Рішення

від 18.11.2019 по справі 914/1619/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 Cправа № 914/1619/18

За позовом: Засновника ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль", м. Львів

до відповідача: ОСОБА_2 , м. Львів

про стягнення збитків у розмірі 1 270 893 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Паращич Л. В. - представник;

від відповідача: Гасяк Я. В. - представник

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1619/18 за позовом засновника ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" до відповідача ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 1 270 893 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі № 914/1619/18 (суддя Ділай У. І.), що було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" 1 270 893 грн збитків і 19 063, 40 грн судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі № 914/1619/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив про те, що судами попередніх судових інстанцій не досліджувався такий обов`язковий елемент складу цивільного правопорушення, як факт понесення позивачем збитків, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати податкових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" у заявленому розмірі. Також, суд зазначив про те, що суди попередніх інстанцій, всупереч положенням статей 236, 238, 282 ГПК України, не навели нормативно-правового відхилення доводів відповідача про те, що сума коштів, яку платник податків ТзОВ "Галицька магістраль" повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання не є збитком товариства, а є обов`язковим платежем, який зобов`язаний сплатити кожен платник податку; та доводів про те, що жодні штрафні та/або фінансові санкції, які можна тлумачити як збитки не є предметом стягнення у даному спорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2019 справу № 914/1619/18 було прийнято до нового розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2019.

Представник позивача у підготовче засідання 10.10.2019 не з`явився, на адресу суду повернувся конверт з ухвалою суду від 20.09.2019, яка надсилалась Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", через канцелярію суду за підписом засновника - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання 10.10.2019 з`явився, через канцелярію суду подав додаткові письмові пояснення. Ухвалою суду від 10.10.2019 підготовче засідання відкладено на 21.10.2019.

У судове засідання 21.10.2019 представники сторін з`явилися. З огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та оголошення в ньому перерви, суд ухвалою від 21.10.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 04.11.2019.

У зв`язку з неявкою представника позивача в судове засідання 04.11.2019, суд відклав розгляд справи по суті на 18.11.2019, про що повідомив позивача відповідною ухвалою в порядку ст. 120 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 18.11.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.2019 з`явився, щодо позову заперечив, відповідно до поданих у справі додаткових письмових пояснень.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 18.11.2019 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Позиція позивача.

ОСОБА_1 , засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" (надалі - позивач), звернулася в інтересах товариства до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 1 270 893 грн.

Обгрунтовуючи заявлений позов позивач зазначив, що наказом від 06.05.2014 № 1 ОСОБА_2 був призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль", а згідно з наказом від 20.12.2016 № 28-к був звільнений з посади директора.

Позивач стверджує, що за період роботи на посаді директора товариства відповідач своєю бездіяльністю завдав збитки товариству на суму 1 270 893, 00 грн, оскільки не забезпечив наявності первинних, бухгалтерських документів на підтвердження задекларованих товариством витрат, внаслідок чого у товариства виникла заборгованість перед державою у вигляді несплати податків в зазначеній сумі.

Як зазначає позивач, вказані обставини та вина відповідача встановлені ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11.06.2018 про закриття кримінального провадження у справі № 464/1810/18, а також підтверджуються актом від 12.07.2017 № 966/13-01-14-13/39205319, складеним за результатами документальної планової перевірки ТзОВ "Галицька магістраль", яка проводилась Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Позивач вважає, що при належному виконанні відповідачем своїх обов`язків директора, підприємство могло уникнути 1 270 893, 00 грн податкового боргу перед бюджетом держави.

На підставі зазначених обставин, керуючись ст. 89 ГК України та ст. 22 ЦК України, позивач звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 1 270 893, 00 грн збитків завданих товариству.

При цьому, згідно додаткових пояснень представника позивача від 25.09.2019, останній стверджує про те, що норми Цивільного кодексу України, які стосуються відшкодування збитків підлягають переважному застосуванню перед відповідними нормами Господарського кодексу України, що випливає з аналізу листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України , тому збитками можуть бути витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що сума коштів, яку платник податків - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання, на підставі акту від 12.07.2017 № 966/13-01-14-13/39205319 та податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017, не є збитком товариства, а є обов`язковим платежем, який зобов`язаний сплатити кожен платник податку відповідно до положень Конституції України та Податкового кодексу України. Також, відповідач зазначив, що позивач не підтвердив належними доказами факт понесення збитків, оскільки ні ТзОВ Галицька магістраль , ні його засновник - ОСОБА_1 не понесли реальних збитків, так як станом на час звернення з даним позовом до суду та за час розгляду даної справи податкові повідомлення-рішення не виконано, в підприємства існує податковий борг.

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не ґрунтуються на нормах права.

Обставини справи встановлені судом.

Згідно наказу від 06.05.2014 № 1, ОСОБА_2 був призначений на посаду директора ТзОВ "Галицька магістраль", а наказом від 20.12.2016 № 28-к був звільнений з посади директора. Перебуваючи на даній посаді ОСОБА_2 був службовою особою, на яку згідно із чинним законодавством України, зокрема: статтею 67 Конституції України, статтею 8 розділу III Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", статтями 16, 47, 168 Податкового кодексу України, покладений обов`язок та відповідальність за організацію та здійснення контролю за правильністю обчислення, та своєчасністю сплати податків, обов`язкових платежів до бюджетів та веденню господарської діяльності від імені товариства.

Пунктом 10.4. Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства 28.09.2015, (протокол № 1), передбачено що директор несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, звітності, своєчасність та повноту сплати податків та заробітної плати найманим працівникам, зберігання документів товариства, печатки та штампів.

Згідно п. 10.3. вказаного Статуту, у разі вчинення директором дій, що виходять за межі його компетенції і завдали майнової шкоди товариству, він зобов`язаний відшкодувати заподіяну шкоду на вимогу загальних зборів учасників.

12.07.2017 за результатами проведення Головним управлінням ДФС у Львівській області документальної планової виїзної перевірки ТзОВ "Галицька магістраль" з питань дотримання податкового законодавства за період з 07.05.2014 по 31.03.2017 було складено акт № 966/13-01-14-13/39205319, згідно якого встановлено порушення ТзОВ "Галицька магістраль" норм Податкового кодексу України, що призвело до зниження податку на прибуток на суму 1 593 756 грн, податку на додану вартість на суму 221 823 грн та встановлено факт несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2014-2015 роки.

На підставі вказаного акту, Головне управлінням ДФС у Львівській області надіслало ТзОВ "Галицька магістраль":

- податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 № 0013201413 за платежем податок на прибуток на суму нарахованого грошового зобов`язання в розмірі 1 593 756 грн - за податковим зобов`язанням та 136 171, 50 - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 № 0013181413 за платежем податок на додану вартість на суму нарахованого грошового зобов`язання в розмірі 221 823 грн - за податковим зобов`язанням та 55 455, 75 - за штрафними санкціями.

Позивачем було оскаржено обидва податкових повідомлення-рішення до Львівського окружного адміністративного суду, однак, ухвалою суду від 26.01.2018 у справі № 813/4095/17 позов було залишено без розгляду, у зв`язку із повторною неявкою представника ТзОВ "Галицька магістраль" в судове засідання. Позивачем було оскаржено ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 в апеляційному порядку, проте, в подальшому позивачем було подано до Львівського апеляційного адміністративного суду заяву про відмову від позову у справі № 813/4095/17, яка була прийнята апеляційним судом згідно ухвали від 01.03.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі № 1340/5102/18 було задоволено позовні вимоги Головного управління ДФС у Львівській області до ТзОВ "Галицька магістраль", підставою яких були податкові повідомлення-рішення від 26.07.2017 № 0013181413 та № 0013201413, та стягнуто з останнього податковий борг у розмірі 2 815 099, 12 грн. Вказане рішення ТзОВ "Галицька магістраль" не оскаржувалось та набрало законної сили.

Доказів добровільного виконання ТзОВ "Галицька магістраль" податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 чи виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі № 1340/5102/18, суду, станом на час розгляду даної справи, не представлено.

Як вбачається з ухвали Сихівського районного суду міста Львова від 11.06.2018 у справі № 464/1810/18, ОСОБА_2 підозрювався в умисному ухиленні від сплати податку на додану вартість в сумі 221 823 грн та податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1 049 070 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у зазначених розмірах.

У вищевказаній ухвалі суд зазначив суть підозри, яка полягає в тому що 31.10.2014 відповідачем, як директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" укладено договір підряду № У-14/1 на виконання загально-будівельних робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Мальви" по об`єкту: будівництво багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Гленца, б/н. Відповідач, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" не забезпечив наявності в товаристві оформленої та затвердженої проектно-кошторисної документації на проведення будівельних робіт житлового будинку в м. Ужгород, вул. Гленца б/н, а тому задекларовані товариством витрати за 2015 рік в сумі 5 331 305,93 грн не підтверджені первинними документами, як наслідок відсутня можливість достовірного визначення витрат, пов`язаних з виконанням будівельного контракту, чим порушено вимоги підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135, пункт 137 статті 137 Податкового кодексу України та призвело до несплати податку на прибуток за 2015 рік в сумі 1 049 070, 00 грн.

Також, відповідач підозрюється, що переслідуючи мету на умисне ухилення від сплати податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" при виконанні робіт власними силами по об`єкту: будівництво багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Гленца, б/н відобразив в бухгалтерському обліку списання будівельних матеріалів на суму 1 011 472, 69 грн, однак відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року вартість матеріалів, виробів та конструкцій використаних для будівництва даного об`єкту становила 514 611, 36 грн. Як наслідок, будівельні матеріали на суму 496 861,33 грн не використовувалися в будівництві та станом на кінець вересня 2015 року на залишках по складах відсутні. Таким чином, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2015 року на загальну суму 99 372,00 грн. Також, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" 24.09.2015 укладено договір з Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради №4-КР/15 на виконання капітального ремонту дворів, внутрішньо квартальних доріг, тротуарів на вул. Кавалерідзе, 12 у м. Львові. Відповідач, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість без оформлення відповідної податкової накладної відобразив в листопаді 2015 року по даних бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" собівартість робіт по згаданому договору, на загальну суму 1 253 824,42 грн. Однак, відповідно до акту приймання виконаних робіт № 1 від 02.11.2015 вартість реалізації робіт по благоустрою території по вул. Кавалерідзе, 12 у м. Львові та дохід становить лише 641 567,68 грн. Таким чином, собівартість по виконанню робіт по даному об`єкту перевищила ціну реалізації на суму 612 256,74 грн, чим порушено пункт 187.1 статті 187, абзац 2 пункту 188.1 статті 188, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, та призвело до несплати податкового зобов`язання з ПДВ за листопад 2015 року в сумі 122 451,35 грн. Зазначені порушення податкового законодавства встановленні проведеною Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області документальною плановою перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" за результатами якої складено акт від 12.07.2017 № 966/13-01-14-13/39205319. Враховуючи викладене, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" ОСОБА_2 підозрюється у заниженні податку на прибуток в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік на загальну суму 1 049 070 грн та податок на додану вартість в податкових деклараціях з ПДВ за вересень, листопад 2015 року на загальну суму 221 823 грн.

Вказаною ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 11.06.2018 у справі № 464/1810/18, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження відносно вказаної особи.

Позивач переконаний що податковий борг ТзОВ "Галицька магістраль" в розмірі 1 270 893, 00 грн виник виключно з вини відповідача, оскільки останній не забезпечив первинних документів на підтвердження задекларованих товариством витрат, тому звернувся з даним позовом до суду про стягнення 1 270 893, 00 грн з відповідача в якості завданих ним товариству збитків у вигляді витрат, які останнє змушене буде сплатити в якості обов`язкового податкового платежу.

Норми права і мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатом розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За умовами частин 2, 3 ст. 65 ГК України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Як передбачено ч. 5 ст. 65 ГК України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

За умовами ч. 2 ст. 89 ГК України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Варто зауважити, що вказані норми ч. 2 ст. 89 внесені до Господарського кодексу України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 07.04.2015 № 289-VIII та набули чинності 01.05.2016, тобто, вони не діяли на момент виникнення та існування правовідносин, пов`язаних із вчиненням відповідачем дій (період 2015 року), які на думку позивача, завдали збитків товариству, тому підлягають застосуванню з урахуванням приписів ст. 58 Конституції України.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 89 ГК України, чинної на момент виникнення спірних відносин, посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбаченому законом.

За змістом положень статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як передбачено ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Як вбачається із позовної заяви, позивач посилається на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11.06.2018 у справі № 464/1810/18, як на доказ, який підтверджує розмір та вину відповідача у завданих позивачу збитках. Однак, суд звертає увагу, що вказана ухвала суду не є вироком суду, яким може бути встановлена вина відповідача, а зі змісту цієї ухвали неможливо встановити, чи підтвердилася висунута відповідачу підозра винуватості щодо його дій та бездіяльності, та в якому обсязі.

При цьому, за змістом ч. 6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проведення Головним управлінням ДФС у Львівській області в червні-липні 2017 року документальної планової виїзної перевірки ТзОВ "Галицька магістраль" з питань дотримання податкового законодавства за період з 07.05.2014 по 31.03.2017, за результатами якої 12.07.2017 було складено акт № 966/13-01-14-13/39205319, згідно якого встановлено порушення ТзОВ "Галицька магістраль" норм Податкового кодексу України, що призвело до зниження податкових платежів, було здійснено в період, коли відповідач вже не працював директором товариства, не міг пояснити чи заперечити викладені в ньому обставини, та не може в достатній мірі підтверджувати дії чи бездіяльність відповідача, що спричинили до донарахування податкових платежів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Виходячи із наведеного суд зазначає, що податкове зобов`язання, яке платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, є обов`язковим платежем, який в даному випадку ТзОВ Галицька магістраль повинне сплатити відповідно до положень Конституції України та Податкового кодексу України, на підставі податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 № 0013181413 та № 0013201413.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків, позивач повинен підтвердити їх понесення з наданням належних та допустимих доказів у розумінні статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на момент прийняття даного рішення у справі, позивачем не було долучено до матеріалів справи доказів оплати зазначених податкових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" у заявленому розмірі.

Таким чином, за недоведеності фактичного понесення позивачем збитків, та недостатності доказів, які підтверджують причинний зв`язок між поведінкою відповідача та збитками, вину відповідача, як елементів складу правопорушення, відсутні підстави для застосування до відповідача такого виду цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Дослідивши обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, з врахуванням вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 27.08.2019 у даній справі, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту завдання збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками та вини відповідача, як посадової особи ТзОВ Галицька магістраль , а відтак відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Судом встановлено, що за подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 у справі № 914/1619/18 (за першим колом розгляду справи) відповідачем було сплачено 28 595, 10 грн судового збору, згідно квитанції від 29.03.2019 № ПН1659424. У зв`язку із переглядом рішення Господарського суду Львівської області від 26.02.2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі № 914/1619/18 у касаційному порядку, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у даній справі було стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету 38 126, 80 грн судового збору за подання касаційної скарги. На виконання вказаної постанови Верховного Суду, 18.09.2019 Господарським судом Львівської області було видано відповідний наказ.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, відшкодування витрат відповідача, пов`язаних зі сплатою судового збору за перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанції, на загальну суму 66 721, 90 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, у звязку із відмовою в позові покладається на позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька магістраль" (79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 121 Б, код ЄДРПОУ 39205319) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 66 721, 90 грн судового збору за подання скарг про перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 28.11.2019.

Суддя Манюк П.Т.