Ухвала

від 16.01.2020 по справі 328/2538/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 січня 2020 року

м. Київ

справа № 328/2538/17

провадження № 61-502ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу Відділу освіти Токмацької міської ради на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 червня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Токмацької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Токмацької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області (далі - Токмацькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 ім. Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області), Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчався у 2 - А класі Токмацької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 ім. Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області. У березні 2017 року їй стало відомо, що в школі однокласники били сина ОСОБА_2 , про що вона повідомила класного керівника 2-А класу ОСОБА_3 У квітні 2017 року сина ОСОБА_2 у школі сильно побили декілька однокласників, він упав зі сходів між поверхами, у зв`язку з чим, йому було встановлено діагноз Закрита черепна-мозкова травма . Струс головного мозку . Нестабільність шийного відділу хребта . Після проходження рекомендованих досліджень первинний діагноз було підтверджено. Станом на

05 вересня 2017 року сину діагностовано пост-травматичну вегето-судинну дисфункцію, доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію, астено-невротичний синдром. Посилаючись на те, що її малолітній син зазнав жорстокого поводження зі сторони своїх однокласників, які перебували під наглядом загальноосвітнього навчального закладу, просила стягнути з Відділу освіти Токмацької міської ради на її користь на відшкодування майнової шкоди 5 928,41 грн та на користь малолітнього ОСОБА_2 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 19 червня

2019 року позов ОСОБА_1 до Токмацької ЗОШ I-III ступенів №2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Токмацької міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 5 928,41 грн та компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 112 671,00 грн та судові витрати в розмірі 11 080,43 грн, а разом - 129 679,84 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційні скарги Відділу освіти Токмацької міської ради, Токмацької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2

ім. Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області задоволено частково. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 червня 2019 року змінено в частині визначення розміру компенсації завданої моральної шкоди, зменшено її розмір з 112 671,00 грн до 20 000,00 грн, відповідно зменшивши загальний розмір шкоди з 129 679,84 до 37 008,84 грн.

У січні 2020 року Відділом освіти Токмацької міської ради подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просить скасувати рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 червня 2019 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову .

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 205 928,41 грн, отже станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200).

Зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.

При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржуване судове рішення підпадає принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом також враховано, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.

З урахуванням наведеного, оскільки Відділом освіти Токмацької міської ради подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу освіти Токмацької міської ради на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 19 червня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Токмацької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 імені Олексія Миколайовича Кота Токмацької міської ради Запорізької області, Відділу освіти Токмацької міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк