Рішення

від 19.06.2020 по справі 387/458/17

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 387/458/17

Провадження № 2/392/309/20

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Березія Ю.А.,

при секретарі Чабаненку Є.В.,

з участю

представника відповідачів адвоката Боруша А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фермерського господарства "Волков В.В." до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),

В С Т А Н О В И В :

Позивач фермерське господарство "Волков В.В." звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просив визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 927 від 13 травня 2016 року на земельну ділянку кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, укладений між відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що 15 лютого 2016 року між фермерським господарством "Волков В.В. " і ОСОБА_1 строком на сім років укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,5647 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, який зареєстровано 4 березня 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 13566583.

24 березня 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області внесено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13566583 - скасовано.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в адміністративній справі № П/811/383/16 визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо скасування 24 березня 2016 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 5,5647 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, за договором оренди землі від 15 лютого 2016 року, укладеного між фермерським господарством " Волков В.В. " і ОСОБА_1 , запис про речове право № 13566583).

Позивач зазначив, що 13 травня 2016 року, не зважаючи на дію договору оренди землі від 15 лютого 2016 року, ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на п`ятдесят років, який був посвідчений нотаріально за № 927, відомості про що державним реєстратором Добровеличківської районної державної нотаріальної контори ГТУ юстиції в Кіровоградській області внесено до Державного реєстру прав за № 14544126.

Позивач вказав, що такими діями відповідачів він був позбавлений доступу до орендованої земельної ділянки.

Позивач вважає, що договір емфітевзису суперечить положенням ЦК України, Закону України Про оренду землі , іншим актам цивільного законодавства і містить ознаки удаваності правочину, відповідно є недійсним з моменту укладення.

2 червня 2017 року ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі (а.с. 39 том 1).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначив, що він визнає позов фермерського господарства " Волков В.В. "

Відзив мотивовано тим, що 15 грудня 2008 року він уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 строком на 5 років та передав йому земельну ділянку. Договір оренди був посвідчений нотаріально.

У вересні 2018 року він звернувся до Державної фіскальної служби та отримав відомості про сплату селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 обов`язкових платежів з виплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Зазначені платежі були проведені лише у третьому кварталі 2009 року, а у 2010 році з невідомих причин орендар платежі не здійснював, не зважаючи на те, що він користувався земельною ділянкою та виплачував орендодавцеві орендну плату.

Під час укладання договору оренди землі від 15 лютого 2016 року з фермерським господарством "Волков В.В. " відповідач дізнався, що державна реєстрація попереднього договору землі від 15 грудня 2008 року проведена лише 3 червня 2011 року.

У квітні 2016 року відповідач звернувся до відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі Кіровоградської області із заявою про виправлення помилки у книзі реєстрації договору оренди землі від 15 грудня 2008 року, зазначивши термін дії договору до 16 грудня 2013 року, але орган державної реєстрації ніяких виправлень не вніс (а.с. 151 том 2).

11 січня 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову фермерського господарства "Волков В.В." до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 927 від 13.05.2016 року.

Відзив мотивовано тим, що 15 грудня 2008 року між ОСОБА_1 і селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,5647 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, строком на 5 років.

Даний договір було зареєстровано 3 червня 2011 року за № 352178154000114.

Відповідач вважає, що селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 набуло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою з 3 червня 2011 року до 3 червня 2016 року.

Відповідач вказав, що у постанові від 20.06.2018 року у справі № 387/458/17 Верховний Суд дав оцінку спірному правочину і зазначив, що спірний правочин достроково припинено лише 12.05.2016 року відповідно до додаткової угоди.

На підставі вищевказаних обставин відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що строк дії спірного договору оренди землі від 15 грудня 2008 року закінчився 15 грудня 2013 року.

Відповідач вважає, що на момент укладення договору емфітевзису від 13 травня 22016 року, договір оренди землі від 15 лютого 2016 року був нечинним та неукладеним, оскільки право оренди не було зареєстровано.

Відповідач зазначив, що після припинення у встановленому порядку договору оренди землі від 15.12.2008 року, ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір емфітевзису від 13.05.2016 року. На момент укладення оспорюваного правочину земельна ділянка не перебувала під жодним обтяженням (а.с. 199-206 том 2).

4 грудня 2019 року справа надійшла в провадження Маловисківського районного суду Кіровоградської області (а.с. 221, том 3).

9 грудня 2019 року ухвалою суду постановлено щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 222 том 3).

18 лютого 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (а.с. 241 том 3).

Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 грудня 2008 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою площею, 5,5647 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області і належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_1 , відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 29 квітня 2002 року (а.с. 14, 60-64 том 1).

Відповідно до пунктів 8 і 43 укладеного договору, даний договір укладено на 5 років; цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 60, 62 том 1).

Як вбачається з реєстраційного запису зазначеного правочину, цей договір було зареєстровано 3 червня 2011 року відділом Держкомзему у Добровеличківському районі, реєстраційний запис № НОМЕР_1 (а.с. 63 том 1).

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 15 грудня 2008 року орендодавець ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку орендареві селянському (фермерському) господарству ОСОБА_2 (а.с. 64 том 1).

Частиною 1 статті 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка була чинною на момент укладення правочину, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Аналіз положень вищезазначених законів дає підставі для висновку про те, що початок строку дії договору оренди настає з моменту державної реєстрації правочину, а не з моменту його підписання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16.

Тому, суд погоджується з думкою представника відповідача про те, що селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 набуло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою, яка належить відповідачеві ОСОБА_1 , з 3 червня 2011 року до 3 червня 2016 року.

Крім того, відповідно до пункту 36 договору оренди землі, укладеному 15 грудня 2008 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 , зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін

(а.с. 62 том 1).

12 травня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про припинення договору оренди землі від 15.12.2008 року (а.с. 85 том 1).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони узгодили достроково припинити строк дії договору оренди землі (загальною площею 5,5647 га), кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, яка розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, укладеного 15 грудня 2008 року між ОСОБА_1 і селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 , з 12 травня 2016 року за взаємною згодою сторін (а.с. 85 том 1).

13 травня 2016 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 і землекористувачем ОСОБА_2 укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), відповідно якому відповідач ОСОБА_1 надав право користування належної йому земельної ділянки відповідачеві ОСОБА_2 строком на п`ятдесят років (а.с. 25-28 том 1).

Зазначений правочин посвідчено нотаріально та зареєстровано 13.05.2016 року в Державному реєстрі речових прав, номер запису про інше речове право 14544126 (а.с. 28, 73 том 1).

Згідно частини 1 статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, суд не вбачає законних підстав для визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 13 травня 2016 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 і землекористувачем ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 13 травня 2016 року, позивач посилався на те, що даний договір укладено не зважаючи на чинність договору оренди землі від 15 лютого 2016 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем фермерським господарством "Волков В.В.", який зареєстровано 4 березня 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 13566583.

Крім того, позивач заявляв про те, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в адміністративній справі № П/811/383/16 визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо скасування 24 березня 2016 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 5,5647 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, за договором оренди землі від 15 лютого 2016 року, укладеного між фермерським господарством " Волков В.В. " і ОСОБА_1 , запис про речове право № 13566583).

Між тим, зазначеним обставинам суд вже надав оцінку в рішенні від 31 травня 2018 року Добровеличківського районного суду Кіровоградської області в справі № 387/1095/17 за позовом представників позивача в інтересах ОСОБА_2 до фермерського господарства "Волков В.В.", ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору оренди землі, відповідно якого позов задоволено та визнано недійсним договір оренди землі від 15 лютого 2016 року, укладеного між фермерським господарством " Волков В.В. " і ОСОБА_1 строком на сім років щодо оренди земельної ділянки площею 5,5647 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, який зареєстровано 4 березня 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 13566583 (а.с. 97-102 том 3).

Дане судове рішення залишено без змін постановою від 15 травня 2019 року Кропивницьким апеляційним судом та постановою від 9 жовтня 2019 року Великої Палати Верховного Суду (а.с. 103-106, 175-194 том 3).

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд вважає помилковими висновки відповідача ОСОБА_1 щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки відсутність відомостей про сплату податків та обов`язкових платежів з виплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою - не є підставою для визнання недійсним укладеного правочину.

У попередніх судових рішеннях зазначено, що на момент укладання договору оренди землі від 15 лютого 2016 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем фермерським господарством "Волков В.В.", який зареєстровано 4 березня 2016 року, був чинним договір оренди землі від 15 грудня 2008 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 , який зареєстровано 3 червня 2011 року.

Крім того, рішенням від 3 жовтня 2018 року Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у справі № 387/715/18 за позовом фермерського господарства "Волков В.В." до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання припиненим договору оренди землі, позивачеві відмовлено повністю у задоволенні позову про визнання припиненим договору оренди землі від 15 грудня 2008 року з 15 грудня 2013 року (а.с. 91-92 том 3).

Рішення суду першої інстанції від 3 жовтня 2018 року залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року та набрало законної сили (а.с. 93-96 том 3).

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Одночасне існування двох договорів оренди та їх державної реєстрації суперечить вимогам ", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Таким чином, для задоволення пред`явленого позову відсутні законні підстави.

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Фермерському господарству "Волков В.В." відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 29 червня 2020 року.

Учасники справи:

позивач фермерське господарство "Волков В.В., вул. Дімітрова, 19 в с. Гнатівка Добровеличківського району Кіровоградської області, код в ЄДРПОУ 40262616;

відповідач ОСОБА_1 , с. Гнатівка Добровеличківського району Кіровоградської області, паспорт громадянина України НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

третя особа СФГ ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , код в ЄДРПОУ 31715381.

Головуючий

суддя