Ухвала

від 27.11.2019 по справі 387/458/17

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 387/458/17

Провадження № 2/396/521/19

УХВАЛА

27.11.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Русіна Алла Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання Корольової Ю.Г.,

представника позивача ФГ Волков ОСОБА_1 - адвоката Оніщука В.І.,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Боруша А.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Боруша А.О. про відвід головуючого судді по цивільній спраі № 387/458/17 за позовом ФГ Волков В.В. до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 про визнання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб № 927 від 13.05.2016 року недійсним з моменту укладення,-

ВСТАНОВИВ:

До Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшла цивільна справа за позовом ФГ Волков В.В. до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 про визнання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб № 927 від 13.05.2016 року недійсним з моменту укладення.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.09.2019 року справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 02.10.2019 року.

02.10.2019 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області визнано обов"язковою явку представника позивача ФГ "Воков В.В." по справі за позовом ФГ Волков В.В. до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 , про визнання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 927 від 13.05.2016 року недійсним з моменту укладення. Відкладено підготовче судове засідання на 30 жовтня 2019 року.

30.10.2019 року в зв"язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи відкладено 27.11.2019 року.

27.11.2019 року в підготовчому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Боруш А.О., який приймав участь в режимі відеоконференцзв"язку, головуючому судді було заявлено відвід, який мотивував тим, що суддя під час підготовки справи до розгляду вимагала від адвоката Науменко І.Ф. надання підтверження повноважень на представлення інтересів відповідача ОСОБА_2 , при цьому перевіривши, що в матеріалах цивільної справи міститься ксерокопія нотаріально посвідченої довіреності на представлення інтересів, не допустила до участі в справі адвоката Науменко І.Ф. без подання суду оригіналу вказаного документа. Крім того вважає, що суддя проявила упередженість перевіряючи його повноваження на участь в розгляді даної справи, як представника відповідача ОСОБА_2 .

Представник позивача ФГ ОСОБА_4 - адвокат Оніщук В.І. залишив розгляд даного питання на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з"явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Селянсько (фермерського) господарства Стойкова Леоніда Дмитровича в підготовче судове засідання не з"явився по невідомим суду причинам, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином.

При вирішенні питання про відвід головуючого судді встановлено наступне.

Статтею 2 ЦПК України визначено завдання та основні засади цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є право відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі судді, щодо неупередженості якого є сумніви. Виходячи з цього, ефективність даного інституту пов`язана із застосуванням як національного законодавства, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , про що зазначено в постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року. Зокрема, суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції 1950 року, а також практики Європейського Суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються судами при розгляді справ, як джерело права.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції 1950 року при вирішенні спору щодо цивільних прав та обов`язків, сторони мають право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Право сторін на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

У Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

Визначення юридичного змісту оціночної категорії безсторонній суд зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід визначити суб`єктивний та об`єктивний аспект, та їх розмежовувати, при цьому суб`єктивною складовою, як видно з рішення ЄСПЛ у справі Хаушильд проти Данії , можуть бути докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи, а суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного, що можливо при встановлені наявності певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Об`єктивний же аспект, як видно з рішення ЄСПЛ у справі Фей проти Австрії полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що право особи забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди мають у демократичному суспільстві та яка повинна апріорно існувати в учасників процесу.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі Білуга проти України , від 28.10.98. у справі Ветштан проти Швейцарії ) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.

Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

Крім того, при розгляді заяви про відвід судді, слід виходити з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи Пуллар проти Сполученого Королівства і Томанн проти Швейцарії , а також Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції і Дактарас проти Литви ) наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено, як порушення права особи на справедливий суд.

Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Хоча, суд не може погодитися з доводами представника відповідача, однак, щоб у сторін не виникало будь яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, а також з метою виключення всіх обставин, які можуть в подальшому викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, вважає за необхідне задоволити заяву про відвід головуючого.

Керуючись ст. ст. 33 , 36 , 39 , 40 , 260 ЦПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Боруша А.О. про відвід судді Русіній А.А. у цивільній справі №387/458/17 за позовом ФГ Волков В.В. до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 про визнання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб №927 від 13.05.2016 року недійсним з моменту укладення -задовольнити.

Передати справу в канцелярію Новоукраїнського районного суду для повторного автоматичного перерозподілу іншому судді Новоукраїнського районного суду, в порядку встановленому ст.33 ЦПК України .

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний ткст ухвали складено 28.11.2019 року.

Головуючий: А. А. Русіна