Постанова

від 25.11.2019 по справі 903/795/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Справа № 903/795/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явися;

відповідача - не з`явися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Михайліченка Марка Володимировича

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09 жовтня 2019 року у справі №903/795/19 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Михайліченка Марка Володимировича

до Фізичної особи-підприємця Михайліченко Лілії Володимирівни

про повернення безпідставно набутого майна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09 жовтня 2019 року у справі №903/795/19 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Михайліченка Марка Володимировича про забезпечення позову у справі №903/795/19 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ФОП Михайліченко М.В. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2019 року до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ФОП Михайліченко М.В. до ФОП Михайліченко Л.В. про повернення безпідставно набутого майна, в якій позивач просить повернути безпідставно набуте майно загальною вартістю 652 565,50 грн, а саме: вітрину закриту зі склом і підсвіткою у кількості 10 одиниць загальною вартістю 25600 грн; вітрину відкриту вартістю 10130 грн; прилавки прямі у кількості 9 одиниць загальною вартістю 19935 грн; прилавок кутовий зовнішній у кількості 1 одиниця вартістю 1935 грн; систему відео нагляду загальною вартістю 37 360 грн;промислові товари інтимного призначення вартістю 413602 грн.; офісну та комп`ютерну оргтехніку на загальну суму 12000 грн, РОSТ-термінал "ПриватБанк" (SIVО0Н3Р), серійний номер 12257СТ71776209 балансовою вартістю 5000 грн; б/в меблі та металевий сейф з документами, які знаходяться в приміщенні магазину "Казанова" за адресою: м.Луцьк, вул.Огієнка, 20; товари, що знаходяться за цією ж адресою у "Центрі ритуальних послуг": ручки та хрести вартістю 53150 грн, лампадки вартістю 24 874 грн, набори для поховання вартістю 11 695 грн, труни лаковані вартістю 6500 грн, домовина лакована вартістю 2600 грн., хрести металеві вартістю 5400 грн, стрічка на вінки вартістю 980 грн, товар для оздоблення вінків та трун вартістю 1397,50 грн, каркаси для вінків вартістю 8007 грн., всього на суму 114603,50 грн.

Також, 07 жовтня 2019 року до суду від ФОП Михайліченка М.В. надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне на праві приватної власності Фізичній особі-підприємцю Михайліченко Лілії Володимирівні, а саме: житловий будинок загальною площею 254,90 кв.м., житловою площею 102,50 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,0983 га, кадастровий номер 0722883700:03:0016522, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: 45632, Волинська область, Луцький район, с. Змінець; земельну ділянку загальною площею 0,0948 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: 45632, Волинська область, Луцький район, с. Змінець; автомобіль марки SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2008, шасі № НОМЕР_1 , зареєстрований Луцьким ВРЕВ УДАІ УМВС України у Волинській області 22/10.2008 року в межах суми позову.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Тобто, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.ст. 76-78 ГПК України).

Позивач, обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, посилається на те, що відповідач перешкоджає йому у доступі до приміщення, де знаходиться належне позивачу майно та здійснює його реалізацію, а, отже, існує ймовірність того, що на момент виконання рішення суду спірне майно буде відсутнє у орендованому відповідачем приміщенні. Таким чином, у випадку реалізації відповідачем вказаного майна, виконання рішення суду про повернення вказаного майна буде неможливим, з огляду на що, невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Однак, заявником ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів в підтвердження наявності обставин, які б свідчили про неможливість або утруднення виконання судового рішення чи ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за зазначеним вище позовом. Перешкоджання у доступі до приміщення та припущення щодо реалізації майна, належного позивачу, не свідчить про можливість утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Слід також зазначити, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно перешкоджати господарській діяльності особи, яка здійснює таку діяльність. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що в позовній заяві позивач - ФОП Михайліченко М.В. просить зобов`язати ФОП Михайліченко Лілію Володимирівну повернути безпідставно набуте майно загальною вартістю 652 565,50 грн., а саме: вітрину закриту зі склом і підсвіткою у кількості 10 одиниць загальною вартістю 25600 грн; вітрину відкриту вартістю 10130 грн; прилавки прямі у кількості 9 одиниць загальною вартістю 19935 грн; прилавок кутовий зовнішній у кількості 1 одиниця вартістю 1935 грн; систему відео нагляду загальною вартістю 37 360 грн; промислові товари інтимного призначення вартістю 413602 грн; офісну та комп`ютерну оргтехніку на загальну суму 12000 грн, Р08Т-термінал "ПриватБан" (SIVО0Н3Р), серійний номер 12257СТ71776209 балансовою вартістю 5000 грн.; б/в меблі та металевий сейф з документами, які знаходяться в приміщенні магазину "Казанова" за адресою: м.Луцьк. вул.Огієнка, 20; товари, що знаходяться за цією ж адресою у "Центрі ритуальних послуг": ручки та хрести вартістю 53150 грн, лампадки вартістю 24 874 грн, набори для поховання вартістю 11 695 грн, труни лаковані вартістю 6500 грн, домовина лакована вартістю 2600 грн., хрести металеві вартістю 5400 грн, стрічка на вінки вартістю 980 грн, товар для оздоблення вінків та трун вартістю 1397,50 грн, каркаси для вінків вартістю 8007 грн, всього на суму 114603,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на використання відповідачем майна, що належить позивачу на праві власності, без достатньої правової підстави.

Таким чином, предметом спору у даній справі є повернення безпідставно набутого майна, тоді як, позивач звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке не стосується предмету спору у даній справі, та належить відповідачу на праві власності, як фізичній особі.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Михайліченка Марка Володимировича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 09 жовтня 2019 року у справі №903/795/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

4. Справу №903/795/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "27" листопада 2019 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.