Постанова

від 27.05.2020 по справі 826/17152/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17152/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Автокомплектація до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.07.2018 №UA100000/2018/000036/1 та від 20.07.2018 № UA100120/2018/000003/2.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі, а позивач у відзиві на апеляційну скаргу просили замінити Київську міську митницю ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни Київської міської митниці ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25.04.2018 між позивачем (покупець), з однієї сторони, та HAUVREX AUTOMOTIVE EQUIPMENT (LIN'AN), LTD (Китайська Народна Республіка, продавець), з іншої сторони, укладено контракт №50-2018 (надалі - контракт).

У відповідності до умов контракту позивач придбав у продавця надійшов товар - підіймачі для піднімання транспортних засобів.

Позивачем подало до Київської митниці ДФС митними деклараціями:

- від 16.07.2018 №UA100120/2018/387982 (стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. HTL2140-20 шт. та с стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. HTL2140W - 21 шт.) із загальною митною вартістю за ціною угоди в розмірі 35 480,00 доларів США;

- від 19.07.2018 №UA100120/2018/388456 (стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. HTL2140 - 21 шт. та с стаціонарний гаражний підіймач двостійковий гідравлічний, арт. HTL2140W - 20 шт.) із загальною митною вартістю за ціною угоди в розмірі 35 450,00 доларів США.

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

На підтвердження заявленої митної вартості по наступним ВМД позивач надав копії документів:

- по декларації від 16.07.2018 №UA100120/2018/387982: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2018 № 50-2018, інвойс та пакувальний лист від 01.06.2018 № 1712UR030129, каталог виробника товарів (прайс-лист) від 01.01.2018 б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 01.06.2018 № 223120180001702100, коносамент від 06.06.2018 №SHWS218040695В, договір про надання транспортно-експедеційних послуг від 26.12.2017 № 26127-67, товаро-транспортну накладну від 14.07.2018 №1411, довідку про транспортні витрати від 11.07.2018 №1107-07;

- по декларації від 19.07.2018 №UA100120/2018/388456: зовнішньоекономічний контракт від 25.04.2018 № 50-2018 з додатковою угодою від 25.05.2018 № 1 до нього, інвойс та пакувальний лист від 01.06.2018 №1712UR030128, каталог виробника товарів від 01.01.2018, б/н, експортну митну декларацію країни відправлення від 01.06.2018 № 223120180001702036, коносамент від 06.06.2018 № SHWS218040695А, договір про надання транспортно-експедеційних послуг від 26.12.2017 №26127-67, товаро-транспортну накладну від 14.07.2018 №1409, довідку про транспортні витрати від 11.07.2018 № 1107-08, платіжні доручення в іноземній валюті від 29.05.2018 № 80, від 09.07.2018 № 93, від 16.07.2018 № 94, калькуляцію, висновок Київської-торгово-промислової палати від 19.07.2018 № Ц-444, інформацію з мережі Інтернет щодо вартості ідентичних товарів.

Митним органом, посилаючись на ст.54, ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК), з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

У зв`язку із цим, рішеннями від 19.07.2018 №UA00000/2018/000036/1 та від 20.07.2018 № UA100120/2018/000003/2 відповідачем скориговано митну вартість товарів із застосуванням резервного методу.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про необґрунтованість використання митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого за контрактом товару за першим методом - за ціною договору, вказані відповідачем недоліки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За змістом частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною першою статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин другої, третьої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині другій статті 53 МК.

Згідно частин третьої, п`ятої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких наведений у цій частині статті.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару, декларант або уповноважена ним особа має визначити метод визначення такої вартості, надавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК.

При цьому, обов`язок декларанта щодо подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК настає лише у випадку, якщо подані відповідно до частини другої статті 53 МК документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частин першої, третьої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною шостою статті 54 МК визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частини сьомої статті 54 МК у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як вірно вказав суд першої інстанції, підставою для прийняття спірних рішень слугувало те, що позивачем не подано всіх витребуваних документів, відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових вартості та наявність розбіжності у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості товарів.

Відповідно до пунктів 2-5 частини другої статті 53 МК до документів, які підтверджують митну вартість товарів віднесено: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач вказав на те, що:

- відповідно до пункту 3 контракту від 25.04.2018 №50-2018 з урахуванням додаткової угоди від 25.05.2018 № 1, умови оплати: до 15%- передоплата, від 40 до 45% після надання коносаменту, залишкова сума - при отриманні підтвердження виходу товару з порту Одеси. Фактурна вартість оцінюваного товару 35 480 дол. США, однак відповідно до платіжного доручення від 09.07.2018 сума передоплати 30 150,00 дол. США (85% фактурної вартості). Зазначений факт суперечить умовам контракту від 25.04.2018 № 50-2018;

- платіжні доручення містять посилання на договір однак не містять посилання на інвойс. У зв`язку з зазначеним, відсутня можливість ідентифікувати вищезазначену оплату з оцінюваною партією товарів неможливо;

Як вірно вказав суд першої інстанції, додатковою угодою від 25.05.2018 №1 встановлено порядок оплати за двома рахунками - рахунками № 1712 UR029128 та № 1712UR029122 від 01.06.2018, загальна вартість товару за якими складає 70 930 доларів США.

Після отримання повідомлення про готовність відвантаження товару з порту Дальянь платіжним дорученням в іноземній валюті від 29.05.2018 № 80 позивачем перераховано продавцю 10 600 доларів США, що складає 15% від 70 930 доларів США, після отримання коносаментів від 06.06.2018 №SHWS218040695В та №SHWS218040695А платіжним дорученням від 09.07.2018 №93 позивачем перераховано продавцю ще 10 150 доларів США, залишок від загальної суми двох рахунків, що склав 30 180 доларів США позивачем перераховано продавцю платіжним дорученням від 16.07.2018 № 94, після виходу товару з порту Одеса згідно з СМR від 14.07.2018 №1411 та № 1409.

Вказані платіжні доручення мають посилання на зовнішньоекономічний контракт № 50-2018, а суми коштів, перераховані даними платіжними дорученнями на користь продавця відповідають змісту додаткової угоди від 25.05.2018 № 1 та рахунків від 01.06.2018 №1712UR029128 та № 1712UR029122. Обов`язку зазначення в платіжних дорученнях посилання на інвойси вимоги законодавства не містять.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що посилання відповідача про невідповідність зазначених трансакцій умовам додаткової угоди до контракту та про неможливість ідентифікувати платіжні доручення з оцінюваними партіями товару є безпідставним.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що для цілей визначення митної вартості товару ключовою є саме підтверджена загальна вартість товару, а не безумовне дотримання порядку її сплати чи умов контракту при перерахуванні продавцю коштів за товар.

Відповідач також вказував, що платіжні доручення надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22), яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Колегія суддів наголошує, що Інструкція № 22 встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України (пункт 1.2), проте розрахунки за спірний товар здійснювалися позивачем в іноземній валюті, а тому вимоги цієї інструкції не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, подані позивачем відповідно до частини другої статті 53 МК документи не мали недоліків та могли достовірно свідчити про правильність визначення позивачем митної вартості. Тому, у відповідача не було підстав витребувати, а у позивача був відсутній законний обов`язок надавати додаткові документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК.

Не зважаючи на це, позивач все ж надав додаткові документи, а відповідач в оскаржуваних рішеннях вказав на їх недоліки, зокрема щодо експертного висновку та прайс-листа.

Відповідно до пунктів 6, 8 частини третьої статті 53 МК до документів, які можуть бути подані додатково відносяться каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач вказав на те, що:

- відповідно до висновку Київської торгово-промислової палати від 19.07.2018 № Ц-444 у ході експертного аналізу експертом розглядались лише документи, що надавались до митного оформлення (контракт, інвойс і т.д.) та кілька інтернет-джерел. Тобто, експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, не Нарахована кон`юнктура ринку та біржові котирування вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару; надана калькуляція не містить перекладу (відповідно до ст. 254 Митного кодексу України) та в розрахунок вартості товарів не включена стаття витрат на пакувальні матеріали та роботу, пов`язану з пакуванням, а також витрати, пов`язані з доставкою вантажу до порту відправлення, навантаженням на судно, митним оформленням товару для експорту;

- в наданому до митного оформлення прайс-листі наявна інформація виключно на продукцію, що зазначена в інвойсі, тобто прайс-лист сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника, що суперечить суті прайс-листа як комерційної продукції продавця необмеженій кількості покупців. Крім того, наданий прайс-лист не містить кінцевого терміну дії вказаних цін.

Так, як вірно вказав суд першої інстанції, у наданому позивачем висновку експерта здійснено аналіз представлених позивачем товаросупровідних документів; даних інтернет-сайту товаровиробника про продукцію, що випускається та її асортимент, прайс-листа та цінової інформації на продукцію коммпанії-товаровиробника, отриманої каналом електронного зв`язку на відповідний запит; кон`юнктури ринку країни-товаровиробника (Китаю) на предмет діючих цін-пропозицій компаній виробників та постачальників даної продукції на підставі цінової інформації спеціалізованих торгівельних площадок та відкритих джерел; вартості фрахту на підставі даних сайту http://worldfreightrates.com/; комерційних пропозицій чотирьох інших компаній-виробників підіймачів для підіймання транспортних засобів на експорт з Китаю, отриманих Київською ТПП 19.07.2018 каналами електронного зв`язку на відповідні запити.

Таким чином, вказаний експертний висновок розцінюється судом як цілком прийнятний, а зауваження відповідача до нього - формальними. Крім того, відповідач не вимагав здійснення позивачем перекладу наданої виробником товару калькуляції, виклад якої англійською мовою цілком відповідає вимогам статті 254 МК.

Щодо вказаних відповідачем недоліків змісту наданого позивачем прайс-листа, то колегія суддів наголошує на тому, що ні вимоги національного, ні вимоги міжнародного законодавства не визначають змісту та форми прайс-листа, а тому, за наявності у такому прайс-листі інформації про вартість товару, посилання відповідача на його недоліки не можуть бути розцінені як такі, що свідчать про непідтвердження позивачем заявленої митної вартості товару.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що враховуючи подання позивачем всіх належних та достовірних документів відповідно до частини другої статті 53 МК, то недоліки додатково поданих відповідно до частини третьої статті 53 МК документів не можуть бути підставою для відмови у визначенні митної вартості за заявленим позивачем основним методом.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено, що позивачем при декларуванні спірного товару заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість. Тому, оскаржувані рішення про коригування митної вартості є необґрунтованими та неправомірними.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Київську міську митницю ДФС на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби .

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов