Постанова

від 16.10.2019 по справі 313/1817/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 344/3563/15-ц

провадження № 61-13126св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Веселівська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Подліянової Г С., Кримської О. М., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області), Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Веселівська РДА Запорізької області) про визнання недійсним рішення про відмову в поновленні договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим.

На обґрунтування позовних вимог зазначала таке. 30 березня 2004 року Веселівська РДА Запорізької області та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 40 га, яка знаходиться на території Новоуспенівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, договір укладено на 10 років та зареєстровано у Веселівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК 02 квітня 2004 року, реєстраційний номер 03.

30 грудня 2010 року сторони уклали додаткову угоду, відповідно до умов якої дію договору оренди землі від 30 березня 2004 року продовжено на 5 років та встановлено кінцевий термін до 30 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 8 договору сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

29 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про поновлення договору оренди землі, у якій висловила бажання скористатись переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, у зв`язку із закінченням терміну його дії 30 грудня 2015 року. До листа додала проект додаткової угоди, копію чинного на час звернення договору, довідку органу ДФС про відсутність заборгованості з орендної плати, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Листом від 08 жовтня 2015 року за вих. № 31-8-0.4-4387/25-15 головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області без жодних мотивів заявлено про відсутність підстав у поновленні договору.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати недійсним рішення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про заперечення у поновленні договору оренди землі від 30 березня 2004 року, викладене у листі-повідомленні від 08 жовтня 2015 року за № 31-8-0.4-4387/25-15, договір оренди землі від 30 березня 2004 року, зареєстрований у Веселівському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК 02 квітня 2004 року, реєстраційний номер 03, визнати поновленим на десять років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року позов задоволено частково. Рішення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про заперечення у поновленні договору оренди землі від 30 березня 2004 року, викладене у листі-повідомленні від 08 жовтня 2015 року за № 31-8-0.4-4387/25-15, визнано недійсним. Договір оренди землі від 30 березня 2004 року визнано поновленим строком на десять років на тих самих умовах, які були передбачені договором. У частині позовних вимог до Веселівської РДА Запорізької області відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 мала переважне право, відповідно до вимог частин першої статті 33 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV), на поновлення договору оренди землі, оскільки належно виконує свої обов`язки за договором, до закінчення строку дії договору повідомила орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення додала проект додаткової угоди.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо поновлення договору оренди землі, апеляційний суд виходив з того, що між орендарем та орендодавцем не було досягнуто домовленості щодо зміни істотних умов договору в частині збільшення строку дії договору оренди землі, а тому переважне право орендаря на пролонгацію договору оренди землі не зберігається.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження відповідачу, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення про відому в задоволенні позовних вимог. Заявник вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки обґрунтованості відмови у поновленні договору оренди землі, на той самий строк та на тих самих умовах, висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 25 лютого 2015 року (провадження

№ 6-219цс14 та 6-10цс15), від 18 березня 2015 року (провадження № 6-3цс15 та

6-4цс15).

У січні 2019 року від ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області на адресу Верховного Суду надійшли пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що відповідно до листа Веселівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть від 31 січня 2017 року № 30.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року справу призначено до розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року провадження у справі зупинене до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року поновлено провадження у справі та залучено до участі у розгляді справи правонаступника позивача - ОСОБА_3 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що 30 березня 2004 року Веселівська РДА Запорізької області та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 40 га, яка знаходиться на території Новоуспенівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, договір укладено на 10 років та зареєстровано у Веселівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК 02 квітня 2004 року, реєстраційний номер 03.

30 грудня 2010 року сторони уклали додаткову угоду, відповідно до умов якої дію договору оренди землі від 30 березня 2004 року продовжено на 5 років та встановлено кінцевий термін до 30 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 8 договору сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

29 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про поновлення договору оренди землі, у якій висловила бажання скористатись переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, у зв`язку із закінченням терміну його дії 30 грудня 2015 року. До листа додала проект додаткової угоди, копію чинного на час звернення договору, довідку органу ДФС про відсутність заборгованості з орендної плати, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 17).

Листом від 08 жовтня 2015 року за вих. № 31-8-0.4-4387/25-15 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_1 повідомлено про те, що оскільки в проекті додаткової угоди вона безпідставно збільшила строк дії договору з 5 на 20 років, при цьому не навела обґрунтування такого збільшення та не надала доказів належного виконання нею договору оренди. А тому переважне право на поновлення (продовження) цього договору оренди нею втрачено (а.с. 19).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України від 16 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону № 161-XIV , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 цього Закону передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону № 161-XIV, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 вказаного Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 цього Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року (справа № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року (справа № 530/212/17, провадження № 14-330цс18).

Висновок, аналогічний викладеному вище, міститься й у постановах Верховного Суду України, на які посилається заявник.

У цій справі апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем втрачено право на пролонгацію договору оренди землі, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору. А саме, маючи намір реалізувати своє переважне право на пролонгацію договору оренди землі ОСОБА_1 направила 29 вересня 2015 року на адресу відповідача заяву та додала до неї додаткову угоду у новій редакції, в якій було змінено строк дії договору з 5 на 20 років.

Проте відповідач, не погоджуючись на нову редакцію договору оренди, направив позивачу відповідного листа-повідомлення від 08 жовтня 2015 року, в якому повідомив про свою незгоду.

26 жовтня 2015 року позивач направив відповідачу відомості щодо виконання своїх обов`язків за умовами договору, надавши листа Новоуспенівської сільської ради від 22 жовтня 2015 року, в якому зазначено, що за період використання земельної ділянки жодних попереджень, зауважень орендар не отримував (а.с. 20-21).

Листом від 17 листопада 2015 року № 31-8-0.4-6226\25-15 відповідач нагадав позивачу про втрату переважного права на поновлення договору оренди у зв`язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору оренди та необхідність повернення земельної ділянки орендодавцю (а. с. 22).

Станом на момент направлення листа-повідомлення про прийняте рішення відповідач не вбачав підстав для зміни істотних умов договору в частині збільшення його строку на 20 років, як просив у додатковій угоді позивач.

Апеляційний суд правильно зазначив, що між ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та позивачем не було досягнуто домовленості щодо зміни істотних умов договору в частині збільшення строку дії договору оренди землі. З моменту недосягнення домовленості щодо зміни істотних умов договору за приписами частини четвертої статті 33 Закону № 161-XIV переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, направивши позивачу листа-повідомлення про небажання змінювати істотні умови договору оренди землі в частині збільшення строку дії договору оренди землі терміном на 20 років, при цьому, повідомивши позивача, що дія договору припиниться 30 грудня 2015 року, у зв`язку з чим необхідно виконати обов`язок щодо повернення об`єкта оренди, відповідач скористався своїм правом вільно розпоряджатися своєю власністю, а продовження позивачем користування орендованою земельною ділянкою та його повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги щодо поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд на підставі статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій),надаючи оцінку доводам заявника щодо поважності пропуску такого строку, виходив із поважності причини пропуску строку і вважав, що він підлягає поновленню.

Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до незгоди зі встановленими фактичними обставинами у справі та стосуються переоцінки доказів. Ці доводи були предметом з`ясування в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вони стосуються як власного тлумачення заявником норм матеріального права, так і переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, та свідчать лише про незгоду заявника з ухваленим у справі судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен арґумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є по суті правильним та справедливим, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко