Постанова

від 28.11.2019 по справі 640/9489/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

м. Харків

справа № 640/9489/2018

провадження № 22-ц/818/5482/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Пилипчук Н.П., Піддубного Р.М.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2019 року у складі судді Лях М.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (надалі АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.08.2016 року у розмірі 11 759,78 грн та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 11.08.2016 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір № б/н ( надалі Договір) , за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 11.04.2019 року, утворилась заборгованість 11 759,78 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 0,00 грн., заборгованість за простроченим кредитом - 2158 грн. 02 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн., нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 6965 грн. 58 коп., нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1600 грн. 00 коп., а також: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 536 грн. 18 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2019 року в задоволені позову АТ КБ ПриватБанк відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач пред`являючи вимоги про погашення заборгованості, просить стягнути складові кредиту, проте не просить стягнути саме тіло кредиту. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що за тілом кредиту є заборгованість та не зазначено правову підставу нарахування відсотків та неустойки. Крім того, Банку відмовлено у стягненні штрафів за прострочення повернення кредитних коштів, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підпис відповідача у заяві від 11.08.2016 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг свідчить про укладення між сторонами у справі кредитного договору. Заявою відповідача підтверджується той факт, він був повністю проінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладення договору. Отже, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, відповідач висловив свою згоду з формою договору кредиту та його умовами.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором кредиту зобов`язань щодо повернення отриманих у кредит коштів та сплати процентів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з нього заборгованості у загальному у розмірі 4 860,90 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до укладеного 11 серпня 2016 року між відповідачем та АТ КБ ПриватБанк укладено договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно умов якого відповідачу видається кредитна карта, встановлюється кредитний ліміт за платіжною карткою та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за Договором станом на 11 квітня 2019 року становить 11 759 грн 78 коп., яка складається із: заборгованість за тілом кредита - 0,00 грн., заборгованості за простроченим кредитом - 2158 грн. 02 коп., заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн., пені за прострочене зобов`язання - 6965 грн. 58 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1600 грн. 00 коп., а також: штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 536 грн. 18 коп. (а.с. 5-6).

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-XII) у редакції, що діяла станом на 05.09.2012).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону №1023-XII у редакції станом на 05.09.2012 визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування..

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Крім цього, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, ОСОБА_1 як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 11 серпня 2016 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути проценти за користування кредитними коштами, пеню та штрафом.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З анкети - заяви ОСОБА_1 від 11 серпня 2016 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вбачається, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір про надання банківських послуг, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді ( а.с. 7).

У цій заяві відсутні умови договору про вид платіжної картки ( Універсальна , 30 днів пільгового періоду або інша), розмір ліміту кредитування, збільшення Банком в односторонньому порядку ліміту кредитування, строк кредитування, розмір процентів за користування кредитними коштами, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредита - 0,00 грн., заборгованість за простроченим кредитом - 2158 грн. 02 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн., нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 6965 грн. 58 коп., нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1600 грн. 00 коп., а також: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 536 грн. 18 коп.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, право Банку змінити ( зменшити , збільшити або анулювати) кредитний ліміт (пункт 2.1.1.2.3 загальних Умов), пільговий період користування коштами,процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Витяг з Умов і правил без підпису супоживажа належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Судова колегія вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про вид кредитної картки, кредитний ліміт, сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою укладеного між сторонами у справі Договору, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.08.2016 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ліміт кредитування, строк повернення кредиту (користування ним), ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні Договору з ОСОБА_1 Банк дотримав вимоги, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Зазначений висновок викладений в постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність доказів заборгованості за тіло кредиту та відсутності правової підстави нарахування відсотків та неустойки.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 28 листопада 2019 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

Р.М. Піддубний