Рішення

від 18.11.2019 по справі 560/2798/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/2798/19

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2019 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - Широкорадюк А.В., представника відповідача - Куца І.О., третьої особи - ОСОБА_1 , представника третьої особи - Дем`янова Ю.М. розглянувши адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , в якому просить суд прийняти рішення про знесення самочинно збудованого ОСОБА_2 двоповерхового гаража за адресою: АДРЕСА_1 , знесення провести за її рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.02.2017 Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області за письмовим зверненням ОСОБА_1 про порушення її прав, від 06.02.2017, проведено позапланову перевірку правомірності та відповідності державним будівельним нормам будівництво ОСОБА_2 гаража по АДРЕСА_1 . За результатами перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 виконала будівельні роботи з будівництва двоповерхового гаража (зовнішніми розмірами 5,86м*3,21м), що прибудований до житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , без права на їх виконання, чим порушила ч. 1 ст. 36 та ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", крім того при будівництві порушено п. 3.25* ДБН 360-92** "Планування і забудова міських та сільських поселень", п. 1.3. ДБН В. 2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів", що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 28.02.2017. 28.02.2017 ОСОБА_2 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано усунути виявленні порушення, а у разі не усунення виявлених порушень здійснити відповідну перебудову або знести об`єкт будівництва до 21.03.2017. 30.03.2018 Управлінням проведено перевірку виконання вимог припису від 28.02.2017. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 вимоги припису не виконала. Повторною 16.05.2019 перевіркою Управлінням встановлено, що вимоги припису від 28.02.2017 не виконано, внаслідок чого позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

09.10.2019 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_2 зазначила, що 28.02.2017 їй видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано усунути виявлені порушення, а у разі не усунення виявлених порушень здійснити відповідну перебудову або знести об`єкт будівництва до 21.03.2017. На противагу цьому, згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 2150 від 12.02.1998, додаток № 1 пункт 4 прийнято до експлуатації будівлю Ж гараж - 2.94*5,84. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області по справі № 22-ц/792/2008/16 від 01 липня 2016 року, у якій приймали участь в якості позивача ОСОБА_1 та третьої особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України встановлено, що будівництво гаража було здійснено у 1998 році та на даний момент було здійснено лише надбудову до гаража. Окрім того, даним рішенням встановлено, що здійснення надбудови до гаражу ніяким чином не порушує прав ОСОБА_1 . На думку відповідача гараж збудовано та введено в експлуатацію згідно вимог чинного законодавства. При цьому, відповідач звертає увагу суду, що у позові сформульовано вимогу про знесення самочинно збудованого ОСОБА_2 двоповерхового гаража за адресою: АДРЕСА_1 , а не надбудови до гаража за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також, вказує, що на даний момент вимоги припису виконанні у повному обсязі, у зв`язку із тривалим часом який сплинув з моменту винесення припису, відповідачем усунуто порушення містобудівного законодавства вказані у приписі управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області від 28.02.2017.

Ухвалою суду від 25.09.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

На адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв`язку із пропуском строків звернення до суду.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд протокольною ухвалою від 04.11.2019, відмовив у задоволенні даного клопотання, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 КАС України.

Так, за змістом ч. 3 зазначеної статті, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Вирішуючи вказану справу суд зазначає, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем вимог припису від 28.02.2017 у встановлений у ньому строк, а саме: до 21.03.2017.

Тобто, тримісячний строк звернення до суду, згідно ст. 122 КАС України з даним позовом закінчився 22.06.2017, а з позовом позивач звернувся до суду 13.09.2019.

Аргументуючи свою позицію щодо строків звернення до суду, позивач зазначав, що в даному випадку має місце триваюче правопорушення, яке кожного дня автоматично відсувається, у зв`язку із невиконанням вимог припису Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області, відтак, на думку позивача, вірним буде висновок про те, що позовна давність до зазначених правовідносин не застосовується.

Згідно ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом, щодо особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об`єктів, приведення таких у початковий стан, не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

За наведеного, суд зазначає, що в даному випадку має місце триваюче правопорушення, у зв`язку із невиконанням відповідачем вимог припису Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області, відтак, позовна давність до зазначених правовідносин не застосовується.

Наведене узгоджується із правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2019 року ( справа № 490/8624/15-а).

Отже, підсумовуючи наведене, з метою забезпечення доступу до правосуддя та за наявністю тривалого порушення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача.

Ухвалою суду від 04.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

18.11.2019 протокольною ухвалою суду, з урахуванням думки сторін, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 560/2798/19, оскільки з`ясування обставин, які мають значення для справи, та входять до предмету доказування, не потребує спеціальних знань, натомість передбачає оцінку доводів сторін та наявних у справі документів. Обставини у даній справі можуть бути встановлені на підставі пояснень представників сторін, письмових доказів, інших засобів доказування, без отримання висновку експерта.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Третя особа та представник третьої особи, вимоги позовної заяви підтримали, просили суд прийняти рішення про знесення самочинно збудованого ОСОБА_2 двоповерхового гаража за адресою: АДРЕСА_1 , знесення провести за її рахунок.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

28.02.2017 посадовими особами Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області за письмовим зверненням ОСОБА_1 про порушення її прав, від 06.02.2017, проведено позапланову перевірку правомірності та відповідності державним будівельним нормам будівництво ОСОБА_2 гаража по АДРЕСА_1 , про що складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 28.02.2017.

За результатами перевірки було встановлено наступні порушення: візуальним оглядом земельної ділянки по АДРЕСА_1 , було виявлено що на даній земельній ділянці розташований житловий будинок загальна площа якого складає 93,4 м.кв. відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.02.2017, який належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 .. Також розташований двоповерховий гараж та дві господарські будівлі. Надати документи які б посвідчували право власності на об`єкти нерухомого майна гр. ОСОБА_2 відмовилась, мотивуючи що вони находяться в сина. Земельна ділянка використовується громадянкою ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності не земельну ділянку ЯЖ№ 959284 від 02.03.2009 кадастровий номер 6810100000:26:004:0037, площа 0,045 га. Станом на 23.02.2017 виявлено закінчений будівництвом двохповерховий гараж (зовнішніми розмірами 5,86м. х 3,21м.), що прибудований до житлового будинку садибного типу. Даний двоповерховий гараж виступає за лінію забудови житлового будинку та знаходиться на межі земельних ділянок гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 що порушує п. 3.25 * п. 3.24* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", також даний двоповерховий гараж, знаходиться на межі вулиці та земельної ділянки, що відповідно до примітки п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів" забороняється. Право на виконання будівельних робіт гр. ОСОБА_2 у період з 13.08.2013 по 23.02.2017 не отримано, що відповідно ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення є триваючим порушенням ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні дані щодо прийняття в експлуатацію двоповерхового гаража по АДРЕСА_1 та гр. ОСОБА_2 не представлено документа який би посвідчував прийняття даного об`єкта в експлуатацію. За зовнішніми ознаками (об`єкт закінчений будівництвом, фасади оформлені в одному тоні з існуючим житловим будинком) даний об`єкт будівництва експлуатується, що є порушенням п. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідальність за встановлене порушення передбачена ч. 1, ч. 5, ч. 11 ст. 95 Кодексом України про адміністративні правопорушення.

28.02.2017 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано усунути виявленні порушення, а у разі не усунення виявлених порушень здійснити відповідну перебудову або знести об`єкт будівництва до 21.03.2017.

В період з 19.03.2018 по 30.03.2018 посадовою особою Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області проведено перевірку виконання вимог припису від 28.02.2017, та складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 207 від 30.03.2018. За результатами перевірки встановлено, що під час перевірки довіреною особою, ОСОБА_3 , не представлено документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію гаража з надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 . Візуальним оглядом встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 , не проведено перебудову або знесення даного гаража з метою усунення порушень п. 3.25 * п. 3.24* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", примітки п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів". Тим самим гр. ОСОБА_2 не виконала вимоги припису Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області від 28.02.2017.

30.03.2018 Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення від 30.03.2018, у відповідності до якого ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності згідно ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

16.05.2019 Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області проведено повторну перевірку виконання вимог припису від 28.02.2017, та встановлено, що вимоги припису від 28.02.2017 не виконано.

Посилаючись на невиконання відповідачем приписів у добровільному порядку, позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт будівництва у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Законом України "Про архітектурну діяльність".

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, спрямованої на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначаються Законом України "Про архітектурну діяльність".

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, у порядку, визначеному Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 25 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 №2780-XII передбачено відповідальність за порушення містобудівного законодавства, зокрема, за виконання будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього.

Як зазначалося вище, та встановлено під час розгляду справи Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області за письмовим зверненням ОСОБА_1 про порушення її прав, від 06.02.2017, проведено позапланову перевірку правомірності та відповідності державним будівельним нормам будівництво ОСОБА_2 гаража по АДРЕСА_1 . За результатами перевірки складено акт від 28.02.2017.

Матеріалами перевірки встановлено, що за візуальним оглядом земельної ділянки по АДРЕСА_1 виявлено розташування житлового будинку загальною площею 93,4 кв.м., відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.02.2017, який належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 .. Також розташований двоповерховий гараж та дві господарські будівлі.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_2 ст. 34, п. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: виконання будівельних робіт з будівництва двоповерхового гаража (зовнішніми розмірами 5,86м * 3,21м), що прибудований до житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , без права на їх виконання.

Також, позивач посилається на порушення відповідачем п. 3.25 * та п. 3.24* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", примітки п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів".

Відповідно до п. 3.24* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.

Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки.

Згідно п. 3.25 * ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1).

Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках.

Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Примітка п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів", визначає, що розміщення і будівництво наземних об`єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об`єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Судом встановлено, що відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачу на праві власності належить нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 93,4 кв. м., житлова площа 68,0 кв. м. Підставою виникнення права власності став Договір довічного утримання від 27.03.1998 № 1-1393.

Згідно Договору довічного утримання від 27.03.1998 № 1-1393 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 , що проживала в АДРЕСА_1 у власність житловий будинок АДРЕСА_1 (А-1), цегляний хлів (Г), цегляна вбиральня (Д), металева сітка забор (1), цегляний гараж " Ж ", що знаходяться в АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці.

Судом встановлено, що будівництво гаража розпочато на підставі проектної документації на будівництво, яка розроблена та погоджена у встановленому порядку, що підтверджується наданою до суду представником відповідача, копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 виданого на ОСОБА_2 .

Також, представником відповідача надано до суду копію витягу з рішення міськвиконкому Хмельницької міської ради від 12.02.1998 № 2150, згідно якого прийнято до експлуатації 1 - 7 - коридор - 8.0 м. кв., 1-3 - їдальня - 11.8 м. кв., 1-2 - кухня - 9.0 м. кв., Ж- гараж - 2.94*5.84.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 належить на праві власності нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 в тому числі гараж розмірами 2.94*5.84.

Зазначені обставини не були досліджені позивачем під час проведення перевірки, про що свідчать матеріали перевірок та не спростовано представником позивача в судовому засіданні.

Суд зазначає, що визначаючи вимогу про знесення самочинно збудованого ОСОБА_2 двоповерхового гаража за адресою АДРЕСА_1 позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б вказували на протиправність будівництва усієї будівлі гаража, оскільки у ОСОБА_2 наявні документи на право власності нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , в тому числі і на гараж розмірами 2.94*5.84.

Відповідно до пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, посадові особи Інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Підстави для знесення об`єкта самочинного будівництва визначені у частинах четвертій та сьомій статті 376 Цивільного кодексу України.

Так, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, що у ході розгляду справи судом не встановлено.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва, передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Однак, наявності і таких обставин, судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Ідентичний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №810/5680/15.

Тому, стосовно обраного позивачем заходу для усунення вчиненого ОСОБА_2 порушення законодавства, суд зазначає наступне.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва" роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов до висновку, що до повноважень Інспекції віднесено право приймати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Вказане може бути здійснено шляхом визначення особі, яка вчинила виявлене Інспекцією порушення, зокрема вимоги про проведення перебудови, здійснення заходів спрямованих на отримання чи внесення змін до відповідних дозволу та проекту, отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку чи вчинення інших дій які усунуть такі порушення.

І лише у тому випадку, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, а всі можливі варіанти вирішення цього питання вичерпані, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постановах від 17.07.2018 у справі №820/3183/16, від 07.09.2018 у справі № 813/6284/14.

Суд наголошує, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Між тим, суд звертає увагу, що законодавцем запроваджено виключно судовий механізм застосування такого заходу, як знесення самочинного будівництва, з метою недопущення зловживань у цій сфері з боку органів державної влади.

Також, судом враховано висновки викладені в рішенні Апеляційного суду Хмельницької області від 01.11.2016 у справі № 686/9102/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області, про знесення самочинного будівництва за адресою АДРЕСА_1 . Так, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення її прав як власника житлового будинку та користувача земельної ділянки і небезпеки для її проживання у належному їй будинку, та перешкод у здійсненні нею права власності внаслідок проведення відповідачем будівництва надбудови до гаража. Здійснення відповідачем будівництва надбудови до гаража без права на виконання будівельних робіт, невиконання нею відповідних приписів, про що зазначено у матеріалах у справ про адміністративне правопорушення, не є підставою для застосування знесення надбудови до гаража за позовом ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи позивач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів обґрунтованості своїх вимог .

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, а відтак адміністративний позов вважає таким, що не підлягає задоволенню.

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 листопада 2019 року

Позивач:Державна архітектурно-будівельна інспекція України (бульвар Л. Українки, 26, м. Київ 133, 01133 , код ЄДРПОУ - 37471912) Відповідач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Третя особа:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький