно до п. 242,1.3 ст. 242 ПКУ обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання.

Згідно з п. 250.1, 250.2 ПК України податкова звітність подається за базовий податковий (звітний) період який дорівнює календарному кварталу та платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з відповідачем щодо правомірності нарахування суми податкових зобов`язань з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах та штрафних (фінансових) санкцій за не подання звітності з екологічного податку та відмовляє у задоволенні вимог щодо скасування ППР від 02.04.2019 р. № 0001071422 та №0001081422.

Щодо правомірності ППР від 02.04.2019 р. № 0004141305, яким позивачу донараховано суму штрафної (фінансової) санкції податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п у розмірі 510 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ПП "Енергоаверс" у податкових розрахунках (форма №1ДФ) не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу самозайнятим особам (ознака доходу " 157") у наступних податкових періодах: 1-4 квартали 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, 1-3 квартали 2018 року.

Позивач щодо зазначеного порушення не заперечував.

Відповідно до пп. "а", "б" п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: - своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; - подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно із п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що ПП "Енергоаверс" не було відображено у Податкових розрахунках суми нарахованого та виплаченого доходу самозайнятим особам, в результаті чого до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

З аналізу вищезазначених норм податкового законодавства, суд дійшов висновку щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 02.04.2019 р. №0004141305, а тому позовні вимогу в частині скасування зазначеного рішення не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд частково задовольняє позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

15.04.2019р. між позивачем (клієнт) та адвокатом Хараїм О.В. укладений договір про надання правової допомоги № 20/19, відповідно до умов якого, Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, у тому числі складати процесуальні документи та представляти інтереси Клієнта у судах. Вартість правничої допомоги становить 2000,00 грн. за здійснення правового аналізу документів, наданих адвокату, 6000,00 грн. - за підготовку та складання адміністративного позову, та у разі участі адвоката у судових засіданнях - 500,00 грн. за кожне судове засідання

У адміністративному позові позивач просив стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 8000,00 грн. та додатково 2000,00 грн. за 4 судові засідання.

Також позивач подав до суду звіти про обсяг надання послуг і виконання робіт та їх вартість за договором від 15.04.2019р. на суму 1500,00 грн. та 500 грн. - за представництво інтересів клієнта у судових засіданнях призначених на 18.10.2019р., 30.10.2019р., 06.11.2019р.,11.11.2019 р. та банківські виписки про сплату коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не зазначив про не співмірність витрат на правничу допомогу, заявлені позивачем, ні у відзиві на позовну заяву, ні у підготовчому судовому засіданні, ні під час розгляду справи по-суті, фактично визнавши їх.

Разом із тим, суд вважає, що не підлягають окремому відшкодуванню витрати адвоката на правовий аналіз документів, наданих клієнтом, аналіз законодавства та робота із Єдиним реєстром судових рішень, оцінену у 2000,0 грн., оскільки такі дії належать до дій, що вчиняються у межах підготовки та складення адміністративного позову, що оцінені адвокатом у 6000,0 грн.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак суд відшкодовує позивачу понесені судові витрати на сплату судового збору та витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог.

Згідно з наказом голови суду від 13.11.2019 р. №05-07/37 у період з 17.11.2019 р. по 22.11.2019 р. включно головуюча суддя Морська Г.М. перебувала у відрядженні, у зв`язку з чим повний текст рішення по справі № 540/1470/19 виготовлений та підписаний 26.11.2019 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 р. № 0001051422 в частині збільшення приватному підприємству "Енергоаверс" суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 67423, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16855,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 р. № 0001061422 в частині збільшення приватному підприємству "Енергоаверс" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 157698,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 39424,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 р. № 0001091422 в частині визначення приватному підприємству "Енергоаверс" суми завищення від`ємного значення по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту за вересень 2018 р. на загальну суму 312127,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь приватного підприємства "Енергоаверс" (код ЄДРПОУ 35505698; 74822, Херсонська область, Каланчацький район, смт.Мирне, вул.Перекопська, 7а) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8902 (вісім тисяч дев`ятсот дві) грн. 92 коп. та на правову допомогу у сумі 7483 (сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 листопада 2019 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 111030300