Постанова

від 26.11.2019 по справі 328/2538/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.11.2019 Справа № 328/2538/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 328/2538/17

Провадження №22-ц/807/2871/19

Головуючий в 1-й інстанції - Курдюкова В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Бєлки В.Ю., секретарБабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Відділу освіти Токмацької міської ради, Токмацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 червня 2019 року, ухвалене у м. Токмак (повний текст рішення складено 27 червня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Токмацької загальноосвітньої школи I-III ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої малолітній дитині,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивачка звернулась з позовом, який був уточнений, до Токмацької загальноосвітньої школи I-III ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої малолітній дитині. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2016-2017 навчальному році син позивача був учнем 2-А класу Токмацької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 імені Олексія ОСОБА_3 Кота Токмацької міської ради Запорізької області. В другій половині березня 2017 року позивач почала помічати зміни в поведінці сина ОСОБА_4 - він став знервованим, декілька разів повідомляв їй, що не хоче йти до школи, просив забрати його раніше з уроків. Згодом, 22.03.2017 року від мами одного з однокласників ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що в школі декілька однокласників били ОСОБА_4 . Після цього позивач поговорила з сином і він підтвердив, що у нього є триваючий конфлікт з однокласниками. 23.03.2017 року позивач в усній формі повідомила класного керівника 2-А класу ЗОШ № 2 Недоступ Л ОСОБА_5 про ситуацію, що виникла, і просила її вжити заходів з метою недопущення порушення прав малолітнього сина позивача. Класний керівник Недоступ Л.В ОСОБА_6 запевнила позивача, що вона буде докладати всіх необхідних зусиль в цьому напрямку. З початком четвертої навчальної чверті 2016-2017 навчального року ситуація в школі, попри сподівання позивача, не виправилася. ОСОБА_7 продовжував бути знервованим, неуважним, став усамітненим, уникав розмов про справи в школі, його успішність з шкільних предметів погіршилася. 10.04.2017 року після школи у ОСОБА_4 декілька разів спостерігалася блювота, він скаржився на погане самопочуття, головний біль. 13.04.2017 року від матері однієї з однокласниць ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що 10.04.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в школі сильно побили декілька однокласників, при цьому він упав зі сходів між поверхами. З 14.04.2017 року ОСОБА_7 ЗОШ № 2 більше не відвідував, після закінчення навчального року позивач перевела його до ЗОШ № 4 м. Токмак. 14.04.2017 року позивач із сином звернулася до КУ Токмацька ЦРЛ . Лікар-невролог встановила йому діагноз Закрита черепна-мозкова травма . Струс головного мозку. Нестабільність шийного відділу хребта? . Після проходження рекомендованих досліджень первинний діагноз було підтверджено. Станом на 05.09.2017 року ОСОБА_8 було діагностовано пост-травматичну вегето-судинну дисфункцію, доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію, астено-невротичний синдром. До теперішнього часу ОСОБА_7 знаходиться під лікарським спостереженням у зв`язку з періодично повторюваним головним болем, і таким, що з`явилося з серпня 2017 року почуттям страху. Прийом призначених лікарем фармакологічних препаратів продовжується до теперішнього часу. Малолітній син позивача ОСОБА_2 зазнав жорстокого поводження зі сторони своїх однокласників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . При цьому син позивача, і названі малолітні особи під час описуваних подій знаходилися під наглядом загальноосвітнього навчального закладу - ЗОШ № 2, отже саме на навчальний заклад покладався обов`язок забезпечити як належну поведінку учнів під час перебування у школі, так і дотримання прав і свобод сина позивача, однак вказані обов`язки виконані не були внаслідок, чого позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди. Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з відділу освіти Токмацької міської ради в якості компенсації за завдану матеріальну шкоду на свою користь - 5 928,41 грн. та компенсацію за завдану малолітньому ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень; понесені позивачем судові витрати.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 19 червня 2019 рокупозов ОСОБА_1 до Токмацької загальноосвітньої школи I-III ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої малолітній дитині задоволено частково.

Стягнуто з Відділу освіти Токмацької міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 5 928,41 гривень, компенсацію моральної шкоди в розмірі 112671 гривень та судові витрати в розмірі 11 080,43 гривень, а разом - 129679,84 гривні.

Стягнуто з Відділу освіти Токмацької міської ради на користь держави судові витрати у розмірі 768,40 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Відділ освіти Токмацької міської ради, Токмацька загальноосвітня школи І-ІІІ ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги Токмацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області є те, що надані позивачем докази не підтверджують ті обставини, що малолітній ОСОБА_2 отримував будь які тілесні ушкодження та зазнав моральної шкоди в межах навчального закладу та з вини працівників цього закладу. Оскільки встановити винних осіб та міру вини цих осіб в межах кримінального та адміністративного провадження не виявилось можливим, відсутні підстави і для цивільної відповідальності.

Узагальненими доводами апеляційної скарги Відділу освіти Токмацької міської ради є те, що в рамках з`ясування обставин справи не було встановлення факту побиття малолітнього ОСОБА_2 , не доведено причинно-наслідковий зв`язок з погіршенням стану здоров`я останнього і будь якими діями працівників навчального закладу. Медична документація надана позивачем, не доводить заподіяння малолітньому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та завдання моральної шкоди. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що притягнення працівників навчального закладу до дисциплінарної відповідальності є підтвердженням винних дій останніх у заподіянні шкоди сину позивача, оскільки до відповідальності ці особи були притягнуті у зв`язку з недостатнім рівнем застосування виховних заходів для попередження конфліктних ситуацій серед учнів, а не у зв`язку ситуацією щодо побиття ОСОБА_2 . Крім того, скаржника зазначає, що відділ освіти отримує фінансування тільки на захищені статті бюджету, сума призначена судом до стягнення є непомірно великою, а тому виконання такого рішення суду може мати наслідки дестабілізації ситуації у фінансуванні освітніх закладів міста.

Відповідно до відзиву на апеляційні скарги ОСОБА_1 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2016-2017 навчальному році син позивача ОСОБА_2 був учнем 2-А класу Токмацької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 імені Олексія ОСОБА_3 Кота Токмацької міської ради Запорізької області.

В другій половині березня 2017 року позивачу стало відомо, що у її сина існує триваючий конфлікт з однокласниками.

10.04.2017 року після школи у ОСОБА_4 декілька разів спостерігалася блювота, він скаржився на погане самопочуття, головний біль. Позивач вважала, що це може бути пов`язано з неякісним харчуванням в шкільному буфеті. Але 13.04.2017 року від матері однієї з однокласниць ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що 10.04.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в школі сильно побили декілька однокласників, при цьому він упав зі сходів між поверхами.

З 14.04.2017 року ОСОБА_7 ЗОШ № 2 більше не відвідував, після закінчення навчального року позивач перевела його до ЗОШ № 4 м. Токмак.

14.04.2017 року позивач із сином звернулася до КУ Токмацька ЦРЛ . Лікар-невролог встановила йому діагноз Закрита черепна-мозкова травма . Струс головного мозку. Нестабільність шийного відділу хребта? . Після проходження рекомендованих досліджень первинний діагноз було підтверджено. Станом на 05.09.2017 року ОСОБА_8 було діагностовано пост-травматичну вегето-судинну дисфункцію, доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію, астено-невротичний синдром. До теперішнього часу ОСОБА_7 знаходиться під лікарським спостереженням у зв`язку з періодично повторюваним головним болем, і таким, що з`явилося з серпня 2017 року почуттям страху. Прийом призначених лікарем фармакологічних препаратів продовжується до теперішнього часу.

18.04.2017 року позивач звернулася із заявою до директора ЗОШ № 2, в якій повідомляла про ситуацію з систематичним насильством між учнями 2-А класу вказаної школи.

25.04.2017 року позивач звернулася із заявою до начальника відділу освіти Токмацької міської ради, в якій повідомила про вищевикладені факти. Листом від 28.04.2017 року за вих. №254 начальник відділу освіти Токмацької міської ради повідомила позивача, що було проведено перевірку і викладені позивачем факти знайшли підтвердження. За результатами перевірки директор ЗОШ №2 ОСОБА_13 , класний керівник Недоступ Л.В., практичний психолог ОСОБА_14 були притягнуті до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган за неналежне виконання своїх обов`язків.

Судом досліджено наданий ОСОБА_15 мобільний телефон та розміщений на ньому відеозапис. На відеозапису, який досліджено судом, зображений малолітній хлопець, який визнає, що у школі з іншими учнями неодноразово жорстоко били ОСОБА_16 . Позивач ОСОБА_1 вказує, що на відео зображений ОСОБА_17 Ельдар. Інші учасники процесу особу хлопця на відео не спростували.

Відповідно до висновку експерта №247/к від 19.09.2018 року за даними Висновку спеціаліста №18 на ім`я ОСОБА_2 , 2008 р.н. від 19.04.2017 р., під час первинного обстеження потерпілого встановлено, що Рухи у кістково-м`язовій системі у повному обсязі. Будь яких тілесних пошкоджень на обличчі та тулубі не виявлено. При обмацуванні шиї та грудного відділу хребта відмічає помірну біль .

Згідно Історії розвитку дитини ОСОБА_2 із Токмакцької дитячої поліклініки відомо, що потерпілий був обстежений неврологом 14.04.2017 року. При цьому скаржився на головний біль, нудоту, знижений апетит, сонливість. Із анамнезу 10.04.2017 року у школі був побитий дітьми. Порушення свідомості по типу дезорієнтації, потемніння в очах, потім головний біль, нудота, блювота (2 рази). Об`єктивно: черепно-мозкові нерви - ністагм, косоокість по типу розходження за рахунок правого ока. Слабкість конвергенції. Тремор. Гіпергідроз долонь та стоп. Координаційні проби (поза Ромберга) виконує невпевнено відповідають Клінічному протоколу надання медичної допомоги дітям зі струсом головного мозку . Крім того, проведена диференціальна діагностика із більш тяжкими видами черепно-мозкової травми, методами нейровізуалізації (МРТ).

Відповідно до висновку експерта №5298/5299/18-27 від 20.03.2019 року у малолітнього ОСОБА_2 , 2008 року народження, зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і які виникли внаслідок впливу певних обставин, а саме стверджуючого позивачем застосування до нього насильства зі сторони однокласників в школі, заподіяння шкоди його здоров`ю, отримання тілесних ушкоджень підтверджуються результатами проведеного дослідження. Згідно зазначеної ситуації психологічний вплив психотравмуючої ситуації мав для ОСОБА_2 глибокий характер. Наслідки переживання застосування насильства до нього супроводжувалось інтенсивними емоціями - потрясінням, розгубленістю, тривогою, страхом, розчаруванням. Емоційно-вольова сфера дитини порушена саме в наслідок зберігання довготривалого переживання стресової ситуації. Ситуація, що досліджується за справою, дійсно є психотравмувальною для малолітнього ОСОБА_2 , 2008 року народження. З психологічної точки зору малолітньому ОСОБА_2 , 2008 року народження, спричинені страждання у вигляді моральної шкоди.

Відповідно до вказаного висновку експерта, малолітньому ОСОБА_2 , 2008 року народження, спричинені страждання (моральна шкода) виключно за умов ситуації, що досліджуються у справі. Рекомендований розмір грошової компенсації завданої малолітньому ОСОБА_2 , 2008 року народження, моральної шкоди, може дорівнювати грошовому еквіваленту у 27 мінімальних заробітних плат.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення свідків суд першої інстанції дійшов висновку, що малолітній син позивача ОСОБА_2 зазнав жорстокого поводження зі сторони своїх однокласників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . При цьому син позивача, і названі малолітні особи під час описуваних подій знаходилися під наглядом загальноосвітнього навчального закладу - ЗОШ № 2. Отже саме на Відповідача-1 покладався обов`язок забезпечити як належну поведінку учнів під час перебування у школі, так і дотримання прав і свобод сина позивача ОСОБА_4 . Відповідач-1 в особі своїх уповноважених працівників цих обов`язків не виконав, не організував належний виховний процес і нагляд за учнями під час перебування у школі, що призвело до систематичного порушення дисципліни малолітніми учнями і закінчилося завданням побоїв сину позивача, які потягли заподіяння тілесних ушкоджень.

З висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується частково, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України закріплено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача матеріальної та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Вказані положення є загальними щодо відшкодування шкоди. Разом тим, правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої малолітньою особою регулюються спеціальними нормами ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 1178 ЦК шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, ці заклади зобов`язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) роз`яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади.

При цьому необхідно мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.

При розгляді даної справи встановлена наявність підстав для відшкодування шкоди позивачу у відповідності до ч.2 ст.1178 ЦК України, оскільки вина (яка виразилась у недбалому ставленні до своїх обов`язків) працівників навчального закладу, під наглядом яких знаходився малолітній ОСОБА_18 підтверджена в повному обсязі матеріалами справи, як підтверджений і факт побиття малолітнього під час навчального процесу, а тому посилання скаржників на відсутність вини навчального закладу, як на підставу задоволення апеляційної скарги є неспроможними.

Так, Відділом освіти визнано факт побиття ОСОБА_19 , оскільки у листі на адресу позивачки начальник відділу зазначав, що Відділом освіти Токмацької міської ради 27.04.2017 року з`ясовано обставини конфлікту, викладені у заяві від 25.04.2017 року, з цією метою було проведено співбесіду із свідками конфлікту: директором школи ОСОБА_13 , учнями 2-А класу, класним керівником ОСОБА_20 , а також психологом шкоди ОСОБА_14 . Було з`ясовано, що четверо однокласників ( ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ) дійсно били ОСОБА_4 , про що самі і розповіли у присутності класу, класного керівника 2-А класу Недоступ ОСОБА_25 та директора шкоди ОСОБА_13 , пояснюючи свою поведінку тим, що той обзивається, доносить на них, таке інше. Підтвердили й інші учні класу, що хлопця постійно ображають. Директор школи ОСОБА_13 визнає, що ситуація вийшла з-під його контролю, класний керівник ОСОБА_20 допустила виникнення та розвиток конфліктної ситуації в своєму класі, не виконала в повному обсязі своїх обов`язків класного керівника (Доповідна записка ОСОБА_13 від 27.04.2017 №17). Внаслідок співбесіди з класним керівником ОСОБА_20 стало зрозуміло, чому трапилась така ситуація. ОСОБА_20 вважає, що намагалася навести лад у стосунках учнів, викликавши разом із психологом батьків тих учнів, що причетні до бійки. Проте зчинився ще більший скандал. Класний керівник говорить, що діти класу так виховані у сім`ях, їх навчають батьки захищатися, як то кажуть давати здачу , вони звикли хлопати один одного по плечам, рукам… - так вони спілкуються. Таким чином, усі ці факти підтверджують викладені у заяві претензії до школи, директора, класного керівника 2-А класу Недоступ Л ОСОБА_5 , практичного психолога ОСОБА_14 . Директору ОСОБА_26 , класному керівнику Недоступ Л ОСОБА_5 , практичному психологу ОСОБА_14 винесені догани (наказ відділу освіти ТМР від 28.04.2017 №83/К, №84/К, №85/К) (т.1 а.с.63).

Аналогічні відомості викладені у листі секретаря Токмацької міської ради О.О. Чуб адресованому Уповноваженому Президента України з прав дитини ОСОБА_27 М. Крім того в листі зазначено, що вчитель ОСОБА_20 недостатньо уваги приділяє превентивній роботі щодо попередження девіантної поведінки учнів, а також роботі з батьками. Усе це свідчить про некомпетентність вчителя. Усі ці факти підтверджують викладені у заяві претензії до школи, директора, класного керівника 2-А класу Недоступ Л ОСОБА_5 , практичного психолога ОСОБА_14 . На підставі неналежного виконання посадових обов`язків встановлених посадовою інструкцією, порушення Статуту закладу, Правил внутрішнього трудового розпорядку винесені догани директору ОСОБА_13 класному керівнику ОСОБА_20 практичному психологу ОСОБА_14 (накази відділу освіти Токмацької міської ради від 28.04.2017 року №83/К, №84/К, №85/К)(т.1 а.с.68-70).

Відповідно до доповідної записки директора ЗОШ №2 ОСОБА_13 адресованої начальнику відділу освіти ТМР, останній посилається на вину класного керівника у розвитку конфліктної ситуації в класі, а саме зазначає, що за результатами проведеного в школі розбору ситуації можна зробити висновок, що класний керівник 2-А класу Недоступ ОСОБА_25 в дані ситуації не виконала в повному обсязі своїх обов`язків класного керівника, тому що допустила виникнення і розвиток конфліктної ситуації в своєму класі . (т.1а.с.64).

Матеріальна шкода завдана позивачу у розмірі 5 928,41 грн. підтверджена дослідженими в судовому засіданні документами -копіями квитанцій про придбання медичних засобів, оплату медичних процедур, чеками про придбання автобусних квитків Токмак-Запоріжжя. Зазначена сума не спростована відповідачами у справі, контр розрахунку під час судового розгляду надано не було, а тому матеріальна шкода у заявленому розмірі обґрунтовано стягнута за судовим рішенням.

Щодо стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом та підтверджується медичними документами, внаслідок отриманих травм ОСОБА_18 відчував фізичний біль, головокружіння, слабкість. Конфлікт, що стався призвів до порушення звичайного ритму життя малолітнього, оскільки він відчував себе пригніченим, безпорадним, втратив впевненість у собі та у власній безпеці. Внаслідок конфлікту позивачка вимушена була перевести сина у інший навчальний заклад.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав ОСОБА_18 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції керувався висновком експерта №5298/5299/18-27 від 20.03.2019 року, між тим за відсутності законодавчо встановленої процедури визначення розміру моральної шкоди, розмір шкоди встановлений експертом є досить суперечливим.

Тому суд апеляційної інстанції, враховуючи глибину та ступінь моральних і фізичних страждань дитини, яких він зазнав та зазнає внаслідок отриманої травми, констатуючи, що фізичний та психологічний стан потерпілого внаслідок тілесних ушкоджень не характеризується стійкими непоправними змінами, вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди стягнутої з Відповідача - 2 на користь позивача до 20000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Відділу освіти Токмацької міської ради, Токмацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 червня 2019 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутої з Відділу освіти Токмацької міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши її розмір з 112671,00 грн. до 20000,00 грн., відповідно зменшивши загальний розмір шкоди з 129679,84 грн. до 37008,84 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 28 листопада 2019 року.

Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар

Судді: О. В. Крилова

В. Ю. Бєлка