Ухвала

від 13.11.2019 по справі 280/719/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/719/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ЗАПОРІЖРЕСУРС до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ЗАПОРІЖРЕСУРС (далі по тексту - ТОВ ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ЗАПОРІЖРЕСУРС ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі по тексту - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року адміністративний позов ТОВ ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ЗАПОРІЖРЕСУРС до ДФС України, ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 20 червня 2019 року відповідач ГУ ДФС у Запорізькій області оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року повернута .

Втім, 30 липня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 6900505580357/ апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області відправлена 25 липня 2019 року) відповідач ГУ ДФС у Запорізькій області повторно оскаржив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року в апеляційному порядку.

Ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року повернута без розгляду .

Проте, 19 серпня 2019 року відповідач ГУ ДФС у Запорізькій області втретє оскаржив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, а також з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано юридичною особою.

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року залишена без руху, у зв`язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, а також не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ГУ ДФС у Запорізькій області надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику ГУ ДФС у Запорізькій області пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року з наданням відповідних доказів, а також надати документ про сплату судового збору.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області не виконана, зазначені недоліки скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області протягом десяти днів включно з моменту її отримання не усунені частково.

Натомість, 08 листопад 2019 року від скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування клопотання зазначається, що ГУ ДФС у Запорізькій області немає можливості усунути недоліки апеляційної скарги у встановлений строк, оскільки є бюджетною, неприбутковою установою, не є розпорядником судового збору, а також від ГУ ДКСУ у Запорізькій області надійшли повідомлення про безспірне списання коштів.

Розглянувши клопотання скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Натомість, десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги є строком, встановленим законом, відповідно до приписів частини 2 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, вважаємо його достатнім для усунення недоліків апеляційної скарги .

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд критично оцінює заявлене скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов`язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень, а неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Вказане питання скаржником повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису , а не шляхом подання до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі , право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі по тексту - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження строку сплати судового збору.

При цьому, скаржник має довести суду необхідність в продовженні процесуального строку, а також надати суду належні докази в обґрунтування обставин, що унеможливлюють виконання ухвали в строк, встановлений судом апеляційної інстанції.

Водночас, скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню вимоги суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі, а також скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу для про продовження строку сплати судового збору, як і не надавались докази звернення скаржника до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та докази відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

При цьому, суд зауважує, що обов`язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, що , з урахуванням терміну для усунення недоліків апеляційної скарги, є більш ніж достатнім для здійснення сплати судового збору .

Що стосується порушення скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, суд апеляційної інстанції звертає увагу на тому, що жодних клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, як на виконання вимог ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, окрім пояснень інших поважних підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження , від скаржника на адресу Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів включно з моменту отримання скаржником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху взагалі не надходило .

Єдине, про що просить скаржник в своєму клопотанні, яке надійшло на адресу Третього апеляційного адміністративного суду 08 листопада 2019 року Враховуючи незадовільний майновий стан відповідача продовжити строк на усунення недоліків щодо слати судового збору для апеляційного оскарження рішення … .

Отже, із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 13 травня 2019 року Запорізьким окружним адміністративним судом за правилами спрощеного позовного провадження винесено рішення.

Рішення складено та підписано 13 травня 2019 року.

Повторно наголошуємо на тому, що відповідно до поштового повідомлення в матеріалах адміністративної справи (а.с.125), копія рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року отримана представником скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області 11 червня 2019 року.

До того ж, сам скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області в своїй апеляційній скарзі підтверджує факт отримання спірного судового рішення суду першої інстанції саме 11 червня 2019 року, що не спростовується матеріалами даної адміністративної справи.

З огляду на вказане, відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем строку подання апеляційної скарги було 11 липня 2019 року включно .

В той же час, апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року до суду першої інстанції подана 19 серпня 2019 року , про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Запорізького окружного адміністративного суду, тобто з тридцяти дев`яти денним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Більш того, відповідно до дати, поставленої скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області на апеляційній скарзі, апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року навіть виготовлена 19 серпня 2019 року, тобто, поза межами тридцятиденного строку , встановленого чинним законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Натомість, повторно зазначаємо, що жодних клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, окрім пояснень інших поважних підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження , від скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу Третього апеляційного адміністративного суду не надходило.

Приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Вказаними статтями визначено події, з настаннням яких починається перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Отже, поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

Також суд зазначає, що право на повторне (третє!) звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах строку на апеляційне оскарження, встановленого законом .

Слід повторно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18) висловив наступну правову позицію:

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір ГУ ДФС у Запорізькій області не надано пільг щодо сплати судового збору. Відтак, сплата судового збору у розмірі, визначеному законом, та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком скаржника.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Європейського Суду з прав людини щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа Каменівська проти України ).

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником строку подачі апеляційної скарги визначено обов`язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного строку можливо лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строк на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що з моменту отримання копії рішення суду першої інстанції, а саме 11 червня 2019 року, скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області мав право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, а неналежне виконання посадовими особами скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області службових обов`язків не звільняє суб`єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону.

На думку суду, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві , безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Вважаємо, що скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області не вжиті заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб, що ставить під сумнів обставини, викладені в апеляційній скарзі скаржника ГУ ДФС у Запорізькій області.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що оскаржуване скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили, у зв`язку з чим скаржник ГУ ДФС у Запорізькій області мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

В той же час, суд апеляційної інстанції повторно наголошує на тому, що жодних клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, як на виконання вимог ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, окрім пояснень інших поважних підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження , від скаржника на адресу Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів включно з моменту отримання скаржником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху взагалі не надходило .

При цьому, повторно наголошуємо на тому, що не надано суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк .

Станом на 11 листопада 2019 року включно недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, зокрема, що апеляційна скарга подана з тридцяти дев`яти денним пропуском строку на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції скаржником ГУ ДФС у Запорізькій області у встановлений законом строк не заявлялося , а також відсутність документа на підтвердження сплати судового збору, у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, а також станом на день постановлення цієї ухвали 11 листопада 2019 року включно, дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено.

Керуючись статтями 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ЗАПОРІЖРЕСУРС до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай