Ухвала

від 27.12.2019 по справі 280/719/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2019 року

Київ

справа №280/719/19

адміністративне провадження №К/9901/34923/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Запоріжресурс до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Запоріжресурс звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року адміністративний позов ТОВ Виробниче об`єднання Запоріжресурс задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 20 червня 2019 року Головне управління ДФС у Запорізькій області оскаржено його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року апеляційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року повернута.

30 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області повторно оскаржено рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2019 року апеляційна скарга на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року повернута.

19 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області втретє оскаржено рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року апеляційна скарга залишена без руху, у зв`язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження та відсутністю документа про сплату судового збору.

У межах строку, встановленого для усунення недоліків від Головного управління ДФС у Запорізькій області надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. При цьому жодних клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги скаржником не подано.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що жодних клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на адресу суду не надходило.

16 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги не усунуто та не надіслано жодних клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, як і не надано суду жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням ДФС у Запорізькій області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Запоріжресурс до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна