Рішення

від 18.11.2019 по справі 826/17152/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2019 року № 826/17152/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Автокомплектація (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 27) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8-А) про визнання протиправним та скасування рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство Автокомплектація (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Київської митниці ДФС (надалі також - відповідач) про скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.07.2018 р. №UA100000/2018/000036/1 та від 20.07.2018 року № UA100120/2018/000003/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме, відповідачем протиправно витребувано у позивача додаткові документи, які не передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав того, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості Київська міська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2018 року між позивачем (покупець), з однієї сторони, та HAUVREX AUTOMOTIVE EQUIPMENT (LIN'AN), LTD (Китайська Народна Республіка, продавець), з іншої сторони, укладено контракт №50-2018 (надалі - контракт).

У відповідності до умов контракту позивач придбав у продавця надійшов товар - підіймачі для піднімання транспортних засобів.

Позивачем подало до Київської митниці ДФС митними деклараціями: від 16.07.2018 року №UA100120/2018/387982 (стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. HTL2140-20 шт. та с стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. HTL2140W - 21 шт.) із загальною митною вартістю за ціною угоди в розмірі 35480,00 доларів США; від 19.07.2018 року №UA100120/2018/388456 (стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. HTL2140 - 21 шт. та с стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. HTL2140W - 20 шт.) із загальною митною вартістю за ціною угоди в розмірі 35450,00 доларів США.

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

На підтвердження заявленої митної вартості по наступним ВМД позивач надав копії документів: від 16.07.2018 р. №UA100120/2018/387982: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2018 р. № 50-2018, інвойс та пакувальний лист від 01.06.2018 р. № 1712UR030129, каталог виробника товарів (прайс-лист) від 01.01.2018 б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 01.06.2018 р. № 223120180001702100, коносамент від 06.06.2018 р. №SHWS218040695В, договір про надання транспортно-експедеційних послуг від 26.12.2017 р. № 26127-67, товаро-транспортну накладну від 14.07.2018 р. №1411, довідку про транспортні витрати від 11.07.2018р. №1107-07; від 19.07.2018 р. №UA100120/2018/388456: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2018 р. № 50-2018 з додатковою угодою від 25.05.2018 р. № 1 до нього, інвойс та пакувальний лист від 01.06.2018р. №1712UR030128, каталог виробника товарів від 01.01.2018 р., б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 01.06.2018 № 223120180001702036, коносамент від 06.06.2018 № SHWS218040695А, договір про надання транспортно-експедеційних послуг від 26.12.2017 р. №26127-67, товаро-транспортну накладну від 14.07.2018 р.№1409, довідку про транспортні витрати від 11.07.2018 р. № 1107-08, платіжні доручення в іноземній валюті від 29.05.2018 р. № 80, від 09.07.2018 № 93, від 16.07.2018 р. № 94, калькуляцію, висновок Київської-торгово-промислової палати від 19.07.2018 р. № Ц-444, інформацію з мережі Інтернет щодо вартості ідентичних товарів.

Митним органом, посилаючись на ст.54, ст. 57 Митного кодексу України, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Рішеннями про коригування митної вартості товарів, за якими відповідач визначено митну вартість товарів із застосуванням резервних методів: від 19.07.2018 р. №UA00000/2018/000036/1 та від 20.07.2018 р. № UA100120/2018/000003/2.

Підставою для прийняття спірних рішень слугувало те, що позивачем: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості товарів, а саме: відповідно до пункту 3 контракту від 25.04.2018 р. №50-2018 з урахуванням додаткової угоди від 25.05.2018р. № 1, умови оплати: до 15%- передоплата, від 40 до 45% після надання коносаменту, залишкова сума - при отриманні підтвердження виходу товару з порту Одеси. Фактурна вартість оцінюваного товару 35480,00 дол. США, однак відповідно до платіжного доручення від 09.07.2018 сума передоплати 30150,00 дол. США (85% фактурної вартості). Зазначений факт суперечить умовам контракту від 25.04.2018 № 50-2018; платіжні доручення містять посилання на договір однак не містять посилання на інвойс. У зв`язку з зазначеним, відсутня можливість ідентифікувати вищезазначену оплату з оцінюваною партією товарів неможливо; платіжні доручення надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976), яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису' та відбитку штампу банку; відповідно до висновку Київської торгово-промислової палати від 19.07.2018 № Ц-444 у ході експертного аналізу експертом розглядались лише документи, що надавались до митного оформлення (контракт, інвойс і т.д.) та кілька інтернет-джерел. Тобто, експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, не Нарахована кон`юнктура ринку та біржові котирування вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару; надана калькуляція не містить перекладу (відповідно до ст. 254 Митного кодексу) та в розрахунок вартості товарів не включена стаття витрат на пакувальні матеріали та роботу, пов`язану з пакуванням, а також витрати, пов`язані з доставкою вантажу до порту відправлення, навантаженням на судно, митним оформленням товару для експорту; в наданому до митного оформлення прайс-листі наявна інформація виключно на продукцію, що зазначена в інвойсі, тобто прайс-лист сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника, що суперечить суті прайс-листа як комерційної продукції продавця необмеженій кількості покупців. Крім того, наданий прайс-лист не містить кінцевого терміну дії вказаних цін.

Позивач вважає, що спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду з відповідним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно п. 34-1 ч. 1 статті 4 МК України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Так, частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 статті 54 МК України).

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

До митного оформлення були надано наступні документи: по ВМД від 16.07.2018 р. №UA100120/2018/387982: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2018 р. № 50-2018, інвойс та пакувальний лист від 01.06.2018 р. № 1712UR030129, каталог виробника товарів (прайслист) від 01.01.2018 б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 01.06.2018 р. № 223120180001702100, коносамент від 06.06.2018 р. №SHWS218040695В, договір про надання транспортно-експедеційних послуг від 26.12.2017 р. № 26127-67, товаро-транспортну накладну від 14.07.2018 р. №1411, довідку про транспортні витрати від 11.07.2018р. №1107-07; по ВМД від 19.07.2018 р. №UA100120/2018/388456: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2018 р. № 50-2018 з додатковою угодою від 25.05.2018 р. № 1 до нього, інвойс та пакувальний лист від 01.06.2018р. №1712UR030128, каталог виробника товарів від 01.01.2018 р., б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 01.06.2018 № 223120180001702036, коносамент від 06.06.2018 № SHWS218040695А, договір про надання транспортно-експедеційних послуг від 26.12.2017 р. №26127-67, товаро-транспортну накладну від 14.07.2018 р.№1409, довідку про транспортні витрати від 11.07.2018 р. № 1107-08, платіжні доручення в іноземній валюті від 29.05.2018 р. № 80, від 09.07.2018 № 93, від 16.07.2018 р. № 94, калькуляцію, висновок Київської-торгово-промислової палати від 19.07.2018 р. № Ц-444, інформацію з мережі Інтернет щодо вартості ідентичних товарів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивача було повідомлено про надання додаткових документів, проте, в запитах від 17.07.2018 р. та від 20.07.2018 р. відповідач, обґрунтовуючи необхідність подання позивачем додатковий документів, згідно переліку зазначеним у частині 3 статті 53 МК України, а саме: (1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; (2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); (3) рахунки про Сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - не зважаючи, що згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту від 25.04.2018 р. № 50- 2018 такі особи відсутні; (4) виписку з бухгалтерської документації - не вказавши яку саме виписку та з чиєї документації (продавця чи покупця) відповідачу потрібну і які складові митної вартості товарів така виписка мас підтвердити; (5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - не зважаючи на надання таких документів разом із митною декларацією; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація про вартість товару або сировини - не зважаючи не те, що разом із митною декларацією позивачем надано висновок Київської-торгово-промислової палати від 19.07.2018 № Ц-444.

Як підтверджують матеріали справи, Позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару, зокрема інформація щодо ціни товару, її складових числових значень та розміру заявленої вартості товару.

В частині щодо доводів відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень стосовно не підтвердження позивачем суми фактично здійсненної позивачем оплати за товар.

Відповідно до пункту 3 контракту № 50-2018 з урахуванням додаткової угоди від 25.05.2018 р. № 1, умови оплати: до 15% - передоплата, від 40 до 45% після надання коносаменту, залишкова сума - при отриманні підтвердження виходу товару з порту - Одеси. Фактурна вартість оцінюваного товару 35480,00 дол. США, однак відповідно до платіжного доручення від 09.07.2018 р. сума передоплати 30150,00 дол. США (85% фактурної вартості). Зазначене, з точки зору відповідача, суперечить умовам контракту № 50-2018. Крім того, відповідач вважає, що надані позивачем платіжні; .доручення неможливо ідентифікувати з оцінюваними партіями товару.

Разом з тим, Додатковою угодою від 25.05.2018 р. №1 встановлено порядок оплати за двома рахунками - рахунками № 1712UR029128 та № 1712UR02912 від 01.06.2018р.

Загальна вартість товару за рахунками №1712UR029128 та № 1712UR029122 від 01.06.2018 р. складає 70930,00 доларів США.

Після отримання повідомлення про готовність відвантаження Товару з порту Дальянь платіжним дорученням в іноземній валюті від 29.05.2018 р. № 80 позивачем перераховано продавцю 10600,00 доларів США, що складає 15% від 70930,00 доларів США, після отримання коносаментів від 06.06.2018 р. №SHWS218040695В та №SHWS218040695А платіжним дорученням від 09.07.2018 р. №93 позивачем перераховано продавцю 10150,00 доларів США, що складає 42,5% від 70930,00 доларів США, та залишок від загальної суми двох рахунків, що склав 30180,00 доларів США позивачем перераховано продавцю платіжним дорученням від 16.07.2018 р. № 94, після виходу товару з порту Одеса згідно з СМR від 14.07.2018 р. №1411 та № 1409.

Вказані платіжні доручення мають посилання на зовнішньоекономічний контракт № 50-2018, а суми коштів, перераховані даними платіжними дорученнями на користь продавця відповідають змісту додаткової угоди від 25.05.2018 р. № 1 та рахунків від 01.06.2018 р. №1712UR029128 та № 1712UR029122.

З аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що посилання відповідача про невідповідність даних трансакцій умовам додаткової угоди до контракту не відповідає дійсності та неможливість ідентифікувати платіжні доручення з оцінюваними партіями товарі - не відповідає дійсності.

Щодо доводів відповідача про оформлення платіжних доручень про оплату товару від 29.05.2018 р. № 80, від 09.07.2018 р. №93 та від 16.07.2018 р. № 94 без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976), яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Як вбачається з матеріалів справи, що вищезазначені платіжні доручення створені позивачем та ПАТ Державний експортно-імпортний банк України виконані з використанням програмно-апаратного комплексу Клієнт-Банк з дотриманням чинного законодавствам.

При цьому, відповідач помилково посилається на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 р. № 22, оскільки згідно з пункту 1.2. цієї Інструкції вона встановлює лише правила розрахунків у - грошовій одиниці України на території України.

Щодо доводів відповідача про неприйнятність до висновку Київської торгової- промислової палати від 19.07.2018 р. № Ц-444, оскільки вартісний аналіз проводився експертом на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, без здійснення аналізу цін на ідентичні або подібні товари та врахування кон`юнктури ринку і біржових котирувань вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару.

У відповідності до вищезазначеного висновку експертом здійснено аналіз представлених позивачем товаросупровідних документів; даних інтернет-сайту товаровиробника про продукцію, що випускається та її асортимент, прайс-листа та цінової інформації на продукцію коммпанії-товаровиробника, отриманої каналом електронного зв`язку на відповідний запит; кон`юнктури ринку країни-товаровиробника (Китаю) на предмет діючих цін-пропозицій компаній виробників та постачальників даної продукції на підставі цінової інформації спеціалізованих торгівельних площадок та відкритих джерел; вартості фрахту на підставі даних сайту http://worldfreightrates.com/; комерційних пропозицій чотирьох інших компаній-виробників підіймачів для підіймання транспортних засобів на експорт з Китаю, отриманих Київською ТПП 19.07.2018р. каналами електронного зв`язку на відповідні запити.

Таким чином, вказані доводи відповідача спростовуються змістом вказаного висновку Київської торгово-промислової палати від 19.07.2018 р. № Ц-444.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності перекладу наданої виробником товару калькуляції з англійської мови на українську та зауваженнями до її змісту.

У відповідності із статтею 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або, іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідним для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому, разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі свого боку Відповідач не довів суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, відповідно, не обґрунтував правомірність витребування додаткових документів.

Таким чином, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість використання митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого за контрактом товару за першим методом - за ціною договору, вказані відповідачем недоліки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, тому рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Автокомплектація (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 27) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.07.2018 р. №UA100000/2018/000036/1 та від 20.07.2018 року № UA100120/2018/000003/2.

3. Стягнути з Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8-А; ЄДРПОУ 39422888) за рахунок державних асигнувань на користь Приватного підприємства Автокомплектація (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 27; код ЄДРПОУ 37235891) судові витрати у розмірі 2040,04 грн (дві тисячі сорок гривень 04 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій