Рішення

від 14.11.2019 по справі 320/4184/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року м. Київ № 320/4184/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Черниш А.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Овчаренко В.А.,

від відповідача - Тютюник В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Полімерні інноваційні

матеріали

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні

дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Полімерні інноваційні матеріали (далі по тексту - позивач, ТОВ НВП Полімерні інноваційні матеріали ) з позовом до Київської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Київська митниця ДФС), з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000444/2 від 15.07.2019;

- визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00258 від 15.07.2019;

- зобов`язати Київську митницю ДФС прийняти висновок суду про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю НВП Полімерні інноваційні матеріали сум надмірно сплаченого ввізного мита та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, ТОВ НВП Полімерні інноваційні матеріали визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), із зазначенням цього показника у декларації митної вартості. Крім того, до вказаної декларації підприємством додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно переліку, визначеного Митним кодексом України.

Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товару та незаконно прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу. Так, позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товару (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що документи, надані підприємством на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять відомостей щодо складових митної вартості.

Позивач не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем всупереч вимог законодавства, не враховано надані до митного оформлення додаткові документи, які чітко підтверджують ціну товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, 09.09.2019 до суду подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також містять розбіжності.

З підстав ненадання позивачем достовірних відомостей щодо числових значень складових митної вартості митний орган було позбавлено можливості визнати заявлену декларантом митну вартість та застосувати метод визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, оскільки згідно норм чинного законодавства розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідач зазначив, що методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати, через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Щодо методів визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей також не можуть бути, застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Відтак, зазначив відповідач, у посадових осіб митного органу були наявні всі підстави для застосування другорядного 2г-резервного методу.

25.09.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив із зазначенням про хибність тверджень відповідача щодо відсутності підтверджуючих заявленої митної вартості документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, оскільки передбачені частиною першою статті 53 МК України були надані відповідачу. Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності під час митного оформлення товару, витребуванню підлягають не будь-які документи згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення будь-яких розбіжностей. Також зазначено про відсутність будь - яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.

Додатково позивач зазначив, що відносно недоліків вказаним відповідачем то, позивачем (відповідно до запиту Відповідача) разом з листом вих. № 01/07-19 від 15.07.2019р. було надано належним чином оформлений платіжний документ, який підтверджує факт проведення оплати позивачем, тобто надано доказ, що фактично сплачені кошти за товар відповідають митній вартості товару, та ціні договору. Крім того, на думку позивача, недоречним є і посилання Київської митниці ДФС, що страховий поліс викликає сумніви через вказану дату коносаменту. Адже вказане оформлення є звичайним явищем під час перевезення морським транспортом, оскільки номер коносаменту та дату відправки морського судна відома за сім днів до його відправлення, а отже при оформлені постачальником страхового полісу заноситься вже відома інформація про коносамент. Зазначене підтверджується листом наданим компанією постачальником від 10.07.2019, який у свою чергу був наданий відповідачу разом з листом вих. № 01/07-19 від 15.07.2019р, та який безпідставно не був прийнятий до уваги відповідачем.

Разом з тим, позивач зазначив, що відповідач у своєму запиті про надання інформації жодним чином не обґрунтував необхідність проведення перекладу експортної митної декларації, а тільки зробив відсилку на відповідну статтю МК України, тим самим не є зрозумілим з яких саме підстав був зроблений відповідачем відповідний запит. Проте, не дивлячись на безпідставність вищевказаного запиту позивачем було проведено за власний рахунок переклад експортної митної декларації і даний переклад було надано відповідачу разом з листом вих. № 01/07-19 від 15.07.2019р. Окрім того, безпідставними та необґрунтованими є твердження відповідача щодо висновку Державного Підприємства Укрпромзовнішекспертиза № 1441 від 19.06.2019 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 320/4184/19 та призначено справу № 320/4184/19 до судового розгляду по суті на 14.11.2019.

У судове засідання призначене у справі на 14.11.2019 з`явилися уповноважені представники сторін.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначив, що митний орган при здійсненні митного оформлення товару повинен був застосувати саме основний метод - за ціною контракту, тому просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Полімерні інноваційні матеріали (покупець) та CNBM INTERNATIONAL CORPORATION (продавець) укладено комерційний контракт №1 від 12.04.2019, згідно пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець купує ровінги E-Glass Fiber Direct Roving, Brand:Jushi, Product Code: E6DR24-4800-386T у кількості та асортименті відповідно рахункам-проформам, які виставляються окремо на кожну партію товару та є невід`ємною частиною контракту. Товари згідно даного контракту будуть поставлені на умовах CIF Одеса Україна з порту Шанхай Китай. Пункт призначення Одеса Україна.

Пунктом 2.1. вказаного контракту визначено, що вартість товару складає 14603 доларів США.

Відповідно до п. 2.2. контракту ціни за товар установлені у прейскурантах (прайс листах) в доларах США і визначені у проформа-інвойс № SAAH20319046 і комерційному інвойсі, супроводжуючих кожну партію товарів. Вартість упаковки, маркування, завантаження, експортні митні витрати до території України, та вартість транспортування до території України включено до вартості товару, тобто постачання CIF Одеса відповідно до правил тлумачення торгівельних термінів міжнародної торгової палати ІНК0ТЕРМС 2010.

Згідно із пунктом 3.1 контракту поставка товару виконується окремими партіями, згідно рахунку-проформи. Продавець зобов`язується поставляти кожну партію товарів згідно даного контракту не пізніше 30 днів з моменту прийому авансового платежу.

Пунктом 4 контракту обумовлено - валюта оплати - долар США. Оплата товарів, поставлених згідно діючого контракту виконується покупцем у доларах США, шляхом перерахунку на банківський рахунок продавця, згідно виставленого рахунку-проформи. Авансовий платіж виконується в розмірі 100 % і перераховується на основі виставленого рахунку-проформи. Відвантаження товару відбувається на протязі 7 днів після повідомлення про готовність і відправки копій відповідних документів по факсу покупцю.

Контракт діє до 31.12.2019, може бути змінений, закінчений за взаємною згодою сторін. Контракт може бути продовжений до одного року за взаємною згодою сторін. Будь-яка із сторін немає права передавати третім особам права і обов`язки по діючому контракту без письмової згоди іншої сторони. Всі доповнення і зміни до діючого контракту підписаному сторонами є його невід`ємною частиною. Контракт чи доповнення до контракту, передані на каналах комунікації факсиміле мають законність (п.10 контракту).

Матеріали справи свідчать, що 10.07.2019 уповноваженою особою позивача - ТОВ АВТ Імекс заявлено до митного оформлення за вантажною митною декларацією № UA125110/2019/412795 (далі - ВМД №UA125110/2019/412795) товар, а саме: Ровінги (рівниця): Е-GІаss Fiber Direct Roving, код продукту E6DR24-4800-386T? кількість - 18921кг. Виготовлені зі скловолокна сполученого за допомогою емульсії на основі скла E-типу. Використовуються для виробництва склопластикових виробів. Виробник: China Jushi Co. Ltd в складі компанії CNBM International Corporation. Країна виробництва CN. Торговельна марка Jushi .

Судом встановлено, що декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) та вказано ціну товару - 14379,96 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із ВМД № UA125110/2019/412795 надано до контролюючого органу наступні документи: пакувальний лист від 16.05.2019 № SAAH20319046; рахунок проформа від 12.04.2019 № SAAH20319046; комерційний інвойс від 16.05.2019 № SAAH20319046; коносамент № ONEYSH9KG0727900 від 26.05.2019; копія транспортної накладної СМR № 27820D від 08.07.2019; сертифікат про походження товару від 10.06.2019 №19С1100А1295/01163; платіжне доручення в іноземній валюті № 16 від 24.04.2019; прейскурант (прайс лист) б/н від 10.04.2019; лист Державного підприємства Укрпромзовнішекспертиза (висновок про вартісні характеристики товару підготовленою спеціалізованою експертою організацією) від 19.06.2019 №1441; страховий поліс № 1210505050 від 25.05.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу №1 від 12.04.2019 (а.с.80-93).

Розглянувши подані уповноваженим представником позивача документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності.

Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів (за наявності), а саме: - належним чином засвідчені банківські платіжні документи; - страхові документи, та документи, що підтверджують вартість страхування; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та (або) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - виписку з бухгалтерської документації; - здійснити переклад експортної митної декларації.

На вказаний запит декларантом було надано митному органу листом від 15.07.2019 вих. № 01/07-19:

- належним чином оформлений платіжний документ - платіжний документ б/н від 24.04.2019, що підтверджує оплату за товар;

- для підтвердження вартості страхування (страхові документи) надано лист-роз`яснення компанії постачальника від 10.07.2019;

- щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - надано лист-роз`яснення б/н від 11.07.2019;

- стосовно виписки з бухгалтерської документації - надано лист-роз`яснення № 6 від 24.06.2019;

- переклад експортної митної декларації від 12.07.2019.

15.07.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA125000/2019/000444/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 10.07.2019 № UA125110/2019/412795 скоригував до рівня 35949,90 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни яка фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначається, що джерело інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є митна декларація від 24.01.2019 №UA100110/2019/160328 (рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 1,9 дол/кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00258.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Таким чином рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у ЕМД від 10.07.2019 № UA125110/2019/412795, відповідач виходив з того, що надане банківське платіжне доручення № 16 від 24.04.2019 не засвідчене у встановленому законом порядку - вiдcутнi підписи уповноважених співробітників банку та печатка банку) та не може бути розцінене, як документ, що підтверджує оплату за товар.

Відповідно до надано позивачем комерційного інвойсу від 16.05.2019 № SAAH20319046 вартість товару, який був поставлений позивачу складає 14379,96 дол.США (а.с.18).

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що позивачем було надано на вимогу митного органу, разом з листом вих. №01/07-19 від 15.07.2019 належним чином оформлений платіжний документ - меморіальний ордер № 764522 від 24.04.2019, яким підтверджено переказ коштів відповідно до ПП №16 від 24.04.2019 за поставлений товар згідно інвойсу № SAAH20319046 від 12.04.2019, контракт № 1 від 12.04.2019.

При цьому, присутній у судовому засіданні представник відповідача не спростував вказану інформацію та не пояснив, чому посадовими особами митного органу не взято до уваги наданий платіжний документ, який засвідчений належним чином.

У свою чергу, пунктом 4 контракту № 1 від 12.04.2019 обумовлено, що оплата товарів, поставлених згідно діючого контракту виконується покупцем у доларах США, шляхом перерахунку на банківський рахунок продавця, згідно виставленого рахунку-проформи. Авансовий платіж виконується в розмірі 100 % і перераховується на основі виставленого рахунку-проформи.

Відтак, слід зазначити, що позивачем було надано належним чином оформлений платіжний документ, який підтверджує вартість та факт проведення оплати за товар, який придбано у CNBM INTERNATIONAL CORPORATION згідно комерційного інвойсу (рахунку-фактури) № SAAH20319046 від 16.05.2019 та відповідно до умов контракту № 1 від 12.04.2019.

Будь-яких інших доказів, що підтверджували не здійснення оплати позивачем на користь продавця товару за контрактом № 1 від 12.04.2019 Київською митницею ДФС не надано.

Також, відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товару зазначив, як підставу для коригування вартості товару на те, що у наданому страховому полісі зазначається номер коносаменту, який був виписаний через день після дати видання самого страхового полісу. Таким чином ставиться під сумнів автентичність даного документа.

Пунктом 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, до документів, які підтверджують митну вартість товарів, віднесені страхові документи (якщо здійснювалося страхування), а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до пункту 2 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.09.2001 за № 833/6024) за домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови, зокрема умови, що стосуються страхування.

Як вбачається з п.11 контракту №1 від 12.04.2019 покупець сам покриває витрати на страхування товару.

Так, відповідно до відомостей страхового поліса № 121050550 від 25.05.2019, об`єктом страхування визначено - 22 палети з товаром E-Glass Fiber Direct Roving; коносамент № ONEYSH9KG0727900 від 26.05.2019; транспортування з порту Шанхай, Китай до порту Одеса, Україна (а.с.16).

При цьому, відповідно до положень статей 134, 137, 138 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 № 176/95-ВР після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті, а також документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу. У коносаменті зазначаються фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначення, що фрахт повністю сплачено.

З наявної у матеріалах справи копії коносаменту № ONEYSH9KG0727900 від 26.05.2019 вбачається, що товар (22 палети загальною вагою 19581 кг) з порту відправки - Шанхай, Китай відправлено до порту Одеса, Україна.

Щодо викладених доводів відповідача слід зазначити, що на вимогу позивача, продавцем CNBM INTERNATIONAL CORPORATION листом від 11.07.2019 надано інформацію про те, що "... інформація про номер коносаменту і дату відправки судна відома на протязі 7 днів до відправки судна. Інформація заснована на тому, що страховий поліс був виданий раніше є нормою" (а.с.39).

У абзаці три статті 137 Кодексу торговельного мореплавства України обумовлено, що коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу.

При цьому, у поданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відомостях про здійснення витрат на страхування, не позбавляло можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, проте невідповідності цифрового зазначення у поданих документах та невідповідність митній вартості, заявленій позивачем у митній декларації від 10.07.2019 № UA125110/2019/412795 суб`єктом владних повноважень не встановлено.

Відтак, доводи відповідача щодо того, що страховий поліс викликає сумніви через вказану дату коносаменту, суд відхиляє, як такі що не є достатньо обґрунтованими, відтак є безпідставними.

Окрім того, під час здійснення Київською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що експортна МД країни відправлення надання без врахування ст.254 МКУ, що унеможливлює вивчення даних, що у ній зазначені.

Згідно із статтею 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи позивач подав на вимогу митного органу переклад експортної митної декларації 223120190001683886 від 12.07.2019 (а.с.112-115).

Водночас, відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів, зазначено, що згідно наданого перекладу експортної МД також встановлені розбіжності:

- зазначений номер контракту відмінний від того, що надавався до митного оформлення; - в експортній МД зазначено номер коносаменту, який був виписаний лише через три дні після складеної експортної митної декларації, з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з наявного у матеріалах справи перекладу експортної митної декларації №223120190001683886 від 23.05.2019 у графі номер контракту зазначено: SAAH20319046/

Водночас, згідно пояснень позивача у вказаній митній декларації відправника, у графі номер контракту вказано не сам номер контракту № від 12.04.2019, а інвойс від 16.05.2019, згідно з яким здійснено поставку товару та який був наданий для митного оформлення разом з декларацією до Київської митниці ДФС, де також було відображено числове значення митної вартості товару.

Таким чином, надані позивачем документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначалося раніше, листом від 11.07.2019 CNBM INTERNATIONAL CORPORATION надало інформацію про те, що інформація про номер коносаменту і дату відправки судна відома на протязі 7 днів до відправки судна.

Крім того, слід зазначити, що експортна митна декларація країни відправника № 223120190001683886 від 23.05.2019 та коносамент № ONEYSH9KG0727900 від 26.05.2019 є документами, які забезпечують різні правові наслідки. Отже, якщо відповідно до експортної декларації країни відправника визначається митна вартість товару, оскільки в останній зазначається крім всього іншого вартість товару, коносамент ж в свою чергу містить інформацію про вантаж та є товаросупровідним документом, який підтверджує повноваження отримувача вантажу.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно наданого цінового висновку Укрпромзовніщекспертизи ціновий аналіз зроблено на умовах поставка CIF Одеса. Джерелом інформації експерта були Інтернет ресурси: Aiibaba.com та made-in-china.com. Згідно цих ресурсів подібний товар пропонується китайськими компаніями на умовах поставки EXW. FCA (тобто без врахування вартості доставки). Таким чином експертом проведене порівняльний аналіз без врахування додаткових витрат па доставку слід зазначити наступне.

Відповідно до листа № 1441 від 19.06.2019 Державного підприємства Укрпромзовнішекспертиза згідно з Проформою Інвойсом № SAAH20319046 від 12.04.2019 до контракту № 1 від 12.04.2019 предметом імпорту є склоровінг Е-GІаss Fiber Direct Roving, Brand: Jushi, Product Code: E6DR24-4800-386T, за ціною 0,76 дол. США/кг, на умовах поставки CIF - порт Одеса, Україна. Згідно з даними спеціалізованих торговельних майданчиків, ціновою інформацією виробників та постачальників відповідної та подібної , можна вважати, що рівень ціни на продукції склоровінг Е-GІаss Fiber Direct Roving, Brand: Jushi, Product Code: E6DR24-4800-386T, а саме 0,76 дол. США/кг, на умовах поставки CIF - порт Одеса, Україна, що імпортується згідно з Проформою Інвойсом № SAAH20319046 від 12.04.2019до контракту №1 від 12.04.2019 відповідає поточній кон`юнктурі ринку. Рівень цін може змінюватися в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон`юнктурної ситуації на ринку, тощо. Джерела інформації: Інтернет ресурси - Aiibaba.com та made-in-china.com.

Як вcтановлено судом, пунктом 2.2 контракту №1 від 12.04.2019 визначено, що вартість упаковки, маркування, погрузки, експортні мині витрати, транспортні втрати до кордонів України( якщо інше не передбачено умовам поставки Інкотермс 2010 включені у вартість товару. Так, судом встановлено . що поставка товару здійснює\ться на умовах поставки CIF - Одеса відповідно до Інкотермс 2010 .

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін вартість, страхування та фрахт означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Беручи до уваги ту обставину, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, то в даному випадку підприємство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса.

З огляду на зазначене, суд вважає помилковим твердження відповідача щодо висновку Укрпромзовнішекспертизи та про те, що експертом проведено порівняльний аналіз без врахування додаткових витрат на доставку, оскільки такі витрати у даному випадку не передбачаються.

Згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Експертний висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза у даному випадку не є тим документом, який спростовує заявлену декларантом митну вартість товарів за основним методом - ціною договору, оскільки з огляду на встановлені судом обставини спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних обґрунтованих сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товарів, так як усі виявлені відповідачем розбіжності в поданих позивачем документах спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не обґрунтовано неможливість самостійної перевірки використаних експертом у експертному висновку джерел інформації, зокрема вказаних інтернет ресурсів, на момент ухвалення оскаржуваного рішенні.

Суд зауважує, що виходячи із правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про вартість оцінюваного товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA125000/2019/000442/2 від 15.07.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню спірного товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією UA100110/2019/160328 від 24.01.2019 (вартість товару згідно джерела інформації -1,9 дол.), з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, ціну товару, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера, дати митної декларації, ціни товару, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 826/6346/16.

Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі рішення про коригування митної вартості UA100110/2019/160328 від 24.01.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000444/2 від 15.07.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд зазначає наступне.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови № UA125110/2019/00258 від 15.07.2019 у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Київську митницю ДФС прийняти висновок суду про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю НВП Полімерні інноваційні матеріали сум надмірно сплаченого ввізного мита та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві, з огляду на наступне.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені у статті 43 Податкового кодексу України, згідно якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За пунктом 3 наведеної статті обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За правилами пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналізуючи положення наведеної статті, оскільки бюджетне відшкодування - перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку здійснюється у певному порядку, в даному випадку на підставі заяви декларанта в певний строк з дня прийняття рішення митним органом, який здійснював оформлення митної декларації, щодо повернення з державного бюджету України надміру сплачених в бюджет митних платежів, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 12089,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.07.2019 № 174 на суму 1921,00 грн.; від 29.07.2019 № 173 на суму 2707,50 грн.; квитанцією від 13.08.2019 № 21191 на суму 7460,40 грн., квитанцією № 23395 від 14.08.2019 на суму 1,00 грн.

Враховуючи ту обставину, що судом часткового задоволено позов, зокрема відмовлено у частині позову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Слід врахувати, що позивачем при зверненні до суду з вказаною вимогою немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., відтак стягненню на користь позивача підлягають витрати понесені за сплату судового збору за результатом віднімання 1921 грн., в сумі 10167,97 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.07.2019 №UA125000/2019/000444/2.

3. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00258.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39470947; місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль") суму судового збору у розмірі 10167 (десять тисяч сто шістдесят сім) грн. 97 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Полімерні інноваційні матеріали" (код ЄДРПОУ 41888772; місцезнаходження: 08289, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 70В).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 листопада 2019 р.