Рішення

від 27.11.2019 по справі 927/877/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/877/19

Господарським судом Чернігівської області, у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів ,

вул. Малиновського, 55-А, м. Чернігів, 14020;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю К.М.М. ,

вул. Перемоги, 1, с. Рибинськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15321;

предмет спору: про стягнення 3164,47грн

За участю представників сторін:

від позивача: Бузина Н.В. - адвокат, ордер ЧН №037946, видано 27.11.2019; посвідчення адвоката №528 від 01.03.2011;

Зінченко Л.А. - довіреність №07/424 від 25.03.2019, представник;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 27.11.2019 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

17.10.2019, до Господарського суду Чернігівської області, Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (надалі - ТОВ Енера Чернігів ) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю К.М.М. (надалі - ТОВ К.М.М. ) про стягнення 3168,39грн, з яких: 2965,00грн заборгованість за спожиту активну електроенергію у період з червня по липень 2019 року; 183,08грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №170120ВЦ від 01.01.2019 нарахована за період з 17.07.2019 по 08.10.2019; 16,39грн три відсотки річних за аналогічний період та 3,92грн інфляційні втрати за серпень 2019 року нараховані у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/877/19 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 27.11.2019. Даним процесуальним документом сторонам встановлено строки подачі письмових заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду, але не пізніше 15.11.2019 для подачі до суду та позивачу відзиву на позов; позивачу - 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 22.11.2019 для подачі до суду та відповідачу відповіді на відзив; відповідачу - до початку судового засідання для подачі заперечень на відповідь на відзив (у разі наявності).

Відповідач у судове засідання 27.11.2019 не прибув, явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки в судове засідання не повідомив; правом на подачу відзиву не скористався, проти заявленого позову не заперечив; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400046162295.

Виходячи зі змісту частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За п.1 частини 3 даної статті, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак явку повноважного представника до суду не забезпечили без пояснення причин, з огляду на зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, суд вважає, що неприбуття відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

У відповідності до п.2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Скориставшись своїми процесуальними правами, 27.11.2019, до початку судового засідання через канцелярію суду позивачем подано заяву №12/1 від 27.11.2019 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути на свою користь з відповідача 3164,47грн, у тому числі заборгованість по сплаті за електричну енергію у розмірі 2965,00грн, пеня в розмірі 183,08грн, три відсотка річних у розмірі 16,39грн та судовий збір у розмірі 1921грн. Пояснив, що інфляційні втрати у розмірі 3,92грн заявлені ним до відшкодування помилково. До заяви про зменшення позовних вимог додано дакази на пітвердження повноважень підписанта адвоката Бузини Н.В., що представляє інтереси позивача згідно ордеру серія ЧН №037946, та докази завчаного направлення вказаного документу на адресу відповідача.

Враховуючи, що заява №12/1 від 27.11.2019 про зменшення позовних вимог подана до початку першого судового засідання, суд, перевіривши повноваження особи, яка її підписала, наявність доказів направлення такої заяви відповідачу, прийняв зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат в сумі 3,92грн.

З огляду на зазначене, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача 3164,47грн, з яких: 2965,00грн заборгованість за спожиту активну електроенергію у період з червня по липень 2019 року; 183,08грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №170120ВЦ від 01.01.2019 нарахована за період з 17.07.2019 по 08.10.2019; 16,39грн три відсотки річних за аналогічний період, нарахована на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з урахуванням змісту заяви № 12/1 від 27.11.2019, з підстав наведених у позові. На огляд суду надав оригінали документів, доданих до матеріалів справи. Повідомив, що на час проведення судового засідання відповідач наявний борг не погасив, будь-яких оплат в рахунок заборгованості за Договором не здійснив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до Законів України Про ринок електричної енергії , Про ліцензування видів господарської діяльності , Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ТОВ Енера Чернігів є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) згідно постанови №429 від 14.06.2018.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, ТОВ Енера Чернігів зареєстровано 21.12.2017 як юридична особа, основним видом економічної діяльності якого є торгівля електроенергією, код КВЕД 35.14.

За частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії .

Учасники ринку електричної енергії згідно статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

За приписами частини 1 статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Інші особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України Про ринок електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила).

У п.2 вказаної постанови зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п.1.2.15. Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

За п.3.1.7. Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Наведене узгоджується з умовами п.3.2.5. Правил, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку (3.2.13. Правил).

Відповідно до частини 1 статті 202 та частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення частини 1 статті 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За частинами 1 та 3 статті 641 та частинами 1, 2 статті 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ К.М.М. (споживач, відповідач у справі) шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, на виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії , з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, укладено з ТОВ Енера Чернігів (постачальник, позивач у справі) договір про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №170120ВЦ (надалі - Договір). У заяві-приєднання (копія якої додана до матеріалів справи) зокрема, зазначено адресу об`єкту (с. Рибинськ, вул. Перемоги, 1) та ЕІС-код точок комерційного обліку за об`єктом споживання (62Z3946544351243), вказано про приєднання споживача з 01.01.2019 до Договору про постачання електричної енергії споживачу та про обрання споживачем комерційної пропозиції №4, що є невід`ємною частиною договору - додатком №2 договору.

Наведені обставини відповідачем не спростовуються.

За п.2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5., 6.2. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Між ТОВ Енера Чернігів та ТОВ К.М.М. підписано та скріплено печатками обох сторін комерційну пропозицію №4 Клієнт для споживачів, які не відносяться до сегменту ринку, обов`язки постачання якому покладені на постачальника універсальної послуги (надалі - комерційна пропозиція №4), що є додатком № 2 до Договору про постачання електричної енергії. Оригінал даного документу оглянуто в судовому засіданні 27.11.2019.

Відповідно до умов додатку №2 Спосіб оплати комерційної пропозиції №4, оплата електричної енергії здійснюється плановими платежами за наступним графіком:

- до 24 числа місяця, що передує розрахунковому 35% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

- до 5 числа розрахункового місяця - 35% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

- до 15 числа розрахункового місяця - 30% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається постачальником на розрахунковий рахунок споживача. Сума недоплати підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

У графі Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати комерційної пропозиції №4 (додаток №2 до Договору) сторонами погоджено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії в червні 2019 року та липні 2019 року позивач подав до суду підписані обома сторонами акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №170120ВЦ/98518/1 від 30.06.2019 в об`ємі 626кВт.год на суму 1308,32 грн та №170120ВЦ/130674/1 від 31.07.2019 в об`ємі 660кВт.год на суму 1657,50грн.

З двосторонніх актів прийняття-передавання товарної продукції вбачається, що відповідачем у період червень-липень 2019 року було спожиту активну електроенергію загальною вартістю 2965,82грн.

На оплату спожитої активної електроенергії у заявленому періоді позивачем виставлено відповідачу до сплати рахунки-фактури №170120ВЦ/98518/1 від 30.06.2019 та №170120ВЦ/130674/1 від 31.07.2019, що отримані відповідачем 09.07.2019 та 08.08.2019 відповідно (підтверджується відмітками проставленими у зазначених документах) засвідчена печаткою відповідача.

У відповідності до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

З умов погоджених сторонами у комерційній пропозиції №4 (додаток №2 до Договору) вбачається, що розрахунок за активну електроенергію спожиту в липні 2019 року мав бути проведений відповідачем у строк по 16.07.2019 (оплату прострочено з 17.07.2019) та за активну електроенергію спожиту в серпні 2019 року - по 15.08.2019 (оплату прострочено з 16.08.2019).

У порушення умов Договору відповідач вартість спожитої активної електроенергії у вказаному періоді в установлений строк не здійснив.

Матеріали справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості по оплаті вартості активної електроенергії спожитої ним у липні 2019 року в сумі 1307,50грн (за вирахуванням 0,82грн переплати, що обліковувалась у попередньому періоді) та у серпні 2019 року у сумі 1657,50грн.

Станом на день ухвалення рішення доказів оплати боргу в сумі 2965,00грн відповідачем до суду не надано. Наявність простроченої заборгованості по оплаті вартості активної електроенергії спожитої ним у червні-липні 2019 року перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.

Протиправна поведінка відповідача, що полягає в ухиленні від оплати вартості спожитої ним електроенергії, поставленої позивачем, порушило права останнього на своєчасне отримання плати за поставлену електроенергію, що стало підставою даного позову.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2965,00грн заборгованості по сплаті за електричну енергію спожиту у період з червня по липень 2019 року є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.8. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього Договору.

У графі Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф комерційної пропозиції №4 (додаток №2 до Договору) сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору, за порушення термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Керуючись наведеними нормами та умовами Договору позивач у межах даного позову просить стягнути з відповідача 183,08грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.07.2019 по 08.10.2019 за порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості активної електроенергії, спожитої у період червень-липень 2019 року.

Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем за спожиту електроенергію у період з 17.07.2019 по 08.10.2019, тому вимоги позивача про стягнення пені у сумі 183,07грн є правомірними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

З огляду на наявність арифметичної помилки в поданому до суду розрахунку штрафних санкцій (пені), судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 0,01грн пені в спірному періоді.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16,39грн трьох відсотків річних за період з 17.07.2019 по 08.10.2019.

Враховуючи прострочення відповідачем грошових зобов`язань з оплати вартості активної електроенергії, спожитої у період з червня по липень 2019 року, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та перевіривши розрахунки, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення трьох відсотків річних у повному обсязі в сумі 16,39грн за заявлений період.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив. Доказів належного виконання договірних зобов`язань перед позивачем до суду не надав.

Враховуючи, що відповідач у порушення статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за спожиту активну електроенергію своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 2965,00грн основного боргу за активну електроенергію; 183,07грн пені та 16,39грн трьох річних.

При ухвалені рішення у даній справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на наведене відповідач має відшкодувати понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в сумі 1921,00грн.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (14020, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Малиновського, буд. 55А, код ЄДРПОУ 41823846) до Товариства з обмеженою відповідальністю К.М.М. (15321, Чернігівська область, Корюківський район, с. Рибинськ, вул. Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 38459990) про стягнення 3164,47грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К.М.М. (15321, Чернігівська область, Корюківський район, с. Рибинськ, вул. Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 38459990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (14020, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Малиновського, буд. 55А, код ЄДРПОУ 41823846, на поточний рахунок № НОМЕР_1 у філії - ЧОУ АТ Ощадбанк ) - 2965,00грн боргу за електричну енергію.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К.М.М. (15321, Чернігівська область, Корюківський район, с. Рибинськ, вул. Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 38459990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (14020, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Малиновського, буд. 55А, код ЄДРПОУ 41823846, на поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ ОТП Банк ) - 183,07грн пені, 16,39грн трьох відсотків річних та 1921,00грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному в статті 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 27.11.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко