Рішення

від 20.11.2019 по справі 922/2734/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2734/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ про стягнення 338585,58 грн. за участю представників:

позивача - Ворожбянов А.М. (довіреність№08-21/1/2-19 від 02.01.2019 року);

відповідача - Білашенко І.В. (довіреність №4542 від 20.06.2019 року, адвокат).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 543319,54 грн.

Позов обґрунтовано несплатою відповідачем плати за землю у період з 01.08.2016р. по 31.07.2019р. за користування земельною ділянкою по пр.Ювілейному,66 у м.Харкові, за кадастровим номером 6310137500:06:001:0508.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.09.2019 року.

16.09.2019 року відповідач надав до суду відзив (вх.№22048, а.с.37-40), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Підготовче засідання 23.09.2019 року було відкладено протокольною ухвалою суду на 09.10.2019 року.

23.09.2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№22666,а.с.97-100).

Також, 23.09.2019 року позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№22665, а.с.92-93), в якій просив суд читати п.2 прохальної частини позовної заяви Харківської міської ради до ПАТ УКРТЕЛЕКОМ у справі №922/2734/19 у такій редакції:

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства УКРТЕЛЕКОМ (бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 21560766) на користь Харківської міської ради (м-н.Конституції, 7, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код платежу: 24062200, рахунок: 31419611020002; МФО: 899998; код ЄДРПОУ: 37999649; банк: Казначейство України (ЕАП); одержувач: УДКСУ у м.Харкові Харківської області) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 338 585,58 грн".

01.10.2019 року відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№23513, а.с.1007-109), в яких просить застосувати до позовних вимог позовну давність.

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи надані сторонами документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи ухвалено проводити з урахуванням даної заяви, прийнято до розгляду заяву відповідача про застосування позовної давності, ухвалено вирішити її при розгляді справи по суті, закрито підготовче провадження у справі №922/2734/19, призначено справу №922/2734/19 до судового розгляду по суті на 23.10.2019 року.

В судовому засіданні 23.10.2019 року протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 13.11.2019 року.

В судовому засіданні 13.11.2019 року протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 20.11.2019 року.

У судовому засіданні 20.11.2019 року представник позивача позов підтримував повністю, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив позов задовольнити, заперечував щодо пропуску строку позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.2019 року проти позову заперечував повністю, та просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив наступне.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 15.08.2019 року здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по пр.Ювілейному,66 у м.Харкові, розробленого ТОВ Геодезично-вишукувальний центр та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 року № 1049/0/45-19.

Згідно з даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по пр. Ювілейному, 66 у м. Харкові виданого Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 24.06.2019 року № 1049/0/45-19, площа вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508 складає 0,3642 га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3642 га (кадастровий номер 6310137500:06:001:0508) по пр.Ювілейному,66 у м.Харкові розташовані три нежитлові будівлі літ. А-4 , літ. Б-1 , літ. В-1 , право власності на які зареєстроване за ПАТ УКРТЕЛЕКОМ .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по пр. Ювілейному, 66 у м. Харкові від 15.08.2019 року.

ПАТ УКРТЕЛЕКОМ , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку.

Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме наявністю підстав для застосування ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.08.2019 року №177008254 право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 площею 2826,7 кв.м., літ. Б-1 площею 165,4 кв.м., літ. В-1 площею 11,4 кв.м. по АДРЕСА_1 , з 09.02.2016 року зареєстроване за ПАТ УКРТЕЛЕКОМ на підставі наказів Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 року № 155, від 25.11.2003 року № 227, акту приймання-передачі від 25.11.2003 року.

Згідно з інформацією Відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.09.2018 року №2939/116-18 на земельну ділянку по пр.Ювілейному, 66 у м.Харкові не обліковуються правовстановлюючі документи щодо право власності або користування.

Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 03.09.2018 року №6724/0/27-18 відомо, що рішення Харківської міської ради стосовно надання земельної ділянки у власність або користування для розміщення, здійснення будівництва, збереження земельної ділянки по пр. Ювілейному, 66 у м.Харкові не приймались.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по пр. Ювілейному, 66 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, та з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,3642 га по пр.Ювілейному,66 у м.Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Розмір безпідставно збережених ПАТ УКРТЕЛЕКОМ коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по пр.Ювілейному,66 у м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:06:001:0508) від 24.06.2019 року № 1049/0/45-19, виданий Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, ПАТ УКРТЕЛЕКОМ у період з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року не сплачувало за користування земельною ділянкою по пр.Ювілейному,66 у м.Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло, за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ХМР до суду із цим позовом до ПАТ УКРТЕЛЕКОМ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по пр.Ювілейному, 66 у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст.4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.4 ГПК України, зокрема, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст.4 цього Кодексу.

Відповідач вказує, що позовна заява не містить даних, коли сформована земельна ділянка та не надано доказів наявності сформованої земельної ділянки у період, за який стягуються грошові кошти, не надано витягу з Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим просить відмовити в позові.

Суд не погоджується з цим твердженням відповідача, з огляду на наступне.

На підставі рішень 35 сесії ХМР 4 скликання від 27.04.2005 року №88/05 та 5 сесії ХМР 5 скликання від 27.09.2006 року №122/06 ВАТ "Укртелеком" надано в оренду земельну ділянку площею 0,3642 га по пр.50 річчя ВЛКСМ,66 у м.Харкові для експлуатації та обслуговування АТС-62/63 та допоміжних будівель і споруд строком до 01.01.2014 року.

Відповідно до ч.3 ст.79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , яким врегульовані правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ним у період з 2016 по 2019 роки понесені витрати на сплату земельного податку за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310137500:06:001:0508.

Разом із відзивом відповідач надав копії податкових декларацій, де зазначено, що ним у період з 2016 по 2019 роки сплачувався земельний податок за використання земельної ділянки із кадастровим номером 6310137500:06:001:0508.

Таким чином, наявний вищезазначений кадастровий номер у земельної ділянки свідчить про її сформованість у спірний період, цей номер зазначено як у документах позивача, так й в документації відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч.2 ст.75 ГПК України відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини в наслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Проте, відповідачем не надано до суду доказів того, що земельний податок сплачений ним за земельну ділянку у м.Харкові по пр.Ювілейний,66 (колишній пр.50річчя ВЛКСМ) із кадастровим номером 6310137500:06:001:0508 площею 0,3642 га в наслідок помилки, тощо.

Відповідач вказує, що іншим актом обстеження №264/19 від 22.02.2019 року встановлена інша площа земельної ділянки, яку використовує ПАТ УКРТЕЛЕКОМ .

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

На підставі рішень 35 сесії ХМР 4 скликання від 27.04.2005 року №88/05 та 5 сесії ХМР 5 скликання від 27.09.2006 року №122/06 ВАТ "Укртелеком" надано в оренду земельну ділянку площею 0,3642 га по пр.50 річчя ВЛКСМ,66 у м.Харкові для експлуатації та обслуговування АТС-62/63 та допоміжних будівель і споруд строком до 01.01.2014 року.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки №264/19 від 22.02.2019 року (а.с.42) площа земельної ділянки становить 0,1859 га відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.11.2016 року №НВ-6303384502016. Акт дійсний протягом 3-х місяців.

До суду акт надано відповідачем 16.09.2019 року, тобто після спливу 3-х місячного строку.

Отже, суд не приймає як належний та допустимий доказ вищезазначений акт, оскільки на час його надання він є недійсним.

Крім того, до суду не надано витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.11.2016 року №НВ-6303384502016.

Більш того, відповідно до Акту обстеження земельної ділянки за адресою: м.Харків, пр.Ювілейний,66 (колишній пр.50 річчя ВЛКСМ) кадастровий номер 6310137500:06:001:0508 від 15.08.2019 року (а.с.30-31) ПАТ "Укртелеком" з 09.02.2016 року по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,3642 га (кадастровий номер 6310137500:06:001:0508) по пр.Ювілейний АДРЕСА_2 66 у м.Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125,126 Земельного кодексу України.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,3642 га (кадастровий номер 6310137500:06:001:0508) по пр.Ювілейному,66 у м.Харкові розташовані 3 нежитлові будівлі літ. "А-4", "Б-1", "В-1", право власності на які зареєстроване за ПАТ "Укртелеком".

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Враховуючи те, що земельна ділянка, за яку Харківська міська рада просить стягнути кошти, має кадастровий номер, вона сформована та має межі та розмір.

Крім того, суд приймає до уваги, що саме за земельну ділянку площею 0,3642га (кадастровий номер 6310137500:06:001:0508) по пр.Ювілейному,66 у м.Харкові відповідач сплачує земельний податок, а за користування земельною ділянкою площею 0,1859 га відповідач ніяких податків не сплачував.

Відповідачем у відзиві зазначено, що Харківською міською радою не надано доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки у період з 01.08.2016 року по 26.06.2019 року, зазначаючи, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформований станом на 26.06.2019 року, в якому містяться дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки саме на зазначену дату - 26.06.2019 року, проте розрахунки безпідставно збережених коштів здійснені позивачем за період із 01.08.2016 року, при цьому докази щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки в період з 01.08.2016 року по 26.06.2019 року, а саме, витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати, відсутні, що свідчить про те, що здійсненні розрахунки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд не погоджується з цим твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Грошова оцінка земельної ділянки у м.Харкові є відкритою публічною інформацією (сайт land.gov.ua).

Відповідно до ч.3 ст.75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Більш того, посилання на грошову оцінку землі за спірний період наявні у документах (податкових деклараціях), наданих відповідачем (а.с.44-55).

Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права користування на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном. Цього обов`язку відповідач не виконав, а отже, без законних підстав зберігає у себе майно - кошти за оренду землі за спірний період. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статей 1212-1214 ЦК України.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок у себе за рахунок іншої особи (потерпілого власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з п. «а» ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Матеріали даної справи не містять доказів державної реєстрації права користування або оренди відповідачем спірної земельної ділянки за спірний період, відповідач використовує її для розміщення власних об`єктів нерухомого майна без оформлених у встановленому порядку правовстановлюючих документів.

Отже, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини не мають договірний характер.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Як зазначено вище, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною у спірний період.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження №3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження №3-1347гс16).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду України.

Отже, дослідивши перелічені вище докази, надані позивачем в обґрунтування позову, суд вважає їх достовірними та більш вірогідними, ніж надані відповідачем на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Відповідач на підставі ч.3 ст.267 ЦК України просить суд застосувати до заявлених вимог позивача позовну давність.

Предметом позову є вимога щодо стягнення із відповідача на користь позивача 338585,58 грн. безпідставно збережених відповідачем коштів, за період з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Отже, зобов`язання з повернення ПАТ УКРТЕЛЕКОМ Харківській міській раді безпідставно набутого майна в розмірі орендної плати виникло в силу закону, а саме ст. 206 ЗК України та ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Строк виконання зобов`язання у спірних правовідносинах не визначений, оскільки не укладено відповідного договору оренди.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для стягнення 338585,58 грн. коштів, безпідставно збережених відповідачем у період з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року.

Позивач вважає, що позов подано в межах строку позовної давності, посилаючись на приписи ст.261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Проте, позивачем не враховано, що відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ХМР могла довідатися про порушення свого права з моменту закінчення дії договору оренди землі з відповідачем.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про застосування позовної давності щодо частини позовних вимог, за період з 01.08.2016 року по 21.08.2016 року в сумі 8283,56 грн., що є підставою для відмови в стягненні зазначеної суми.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.1212 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (адреса: 01601, м.Київ, бульвар Т.Шевченка,18; код ЄДРПОУ 21560766) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н.Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код платежу: 24062200, рахунок: 31419611020002; МФО: 899998; код ЄДРПОУ: 37999649; банк: Казначейство України (ЕАП); одержувач: УДКСУ у м.Харкові Харківської області) 330302,02 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (адреса: 01601, м.Київ, бульвар Т.Шевченка,18; код ЄДРПОУ 21560766) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н.Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; р/р 35413087032986, Банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) 4954,53 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" листопада 2019 р.

Суддя К.В. Аріт