Рішення

від 20.11.2019 по справі 914/1337/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2019 справа № 914/1337/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Сервістеплоенергомонтаж , м. Новий Розділ Львівськї області, до відповідача:приватного підприємства Тіз-Карбогаз , м. Львів, про: стягнення заборгованості. За участю представників сторін: позивача:Олійник А. Р. - адвокат, відповідача:Зарічний І. Я. - адвокат. 1. Судові процедури

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Сервістеплоенергомонтаж до приватного підприємства Тіз-Карбогаз про стягнення 933'401,89 грн (з яких: 716'088,80 грн - заборгованість, 66'954,23 грн - інфляційні втрати, 21'188,36 грн - три відсотки річних та 129'170,50 грн - пеня).

1.2. Ухвалою суду від 15.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.08.2019. Розгляд справи у підготовчому засідання відкладався та у судових засіданнях оголошувались перерви на 16.09.2019, на 30.09.2019, на 07.10.2019, на 17.10.2019 та на 22.10.2019.

1.3. 30 липня 2019 року відповідачем подано відзив на позов з додатками, яким проти позову заперечено частково (Т. 1, а.с. 121-131). Позивач, 12.08.2019 подав відповідь на відзив (Т. 1, а.с. 145-148), а відповідач 12.09.2019 - заперечення (Т. 1, а.с. 169-172). Також, 30.09.2019 позивачем подано до суду додаткові пояснення (Т. 1, а.с. 190-195).

1.4. Ухвалою суду від 01.08.2019 судом відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж про забезпечення позову. Ухвалою суду від 16.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. 07 жовтня 2019 року позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 07.10.2019 задоволено, витребувано у приватного підприємтва Тіз-Карбогаз : належним чином засвідчену копію акту звірки взаємних розрахунків між ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж та ПП Тіз-Карбогаз від 07.05.2018; копію Протоколу Вимірювальної хіміко-технологічної лабораторії ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ № 57 від 04.03.2018; копію Протоколу Вимірювальної хіміко-технологічної лабораторії ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ № 58 від 08.03.2018; копію Протоколу Вимірювальної хіміко-технологічної лабораторії ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ № 59 від 15.03.2018; копію Протоколу Вимірювальної хіміко-технологічної лабораторії ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ № 60 від 19.03.2018; копію Протоколу Вимірювальної хіміко-технологічної лабораторії ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ № 61 від 23.03.2018; копію Протоколу Вимірювальної хіміко-технологічної лабораторії ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ № 62 від 29.03.2018.

На виконання вимог ухвали суду від 07.10.219 Відповідачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії відповіді та акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 07.05.2018 (Т. 2, а.с. 1-3).

1.5. Ухвалою суду від 22.10.2019 закрито підготовче провадження та у зв`язку із поданою спільною заявою сторін в порядку передбаченому ч. 6 ст. 183 ГПК України, розпочато розгляд справи по суті у даному судовому засіданні. У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.10.2019 оголошувались перерви до 14.11.2019 та до 20.11.2019.

1.6. 20 листопада 2019 року ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж подано заяву про уточнення розміру понесених судових витрат. Згідно з поданою заявою позивач просить стягнути з відповідача окрім, сплаченого судового збору, 25'600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

1.7. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

1.8. Здійснивши з`ясування обставин справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та провівши судові дебати, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті у даному судовому засіданні. У судовому засіданні 20.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. АРГУМЕНТИ СТОРІН

2.1. У позовній заяві позивач обґрунтовує свої вимоги не виконанням відповідачем умов договору поставки № 2111/2 від 21.11.2017. Як вказує позивач - ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж передав відповідачу - ПП Тіз-Карбогаз товар на загальну суму 1'334'832,80 грн. Підприємство оплатило отриманий товар лише частково в загальному розмірі 618'744,00 грн. Так, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 716'088,80 грн - боргу, 129'170,50 грн - пені, 66'954,23- інфляційних втрат та 21'188,36 грн - трьох відсотків річних. Окрім того, позивач просить стягнути понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. У відзиві на позов відповідач вказує, що на підставі укладеного договору позивач впродовж листопада 2017 року по лютий 2018 року здійснив поставку товару, який був прийняти відповідачем.

2.2.1. Відповідно до п 2.2. Договору при прийманні Товару за кількістю і якістю Сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, та іншими нормативними документами. Перехід власності на Товар відбувається в момент підписання Сторонами відповідного акта приймання-передачі або іншого товаросупровідного документа (видаткової накладної тощо).

Таким чином відповідно до умов Договору належним документом який підтверджує перехід права власності на Товар є акт приймання-передачі або інший товаросупровідний документ (видаткова накладна). В даному випадку на підставі Договору сторонами були підписані видаткові накладні за період з листопада 2017 по лютий 2018 на загальну суму 1'011'432,80 грн та здійснено відповідачем оплату на суму 618'744,00 грн.

2.2.2. Що стосується підписання акту звірки взаємних розрахунків за період січень - квітень 2019 року повідомляє, що на підставі наказу Відповідача № 29072017 від 29.07.2019 Про проведення службового розслідування відповідачем створено комісію з проведення службового розслідування щодо причин та умов зазначення в акті звірки взаємних розрахунків за період січень - квітень 2019 року інформації, що не відповідає первинній бухгалтерській документації.

2.2.3. Щодо нарахування штрафних санкцій, то відповідач вказує про неправильність визначення періоду прострочення, а тому зазначає, що заявлені суми нараховано безпідставно, в порушення умов укладеного між сторонами договору.

2.3. У відповіді на відзив ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж зазначає наступне.

2.3.1. При здійсненні оплати товару 07.05.2018 на суму 200'000,00 грн та 27.06.2018 на суму 100'000,00 грн, у призначенні платежу відповідачем зазначено Оплата за діоксид вуглецю згідно акту звірки від 07.05.2018 . У вказаному акті звірки взаєних розрахунків за пероід з 01.11.2017 - 07.05.2018 зафіксовано продажі товару за березень 2018 року, які відповідачем не визнаються.

При здійсненні оплати товару 29.05.2018 відповідач у призначенні платежу вказав Оплата за діоксид вуглецю згідно накладних № 62 від 20.03.2018, № 63 від 24.03.2018 , чим також визнав факт поставки товару у березні 2018 року, поставленого відповідно до видаткових накладних № 62 від 20.03.2018 та № 63 від 24.03.2018.

2.3.2. Відповідно до п. 2.3 Договору завантаження стаціонарних цистерн Покупця має відбуватися тільки після контрольного аналізу якості Товару лабораторією Постачальника, який підтвердить якість відповідно до ДСТУ 4817:2007.

У разі невідповідності якості Товару до ДСТУ 4817:2007 при контрольному вимірюванні перед завантаженням, такий продукт не завантажується у стаціонарні цистерни Покупця.

Контроль за відповідність якості Товару до ДСТУ 4817:2007 покладається на лабораторію Постачальника.

Такі перевірки якості товару здійснювалися Вимірювальною хіміко-технологічною лабораторією ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ (далі - Лабораторія). Відповідно до даних з Журналу контролю готового продукту виробництва СО 2 Лабораторії, та даних з Журналу реєстрації протоколів Лабораторії (копії витягів з журналів додаються), за березень 2018 року Відповідач отримував товар, який підлягав контролю Лабораторії шість разів, а саме: 04.03.2018 року - партія № 68 - отримувач ПП Тіз-Карбогаз ; 08.03.2018 - партія № 69 - отримувач ПП Тіз-Карбогаз ; 15.03.2018 - партія № 70 - отримувач ПП Тіз-Карбогаз ; 19.03.2018 - партія № 71 - отримувач ПП Тіз-Карбогаз ; 23.03.2018 - партія № 72 - отримувач ПП Тіз-Карбогаз ; 29.03.2018 - партія № 73 - отримувач ПП Тіз-Карбогаз .

2.4. У запереченнях відповідача на відповідь на відзив, ПП Тіз-Карбогаз зазначає.

2.4.1. Що стосується акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2019 року - квітень 2019 року Відповідачем у справі було проведено службове розслідування, за результатами якого комісія дійшла наступних висновків: відомості зазначені в акті звірки взаємних розрахунків за період січень 2019 року - квітень 2019 року не відповідають первинним бухгалтерським документам приватного підприємства Тіз-Карбогаз .

Встановлено порушення посадових обов`язків менеджером ОСОБА_1 . Притягнути до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не вдається за можливе у зв`язку звільненням її із займаної посади. Таким чином, комісією в межах службового розслідування було встановлено, що сума заборгованості, яка визначена в акті звірки взаємних розрахунків приватному підприємству Тіз-Карбогаз є неправильною та становить 392'688,80 гривень.

2.4.2. Позивач посилається на журнали ТзОВ НВП Енергія-Новояворівськ , якими проводились аналізи якості Товару. Однак, із даних журналів не можливо встановити фактичні обставини, що стосуються отримання Товару.

Відповідно до п. 2.3. Договору поставки, завантаження стаціонарних цистерн Покупця має відбуватися тільки після контрольного аналізу якості Товару лабораторією Постачальника.

Отже, аналізуючи вищевказану норму Договору можна дійти висновку, що спочатку відбувається аналіз, а потім відбувається завантаження Товару та його фактичне прийняття. За таких обставин відповідач вважає, що вказані журнали жодним чином не підтверджують факт прийняття товару.

Крім цього, відповідач зазначив, що в даних журналах визначено проведення аналізів і за інші періоди, а саме квітень-липень 2018 року. В цей період і також в період березня 2018 року приймання товару не відбувалося.

2.5. У додаткових поясненнях позивач зазначає.

2.5.1. Проведене відповідачем службове розслідування щодо підписання акту звірки взаєморозрахунків за період січень - квітень 2019 року не може братись до уваги, адже Акт розслідування не підписано ОСОБА_1 та не містить її пояснень по факту такого підписання.

2.5.2. Крім того, сума заборгованості, яка зазначена в акті звірки за період січень 2019 року - квітень 2019 року співпадає з сумою, яка зазначена у акті звірки за період 01.11.2017-07.05.2018 (акт звірки від 07.05.2018). Більше того, Відповідач здійснюючи оплату товару 07.05.2018 на суму 200'000,00 грн та 27.06.2018 на суму 100'000,00 грн у призначенні платежу посилається на Акт звірки від 07.05.2018.

2.5.3. Також, власною поведінкою ПП Тіз-Карбогаз підтвердило отримання товару у березні 2018 року, адже здійснило оплату згідно з видатковими накладними № 62 від 20.03.2018 та № 63 від 24.03.2018.

2.5.4. Фактичні обставини справи, зокрема, щодо отримання товару у березні 2018 року позивач підтверджує заявою свідка ОСОБА_2 , який працював начальником цеху з виробництва вуглекислоти ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж у період з 06.09.2017 по 30.03.2018 та заявою свідка ОСОБА_3 який працював на посаді інженера-технолога цеху з виробництва вуглекислоти ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж з 13.09.2017 по 30.03.2018.

3. Обставини справи

3.1. 21 листопада 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Сервістеплоенергомонтаж (Постачальник за Договором) та приватним підприємством Тіз-Карбогаз (Покупець за Договором) укладено Договір поставки № 2111/2 (надалі - Договір) (Т. 1, а.с. 21). За умовами цього Договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлений строк Покупцеві діоксин вуглецю скраплений (рідкий) об`ємною долею не менше 99,9 (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п 2.2. Договору, при прийманні Товару за кількістю і якістю Сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, та іншими нормативними документами. Перехід власності на Товар відбувається в момент підписання Сторонами відповідного акта приймання-передачі або іншого товаросупровідного документа (видаткової накладної тощо).

3.2. На виконання умов Договору у період з листопада 2017 року по лютий 2018 року Позивач передав, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 1'011'432,80 грн, що підтверджується видатковими накладними (Т. 1, а.с. 32-50), які підписані сторонами, скріплені печатками та не заперечується сторонами у справі (Т. 1, а.с. 33-46): № 56 від 22.11.2017 на суму 55'440,00 грн; № 57 від 25.11.2017 на суму 56'000,00 грн; № 58 від 29.11.2017 на суму 48'104,00 грн; № 77 від 04.12.2017 на суму 53'300,80 грн; № 79 від 08.12.2017 на суму 53'340,00 грн; № 84 від 14.12.2017 на суму 28'000,00 грн; № 86 від 18.12.2017 на суму 54'320,00 грн; № 97 від 27.12.2017 на суму 49'168,00 грн; № 1 від 02.01.2018 на суму 56'140,00 грн; № 2 від 06.01.2018 на суму 56'280,00 грн; № 4 від 12.01.2018 на суму 56'140,00 грн; № 5 від 16.01.2018 на суму 56'280,00 грн; № 7 від 22.01.2018 на суму 53'200,00 грн; № 8 від 25.01.2018 на суму 56'280,00 грн; № 11 від 30.01.2018 на суму 56'280,00 грн; № 31 від 12.02.2018 на суму 56'280,00 грн; № 34 від 15.02.2018 на суму 55'160,00 грн; № 36 від 19.02.2018 на суму 54'320,00 грн; № 40 від 28.02.2018 на суму 57'400,00 грн.

Також, як стверджує Позивач, у березні 2018 року, ним передано відповідачу Товар на загальну суму 323'400,00 грн, що підтверджується видатковими накладними (Т. 1, а.с. 51-56): № 51 від 05.03.2018 на суму 53'760,00 грн, № 58 від 09.03.2018 на суму 48'440,00 грн, № 61 від 15.03.2018 на суму 54'600,00 грн, № 62 від 20.03.2018 на суму 54'600,00 грн, № 63 від 24.03.2018 на суму 54'600,00 грн та № 68 від 30.03.2018 на суму 57'400,00 грн, які не підписані відповідачем та не визнаються останнім.

3.3. Відповідач оплатив отриманий Товар частково у загальному розмірі 618'744,00 грн, що підтверджується банківськими випискам (Т. 1, а.с. 25-31), платіжними дорученнями (Т. 1, а.с. 125-131) та виписками по рахунку позивача (Т. 1, а.с. 25-31).

3.4. Претензією № 01-16/18 від 16.03.2018 позивач просив оплатити відповідача заборгованість за отриманий Товар, яка станом на 28.02.2018 становила 685'008,80 грн. Претензією-вимогою від 17.06.2019 підписаною адвокатом Товариства, останній звернувся до ПП Тіз-Карбогаз з вимогою оплатити 716'088,80 грн - заборгованості за Договором, 66'954,23 грн - інфляційних втрат, 20'599,79 грн - три відсотки річних та 129'170,50 грн - пені.

3.5. Крім того, до матеріалів справи долучено декілька Актів звірки взаєморозрахунків:

- Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2016 -19.02.2018 (Т. 1, а.с. 22), який підписаний представниками сторін та скріплений печатками;

- Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2019 року - квітень 2019 року (Т. 1, а.с. 23), який підписаний представниками сторін та скріплений печатками. Проте, достовірність інформації зазначеної у цьому Акті відповідач спростовує, долучаючи до матеріалів Акт проведення службового розслідування від 16.08.2019;

- Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2017 - 04.06.2019, який підписаний лише позивачем (Т. 1, а.с. 24);

- Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2017 - 07.05.2018, який підписаний лише позивачем (Т. 1, а.с. 158);

- Акт взаєморозрахунків з контрагентом ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж станом за період 01.01.2018 по 07.05.2018 (Т. 2, а.с. 3), який підписаний лише відповідачем.

4. Позиція суду

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.4. Договору встановлено, що оплата Товару Покупцем здійснюється по факту отримання Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання Покупцем Товару.

При прийманні Товару за кількістю і якістю Сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, та іншими нормативними документами. Перехід власності на Товар відбувається в момент підписання Сторонами відповідного акта приймання-передачі або іншого товаросупровідного документа (видаткової накладної тощо) ( п 2.2. Договору).

4.2. Як встановлено з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, у період з листопада 2017 року по лютий 2018 року Позивач передав, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 1'011'432,80 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними сторонами.

4.3. Щодо поставки Товару за березень 2018 року на загальну суму 323'400,00 грн , суд зазначає наступне.

4.3.1. Частиною першою та третьою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами статті 642 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

В частині поставки Товару за видатковими накладними № 62 від 20.03.2018 на суму 54'600,00 грн та № 63 від 24.03.2018 на суму 54'600,00 грн суд погоджується із доводами позивача про те, що хоч і вказані видаткові накладні стороною відповідача не підписані, але останнім з власної волі здійснено оплату конкретно щодо вказаних видаткових накладних, що вбачається із платіжного доручення № 1072 від 29.05.2018, в якому у графі призначення платежу вказані конкретно ці дві накладні (Т. 1 а.с. 128). Більше того, суд аналізує не лише зазначені вище дії сторін, що виникли у спірних правовідносинах, а й інші дії, зокрема, відсутність звернення відповідача до позивача з листами повернення безпідставно перерахованих коштів, чи інші дії, подібного характеру, які б спростовували визнання відповідних правовідносин, тощо. Таких доказів до матеріалів справи відповідачем не долучено.

4.3.2. В іншій частині поставки Товару за березень 2018 року , зокрема, за видатковими накладними № 51 від 05.03.2018 на суму 53'760,00 грн, № 58 від 09.03.2018 на суму 48'440,00 грн, № 61 від 15.03.2018 на суму 54'600,00 грн та № 68 від 30.03.2018 на суму 57'400,00 грн суд вказує таке.

Як зазначено у абзацах 1, 2 пункту 4.3.1. цього рішення та згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо;

Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88: пункт 2.2: - господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення; пункт 2.4: - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

При прийманні Товару за кількістю і якістю Сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, та іншими нормативними документами. Перехід власності на Товар відбувається в момент підписання Сторонами відповідного акта приймання-передачі або іншого товаросупровідного документа (видаткової накладної тощо) ( п 2.2. Договору).

Як вбачається із видаткових накладних вказаних, про які вказано в абз. 1 п. 4.3.2. рішення, на які покликається Позивач та поставку за якими заперечує Відповідач, останні не містять ні підписів уповноваженої Відповідачем особи на прийняття, ні печатки Відповідача. Крім цього, у згаданих видаткових накладних Позивачем внесено інформацію про особу уповноважену відповідачем на отримання Товару за довіреністю № 5 від 01.03.2018. Вказаної довіреності № 5 від 01.03.2018 до матеріалів справи позивачем не надано.

Також, суд критично оцінює доводи позивача про те, що Акт звірки взаєморозрахунків є належним доказом, що підтверджує заборгованість відповідача, оскільки відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні належним доказом, який підтверджує наявність чи відсутність зобов`язань сторін, є первинні бухгалтерські документи, до яких акти звірки взаємних розрахунків не віднесено. Суд звертає увагу позивача, що у подібних правовідносинах свої позицію неодноразово висловив Верховний Суд у постановах № 910/493/18 від 18.04.2019, № 904/5545/18 від 18.09.2019, № 910/9459/18 від 11.07.2019.

Частиною другою статті 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Так, подані позивачем заяви свідків (Т. 1, а.с. 196-197), якими ТзОВ Сервістеплоенерго підтверджує власні доводи передання Товару, не можуть вважатись належними доказами підтвердження факту поставки Товару.

Окрім того, з аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів та існуючої судової практики вбачається, що господарські операції між учасниками правовідносин підтверджуються певними встановленими у законі способами, тобто, відображенням їх у первинних документах. Відтак, інші доводи позивача, що стосуються підтвердження виникнення господарських операцій між позивачем та відповідачем не є належним підтвердження виникнення таких відносин, а тому не заслуговують на увагу суду.

4.3.3. Таким чином, з аналізу наданих документів, суд дійшов висновку, у спірному періоді - березні 2018 року - позивачем доведено, що між сторонами у справі виникли правовідносини лише на підставі видаткових накладних № 62 від 20.03.2018 та № 63 від 24.03.2018 на загальну суму 109'200,00 грн. Крім того, як встановлено із матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві (Т. 1, а.с. 122), останній визнає поставки Товару у період з листопада 2017 року по лютий 2018 року на загальну суму 1'011'432,80 грн. Кореспондуючий обов`язок з оплати за отриманий Товар відповідач здійснив частково у загальному розмірі 618'744,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, суд розглянувши позовні вимоги про стягнення 716'088,80 грн - заборгованості, дійшов висновку, що такі є обґрунтованими частково та підлягають до задоволення частково у загальному розмірі 501'888,80 грн.

4.4. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.4.1. Суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення 21'188,36 грн - трьох відсотків річних зазначає, що такий здійснено частково правильно, а тому, вимоги про стягнення заявленої суми трьох відсотків річних підлягають до задоволення у розмірі 14'850,41 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 501888.8 03.07.2018 - 27.06.2019 360 3 % 14850.41 4.4.2. Що стосується заявлених до стягнення 66'954,23 грн - інфляційних втрат, суд перевіривши наданий розрахунок, встановив, що такий є частково правильним, адже позивачем не враховано наступного.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 913/159/18 від 30.07.2019.

Відтак, здійснивши власний розрахунок за наведеними вище правилами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення в розмірі 49'113,81 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.08.2018 - 30.06.2019 501888.8 1.098 49113.81 551002.61

4.5. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до умов пункту 4.2. Договору, у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відтак, суд розглянувши позовні вимоги про стягнення 129'170,50 грн - пені, встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є неправильним, зокрема, позивачем не враховано того факту, що нарахування повинно здійснюватись по кожній конкретній видатковій накладній, не враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України. Так, суд здійснивши власний розрахунок за обраний позивачем період, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими частково в розмірі 37'444,07 грн.

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Видаткова накладна №Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 77 53300.8 03.07.2018 - 04.07.2018 2 17.0000 % 0.093 %* 99.30 79 53340 03.07.2018 - 09.07.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 347.81 84 28000 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 260.82 28000 13.07.2018 - 16.07.2018 4 17.5000 % 0.096 %* 107.40 86 54320 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 505.99 54320 13.07.2018 - 18.07.2018 6 17.5000 % 0.096 %* 312.53 97 49168 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 458.00 49168 13.07.2018 - 27.07.2018 15 17.5000 % 0.096 %* 707.21 1 56140 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 522.95 56140 13.07.2018 - 02.08.2018 21 17.5000 % 0.096 %* 1130.49 2 56280 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 524.25 56280 13.07.2018 - 06.08.2018 25 17.5000 % 0.096 %* 1349.18 4 56140 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 522.95 56140 13.07.2018 - 13.08.2018 32 17.5000 % 0.096 %* 1722.65 5 56280 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 524.25 56280 13.07.2018 - 16.08.2018 35 17.5000 % 0.096 %* 1888.85 7 53200 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 495.56 53200 13.07.2018 - 22.08.2018 41 17.5000 % 0.096 %* 2091.56 8 56200 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 523.51 56200 13.07.2018 - 27.08.2018 46 17.5000 % 0.096 %* 2478.96 11 56280 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 524.25 56280 13.07.2018 - 02.09.2018 52 17.5000 % 0.096 %* 2806.29 31 56280 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 524.25 56280 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 3022.16 56280 07.09.2018 - 15.09.2018 9 18.0000 % 0.099 %* 499.58 34 55160 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 513.82 55160 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 2962.02 55160 07.09.2018 - 20.09.2018 14 18.0000 % 0.099 %* 761.66 36 54320 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 505.99 54320 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 2916.91 54320 07.09.2018 - 22.09.2018 16 18.0000 % 0.099 %* 857.21 40 57400 03.07.2018 - 12.07.2018 10 17.0000 % 0.093 %* 534.68 57400 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 3082.30 57400 07.09.2018 - 30.09.2018 24 18.0000 % 0.099 %* 1358.73 4.6. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 9'050,27 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору . У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 червня 2019 року між Адвокатським бюро Андріани Олійник (надалі - Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Сервістеплоенергомонтаж (надалі - Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 5/19 (надалі - Договір про надання правової допомоги). За умовами цього Договору про надання правової допомоги, Виконавець зобов`язується за замовленням Клієнта надавати йому правову допомогу відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Правил адвокатської етики та умов цього Договору, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу та фактичні витрати, понесені Виконавцем при виконанні цього Договору у порядку та розмірі, що встановлені цим Договором (п. 1.1. Договору про надання правової допомоги).

Пунктом 2.2. Договір про надання правової допомоги передбачено, що при наданні правової допомоги у інших видах правової допомоги в тому числі, та не виключно, розробка, аналіз, доповнення чи корекція поточних договорів Клієнта та надання консультацій, складення правових висновків, представництво інтересів та супровід Клієнта у правовідносинах з контрагентами Клієнта, а також з органами державної влади чи місцевого самоврядування Сторони погодили погодинну оплату у розмірі 800,00 грн за годину, якщо інше не буде погоджено додатково між сторонами. Остаточна вартість виконання замовлення Клієнта погоджується в Акті про надану правову допомогу.

Додатковою угодою № 1 від 22.10.2019 до Договору про надання правової допомоги № 5/19, сторони погодили погодинну оплату у розмірі 800,00 грн за годину, якщо інше не буде погоджено додатково між Сторонами. Остаточна вартість виконання замовлення Клієнта погоджується в Акті про надану правову допомогу (п. 1). Сторони погодили, що одне судове засідання, незалежно від фактичної його тривалості, мінімально оцінюється Сторонами тривалістю в 1 годину. Гонорар за участь адвоката у судовому засіданні цього Договору підлягає сплаті Виконавцю і у випадку, якщо адвокат вчасно з`явився до відповідного суду, але судове засідання не відбулося з незалежних від нього причин. Цією Додатковою угодою Сторони підтверджують, що Клієнт замовив, а Виконавець зобов`язався надати наступні види правової допомоги: аналіз та вивчення матеріалів справи 2 год.; підготовка та надсилання Претензії-вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки № 2111/2 від 21.11.2017 з розрахунком пені, інфляційних та трьох відсотків річних 4 год.; підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 2111/2 від 21.11.2017 5 год.: підготовка та подання заяви про забезпечення позову 2 год.; підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву, збір та долучення доказів на її обґрунтування 5 год.; адвокатський запит до ПП Тіз-Карбогаз 1 год.; підготовка та подання додаткових пояснень, збір та долучення доказів на їх обґрунтування 5 год.; клопотання про витребування доказів 1 год.; ознайомлення з матеріалами справи 21.10.2019 1 год.; участь у судовому засіданні 01.08.2019, 16.09.2019, 30.09.2019, 07.10.2019, 22.10.2019, 14.11.2019 - 6 год., разом на суму 25'600,00 грн.

Актом № 1 про надану правову допомогу до Договору про надання правової допомоги № 5/19 підписаним Клієнтом та Виконавцем, сторони засвідчили факт надання та отримання послуг, відповідно. Відповідно до платіжного доручення № 1122 від 12.11.2019 ТзОВ Сервістеплоенергомонтаж оплатило АБ Андріани Олійник 25'600,00 грн за послуги надання правової допомоги згідно договору № 5/19 від 04.06.2019, Акту № 1 від 12.11.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.11.2019 усно заперечив проти задоволені заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. У поданих запереченнях звернув увагу на пропорційність наданих послуг їх вартості, також вказав про те, що у задоволенні заяви про забезпечення позову судом було відмовлено, тому вказані кошти за надання правової допомоги та складення вказаної заяви не можуть бути відшкодовані, тощо.

З огляду на викладені обставини, враховуючи право суду передбачене у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 16'546,36 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 126, 129, 180, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Тіз-Карбогаз (79034, місто Львів, вулиця Стуса, будинок 22А, квартира 35; ідентифікаційний код 33957741) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сервістеплоенергомонтаж ( 81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Гірнича, будинок 2; ідентифікаційний код 41481020) 501'888,80 грн - боргу, 14'850,41 грн - трьох відсотків річних, 49'113,81 грн - інфляційних втрат, 37'444,07 грн - пені та 9'050,27 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 16'546,36 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.11.2019.

Суддя Трускавецький В.П.