Рішення

від 30.08.2019 по справі 160/5188/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року Справа № 160/5188/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої І.В. при секретарі судового засіданняЛитвин Ю.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Семченка В.В. Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, складені заступником начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Мельник Д.М. та винесені 08.02.2019 року:

- за формою Р № 0003221409 про сплату 458 332,50 грн., із них збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 366 666, 00 грн., сума за штрафними фінансовими санкціями - 91 666,50 грн.;

- за формою Р № 0003231409 про сплату 442 498,75 грн., із них збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств - 359 999, 00 грн., сума за штрафними фінансовими санкціями - 82 499, 75 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області видано наказ № 7392-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вімес Агро Трейд (код ЄДРПОУ 37741286) та ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року. Однак, позивачем вказаний наказ не було отримано до початку проведення перевірки, що свідчить про порушення відповідачем порядку проведення позапланової виїзної перевірки, у зв`язку з чим прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено судове засідання на 15 липня 2019 року о 11:00 год.

27 червня 2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на підставі наказу від 19.12.2018 року №7392-п внесено зміни до наказу від 29.08.2018 року № 4971-п та пункт 1 наказу викладено у такій редакції: провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з 20.12.2018 року тривалістю 5 робочих днів. Відповідно до направлень на перевірку посадові особи відповідача прибули для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, однак представником позивача відмовлено в отриманні направлень та копії наказу, про що складено відповідні акти, які направлено засобами поштового зв`язку. Таким чином, твердження позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки не відповідають дійсним обставинам. Вказав, що в ході перевірки було встановлено, що спірні господарські операції позивача із контрагентами не підтверджені належними первинними документами, що свідчить про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень.

08 липня 2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій Товариство не погоджується із доводами контролюючого органу та вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та з огляду на нібито ненадання Товариством документів, перелік яких викладено у запиті Про надання пояснень та їх документального підтвердження від 21.12.2018 року № 1, який в порушення статті 73 Податкового кодексу України надано (направлено) після початку проведення перевірки. Саме у зв`язку з тим, що до початку проведення перевірки податковим органом не вручено Товариству копію наказу про проведення перевірки, що свідчить про відсутність правових наслідків такої, позивач звернувся до суду із позовом для захисту прав та законних інтересів. Податковим кодексом не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу у разі відмови платника податку допуску посадових осіб до проведення перевірки. Відтак, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області фактично здійснюючи документальну невиїзну перевірку, діяло не у межах, не у спосіб і не у порядку, передбаченому законом, і, як наслідок податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

15 липня 2019 року розгляд справи було відкладено на 05.08.2019 року о 12:30 год.

Ухвалами суду від 08.08.2019 року у задоволенні клопотання представника позивача про перехід до розгляду справи в порядку загального провадження - відмовлено; у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі - відмовлено.

У судовому засіданні 05.08.2019 року оголошено перерву до 14.08.2019 року до 11-00 год.

У судовому засіданні 14.08.2019 року оголошено перерву до 15.08.2019 року до 13-00 год.

У судовому засіданні 15.08.2019 року оголошено перерву до 21.08.2019 року до 15-30 год.

У судовому засіданні 21.08.2019 року оголошено перерву до 28.08.2019 року до 14-00 год.

У судовому засіданні 28.08.2019 року оголошено перерву до 30.08.2019 року до 10-00 год.

30 серпня 2019 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі із викладених у позові підстав.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до наказу №7392-п від 19.12.2018 року Про внесення змін до наказу ГУ ДФС від 29.08.2018 № 4971-п на підставі п.п.19-1.1 ст.19-1 п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1, п.78.1, ст.78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України на виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави у справі №552/1251/18 від 10.04.2018 року та у зв`язку з отриманням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 0440/6865/18 внесено зміни до наказу від 29.08.2018 № 4971-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР (код ЄДРПОУ 34985827), а саме пункт 1 наказу викладено у такій редакції: Провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР (код ЄДРПОУ 34985827) з 20.12.2018 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вімес Агро Трейд (код ЄДРПОУ 37741286) та ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) .

На виконання наказу були виписані направлення від 19.12.2018 року №13247 та №13250.

Відповідно до вказаних направлень на перевірку та на підставі наказу від 19.12.2018 року №7392-п посадові особи контролюючого органу прибули для проведення документальної позапланової виїзної перевірки за місцезнаходженням ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР , а саме: 49000, м. Дніпро, вул. Собінова, буд.1, оф.915, проте представником позивача за довіреністю №5 від 10.01.2018 року ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні направлень на перевірку та копії наказу, про що складено акт від 20.12.2018 року №74407.

21 грудня 2018 року посадові особи відповідача повторно прибули для проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі направлень від 19.12.2018 року №13247 та №13250 за місцезнаходженням платника податків, однак представником позивача за довіреністю №5 від 10.01.2018 року ОСОБА_1 знову було відмовлено в отриманні направлень на перевірку та копії наказу, про що складено акт від 21.12.2018 року №74607.

Під час проведення перевірки підготовлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження в термін 21.12.2018 року до 16 годин 30 хвилин, але представник ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР за довіреністю №5 від 10.01.2018 року ОСОБА_1 21.12.2018 року відмовилась від його отримання, про що складено акт від 21.12.2018 року №74609.

Згідно з актом від 22.12.2018 року №74694/04-36-14-09/34985827 Щодо ненадання документів ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР для проведення документальної позапланової перевірки , у термін, вказаний у запиті (16 годин 30 хвилин 21.12.2018 року), та станом на 22.12.2018 року платником податків не надано необхідних для проведення перевірки документів, а саме договори, накладні, акти виконаних роби, платіжні доручення, журнали-ордери по бухгалтерським рахункам та інші, що є порушенням пп.20.1.2, пп.20.1.6 п.20.1 ст.20. ст.44. п.85.2, п.85.4. п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України.

Документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР була проведена у період з 20.12.2018 року по 27.12.2018 року, за результатами якої складено акт від 04.01.2019 року №131/04-36-14-09/34985827, у висновках якого відображено, що позивачем допущено порушення:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України: занижено податок на прибуток на загальну суму 359 999 грн., в тому числі:

- у 2015 році на суму 30 000 грн.;

- у 2016 році на суму 329 999 грн.;

2) п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3. п.198.6 ст.198. п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України: занижено податок на додану вартість на загальну суму 399 999 грн., в тому числі:

- у березні 2015 року на суму 33 333 грн.;

- у липні 2016 року на суму 100 000 грн.;

- у серпні 2016 року на суму 108 333 грн.:

- у вересні 2016 року на суму 58 333 грн.;

- у жовтні 2016 року на суму 100 000 грн.

08 лютого 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за формою Р №0003221409 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 458 332,50 грн., із них за податковими зобов`язаннями - 366 666, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 91 666,50 грн.;

- за формою Р №0003231409 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 442 498,75 грн., із них податковими зобов`язаннями - 359 999,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82 499,75 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У пункті 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону (підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, з урахуванням встановлених законодавством нормативів пересилання поштової кореспонденції контролюючий орган здійснив всі необхідні та залежні від нього дії для забезпечення своєчасного отримання платником податку наказу про проведення перевірки та повідомлення. Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку контролюючого органу здійснювати будь-який контроль за порядком пересилання поштового відправлення.

Крім того, згідно з пунктом 78.5 статті 78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

При цьому суд вважає необґрунтованим посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №803/691/17 (адміністративне провадження №К/9901/61483/18) з огляду на наступне.

Так, у вказаній постанові судом встановлено, що фактичний вид перевірки, проведений податковим органом, не відповідає призначеному наказом виду перевірки, оскільки з акта перевірки вбачається, що перевірка проведена в приміщенні податкового органу, тобто по суті податковим органом проведена позапланова невиїзна перевірка. Також вказано, що податковим органом не надано доказів про те, що позивач належним чином повідомлена про проведення перевірки, оскільки наказ про проведення документальної позапланової перевірки в порушення вимог Податкового кодексу України не вручено позивачу під розписку.

У даній справі судом встановлено, що копію №7392-п від 19.12.2018 року дійсно отримано позивачем після проведення перевірки, а саме 09 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В той же час матеріалами справи підтверджено, що представник позивача ухилявся від отримання копії наказу та направлень на перевірку, що підтверджується актами від 20.12.2018 року №74407 та від 21.12.2018 року №74607.

Тобто, у цій справі, податковим органом вживались заходи щодо забезпечення дотримання прав платника податків, а саме, належного повідомлення про проведення перевірки у порядку, передбаченому пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, однак, саме з боку позивача вчинялись дії щодо ухилення від отримання наказу про призначення перевірки, а тому, постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №803/691/17 в даному випадку не може бути врахована при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Більш того, у вказаному судовому рішенні Верховним Судом, крім встановлення підстав та порядку проведення перевірки, також було досліджено наявність складу податкових правопорушень, виявлених у ході перевірки та відображених в акті.

Щодо аргументів позивача про те що, відповідачем фактично проведено невиїзну перевірку замість виїзної, тобто, у приміщенні контролюючого органу, чим порушено приписи ПК України, суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, в різі прийняття ними відповідних актів індивідуальної дії.

Наказ про призначенням перевірки є актом індивідуальної дії, який на час вирішення справи реалізовано, відтак, такий наказ вичерпав свою дію.

Згідно із пунктом 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Тобто, податковий орган оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Вказане в сукупності свідчить про те, що висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб`єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року (справа №826/6376/16).

Таки чином, суд не погоджується із доводами позивача про порушення податковим органом норм податкового законодавства щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР щодо місця її проведення.

В даному випадку відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, а правові наслідки для позивача створюють саме спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведеної перевірки, у зв`язку із чим, є необхідним надання правової оцінки господарським операціям Товариства з обмеженою відповідальністю РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР з контрагентами, які стали підставою для висновків акту передвіки про порушення платником податків податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В абзаці другому пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що в ході перевірки було встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) за період березень 2015 року на загальну суму 200 006,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.

Так, між ТОВ Бракарард (Суборендодавець) та ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР (Суборендар) укладено договір суборенди №2 від 01.03.2015 року (а.с.150-152, т.1), відповідно до умов якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у платне, тимчасове володіння та користування виробниче обладнання (далі - Майно), найменування та кількість якого зазначається у додатку до цього Договору. Майно вважається переданим Суборендатором та прийнятим Суборендарем з дати підписання акту передачі-приймання.

У Додатку №1 від 01.03.2015 року (а.с.153, т.1) до договору суборенди №2 від 01.03.2015 року сторони визначили найменування майна, що передається в оренду, його кількість та розмір орендної плати: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 4 шт., у сумі всього 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.).

Згідно з актом передачі-приймання майна від 01.03.2015 року (а.с.154, т.1) по договору суборенди №2 від 01.03.2015 року Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв в суборенду наступне майно: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 4 шт.

Відповідно до акту №210 передачі-приймання послуг від 31.03.2015 року (а.с.155, т.1) по договору суборенди №2 від 01.03.2015 року Суборендодавець протягом періоду з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року надав послуги з суборенди, а Суборендар отримав послуги з суборенди наступного майна: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 4 шт. у сумі всього 200 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.).

Податкова накладна №85 від 31.03.2015 року (а.с.177, т.1) виписана на послуги: Суборенда КШП на загальну суму з ПДВ 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.

ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР задекларовано взаємовідносини з ТОВ Бракарард за період березень 2015 року у декларації № 9065135212 від 10.04.2015 року та включено суму ПДВ у розмірі 33 333,33 грн. до складу податкового кредиту за березень 2015 року.

Часткова оплата згідно з договором суборенди №2 від 01.03.2015 року підтверджуються платіжними дорученнями №3362 від 02.04.2015 року (а.с.227, т.1) на суму 40 000,00 грн.; №3377 від 06.04.2015 року (а.с.228, т.1) на суму 100 000,00 грн.; №3411 від 27.04.2015 року (а.с.229, т.1) на суму 60 000,00 грн.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) зареєстровано Миколаївським міським управлінням юстиції 05.11.2014 року №14711020000027223. Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ № 200205363 від 01.12.2014 року має статус анульоване 25.09.2015 року. Згідно зі звітністю за формою 1ДФ за 2 квартал 2015 року на підприємстві у штаті працювало 10 осіб (звільнені - 30.04.2015 року).

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області отримано ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року по справі №201/7573/17 (пр. 1кп/201/473/2017), відповідно до якого ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального провадження за № 32017040650000023, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. А саме, дії ОСОБА_2 виразилися у створенні за винагороду суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) з метою прикриття незаконної діяльності та призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формального призначення засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. Умисні дії ОСОБА_2 , які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Між прокурором та підозрюваним було складено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань у зв`язку із визнання такими, що не мають правових наслідків первинних документів, є наявність ухвали суду у кримінальній справі стосовно гр. ОСОБА_2 , який заснував ТОВ Бракарард .

Відповідно до часини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Необхідно зазначити, що сам факт вироку або, в даному випадку, ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку давності, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з кожним контрагентом окремо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року по справі № 826/20081/16 (провадження № К/9901/42306/18).

Однак, судом не може бути визнано обґрунтованими посилання позивача на те, що господарські взаємовідносини між ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР та ТОВ Бракарард велись при іншому керівникові останнього, а тому ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2017 року у справі 201/7573/17 щодо фізичної особи ОСОБА_3 не є належним та допустимим доказом по даній справі.

Так, дійсно, з 16.01.2015 року засновником та керівником ТОВ Бракарард є ОСОБА_4 . При цьому з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що після зміни засновника та керівника підприємства, останнє продовжило здійснювати діяльність, яка знаходиться поза межами податкового контролю, та підприємство продовжує фіктивну діяльність.

Оскільки ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) визнано фіктивним, неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат у спірному періоді по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, є правильним.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі №2а-8775/10/0870, від 26.02.2019 року по справі №815/4171/14.

Первинні документи, які складені ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) по взаємовідносинам з ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

При цьому, позивачем при укладанні з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) договорів на придбання послуг не мало підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР саме цього контрагента.

Таким чином, встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагента при укладанні з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188) договору, що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого - формування документообігу по нереальній господарській операції.

Вищевикладене свідчить про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР з ТОВ Бракарард (код ЄДРПОУ 39477188). Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання послуг, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, у спірному періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ Вімес Агро Трейд (код ЄДРПОУ 37741286).

Між ТОВ Вімес Агро Трейд в особі директора Сидоріна Констянтина Валерійович (Суборендодавець) та ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР (Суборендар) укладено договір суборенди №2 від 01.07.2016 року (а.с.132-134, т.1), відповідно до умов якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у платне, тимчасове володіння та користування виробниче обладнання (далі - Майно), найменування та кількість якого зазначається у додатку до цього Договору. Майно вважається переданим Суборендатором та прийнятим Суборендарем з дати підписання акту передачі-приймання.

У Додатку №1 від 01.07.2016 року (а.с.135, т.1) до договору суборенди №2 від 01.07.2016 року сторони визначили найменування майна, що передається в оренду, його кількість та розмір орендної плати: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 12 шт., у сумі всього 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн.).

У Додатку №1 від 01.10.2016 року (а.с.136, т.1) до договору суборенди №2 від 01.07.2016 року сторони визначили найменування майна, що передається в оренду, його кількість та розмір орендної плати: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 12 шт., у сумі всього 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн.).

У Додатку №1 від 01.09.2016 року (а.с.139, т.1) до договору суборенди №2 від 01.07.2016 року сторони визначили найменування майна, що передається в оренду, його кількість та розмір орендної плати: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 7 шт., у сумі всього 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 333,31 грн.).

У Додатку №1 до договору суборенди №2 від 01.07.2016 року (а.с.145, т.1) сторони визначили найменування майна, що передається в оренду, його кількість та розмір орендної плати: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 13 шт., у сумі всього 650 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 108 333,33 грн.).

Згідно з актом передачі-приймання майна по договору суборенди №2 від 01.07.2016 року (а.с.146, т.1) Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв в суборенду наступне майно: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 13 шт.

Згідно з актом передачі-приймання майна від 01.09.2016 року (а.с.140, т.1) по договору суборенди №2 від 01.07.2016 року Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв в суборенду наступне майно: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 7 шт.

Згідно з актом передачі-приймання майна від 01.10.2016 року (а.с.137, т.1) по договору суборенди №2 від 01.07.2016 року Суборендодавець передав, а Суборендар прийняв в суборенду наступне майно: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 12 шт.

Відповідно до акту №1 передачі-приймання послуг (а.с.149, т.1) по договору суборенди №2 від 01.07.2016 року Суборендодавець протягом період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року надав послуги з суборенди, а Суборендар отримав послуги з суборенди наступного майна: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 12 шт. у сумі всього 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн.).

Відповідно до акту №8 передачі-приймання послуг (а.с.147, т.1) по договору суборенди №2 від 01.07.2016 року Суборендодавець протягом період з 01.08.2016 року по 31.08.2016 року надав послуги з суборенди, а Суборендар отримав послуги з суборенди наступного майна: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 13 шт. у сумі всього 650 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 108 333,33 грн.).

Відповідно до акту №23 передачі-приймання послуг (а.с.141, т.1) по договору суборенди №2 від 01.07.2016 року Суборендодавець протягом період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року надав послуги з суборенди, а Суборендар отримав послуги з суборенди наступного майна: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 7 шт. у сумі всього 350 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 333,31 грн.).

Відповідно до акту №29 передачі-приймання послуг (а.с.138, т.1) по договору суборенди №2 від 01.07.2016 року Суборендодавець протягом період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року надав послуги з суборенди, а Суборендар отримав послуги з суборенди наступного майна: навантажувач Р6-КШП-6, 1989 року випуску, у кількості 12 шт. у сумі всього 600 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн.).

Податкова накладна №1 від 31.07.2016 року (а.с.175, т.1) виписана на послуги: Суборенда КШП на загальну суму з ПДВ 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн.

Податкова накладна №6 від 31.08.2016 року (а.с.173, т.1) виписана на послуги: Суборенда КШП на загальну суму з ПДВ 650 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 108 333,33 грн.

Податкова накладна №16 від 30.09.2016 року (а.с.171, т.1) виписана на послуги: Суборенда КШП на загальну суму з ПДВ 350 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 58 333,33 грн.

Податкова накладна №5 від 31.10.2016 року (а.с.169, т.1) виписана на послуги: Суборенда КШП на загальну суму з ПДВ 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн.

ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР задекларовано взаємовідносини з ТОВ Вімес Агро Трейд за період липень-жовтень 2016 року у деклараціях №9142218307 від 11.08.2016 року, №9170024957 від 16.09.2016 року, №9190012486 від 12.10.2016 року, №9219254200 від 16.11.2016 року та включено до складу податкового кредиту за липень 2016 року у сумі 100 000 грн., за серпень 2016 року у сумі 108 333,33 грн., за_вересень 2016 року у сумі 58 333,33 грн., за жовтень 2016 року сумі 100 000,00 грн.

Оплата згідно з договором суборенди №2 від 01.07.2016 року підтверджується платіжними дорученнями №4045 від 09.08.2016 року (а.с.206, т.1) на суму 54 000,00 грн. за липень 2016 року; №4088 від 05.09.2016 року (а.с.207, т.1) на суму 146 000,00 грн. за липень 2016 року; №4089 від 06.09.2016 року (а.с.208, т.1) на суму 200 000,00 грн. за липень 2016 року; №4123 від 04.10.2016 року (а.с.209, т.1) на суму 200 000,00 грн. за липень 2016 року; №4086 від 05.09.2016 року (а.с.210, т.1) на суму 38 500,00 грн. за серпень 2016 року; №4197 від 24.11.2016 року (а.с.211, т.1) на суму 90 000,00 грн. за серпень 2016 року; №4169 від 03.11.2016 року (а.с.212, т.1) на суму 150 000,00 грн. за серпень 2016 року; №4188 від 16.11.2016 року (а.с.213, т.1) на суму 60 000,00 грн.; №4124 від 06.10.2016 року (а.с.214, т.1) на суму 91 500,00 грн. за серпень 2016 року; №4196 від 23.11.2016 року (а.с.215, т.1) на суму 50 000,00 грн. за серпень 2016 року; №4084 від 02.09.2016 року (а.с.216, т.1) на суму 20 000,00 грн. за серпень 2016 року; №4120 від 04.10.2016 року (а.с.217, т.1) на суму 31 500,00 грн. за вересень 2016 року; №4198 від 21.11.2016 року (а.с.218, т.1) на суму 18 500,00 грн. за вересень 2016 року; №4126 від 06.12.2016 року (а.с.219) на суму 150 000,00 грн. за вересень 2016 року; №4262 від 26.12.2016 року (а.с.220) 150 000,00 грн. за вересень 2016 року; №4173 від 07.11.2016 року (а.с.221) 150 000,00 грн. за серпень 2016 року; №4335 від 24.02.2017 року (а.с.222) 200 000,00 грн. за жовтень 2016 року; №4304 від 31.01.2017 року (а.с.223) 111 500,00 грн. за жовтень 2016 року; №4319 від 06.02.2017 року (а.с.224) 100 000,00 грн. за жовтень 2016 року; №4346 від 03.03.2017 року (а.с.225) 60 000,00 грн. за жовтень 2016 року; №4163 від 03.11.2016 року (а.с.226) 54 000,00 грн. за жовтень 2016 року.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Вімес Агро Трейд зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію 23.05.2011 року №14151020000025602. Станом на теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДФС у Миколаївській обл. (Центральний район м. Миколаєва). Стан платника - 0 платник за основним місцем обліку, основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Свідоцтво платника ПДВ №200279582 від 03.08.2016 року має статус анульоване 03.04.2018 у зв`язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій. Згідно звітності, протягом 2016 року за формою 1-ДФ на підприємстві працювало 12 осіб. Згідно балансу - основні фонди відсутні. Податкова декларація датку на прибуток підприємств за 2016 не подавалась. Остання податкова звітність подана за лютий 2017 року.

Також, в ході перевірки встановлено, що засновник ТОВ Вімес Агро Трейд ОСОБА_5 заявила у своїй заяві від 02.03.2017 року про непричетність до реєстрації ТОВ Вімес Агро Трейд . Так, вона вказала, що не являється та ніколи не являлась директором вказаного підприємства, не видавала жодних довіреностей від свою імені на вчинення дій по реєстрації підприємства в органах державної влади, до фінансово-господарської діяльності підприємства не має жодного відношення, жодних договорів як службова особа не укладала та не підписувала. Бухгалтерський та податковий облік не вела, не складала та не підписувала жодних бухгалтерських документів. Не складала, не підписувала та не подавала до податкових органів податкову звітність. Жодних довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Вімес Агро Трейд , укладання та підписання договорів, угод, ведення бухгалтерського та податковою обліку підприємства, подачі податкової звітності нікому не видавала, нікого на це не уповноважувала. Також їй не відомі назви підприємств, зокрема, ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР , не мала жодних будь-яких фінансово-господарський взаємовідносин з даним підприємством та не надавала послуг суборенди КШП в адресу вказаних підприємств та нікого не уповноважувала на проведення таких дій.

Таким чином, заявою ОСОБА_5 від 02.03.2017 року встановлено непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Вімес Агро Трейд .

Самі по собі такі свідчення не мають наслідком безтоварність укладених угод.

При цьому, у періоді, який перевірявся відповідачем, керівником ТОВ Вімес Агро Трейд був ОСОБА_6 , який і укладав з ТОВ РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР вищезазначений договір та здійснював господарську діяльність зазначеного контрагента.

Однак, в ході судового розгляду судом встановлено, що ТОВ Вімес Агро Трейд створено без мети провадження господарської діяльності, оскільки його засновник - ОСОБА_5 заперечила свою причетність до реєстрації та діяльності товариства.

Також суд враховує, що у вилучених в рамках кримінальною провадження №42016170000000313 у державного реєстратора матеріалів реєстраційної справи ТОВ Вімес Агро Трейд установлено, що ОСОБА_6 був оформлений директором з 18.07.2016 року по 01.08.2016 року. ОСОБА_5 є директором з ТОВ Вімес Агро Трейд з 01.08.2016 року по теперішній час, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Полтавській області №4833/7/16-31-23-01-03 від 02.07.2018 року згідно інформації щодо офіційних доходів ОСОБА_6 доходи, в тому числі на ТОВ Вімес Агро Трейд , у 2016 році не отримував.

Сукупність наведених вище елементів, а також той факт, що аналіз Єдиного реєстру податкових накладних не дає можливості встановити походження товарів/послуг, що був реалізований позивачеві, дає підстави для висновку, що видані контрагентом ТОВ Вімес Агро Трейд акти та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт отримання послуг, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, суд підтримує правову позицію контролюючого органу щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку безтоварністю господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю РОЗДОРСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР (вул.Собінова, буд.1, кім.915, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34985827) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 вересня 2019 року.

Суддя І.В. Тулянцева