Постанова
від 18.11.2019 по справі 520/11672/18
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 р.Справа № 520/11672/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Катунова В.В. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 01.04.19 року по справі № 520/11672/18

за позовом Приватного підприємства "НП-Трейдінг"

до Державної фіскальної служби України , Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "НП-ТРЕЙДІНГ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України від 01 жовтня 2018 року №0000635016, яким збільшено суму грошового зобов`язання Приватного підприємства "НП-Трейдінг" за платежем "податок на прибуток приватних підприємств 11021000" на 1519595 грн. 00 коп., в т.ч. за податковим зобов`язанням 1054612 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 464983 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 р. адміністративний позов Приватного підприємства "НП-ТРЕЙДІНГ" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України від 01 жовтня 2018 року №0000635016, яким збільшено суму грошового зобов`язання Приватного підприємства "НП-Трейдінг" за платежем "податок на прибуток приватних підприємств 11021000" на 1519595 грн. 00 коп., в т.ч. за податковим зобов`язанням 1054612 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 464983 грн. Стягнуто на користь Приватного підприємства "НП-ТРЕЙДІНГ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 22793 грн. 93 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС України , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 2, ст. 71, 72, 75, 90, ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, та матеріального права: ст.129 Конституції України, ст. 22, 23, 39, 44, ст. 134, 140 Податкового кодексу України, ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , п. 11.1 р. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України , п.п. 7.5.6 п. 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 р. № 805/15496. Вважає , що судом першої інстанції неправильно та неповністю з`ясував фактичні обставини, що мають істотне-значення для належного вирішення справи; неправильно та неповністю дослідив наявні у справі докази; зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи; порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття судом рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права України. Вважає , що судом в порушення норм ст. 90, 242 КАС України не враховано та не надано належної оцінки тому, що позивач визначає видаткову накладну № 3/16-6 від 16.03.2017 та Товарно-транспортну накладну № НПТ-03/16-6 такими, що належно оформлені та є доказом факту поставки. Судом при винесенні рішення не враховані приписи п.п. 7.5.6 п. 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 р. № 805/15496, де зазначено, що бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. До умов інструкції, як форма № 1-ТТН є обов`язковою для відпуску нафтопродуктів, так і є обов`язковим заповнення усіх реквізитів зазначеної форми, що не було виконано позивачем при проведенні господарської операції. Щодо довіреності № 1603-1 від 16.03.2016 р., порядок вчинення довіреності регулюється главою 17 Цивільного кодексу, на той час довіреність вже була не чинна. Також, з наданих Позивачем до матеріалів справи витягів з журналу нафтобази за року не можливо дослідити достовірність відображення інформації та реальність існування журналу. Отже, факт транспортування TOB КІМЕТ ГРУП паливно-мастильних матеріалів, згідно наявної інформації та наданих документів підтвердити не можливо. Судом 1-ої інстанції в порушення вимог п.З ст. 242 КАС України, вищезазначене враховано не було; рішення в порушення вимог п.2 спи 90 КАС України не містить аналізу зазначених доводів та аргументів контролюючого органу, що, в свою чергу, призвело до порушення спи 129 Конституції України та не відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, що визначені статтею 2 КАС України. Судом 1-ої інстанції не враховано та не надано належної оцінки тому факту, що довіреності, які надають право на отримання ТМЦ відсутні. Таким чином, даними декларацій з ПДВ та ЄРПН не підтверджується факт транспортування та придбання ТОВ ЕМСАР послуг транспортування або послуг оренди транспортних засобів. Виплати на користь ФОП або ФО не здійснювались, що підтверджує звітність за ф. 1 - ДФ. Крім того, відсутні будь - які документи, щодо факту передачі або транспортування ТМЦ, відсутні ТТН на перевезення нафтопродуктів до видаткових накладних. Вважає , що судом 1-ої інстанції не враховано та не надано належної оцінки тому факту, що до перевірки не надана довіреність № 2305-1 від 23.05.2016 р. на отримання ТМЦ. Таким чином, товаросупровідні документи, а саме: ТТН на відпуск нафтопродуктів заповнена з порушенням норм діючого законодавства та не містить обов`язкових реквізитів та підписів і печаток. Довіреність на отримання ПММ відсутня. Також , судом 1-ої інстанції не враховано та не надано належної оцінки тому факту, що перевіркою встановлено, що автомобіль зазначений в ТТН, а саме: д.н. НОМЕР_1 відсутній в базі даних ТЗ по НАІС ДДАІ МВС України. Отже, факт транспортування ТОВ ПАЛЬМІР-ГРУП ПММ, згідно наявної інформації та наданих документів підтвердити не можливо. Судом 1-ої інстанції не враховано та не надано належної оцінки тому факту, що ТТН не містить жодних відомостей про особу вантажоотримувача - відсутня інформація щодо посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажоодержувача, відсутня інформація щодо прибуття вантажу до вантажоодержувача. Крім того, в рядку Прийняв зазначено - ОСОБА_1 , який зазначений в ТТН. як водій транспортного засобу та не має відношення до роботи ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС . До перевірки надана довіреність №0303-1 від 03.03.2016 р. на отримання ТМЦ, в якій зазначено, що отримувачем вантажу від Позивача була гр. ОСОБА_2 . Таким чином, товаросупровідні документи, а саме довіреність на отримання ТМЦ - виписана не на фактичного отримувача нафтопродуктів, а ТТН на відпуск нафтопродуктів заповнена з порушенням норм діючого законодавства та не містить інформації та підписів вантажоотримувача. Декларації з податку на прибуток, фінансова звітність до податкових органів не подавалась. Звітність з ПДВ подавалась протягом лютого - серпня 2017 р. Інформація щодо наявності основних засобів - відсутня. Згідно реєстру платників акцизного податку з реалізації пального - ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС не є та не реєструвався платником акцизного податку. ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС не реєструвало податкові накладні на реалізацію бензину придбаного у позивача. Судом 1-ої інстанції не враховано та не надано належної оцінки тому факту, що відповідно до даних ЄРПН, з підакцизної групи товарів ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС придбавав бензин та дизельне паливо, при цьому реалізовував - газовий конденсат, абсорбент газовоконденсатний, газ скраплений, газ нафтовий, газ вуглеводний зріджений (витяги з ЄРПН були долучені до матеріалів суду). У ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС відсутні місця зберігання ПММ власні або орендовані, відсутні основні фонди. Повернення товарів на адресу Позивача не відбувалося, договори відповідального зберігання не укладалися. ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС не мало власних або орендованих основних фондів, автотранспорта, складів зберігання, тощо. За юридичною адресою із моменту реєстрації ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС в ЄРПН не зареєстровано жодної податкової накладної на оренду будь - яких приміщень. Отже, позивачом виписано податкові накладні та відображено в податковому та бухгалтерському обліку фінансово - господарські операції з Контрагентами з ознаками фіктивності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати податків по ланцюгу постачання, в зв`язку з чим вказані дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України та дали змогу мінімізації податкових зобов`язань. Звертає увагу на те, що в рішенні взагалі не відображено взаємовідносини позивача з нерезидентом BERNATEL OVERSEAS INC та не надано оцінки доводам Відповідача, що викладені в акті перевірки ПП НП-Трейдінг та підставі яких також було винесене податкове повідомлення-рішення, що предметом данної справи. Вказує , що в порушення норм пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПКУ позивачем занижено різниці, що збільшують фінансовий результат до оподаткування (р. 3.1.7 додатку РІ) на 692 479,0 грн. по контрагенту - нерезиденту, який зареєстрований у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), який затверджено Постановою Кабінетом Міністрів України від 16.09.2015 р. № 977. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішеня Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року , прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПП НП-Трейдінг відмовити у повному обсязі.

В поясненнях до апеляційної скарги апелянт вказує , що позивачем проведено господарські операції з постачання нафтопродуктів з ТОВ Кімет груп ТОВ Емсар ТОВ ПАЛЬМІР-ГРУП , ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС в порушення до Інструкції №281, а саме ні до перевірки, ні до матеріалів позивачем не надано на підтвердження реальності проведених господарських операції документів, обов`язковість наявності яких передбачена Інструкцією №281 (паспорт якості на відвантажений нафтопродукт, довіреностей вантажоодержувача, свідоцтво про повірку автоцистерни, товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП).

ПП НП-ТРЕЙДИНГ подало до суду відзив на апеляційну скаргу , повністю погоджується з судовим рішенням та обставинами викладеними в ньому. Вважає , що апеляційна скарга ні як не спростовує обставин та правових висновків судового рішення . Звертає увагу суду на те , що оокументальна позапланова виїзна перевірка ПП НП-ТРЕЙДИНГ проводилась на підставі Наказу від 22 червня 2018 року №1185. Відповідно до даного Наказу було доручено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП НП-ТРЕЙДИНГ з питань дотримання вимог податкового та митного законодавства, в тому числі здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Акцепт-трейд, TOB АРС ГРУПП , TOB Піреус-транс , TOB Агропромінвест-К , TOB АЛЬМІКС ГРУП КОМПАНІ , ТОВ СЕЛВІЛЕНД , ТОВ УКРЕНЕРГОБЛОК , ТОВ МІОЛАКС , TOB М Стройпоставка , ТОВ МАЙСТЕР ДІРЕКТ , ТОВ КАДАР МАРКЕТ , ТОВ РЕКОПТ , ТОВ ЧОГОРІ ГРУП , ТОВ ЛІГАС ТРЕЙД , ТОВ ГУДОПТ , ТОВ БАРІУМ ТРАНС , ТОВ ЛУКЕР , ТОВ ТІРОФ , ПП МАЙСТЕРБУДРІВНЕ , ТОВ АМЛАК , ПП АДІТУМ МАРКЕТ за період 2014-2017 р.р. Тобто, виходячи із тексту наказу ПП НП-ТРЕЙДИНГ вважає, що повноваження перевіряючих були обмежені виключно перевіркою дотримання податкового та митного законодавства при здійсненні операцій між зазначеними контрагентами та ПП НП-ТРЕЙДИНГ у період із 2014-2017 роках. Як вказується в акті перевірки із зазначеними контрагентами ПГІ НП- ТРЕЙДИНГ взаємовідносин не мав, але в той же час перевіряючі вийшли за межи своїх повноважень і провели фактично комплексну документальну виїзну перевірку, в рамках якої збирали та досліджували документи, що не стосується предмету перевірки зазначеної в наказі. 15 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 817/98/16, адміністративне провадження №К-9901/19536/18 (ЄДРСРУ № 74718270) досліджував питання настання правових наслідків податкової камеральної перевірки в разі виходу за її межі та дійшов висновку , що відповідач вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняті на його підставі податкові повідомлення - рішення не є правомірними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 14 червня 2018 року по справі № 812/1028/17, адміністративне провадження №К/9901/685/17 (ЄДРСРУ № 74718201). Щодо дотримання позивачем вимог пп. 140.5.4. п. 140.5 ст.140 ПКУ вказує , що позивач зазначає, що відповідно ст. 39 Податкового кодексу України, встановлює певні правила перевірки контрольованих цін та принципу витягнутою руки . Враховуючи, що ні наказ про проведення позапланової перевірки ні в ході позапланової перевірки контролюючий орган не повідомляв Позивача про проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу витягнутої руки , то і предметом дослідження позапланової перевірки дане питання не було. Також, вказує , що в ході перевірки перевіряючим було забезпечено доступ до усіх документів підприємства з питань ведення фінансово-господарської діяльності, а також надано усі вичерпні пояснення, щодо методології ведення бухгалтерського та податкового обліку та відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 р. залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , наполягав на її задоволенні .

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фахівцями контролюючого органу у період з червня по вересень 2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та митного законодавства, в тому числі здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акцепт трейд" (код ЄДРПОУ 40670870), ТОВ "АРС групп" (код ЄДРПОУ 34689611), ТОВ "Піреус - транс" (код ЄДРПОУ 40528476), ТОВ "Агропромінвест - К" (код ЄДРПОУ40528413), ТОВ "Альмікс груп компані" (код ЄДРПОУ 40503053), ТОВ "Укренергоблок" (код ЄДРПОУ 40165788), ТОВ "Міолакс" (код ЄДРПОУ 40165725), ТОВ "Ремарс" (код ЄДРПОУ39823339), ТОВ "М Стройпоставка" (код ЄДРПОУ39973816), ТОВ "Майстер Дірект" (код ЄДРПОУ 39939094), ТОВ "Кадар Маркет" (код ЄДРПОУ 39809948), ТОВ "Рекопт" (код ЄДРПОУ 41001545), ТОВ "Чогорі Груп" (код ЄДРПОУ 38931995), ТОВ "Лігас-Трейд" (код ЄДРПОУ 39620355), ТОВ "Гудопт" (код ЄДРПОУ 39932387), ТОВ "Баріум Транс" (код ЄДРПОУ 39814916), ТОВ "Лукер" (код ЄДРПОУ 40811735), ТОВ "Тіроф" (код ЄДРПОУ 40635726), ПП "МайстербудРівне" (код ЄДРПОУ 33982474), ТОВ "Амлак" (код ЄДРПОУ 37075045), ПП "Адітум Маркет" (код ЄДРПОУ 33558727) за період 2014 - 2017 р.р.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 20.09.2018р. №51/28-10-50-16-06/3290405 (а.с. 13- 107, том 1), згідно висновків якого встановлено порушення:

- ст. 22, ст. 23, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, П(С)БО № 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1054612 грн., у тому числі по періодах: за 2015 рік на суму 124646 грн., за півріччя 2016 року на суму 383635 грн., за 9 місяців 2016 року на суму 835699 грн., за І квартал 2017 року на суму 94267 грн.;

- п.46.1 ст.46, п.49.1, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49; п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2016 року;

- п.51.1 ст. 51, п.п. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: неподання, несвоєчасне подання, подання з помилками та недостовірними відомостями податкової звітності за Формою 1-ДФ за 4 квартал 2015 року про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення від 01.10.2018р. №0000635016 (а.с. 11, том 1), відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1519595,00 грн., у тому числі основного зобов`язання - 1054612,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 464983,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України №39633/6/99-99-11-04-02-25 від 07.12.2018 року, за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України №0000635016 від 01.10.2018 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують взаємовідносини позивача з контрагентом, містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 23.1 , 23.2, 23.3, 23.4 статті 23 Податкового кодексу України визначено , що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

У випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.

У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Згідно вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань. А витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 49.1 та п. 49.18. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:

п.п.137.4.1. виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу;

п.п.137.4.2. у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду;

п.п.137.4.3. якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Відповідно до вимог п. 51.1. ст. 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно п.176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи , що перевіряючи господарські взаємовідносини позивача контролюючий орган дійшов висновку, що по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Кімет груп" (код ЄДРПОУ 41047134), ТОВ "Емсар" (код ЄДРПОУ 40325576), ТОВ "Пальмір Груп" (код ЄДРПОУ 40304865), ТОВ "Пролайт Плюс" (код ЄДРПОУ 40542363) необхідні документи первинного обліку або відсутні або мають дефекти, які, на його думку, свідчать про суто формальне укладення договорів без мети створення реальних прав та обов`язків для сторін та, відповідно, відсутність реальних господарських відносин між сторонами, що не надає право позивачу на включення даних за цими відносинами до відповідної податкової звітності. Щодо правовідносин позивача з "Bernatel Overseas INC" (Панама) контролюючим органом було враховано відсутність з боку позивача належного обґрунтування цін фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом, що вплинуло на правомірність визначення показника різниці, що збільшують фінансовий результат та до заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток.

Так, щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Кімет груп" контролюючий орган вказав, що транспортування товарів, придбаних ТОВ "Кімет груп" у позивача здійснювалось за рахунок замовника відповідно до товарно-транспортної накладної, яка містить не повну інформацію (відсутні відомості про особу одержувача вантажу, реквізити довіреності на отримання товару, дату та час прибуття та виїзду від вантажоодержувача), а перевізник - ФОП ОСОБА_3 здійснила перевезення товару автомобілем, який згідно баз даних зареєстровано на іншу особу на непідконтрольній території України.

Крім того контролюючий орган взяв до уваги, що ТОВ "Кімет груп" реєструвало податкові накладні на значний спектр різноманітних товарів у великих обсягах, не маючи при цьому власних або орендованих основних фондів, автотранспорту, складів тощо, а за юридичною адресою ТОВ "Кімет груп" знаходиться квартира в житловому будинку.

Також, посилаючись на матеріали кримінального провадження від 09.10.2017р. №32017100100000090, контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Кімет груп" створено невстановленими особами без мети реального здійснення господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать , що 15.03.2017р. між позивачем (постачальник) та ТОВ "Кімет груп" (покупець) було укладено договір поставки № 15-03/17-02 , предметом якого було паливно-мастильних матеріалів.

В підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем до суду надано копію видаткової накладної №3/16-6 від 16.03.2017р., копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №НПТ-03/16-6 від 16.03.2017р. , а також копію довіреності на отримання товару №1603-1 від 16.03.2016р., відвантаження товару зафіксовано в журналі нафтобази 16.03.2017 року.

Що стосується господарських правовідносин позивача з ТОВ "Емсар", судом встановлено, що між вказаними особами 15.06.2016р. було укладено договір поставки №15-06/16-01, предметом якого було постачання паливно-мастильних матеріалів. Належне виконання вказаного договору позивачем підтверджується копіями видаткових накладних, копіями актів прийому-передачі, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) (а.с. 132-143, том 1).

Поставка нафтопродуктів ТОВ "Емсар" здійснювалась як безпосередньо від виробника ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (надалі - УГД), так і з орендованих резервуарів на нафтобазах, а саме:

- за видатковою накладною № 6/15-12 від 15.06.2016 поставлено 12520 кг А-92, ТТН УГД №4488 від 15.06.2016 р., автомобіль і доставка покупця, про отримання товару складено акт приймання-передачі від 15.06.2016 р.;

- за видатковою накладною № 6/16-11 від 16.06.2016 р. поставлено 27900 та 12560 кг А-92, отримання товару покупцем підтверджується ТТН УГД №4522 від 16.06.2016 та №4502 від 16.06.2016 р., автомобіль і доставка за рахунок покупця;

- за видатковою накладною №6/21-3 від 21.06.2016 р. поставлено 17152 л А-92, автомобіль і перевезення за рахунок покупця, на вивезення товару складено ТТН №НПТ-06/21-3, виїзд автомобіля з нафтобази з товаром зафіксовано в журналі за 21.06.2016 р.;

- за видатковою накладною №6/23-9 від 23.06.2016 р. поставлено 15152 л А-92, автомобіль і перевезення за рахунок покупця, ТТН №НПТ-06/23-9 від 23.06.2016 р.; виїзд автомобіля з товаром зафіксовано в журналі за 23.06.2016 р.;

- за видатковою накладною №6/25-10 від 25.06.2016 р. поставлено 12743,91 л А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН УГД №4763 від 25.06.2016;

- за видатковою накладною №6/29-14 від 29.06.2016 р. поставлено 12530 кг А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН УГД № 4830 від 29.06.2016 р.;

- за видатковою накладною № 6/29-12 від 29.06.2016 р. поставлено 3163 т А-95, автомобіль і доставка покупця, ТТН № НПТ-06/29-12 від 29.06.2016 р.;

- за видатковою накладною № 6/29-10 від 29.06.2016 р. поставлено 3072 кг А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН №НПТ-06/29-10 від 29.06.2016 р., виїзд автомобіля з товаром з нафтобази зафіксовано в журналі за 29.06.2016 р.

- за видатковою накладною №6/30-7 від 30.06.2016 р. поставлено 6390 л А-92-Євро, доставка покупця, ТТН №НПТ-06/30-7 від 30.06.2016 р., виїзд автомобіля з товаром на нафтобазі зафіксовано в журналі за 30.06.2016 р.;

- за видатковою накладною №6/30-14 від 30.06.2016 р. поставлено 8,82 т А-92-Євро, доставка за рахунок покупця, ТТН УГД №4860 від 30.06.2016 р.;

- за видатковою накладною №7/4-10 від 04.07.2016 р. поставлено 9390 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 04.07.2016 р., ТТН УГД №5035 від 04.07.2016 р.;

- за видатковою накладною №7/5-13 від 05.07.2016 р. поставлено 12560 кг та 7370 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 05.07.2016 р., ТТН УГД №5075 та № 5076 від 05.07.2016 р.;

- за видатковою накладною № 7/9-12 від 09.07 2016 р. поставлено 12670 кг та 9950 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 09.07.2016 р., ТТН УГД №5211 та №5213 від 09.07.2016 р. (а.с.73-100, том 2).

Стосовно господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ "Пальмір груп" судом встановлено, що між ними 16.05.2016р. було укладено договір поставки № 16-05/16-02 (а.с. 145-148, том 1), предметом якого є постачання на адресу ТОВ "Пальмір груп" паливно-мастильних матеріалів. Фактичне виконання вказаного договору підтверджено з боку позивача наданими до податкової перевірки та, в подальшому, до суду копіями податкової накладної №317 від 23.05.2016р., видаткової накладної №5/24-16 від 24.05.2016р. на реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С (код УКТЗЕД - 2710124195) у кількості 3,16 т.

В підтвердження реальності господарських відносин позивачем до суду надано копії виписаної та зареєстрованої податкової накладної №317 від 23.05.2016р., видаткових накладних № 5/24-16 від 24.05.2016р. на реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С (код УКТЗЕД 2710124195) у кількості 3,16 т. та № 5/26-18 від 26.05.2016р. на реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С (код УКТЗЕД 2710124195) у кількості 27,68 т., акту звіряння розрахунків, який містить відомості про оплату, платіжних доручень № 65 від 23.05.2016р. та № 59 від 23.05.2016р.

Як слідує з наявних матеріалів справи транспортування товару згідно вказаного вище договору здійснювалось за рахунок замовника ТОВ "Пальмір груп" згідно товарно-транспортної накладної від 26.05.2016р. №НПТ-25/26-18 , яка має значні недоліки, а саме: не заповнено графу «вантаж одержав» , відсутній підпис відповідальної особи про прийняття товару відсутній, дата і час прибуття та виїзду від вантажоодержувача не зазначено, пункт розвантаження зазначено як "Україна", без вказання повної адреси.

Стосовно господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ "Пролайт плюс" судом встановлено, що між ними було укладено договір поставки від 03.03.2017р. №03-03/17-01 , предметом якого є постачання паливно-мастильних матеріалів. Належне виконання вказаного договору позивач обґрунтовує наданими до суду копіями видаткової накладної №3/3-9 від 03.03.2017р., товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №НПТ-03/03-9 від 03.03.2017р., довіреності на отримання товару №0303-1 від 03.03.2017р. .

Як свідчать наявні матеріали справи транспортування товару згідно вказаного вище договору здійснювалось за рахунок замовника ТОВ "Пролайт плюс" відповідно до вказаної вище товарно-транспортної накладної, яка не містить відомостей про особу вантажоодержувача - відсутня інформація щодо посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажоодержувача , відсутня інформація про прибуття вантажу, в рядку "прийняв" зазначено ОСОБА_1 , який зазначений в товарно-транспортній накладній як водій транспортного засобу, а відтак не має відношення до ТОВ "Пролайт плюс", оскільки є особою з боку перевізника - ФОП ОСОБА_3 , особа, визначена в довіреності на отримання товару - ОСОБА_2 не зазначена у товарно-транспортній накладній як особа, яка отримала товар.

В підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності Приватним підприємством надано до суду НП-ТРЕЙДІНГ наступні копії документів, які надані і до перевірки : баланс ПП НП-ТРЕЙДІНГ станом на 31.12.2015 р.; фінансові результати за 2015 р.; митна декларація 903030004/2015/000176; митна декларація 903030004/2015/000175; сертифікат відповідності № UА 1.185.0026132-15; договір відступлення права вимоги № CA-JET02/11 від 29.01.2016 р.; контракт № 02/11 JET від 02 листопада 2015 р.; інвойс № 02/11 JET-1 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-2 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-3 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-4 від 02.1 1.2015 р.; інвойс № 02/11JET-5 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-6 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-7 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-8 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-9 від 02.11.2015 р.; акт звірки взаєморозрахунків на 29.01; копія Статуту ПП НП-ТРЕЙДІНГ .

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "НП-ТРЕЙДІНГ" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Наявні в матеріалах документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу на наявність дефектів товарно-транспортних накладних, як доказ не підтвердження реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.02.2018 по справі № 816/166/15-а.

Таким чином, відсутність у покупця ТТН (або наявність неналежно оформленої ТТН) не може бути підставою для позбавлення цього суб`єкта господарювання згідно з законодавством права на податковий кредит і формування витрат.

Аналогічні висновки із зазначенням того, що ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання чи продажу ТМЦ, містяться в рішеннях Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 816/166/15-а, від 27.03.2018 по справі № 2а-8766/12/1370, від 17.04.2018 по справі № 816/1587/17, від 04.09.2018 по справі № 818/1249/17.

При цьому суд бере до уваги, що вказані документи мають відповідати встановленим вимогам, зокрема тим, що визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496. Слід мати на увазі, що вимоги вказаної Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Досліджена судом копія товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №НПТ-03/16-6 від 16.03.2017р. не містить інформацію про особу одержувача вантажу, реквізити довіреності на отримання товару, дату та час прибуття та виїзду від вантажоодержувача, відмітку про одержання вантажу, що є порушенням п. 7.5.7, 7.5.8 вказаної вище Інструкції.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Отже, твердження відповідача на відсутність товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом у своїх висновках, оскільки недоліки складання товаро-транспортних накладних, саме по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій, так як вказані накладні не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних чи оформлення з порушенням інструкції не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій: факту перевезення товару та його отримання позивачем, оприбуткування товару, приймання-передачі робіт (послуг), проведеного розрахунку за товар (роботи, послуги) та їх використання у господарській діяльності позивача.

Окрім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, обов`язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Отже, у разі недотримання контрагентами Товариства податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарських операцій.

Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов`язок доказування, не підтверджені документально.

Реальність даних господарських операцій підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковою звітністю підприємства та результатами господарської діяльності Товариства тощо.

Також, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: « ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також, податковим органом не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності позивача.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

Доводи контролюючого органу про відсутність реального характеру вказаної вище угоди з посиланням на наявність кримінального провадження, а також наявність різноманітного спектру товарів, якими здійснювало торгівлю ТОВ "Кімет груп" не заслуговують на увагу, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, а відтак, вказані обставини не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Крім того , сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв`язку з цим під час судового розгляду необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі №826/548/17, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Також суд зазначає, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Водночас, суд зазначає, що наявність протоколу допиту та сам факт заперечення такої участі у господарській діяльності не може бути безперечним свідченням безтоварності спірної операції.

Таким чином, до винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 від 26.06.2018 по справі №808/2360/17.

Так само будь-які сумніви щодо реальності господарської діяльності контрагента сумлінного платника податків не можуть впливати на права останнього за умови доведення ним реальності вчинених угод з таким контрагентом.

Таким чином наведені доводи прямо не вказують на відсутність реального характеру спірних господарських правовідносин.

Доводи контролюючого органу про відсутність реального характеру зазначених правовідносин зведено ним до того, що в актах приймання - передачі нафтопродуктів не зазначено конкретної адреси місця зберігання товару та місця передачі, відсутні довіреності на отримання товару, а товарно-транспортні накладні, які засвідчують перевезення товару заповнено із порушенням вимог чинного законодавства, а по деяких видаткових накладних вони відсутні. Крім того контролюючий орган вказав, що за здобутими ним відомостями діяльність ТОВ "Емсар" насправді спрямована на надання неправомірної податкової вигоди третім особам, а особа, вказана як директор цього товариства насправді не має жодного відношення до його діяльності і зареєструвала вказане товариство за грошову винагороду.

Доводи контролюючого органу , які стосуються посилань на фіктивну діяльність контрагента позивача у спірних відносинах відповідачами належним чином не підтверджено та, зокрема, не надано відповідних судових рішень, що набрали законної сили, згідно яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької (господарської) діяльності з боку контрагентів позивача.

Доводи, зроблені відповідачем з посиланням на наявність кримінальних проваджень належним чином ним не підтверджено та, зокрема, не надано відповідних судових рішень, якими встановлено винних осіб, які скоїли кримінальне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції , що позивачем виконанo всі необхідні умови для формування податкового кредиту по господарських операціях з вищевказаним контрагентом з придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Стосовно доводів контролюючого органу, наведених в акті податкової перевірки від 20.09.2018р. № 51/28-10-50-16-06/32690405 про ненадання позивачем обґрунтування цін фінансово-господарських операцій з контрагентом "Bernatel Overseas INC", в зв`язку з чим встановлено порушення вимог п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем укладено контракт №02/11 JET від 02.11.2015р. з нерезидентом "Bernatel Overseas INC" (Республіка Панама) (а.с. 158-160, том 1), згідно якого придбав паливо авіаційне JET А1. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. №977 "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України", в редакції, що діяла до 01.01.2018р., Республіка Панама включена до переліку таких держав (територій). Сума взаємовідносин позивача з "Bernatel Overseas INC" за згаданим контрактом склала 2308263,58грн. за період з 02.11.2015р. по 31.12.2015р., що сторонами у справі не заперечується.

З акту перевірки вбачається, що згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, контролюючий орган вказав, що позивачем до перевірки не надано обґрунтування цін фінансово-господарських операцій з "Bernatel Overseas INC".

Щодо формування витрат нормами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 140.5.4 п. 145.5 ст. 140 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".

Так, в підтвердження понесених витрат та відповідності їх за правилами звичайних цін Позивачем було надано до перевірки повний перелік документів, що включав в собі первинні та бухгалтерські документи, що відповідають вимогам п.п. 39.4.6.ст. 39 Податкового Кодексу України , а саме статутні документи, довідки з загальною інформацією про платника податків, договори, штатний розклад по підприємству, ліцензії, дозволи, копії відповідних договорів (контрактів), опис товарів (робіт, послуг), включаючи фізичні характеристики, якість і репутацію на ринку, країну походження і виробника, наявність товарного знаку та іншу інформацію, пов`язану з якісними характеристиками товару (роботи, послуги), відомості про фактично проведені розрахунки у контрольованій операції (сума та валюта платежів, дата, платіжні документи) , звіт про фінансовий результат за 2015 рік, оборотно-сальдові відомості та аналітика р.б.о.361 та 632, бухгалтерські довідки з аналізом рентабельності з іншими не контрольованими контрагентами у відповідний період і за аналогічними операціями (купівля продаж нафтопродуктів), що відображено у Акті перевірки на аркуші акту 63-64.

Такі документи вказували на співставність показників цін, рентабельності операцій з BERNATEL OVERSEAS INC (Республіка Панама) та іншими постачальниками та покупцями платника податків, такі копії відповідних документів надано до матеріалів справи супровідним листом від 23.09.2019р.

Позивач наполягає на тому , що в ході перевірки перевіряючим було забезпечено доступ до усіх документів підприємства з питань ведення фінансово-господарської діяльності, а також надано усі вичерпні пояснення, щодо методології ведення бухгалтерського та податкового обліку та відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

Колегія суддів увертає увагу на те, що відповідачем до суду не надано жодного належного та допустимого доказу який підтверджує не надання платником податків будь-яких документів на вимогу податкового органу.

Акт перевірки також не містить в собі посилань на відсутність у платника податків первинних документів.

Як під час перевірки, так і під час судового слухання в суді апеляційної інстанції відповідач не зазначив які саме документи він хотів отримати з трансфертного ціноутворення і чому він не погоджується з застосуванням методу порівняльної неконтрольованої ціни , а також посилання та будь-яких доказів того, що господарські операції з BERNATEL OVERSEAS INC (Республіка Панама) мають відхилення від інших операцій платника податків у відповідний період.

Відповідно до 5 аркушу акту в ході перевірки перевіряючими надавалось на адресу ПП НП ТРЕЙДИНГ два запити про надання документів (№27629/10/28-10-50-16-13 від 25.06.2018 року та 27633/10/28-10-50-16-13 від 25.06.2018 року). На дані запити підприємством були надані усі витребувані документи та пояснення, про що в акті мається відповідне застереження.

Колегія суддів звертає увагу на те , що відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає у довільній формі акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Такий акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника або його законного представника від підписання акту в ньому робиться відповідний запис.

Тобто , податкове законодавство встановлює, що якщо платник податків відмовився надати документи до перевірки, контролюючий орган складає про це відповідний акт.

Разом з тим, згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у строки, визначені у абз. 2 п. 44.7 цієї статті, платник не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки або іншого документів вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, вважається, що на час складання такої звітності ці документи у платника були відсутні.

Тобто, у разі, якщо платник податків не надає контролюючому органу документи, вважається, що під час проведення перевірки вони були відсутні, і про це складається акт.

В даному випадку , такий акт не складався , більш того в акті вказано про надання всіх документів, тому податковий орган позбавлений права посилатися на відсутність документів.

Щодо відсутності документів про надання документів перевіряючим під час перевірки, то діючим законодавством (податковим кодексом) не передбачено передачі документів платником податків під час проведення виїзної перевірки контролюючому органу під підпис або опис. Так під час документальної перевірки документи надавались як в паперовому вигляді так і в електронній формі.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її' вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку про неправомірність накладення відповідачем на ПП "НП-ТРЕЙДІНГ" додаткових податкових зобов`язань в частині правовідносин з контрагентом "Bernatel Overseas INC".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення- рішення належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року по справі № 520/11672/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) В.В. Катунов Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 28.11.2019 року


Суд	Другий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	18.11.2019
Оприлюднено	29.11.2019
Номер документу	85961683
Судочинство	Адміністративне

Єгупенко В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.11.2019 по справі 520/11672/18ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —520/11672/18

Постанова
від 18.11.2019 по справі 520/11672/18
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД