Ухвала

від 22.11.2019 по справі 927/283/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

22 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/283/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., в ході відкритого судового засідання по розгляду скарги поданої

Фермерським господарством Агросистема , вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242

на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, просп. Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420, м. Чернігів, 14013

щодо примусового виконання на підставі наказу від 05.07.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2019 у справі №927/283/19 та на підставі наказу від 13.09.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2019 у справі №927/285/19

стягувачі:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Охтирка м`ясопродукт , вул. Центральна, 11, с. Мала Павлівка, Охтирський район, Сумська область

2. Товариство з обмеженою відповідальністю СІЕЙТІ , вул. Вільний Лужок, 6, м. Суми

у присутності представників сторін:

від скаржника: Коленченка О.О. - адвоката (ордер серії ЧН №066627 від 20.11.2019);

від приватного виконавця: Коверзнева Д.В. - адвоката (ордер серії ЧН №062150 від 20.11.2019).

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2019 року до Господарського суду Чернігівської області від Фермерського господарства Агросистема надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, в якій скаржник просить визнати протиправними дії приватного виконавця щодо винесення в межах зведеного виконавчого провадження №59276916 постанови від 09.10.2019 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, на речові права (майнові права), а саме право оренди та емфітевзису боржника, які виникають з відповідних договорів оренди земельних ділянок за відповідними кадастровими номерами, та скасувати постанови від 15.10.2019 про опис та арешт майна боржника, якою накладено арешт на посіви та насадження врожаю 2019 року, а саме кукурудзи, на земельних ділянках Чернігівської області, Таталаївського району.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що вищевказані постанови винесенні приватним виконавцем з перевищенням повноважень щодо обсягу накладення арешту на майно, оскільки належне ФГ Агросистема як орендарю на підставі договорів оренди право оренди земельної ділянки не може бути відчужено ФГ Агросистема , так як орендар не є власником земельних ділянок, а отже йому і не належить право продажу прав оренди земельної ділянки та прав користування нею, а таке право належить виключно власникам земельних ділянок. Крім того, скаржника вказує, що чинним законодавством не передбачено право на відчуження та передачу емфітевзису, крім відчуження та передачі у порядку спадкування. Таким чином, скаржник зазначає, що оскаржуваною постановою приватного виконавця від 09.10.2019 фактично накладено арешт на майно (речові права оренди і права користування), яке не належить боржнику ФГ Агросистема . На думку скаржника, арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення майбутньої заборгованості. Крім того, скаржник зазначає, що він не здійснює господарську діяльність з початку 2019 року та не обробляє орендовані земельні ділянки, а тому, за твердженням скаржника, накладений на посіви та насадження арешт, які не належать ФГ Агросистема є незаконним, оскільки майно не є власністю боржника.

Приватний виконавець у письмових поясненнях №131/2019 від 20.11.2019 щодо поданої скарги заперечує та на спростування обставин, викладених у скарзі зазначає, що у матеріалах ЗВП №59276916 знаходяться листи №15/10-01 від 15.10.2019, №2138 від 15.10.2019, №3119 від 15.10.2019, у яких міститься інформація про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами №7425383500:04:001:1042, №7425383500:04:001:0042, №7425383500:04:001:0084, №7425383500:04:001:0147, №7425383500:04:001:1558, №7425383500:04:001:1420, №7425383500:04:001:0139, №7425383500:04:001:0069 були передані у користування ФГ Агроситема , що свідчить про те, що саме скаржник провадить підприємницьку діяльність на вказаних земельних ділянках та саме йому належить урожай на них. За повідомленням приватного виконавця, вищевказані земельні ділянки перебувають у володінні та користуванні СТОВ Дружба Нова , ТОВ ТАС Агро Північ , ТОВ Агрофірма Сильченкове на підставі укладених із землевласниками договорів оренди, однак вказаними особами у листах №15/10-01 від 15.10.2019, №2138 від 15.10.2019, №3119 від 15.10.2019 визнається факт існування усної домовленості зі скаржником про обмін земельними ділянками в межах одного масиву, що передбачено ст.8-2 Закону України Про оренду землі . А тому, на думку приватного виконавця, твердження заявника про те, що арештовані посіви йому не належать не заслуговує на увагу, і в даному випадку слід застосовувати презумпцію правомірності правочину. Відтак, оскільки заявник є повноправним землекористувачем земельних ділянок, то і с/г культура, що на них вирощується вважається власністю заявника, а тому, за твердження приватного виконавця, ним правомірно накладено арешт на посіви постановами від 15.10.2019. Приватний виконавець вказує, що у разі, якщо заявник не здійснював посадку с/г культур у 2019 році на спірних земельних ділянках, то і жодне його право порушено не було, і у такому випадку саме власник урожаю має звернутись до суду з негаторним позовом. Щодо оскаржуваної постанови про арешт майна боржника від 09.10.2019, то на думку приватного виконавця, скаржником допущено довільне та безсистемне тлумачення законодавства, що призводить до хибних висновків про те, що арешт права оренди та емфітевзису є протиправним. Приватний виконавець вважає, що правомірно наклав арешт на речові права на земельні ділянки, оскільки відчуження прав користування ними у період посівної може спричинити до втрати урожаю, неотримання боржником доходів від реалізації врожаю, і як наслідок - позбавлення можливості виконання рішення суду в частині стягнення боргу, виконання якого і забезпечувалось вищевказаним арештом.

В судовому засіданні по розгляду скарги, яке відбулось 22.11.2019, прийняли участь представник скаржника (боржника) та представник приватного виконавця.

Стягувачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак участі в судовому засіданні не прийняли, про поважність причин неявки суд не повідомили, будь-яких заяв та клопотань з процесуальних питань від стягувачів не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність дотримання встановленого ч.1 ст.342 Господарського процесуального кодексу України десятиденного строку для розгляду скарги, судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення розгляду скарги за відсутності стягувачів в судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали скарги та подані скаржником та приватним виконавцем докази, вислухавши пояснення та доводи представників боржника та приватного виконавця, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2019 у справі №927/283/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Охтирка м`ясопродукт до Фермерського господарства Агросистема про стягнення 1724500грн.00коп., позовні вимоги задоволено повністю та присуджено до стягнення з ФГ Агросистема на користь ТОВ Охтирка м`ясопродукт 1724500грн. боргу та 25867грн.50коп. судового збору.

05 липня 2019 року на примусове виконання вищевказаного рішення господарським судом видано та надіслано стягувачу наказ №927/283/19, який пред`явлений останнім для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Приходьку Юрію Михайловичу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2019 у справі №927/285/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіейті до Фермерського господарства Агросистема про стягнення 3509834грн.62коп., позовні вимоги задоволено повністю та присуджено до стягнення з ФГ Агросистема на користь ТОВ Сіейті 3509834грн.62коп. попередньої оплати та 52647грн.52коп. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 апеляційну скаргу ФГ Агросистема на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2019 у справі №927/285/19 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

13 вересня 2019 року на примусове виконання вищевказаного рішення господарським судом видано та надіслано стягувачу наказ №927/285/19, який пред`явлений останнім для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Приходьку Юрію Михайловичу.

Виконання рішень Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2019 у справі №927/283/19 та від 28.05.2019 у справі №927/285/19 здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження №59276916.

09 жовтня 2019 року в межах зведеного виконавчого провадження №59276916 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, на речові права (майнові права), а саме право оренди та емфітевзису боржника, які виникають з відповідних договорів оренди земельних ділянок, за кадастровими номерами, перелік яких зазначено у цій постанові, що належать боржнику - ФГ Агросистема .

15 жовтня 2019 року в межах зведеного виконавчого провадження №59276916 приватним виконавцем винесено дві постанови про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур врожаю 2019 року, а саме кукурудзи, на земельних ділянках з місцезнаходженням у Чернігівській області, Талалаївський район, та у Чернігівській області, Талалаївський район, с/рада Староталалаївська, з кадастровими номерами, визначеними у цих постановах, що належать боржнику - ФГ Агросистема , призначено відповідального зберігача та попереджено його про кримінальну відповідальність.

Скаржник стверджуючи, що вказані постанови винесені приватним виконавцем з перевищенням повноважень щодо обсягу накладення арешту на майно, дії приватного виконавця щодо накладення арешту є незаконними, такими, що суперечать приписам чинного законодавства, просить визнати їх протиправними та скасувати винесені ним постанови.

Відповідно до ч.1,2 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічне положення закріплено і в ст.326 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Процедура примусове виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження здійснюється на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Законом України Про виконавче провадження та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.

За змістом ч.1,2 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із ч.1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як встановлено судом вище в межах зведеного виконавчого провадження з примусового виконання рішень Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2019 у справі №927/283/19 та від 28.05.2019 у справі №927/285/19 постановою приватного виконавця від 09.10.2019 накладено арешт на майно, на речові права (майнові права), а саме право оренди та емфітевзису боржника, які виникають з відповідних договорів оренди земельних ділянок, а також накладено арешт на врожай 2019 року.

Частиною 1 ст.139 Господарського кодексу України визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Відповідності до ст.181 Цивільного кодексу України речі поділяються на рухомі та нерухомі.

Згідно із ч.1,2,5 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Крім того, статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб`єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Оскільки накладення арешту є одним із заходів примусового виконання прийнятого стосовно боржника рішення суду, тому відповідно до норм Закону України Про виконавче провадження накладення арешту на майно в межах процедури виконавчого провадження має здійснюватися на майно, яке належить боржнику на прав власності.

В статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, суд доходить висновку, що арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення заборгованості, задля виконання у майбутньому судового рішення прийнятого за наслідками розгляду справи.

Як вбачається із постанови приватного виконавця від 09.10.2019, в неї накладено арешт на майно, на речові права (майнові права), а саме право оренди та емфітевзису боржника, які виникають з відповідних договорів оренди земельних ділянок.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендар земельної ділянки, у відповідності до ст. 25 Закону України Про оренду землі має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

За приписами ч.1,5 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Оскільки, належне скаржнику (боржнику), як орендарю, на підставі договорів оренди право оренди земельної ділянки, а як наслідок і право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, оскільки орендар не є власником земельних ділянок, а отже йому і не належить право продажу прав оренди земельної ділянки та прав користування нею, а таке право належить виключно власникам земельних ділянок.

За таких обставин, фактично, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. постановою від 09.10.2019 було накладено арешт на майно (речові права оренди і права користування), яке не належить боржнику ФГ Агросистема .

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання рішення суду арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення майбутньої заборгованості.

Наклавши арешт на право оренди та право користування земельними ділянками, які знаходяться у користуванні боржника на підставі договорів оренди землі, приватний виконавець фактично заборонив боржнику користуватись орендованими земельними ділянками, а саме здійснювати свою господарську діяльність на вказаних земельних ділянках, як виробнику сільгосппродукції.

Вказана заборона призведе до неможливості використання боржником цих земельних ділянок за цільовим призначення, а саме їх обробка та збір урожаю, у результаті чого, боржник буде не в змозі реалізувати врожай та виконати взяті на себе зобов`язання перед орендодавцями за договорами оренди землі та іншими кредиторами, у тому числі і стягувачами у даній справі.

Безпідставним також є і посилання приватного виконавця на те, що право користування земельною ділянкою на підставі емфітевзису надає землекористувачу право на відчуження (продаж) права на користування земельною ділянкою, оскільки ст.407 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Так, дійсно ч.1 ст.411 Цивільного кодексу України визначено, що землекористувач має право на відчуження права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та встановлює право на відчуження емфітевзису, якщо інше не встановлено законом, але ч.2 ст.407 Цивільного кодексу України передбачено відчуження і передачу права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) лише у порядку спадкування, та крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Таким чином, на сьогоднішній день, чинним законодавством не передбачено право на відчуження та передачу емфітевзису крім відчуження та передачі у порядку спадкування.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що дії приватного виконавця по винесенню постанови від 09.10.2019 про накладення арешту на майно, на речові права (майнові права), а саме прав оренди та емфітевзису боржника, які виникають з відповідних договорів оренди земельних ділянок, є протиправними.

До того ж, суд звертає увагу, що із змісту постанови не вбачається, щодо яких договорів оренди земельних ділянок, кадастрові номери яких в ній наведені, у боржника виникло право оренди або право евфітевзису.

Крім того, позиція приватного виконавця про правомірність винесення ним постанов від 15.10.2019 про опис та арешт майна, якими накладено арешт на посіви і насадження сільськогосподарських культур врожаю 2019 року, які за його твердженням належать ФГ Агросистема не приймається судом до уваги з огляду на таке:

На підтвердження факту належності ФГ Агросистема посівів і насаджень сільськогосподарських культур врожаю 2019 року на визначених у оспорюваних постановах від 15.10.2019 земельних ділянках приватний виконавець посилається на лист СТОВ Дружба-Нова №15/10-01 від 15.10.2019, лист ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ №2138 від 15.10.2019 та лист ТОВ Агрофірма Сильченкове від 15.10.2019, в яких вказані юридичні особи повідомляють про існування між цими особами і ФГ Агросистема усної домовленості, за якою був здійснений обмін земельними ділянками в межах земельних масивів, які обробляють ці підприємства та ФГ Агросистема з метою більш ефективного ведення сільськогосподарського виробництва.

Саме на підставі таких даних, за повідомленням приватного виконавця, ним на вказаних у листах земельних ділянках виявлено та накладено арешт на посіви кукурудзи, як такі, що належать ФГ Агросистема .

Разом з тим, відповідно до ст.8-2 Закону України Про оренду землі власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок.

Згідно із п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

За змістом ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Однак надані приватним виконавцем листи адресовані приватному виконавцю та є інформацією, наданою вищевказаними юридичними особами на його запит, і не є належним доказом існування домовленості між СТОВ Дружба-Нова , ТОВ ТАС АГРО ПІВНІЧ , ТОВ Агрофірма Сильченкове та ФГ Агросистема про обмін земельними ділянками.

Отже твердження приватного виконавця про належність ФГ Агросистема посівів і насаджень сільськогосподарських культур врожаю 2019 року на вказаних у оспорюваних постановах від 15.10.2019 земельних ділянках є безпідставне, а дії щодо опису та арешту цього майна протиправними.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов є протиправними, внаслідок чого вони підлягають скасуванню судом.

Керуючись ст.234,235,342,343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1 . Скаргу Фермерського господарства Агросистема (вул. Гагаріна, 19, с. Поповичка, Талалаївський район, Чернігівська область, 17242; код ЄДРПО 35750634) про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича (проспект Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щодо винесення в межах зведеного виконавчого провадження №59276916 постанови від 09.10.2019 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, на речові права (майнові права), а саме право оренди та емфітевзису боржника та скасувати постанови від 15.10.2019 про опис та арешт майна боржника, задовольнити повністю.

2. Визнати противоправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича (проспект Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щодо винесення в межах зведеного виконавчого провадження №59276916 постанови від 09.10.2019 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, на речові права (майнові права), а саме право оренди та емфітевзису боржника та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича від 09 жовтня 2019 у ЗВП №59276916 щодо накладення арешту на майно, на речові права (майнові права), а саме право оренди та емфітевзису боржника, які виникають з відповідних договорів оренди земельних ділянок за наведеними у постанові кадастровими номерами.

3. Визнати противоправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича (проспект Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щодо винесення в межах зведеного виконавчого провадження №59276916 постанови від 15.10.2019 про опис та арешт майна боржника та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича від 15 жовтня 2019 у ЗВП №59276916 щодо опису та накладення арешту на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур врожаю 2019 року, а саме: кукурудзи, на земельних ділянка, місцезнаходження Чернігівська область, Талалаївський район, за наведеними у постанові кадастровими номерами.

4. Визнати противоправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича (проспект Перемоги, 139, поверх 4, офіс 420, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щодо винесення в межах зведеного виконавчого провадження №59276916 постанови від 15.10.2019 про опис та арешт майна боржника та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича від 15 жовтня 2019 у ЗВП №59276916 щодо опису та накладення арешту на майно: посіви і насадження сільськогосподарських культур врожаю 2019 року, а саме: кукурудзи, на земельних ділянка, місцезнаходження Чернігівська область, Талалаївський район, с/рада Староталалаївська за наведеними у постанові кадастровими номерами.

Ухвала оголошена 22 листопада 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

В судовому засіданні, яке відбулось 22.11.2019, на підставі ч.6 ст.233 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Повний текст ухвали складено 25 листопада 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом даної ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т. Г. Оленич